Види лікарських форм

НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНА КАРТКА ТЕОРЕТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ  №1

Тема: «Вступ. Загальна фармакологія. Медична рецептура.»

 

Курс: II

                           

Спеціальність: «Лікувальна справа»

(відділення)

                                  

Кількість навчальних годин: 2

 

I Актуальність теми: Фельдшеру в практичній роботі необхідні знання з основ рецептури, уявлення про сучасні аптеки та їх функції, правила зберігання і обліку лікарських препаратів, вміння бездоганно виписувати ліки в будь-яких формах у рецептах, володіння правилами обліку і зберігання отруйних і наркотичних препаратів.

 

II Цілі навчання:

А) навчальні 

- вивчити основні етапи розвитку фармакології;

- правила зберігання і відпуску ліків;

- засвоїти правила виписування рецептів, згідно діючим наказом МОЗ України;

- знати основні форми лікарських засобів.

 

Б) виховні

- виховувати відповідальне ставлення до обов’язків, пов’язаних з професією.

 

III Тип заняття: тематична лекція.

 

IV Методи і засоби активізації студентів: аналітична бесіда, підготовка індивідуальних повідомлень, складення структурно-логічної схеми теми.

 

VОбладнання (наочні посібники, ТЗН): портрети видатних фармацевтів, таблиця структура рецепта, зразки лікарських форм.

 

VI Міжпредметні звязкитерапія, хімія, біологія, латинська мова, історія медицини.

 

VII План та організаційна структура заняття:

Підготовчий етап

Постановка цілей і мотивація

Основний етап

План вивчення нового матеріалу:

1. Визначення фармакології, зв'язок з іншими дисциплінами. Основні етапи розвитку фармакології.

2. Правила зберігання і відпуску ліків.

3. Рецепт, його структура, правила виписування рецептів, згідно з діючими наказами МОЗ України.

4. Тверді лікарські форми.

5. М’які лікарські форми.

6. Рідкі лікарські форми.

7. Лікарські форми для ін’єкцій.

Заключний етап: підведення підсумків заняття

VIII Домашнє завдання: опрацювати: державна фармакологія, її зміст і значення. Внесення вітчизняних і зарубіжних вчених у розвиток фармакології.

 

IX Самостійна робота (література, питання, завдання)

Історія розвитку фармакології.

Основні положення фармакокінетики та фармакодинаміки.

XЛітература: М. П.Скакун «Основи фармакології з рецептурою» стор.11-24.

І.В.Нековаль, Т.В.Казанюк «Фармакологія» стор 7-54

 

 

Підпис викладача______________________________________________

Модуль І

Змістовний модуль № 1

«Лікувальна справа»

Лекція № 1.

Тема: «Вступ. Загальна рецептура.Загальна фармакологія»

 I. Актуальність теми.

    Знання основних етапів розвитку фармакології, внесок вітчизняних і зарубіжних вчених, методи пошуку нових медикаментозних засобів та принципи їх клінічного випробовування допоможуть студентам краще засвоїти фармакокінетику та фармакодинаміку ліків, їх практичне застосування.

План

1.Поняття про загальну фармакологію та загальну рецептуру.

2.Шляхи введення ліків та види лікарських засобів.

3.Види лікарських форм.

4.Загальне поняття про рецепт та його структура.

 

    Фармакологія – наука, що вивчає взаємодію ЛЗ з організмом:

1. Фармакокінетика – процеси всмоктування, розподіл, перетворення і виведення ліків;

2. Фармакодинаміка – локалізацію дії,  механізм і види дії ЛР.

В історії розвитку фармакології можна виділити два етапи.

 1. Емпіричний етап. Людина пізнавала отруйні і лікувальні властивості рослин на власному досвіді.Історія лікознавства пов’язана з іменами видатних лікарів.

 У Стародавній Греції – з іменем Гіппократа. Збірник його медичних праць

 «Кодекс Гіппократа» зберігся до наших часів.

