Політика урядів Австро-Угорщини і Російської імперії в українському та польському питанні у роки Першої світової війни

Росія, окупувавши 1914 – 1915рр Західну Україну, утворила тут нове генерал-губернаторство, на чолі з реакціонером Бобринським, за наказом якого було закрито всі українські школи, культурні установи, періодичні видання. Особливих переслідувань зазнала греко-католицька церква. Її метрополіта А.Шептицького було депортовано до Суздалі.

Австро-Угорщина, повернувшись у травні-червні 1915р в Західну Україну, звинуватила українців у своїх поразках і розгорнула проти них репресій.

Уряди Росії і Австрії, залежно від того, кому належала влада, здійснювали масові репресії.

Таким чином, Перша Світова війна стала для українців національною трагедією. Єдиним позитивним для України наслідком війни було те, що війна виснажила обидві імперії і прискорила їхній крах.

Ставлення до війни соціальних і національних прошарків та політичних організацій українського суспільства.

1 серпня 1914 року розпочалася перша світова війна. Україна не залишалась осторонь цієї трагедії. Значна територія й опинилася в прифронтовій смузі, а в Галичині, Буковині, Прикарпатті розгорнулися бойові дії. Тим більше, що Україна стала центром територіальних зазіхань з боку протиборствуючих сторін; Російської імперії та Авст-ро-Угорської, далекосяжні плани щодо України мала кайзерівська Німеччина.

Неоднозначне зустріла звістку про війну громадськість цих регіонів: одна частина українства підтримала Росію, інша — Австро-Угорщину. В серпні 1914 року у Львові було утворено міжпартійний блок — Головну Українську Раду, яка виступила ініціатором формування українських військових частин на боці Австрії. З українців Галичини було сформовано легіон Українських січових стрільців, який взяв участь у військових діях в районі Стрия.

Одночасно група емігрантів із Східної України (Д. Донцов, В. Дорошенко, М. Меленевський) створили у Відні «Союз визволення України», який поставив за мету боротьбу за створення самостійної України і вважав доцільним для досягнення цієї мети співробітництво з Німеччиною та Австро-Угорщиною.

В Наддніпрянській Україні члени Товариства українських поступовців виступили з закликом виступити на захист Росії. З цією метою був створений Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст, в складі якого працювали відомі діячі українського руху А. Ніковський, Д. Дорошенко, А. Вязлов. У 1916 р. С. Петлюру було призначено помічником уповноваженого Союзу земств на Західному фронті.

По-різному поставились до війни політичні партії: місцеві організації загальноросійських партій підтримали війну (крім більшовиків). Таку ж позицію зайняли українські політичні партії — ТУП, «Спілка». Українська соціал-демократична партія з питань війни не змогла виробити єдину тактику: група членів на чолі з С. Петлюрою виступили на підтримку царського уряду у війні; деякі інші на чолі з В. Винниченком зсудили війну; ще одна частина на чолі з В. Дорошенком підтримала австро-угорсько-німецький союз. Позиція політичних партій в Австро-Угорщині була однозначною: вони активно підтримували австрійський уряд у війні з Росією.

На окупованих територіях Західної України було створено генерал-губернаторство на чолі з графом Г. Бобринським, який повів політику репресій та переслідувань проти українства: закривались українські видання, переслідувались греко-католики, заарештували і вислали до Суздаля митрополита А. Шептицького. Навіть консерватор П. Мілюков змушений був визнати політику царського уряду в Західній Україні як «європейський скандал».

Створення та бойовий шлях корпусу УСС.

В перший день війни лідери трьох найбільших галицьких партій утворили Головну Українську Раду (ГУР). Однією з перших справ, якою зайнялась ГУР, було створення Української бойової управи. Вона спрямувала свою діяльність на організацію в австрійській армії окремого українського формування.

Австрійське командування дало згоду на формування українського легіону під назвою Українські січові стрільці (УСС). Численність легіону УСС 2,5 тис. Ядро легіону становили члени довоєнних рухів «Січ», «Сокіл» і «Пласт».

В перший бій легіон УСС вступив в кінці вересня 1914 р. в районі Ужоцького перевалу. В кінці 1914 на початку 1915 р. стрільці охороняли карпатські перевали. «Усуси» проявили героїзм у битвах з російськими частинами на горі Маківці (травень 1915 р.); під Галичем (червень 1915 р.) і над р. Стрипою (літо-осінь 1916 р.).

Після великих втрат в боях залишки полку УСС вивели в тил на доукомплектування, після чого в лютому 1917 р. він повернувся на фронт. У 1918 р. у складі австрійської армії полк УСС здійснив похід на Україну. У 1917 році під керівництвом Є. Коновальця з січових стрільців, які були в російському полоні, в Києві було сформовано Галицько-Буковинський курінь, а на його основі - полк, що склав найбільш боєздатну частину армії УНР. Пізніше Січові стрільці відіграли визначну роль в революційних подіях 1918 р. та створення ЗУНР.

Оцінюючи історичне значення УСС, слід відмітити:

Це були перші військові формування українців після знищення українських козацьких полків Катериною II. Вони стали зародком майбутньої армії.

УСС складалися з найкращих представників українського галицького суспільства - студентської та гімназійної молоді, вчених, митців, літераторів. Тому після себе вони залишили добре задокументовану історію легіону.

Ідейна та культурно-мистецька спадщина УСС стала інтегральною частиною національної свідомості українців XX ст.

Участь УСС у революційних подіях 1917-1920 р.р.