2020-08-05
59
Культура КР-видатне явище світової середньовічної культури.Хронологічно вона охоплює 9-й – сер.13-го ст.Вирішальне значення в історичному розвитку держави відігравала далекоглядна реформа князя Володимира-запровадження християнства.доба володимира і особливо ярослава стала визначним етапом розвитку київ-ї держави.КР мала великий міжнародний авторитеті широкі зовнішні зв язки.Після запровадження християнства державні та релігійні діячі КР стали домагатися у Візантії самостійного обирання митрополитів,відзначення своїх нац.-х свят і їх встановлення,а головне-вимагати вести церковне богослужіння старослов-ю мовою.Створена Володимиром Святославичем величезна держава мала надто тривкі економічні і політичні зв язки з різними землями.-Великдень був головним християнським святом(свято радості й веселощів).-Святий Юрій(6 травня)-свято,з яким пов язано багато народних обрядів(виганяли на пашу домашню худобу).-Зелені свята,або П ятидесятниця,-перше за чергою літнє свято(пам ятка Зіслання Св.Духа на апостолів на початку Христової церкви.-Купала-в своїй основі хліборобське свято-справлялося на початку жнив.Своєрідною рисою укр. язич-ва було «оживлення» природних стихій.Давньоукр-ка людина,спираючись на своє традиційне уявлення про добрих і злих проголошує причиною гріха ангелів «лукавого сатани».Християнство засвоювалося від початку переважно з боку зовнішньої обрядовості,стає дедалі більш «мирським»,«обрядовим».При церквах і монастирях засновувалися школи переписувалися й зберігалися книги,творилися літописи.Духівництво впливало на все сусп.життя(єпископи брали участь у радах князів)Християнізація відіграла прогресивну роль,сприяла зміцненню єдності,всебічному збагаченню культури,встановленню та зміц-ню державно-політ-х і культ-х зв язків КР з країнами Близького Сходу й зах-ї Європи.
Роль византийской культуры в развитии древнерусской культуры
Хронологічні рамки епохи Київської Русі - середина 1Х-Х11 в.в. Уісторії слов'янського народу 1Х століття відкриває нову сторінку. Починаєтьсяпроцес збирання східнослов'янських племен під єдиною князівської владою здопомогою військової сили народжується в Гардарика (скандинавська назва Русі,що означає «країна міст») молоде сильна держава. Для російського народу, порівняно пізно вступив на шляхісторичного розвитку, прийняття християнства означало в той часприлучення до багатовікової і високої культури Візантії. Але християнізація
Русі не є єдиною відправною точкою окультурення російськоїнароду. Навіть незважаючи на те, що музика, живопис, значною міроюархітектура і майже вся література Київської Русі знаходилися в орбітісаме християнської думки. При детальному вивченні шедеврів давньоруськогомистецтва виявляється глибоке їх спорідненість зі спадщиною архаїки: будьто заставки - ініціали текстів книг і літописів, фрескові і скульптурніорнаменти соборів, а так само мелодійний лад церковних піснеспівів. Краса візантійського богослужіння, і її естетичний ефектзмусили російських послів віддати перевагу християнську віру візантійськогозразка. Захоплені цією красою, давні слов'яни і звернули свої серцядо грецької мудрості, сприйнятим ними перш за все у формі художніхобразів. За визначенням мистецтвознавця В. В. Бичкова, Платонова думка про
«Тотожність краси, істини і божества, своєрідно втілене ввізантійському храмовому дійстві, виявилося дуже близької серцю давньогослов'янина. Вже при перших контактах з Візантією Русь сприймала, ще неусвідомлюючи цього повністю, саму суть візантінізму - висуненняемоційно - естетичної сфери на чільне всієї духовної культури. Візантійська естетика справила величезний вплив на музичнукультуру Київської Русі, надовго визначивши шлях розвитку російської музики.
Церковний спів, почуте російськими послами в Константинополі, вразило їхуява нечуваної до того приємним красою. Принцип канону відігравав найважливішу роль в культурі Візантії, де вінскладався поступово, формуючи всі види богослужбовихчинопослідування. Канон володів охоронною тенденцією, він не дозволявпривносити в церковну культуру нічого низького банального, чужого їй.
Візантійський канон ліг в основу співочої церковної культури Давньої Русі. В епоху Київської Русі був задан тип культурно --історичного розвитку російського народу, в якому тісно перепліталосяхристиянство та язичництво.