 У Стародавньому Римі найвидатнішим ученим-лікарем був Клавдій Гален, який перший запропонував робити витяжки з рослин. До нашого часу застосовують такі лікарські форми, як настої, відвари, настойки, екстракти, і називають їх галеновими препаратами.

 У Київській Русі досвід лікознавства був узагальнений Київською князівною Євпраксією Мстиславівною, онукою Володимира Мономаха, в роботі

 «Мазі».

 У Західній Європі пізнього середньовіччя важливу роль відіграв Парацельс. Він ввів в медичну практику солі металів і велику увагу приділяв дозуванню ліків. До нашого часу зберігся його афоризм: «Все є отрута... Лише доза робить отруту непомітною».

 

2. Науковий етап у розвитку фармакології почався з кінця XVIIст., чому сприяли всесвітньовідомі відкриття в біології, хімії, фізіології, патології.

Було відкрито експериментальні лабораторії в яких вивчали фармакологічні властивості різних речовин.

Випускник Київо-Могилянської академії Нестор Амбодик-Максимович автор першого вітчизняного посібника «Врачебное вещесловие или описание целительных растений»

Експериментальну лабораторію при кліниці С.П.Боткіна очолював учений-фізіолог І.П.Павлов, який вивчав вплив рослин, що містять серцеві глікозиди на серце та інші органи.

 Професор Ю.О.Петровський видав першу в Україні монографію «Клінічна фармакологія».

У ХХ ст. Фармакологія досягла великих успіхів. Значного розвитку набула фармакотерапія – науково обгрунтоване застосування лікарських засобів для лікування при конкретному захворюванні з урахуванням його перебігу, тривалості, форми і стадії.

Токсикологія вивчає механізм токсичної дії ліків і розробляє методи профілактики при отруєнні ліками.

 

 

    Шляхи введення ліків.

1. Ентеральні:

– через рот, всередину - найбезпечніший;

– сублінгвальний (нітрогліцерин) - швидко розвивається ефект;

– через пряму кишку – супозиторії,  клізми. При цьому сила дії препарату вища, тому дозу знижують.

2. Парентеральні:

- інгаляційно (газоподібні речовини, рідини,  аерозолі);

- трансдермально (мазі, пасти, пластирі);

- п/шк (стерильні водні і олійні розчини), дія через 5-15 хв.;

- в/м (водні, олійні розчини, суспензії), дія через 10-15 хв.

Не можна в/м вводити кальцію хлорид, норадреналін, гіпертонічні розчини - може виникнути некроз тканин;

- в/в стуменно, повільно або крапельно в ургентних випадках. Л.З. проникають у кров, минаючи печінку. Дія ліків одразу.

    Не можна вводити олійні розчини і суспензії, щоб не виникла емболія. Дія ліків одразу.

    Фармакологічний ефект - зміни в організмі під дією ЛЗ.

    Механізм дії – спосіб досягнення фарм. ефекту.

     Доза – кількість речовин в одиницях маси, обє’му або біологічної активності.

    Мінімальні дози,  які виявляють початковий біологічний ефект – мінімально терапевтичні дози.

    Вищі терапевтичні дози наведені в Державній фармакопеї.

    Токсичні дози – справляють небезпечні для організму ефекти і смертельні дози.

    Широта терапевтичної дії – інтервал між пороговою та мінімальною токсичною дозами. Характеризує безпечність ЛЗ.

    Концентрація - cтупінь розведення речовини в організмі або розчинниках.

      Взаємодія ЛЗ.

 Це зміна фарм. ефекту в разі одночасного або послідовного їх застосування.

    Синергізм – комбінована дія двох і більше ЛЗ в одному напрямку для посилення ефекту.

Антагонізм – взаємодія ЛЗ, що призводять до послаблення або зникнення ефекту (антидоти).

     Види дії ЛЗ.

- Місцева – на місці застосування (місцеві анестетики, мазі, присипки);

- Резорбтивна – після всмоктування препарату і надходження у велике коло кровообігу, а потім у тканини через гістогематичні бар’єри;

- Рефлекторна – як відповідь на подразнення чутливих рецепторів (гіркоти,  гірчичники).

    Види небажаної дії.

1. Алергічні реакції (антибіотики, вітаміни);

2. Лікарська залежність (наркоманія) – пристрасть, непереборне бажання до повторних введень ЛЗ. Може бути психічною – при відміні препарату настає емоційний дискомфорт, і фізичною - призводить до розвитку абстинентного синдрому – с-м відміни (наркотики,  алкоголь,  клофелін, морфін);

3. Дисбактеріоз – порушення мікрофлори кишечника;

4. Ідіосинкразія – індивідуальна непереносимість ЛЗ;

5. Канцерогенна - здатність стимулювати ріст злоякісних пухлин.

6. При повторному введенні ЛЗ може виникнути:

Кумуляція - накопичення ліків (препарати наперстянки, менадіон) - веде до передозування і отруєння. Може бути

· матеріальною – накопичення препаратів (серцеві глікозиди), і

·   функціональною – накопичення ефекту препаратів (алкоголізм). Тахіфілаксія – швидке звикання, зниження ефективності препарату під час повторних введень (ефедрин, нафтизин).

7. Токсичні ефекти – виникають унаслідок вживання препарату у високих дозах. У вагітних ЛЗ навіть у терапевтичних дозах можуть викликати таку дію:

· ембріотоксичну - в перші 3 тиж, при цьому неімплантована бластоциста гине (гормони, барбітурати, сульфаніламідні,  нікотин);

· тератогенну – 4 - 10 тиж – аномалії розвитку внутрішніх органів і систем плода (гормональні протизаплідні, п/епілептичні,  нейролептики, транквілізатори, антибіотики, саліцилати, сечогінні);

· фетотоксичну – після 10 тиж – це реакція зрілого плода на вживання ЛЗ вагітною – може бути важка патологія або загибель.

8. Урикозурична дія – утворення виразок шлунка і 12-палої кишки.

Урикозурична дія – виведення уратів через нирки;

Тимолітична дія – підвищення настрою, зменшення емоційного напруження.

    Для людей похилого віку дози серцевих глікозидів, сечогінних,  нейролептиків,  морфіну, седативних засобів знижують на половину.

    Фармакокінетика – розподіл Лз в організмі.

    Абсорбція -  всмоктування ЛЗ в кров. Залежить від розчинності ЛЗ, шляху введення, особливості лікарських форм. Сповільнює абсорбцію холод.

    Метаболізм, або біотрансформація – хімічне перетворення ЛЗ в печінці,  стінках кишечнику, нирках.

    Екскреція – виведення з організму ЛЗ та їх метаболітів (через нирки, легені,  потові залози, ШКТ).

    ЛЗ - речовини,  або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнічного походження, які застосовують для профілактики, діагностики, лікування захворювань, або зміни стану функцій організму.

До ЛЗ належать: діючі речовини (субстанції), гомеопатичні препарати, косметичні лікарські засоби, лікарські домішки до продуктів.

    Діючі речовини - біологічно активні речовини, які можуть змінювати стан і функції організму або виявляти профілактичну, лікувальну і діагностичну функцію.

    Лікарський препарат - це ЛЗ у певній лікарській формі.

    Лікарська форма – це наданий ЛЗ зручний до застосування стан і вигляд,  за якого досягається певний терапевтичний ефект.

 

                                      

 

Види лікарських форм.

1. Тверді Л.Ф:

- таблетки – тверда дозована форма,  яку одержують шляхом пресування Л.Р.;

- драже  –  тверда дозована форма,  яку одержують шляхом  багаторазового нашарування Л.Р і допоміжних речовин на цукрові гранули;

- порошки – тверда сипка форма для внутрішнього (дозована) та зовнішнього (недозована) застосування;

- гранули – тверда форма має вигляд однорідних частинок неправильної форми,  недозована,  вживають ложками;

- карамелі,  пастилки.

2. Рідкі ЛФ:

- розчини – рідка форма для зовнішнього та парентерального застосування,  а також для вживання всередину. Одержують розчиненням однієї розчинної рідини в розчиннику. Випускають в ампулах,  флаконах;

- краплі – різновид розчину. Випускають у флаконах по 5-10 мл для застосування в ніс,  в вухо, очі;

- настій – водна витяжка з м’яких частин рослини. Флакони по 100-200 мл,  дозують ложками;

- відвари – водна витяжка з грубих частин рослини;

- настойка – спиртова, спиртоводна, спиртоефірна витяжка з лікарської сировини. Випускають у флаконах по по 5- 25 мл і дозують краплями (1 крапля на рік життя, не більше 30 крапель);

- екстракт – концентрована витяжка з лікарської сировини. Рідкі випускають по 25-50 мл і дозують краплями. Сухі і густі додають до складу таблеток і порошків;

- емульсія – утворюється з нерозчинної рідини (олії) в розчиннику. Застосовують зовнішньо і всередину для маскування неприємного смаку ліків;

- суспензія – нерозчинна тверда лікарська форма в розчиннику. Застосовують всередину,  зовнішньо,  в/м, перед вживанням збовтують;

- мікстури – суміш рідких і твердих форм. Випускають у флаконах по 100-200 мл. Дозують ложками.

3. М’які ЛФ:

- мазь – діючі речовини і мазеві основи (вазелін, ланолін). Для зовнішнього застосування;

- паста – густа мазь, що містить 25-65% порошкоподібних речовин. Застосовують зовнішньо;

- супозиторії - дозована форма, що має тверду форму за кімнатної температури і плавиться при температурі тіла;

- лініменти – рідкі мазі. Це діючі речовини і олії. Застосовують зовнішньо;

- креми, гелі.

4. ЛФ для ін’єкцій:

- препарати в ампулах, флаконах,

- стерильні розчини і порошки.

Рецепт – це письмове звернення лікаря до фармацевта про виготовлення та відпуск певній особі лікарського засобу з зазначенням дози та способу його застосування.

Виписуються рецепти за правилами,  встановленими наказом МОЗ України № 360 від 17.07. 2005р.

 

 Форми рецептурних бланків:

1. Форма № 1 – для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість і засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку.

2. Форма № 3 – для виписування наркотичних і психотропних препаратів. Бланки рожевого кольору,  мають відповідну серію і номер.

Структура рецепта:

1. Напис (inscriptio), до якого входять:

- назва лікувально-профілактичного закладу;

- категорія рецепта;

- дата виписування рецепта;

- ПІБ хворого та його вік;

- ПІБ лікаря.

2. Звернення лікаря до фармацевта (Propositio- recipe –Rp – візьми). Після чого йде перелік лікарських речовин латинською мовою в родовому відмінку із зазначенням дози.

3. Сигнатура (Signatura)  – познач – пишуть державною мовою без скорочень.

Закінчується рецепт підписом і печаткою лікаря. На рецептах форми № 3 повинні бути ще підпис зав. відділенням та кругла печатка.

Дози і концентрації.

Доза - кількість ЛР, виражена в одиницях маси, об’єму або біологічної активності.

Концентрація – ступень розведення Л.Р. в біологічних середовищах організму або в розчинниках.

За прийомом розрізняють:

- разова доза – кількість ЛР на один прийом;

- добова доза – кількість ЛР на добу;

- курсова доза – кількість ЛР на курс лікування;

- ударна доза – перша доза препарату, яка перевищує наступні;

- мінімально терапевтичні дози – які виявляють початковий біологічний ефект;

- середньо терапевтичні дози – у більшості пацієнтів викликають фармакотерапевтичну дію;

- вищі терапевтичні дози – застосовують при неефективності середньо терапевтичних (вони наведені в Державній фармакопеї);

- токсичні дози – які справляють небезпечні для організму токсичні ефекти;

- смертельні або токсичні дози призводять до летальності.

Розрахунок доз.

1. Доза для дитини = доза для дорослого* масу тіла дитини (кг) / 70

2. Доза дитини = доза дорослого * на вік дитини / 24.