VІ. Звичаї, обряди та вірування українців

1. Писанкарство на Україні.

2. Українські музичні інструменти.

3. Національний танець.

4. Легенди та казки українців.

5. Вогонь як символічний образ в історії української культури.

6. Народна пісня – душа українського народу (добір пісень в електронному варіанті).

7. Ремесла на Україні.

8. Народна медицина.

9.  Народні прикмети.

10.  Історичні пісні.

11.  Килимарство. 

12.  Народні свята весільного родинно-обрядового циклу.

13.  Народні свята родинно-обрядового циклу (народження немовляти).

14.  Національні традиції у вихованні дітей.

15.  Символічне значення води в історії української культури.

16.  Гончарство.

17.  Етнопсихологія українців.

 

 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

 

1. Поняття культури. Основні форми існування культури.

2. Поняття української культури.

3. Витоки української культури.

4. Писемність і література дохристиянській Русі.

5. Архітектура і скульптура у дохристиянській Русі.

6. Релігія дохристиянської Русі. Пантеон богів.

7. Божества давніх слов’ян.

8. Легенди про хрещення Русі.

9. Вплив християнства на розвиток освіти і літератури у Київській державі.

10. Вплив християнства на розвиток архітектури, скульптури, живопису Київської Русі.

11. Музика і театр у Київській Русі.

12. Вплив Західної культури на культуру Галицько-Волинського князівства.

13. Розвиток культури на наших землях після монголо-татарської навали.

14. Фольклор, його основні ознаки. Класифікація фольклору.

15. Календарно-обрядовий фольклор.

16. Родинно-обрядовий фольклор.

17. Народний епос.

18. Народна драма.

19. Житло українців.

20. Традиційне харчування українців.

21. Одяг українців.

22. Народна медицина.

23. Ремесла.

24. Обрядовість на Україні.

25. Вірування українців. Народна демонологія.

26. Розвиток освіти і наукових знань у ХІV – XVII ст. Культурницька діяльність П.Могили.

27. Ідеї Ренесансу і реформації в Україні.

28. Музика, театр, архітектура й живопис у ХІV – XVII ст.

29. Українське Бароко.

30. Розвиток освіти і науки у ХVІІ – XVIIІ ст.

31. Література, театр, музика у ХVІІ – XVIIІ ст.

32. Архітектура, живопис у ХVІІ – XVIIІ ст.

33. Розвиток наукових знань у ХІХ ст.

34. Розвиток української літературної мови у ХІХ ст.

35. Відродження архітектури й живопису у першій пол. ХІХ ст.

36. Розвиток журналістики у ХІХ ст.

37. Виникнення професійного театру в Україні.

38. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства. Творчість Т.Шевченка.

39. Культурницька діяльність “ Основи ”.

40. Особливості розвитку української культури після Емського указу і Валуєвського циркуляру.        

41. Культурницька діяльність М.Драгоманова та І.Франка.

42. Український театр ІІ пол. ХІХ ст. Театр корифеїв.

43. Основні етапи в історії української культури ХХ ст.

44. Розвиток української культури у перші десятиріччя ХХ ст. Український модернізм.

45. Українська культура після 1917 року.

46. Розвиток культури в незалежній Україні.

47. Діячі української культури в еміграції.

48. Мистецькі пам`ятки України (доповіді за вибором студентів)

Орієнтовний план доповіді:

1. Приналежність пам`ятки до певного виду мистецтва

2. До якого періоду належить пам`ятка

3. Ознаки якого стилю (напряму, течії) домінують у цій пам`ятці

4. Із історії створення пам`ятки

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

 

Термінологічний мінімум подається у посібнику як додаток, ним варто користуватися на будь-якому етапі вивчення курсу, оскільки подані у словничку відомості стосуються усіх етапів розвитку української культури. Рівень засвоєння знань з цього розділу посібника не перевіряється окремо, однак без знання цих відомостей неможливе ґрунтовне засвоєння загального матеріалу курсу.  

 

І. Основні різновиди мистецтва

 

Під мистецтвом розуміють специфічну форму суспільної свідомості і людської діяльності, що являє собою відбиття дійсності у художніх образах.

Мистецтво разом з релігією та наукою нерідко трактуються як три основні способи засвоєння дійсності, як три основні поняття культури.

Види мистецтва:

§ часові (слухові): музика, художня література;

§ просторові (зорові): живопис, скульптура, архітектура;

§ просторово-часові: театр, кіно, опера, балет, цирк тощо.

Архітектура – вид мистецтва проектувати і будувати споруди, що створюють матеріально організоване середовище, необхідне людям для життєдіяльності.

Живопис – вид образотворчого мистецтва, продукти якого створюються з допомогою будь-яких фарб, що наносяться на певну поверхню.

Кіно – вид синтетичного мистецтва, що створює певні твори за допомогою кінозйомки реальних чи інсценізованих подій.

Музика – вид мистецтва, який відбиває дійсність у звукових образах і активно впливає на психіку людини.

Скульптура - вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об`ємну тривимірну форму і виконуються з твердих чи еластичних матеріалів.

Театр - вид мистецтва, в якому специфічним засобом для створення образів є сценічна дія, що виникає у процесі гри актора з публікою.

Художня література - вид мистецтва, що відтворює цілісність світу у літературному творі з допомогою слова.

 

ІІ. Мистецькі напрями, течії, стилі

 

Авангардизм – культурний рух ХХ ст., що заперечує усталені норми і традиції.

Ампір - художній стиль ХІХ ст., який, окрім рис давньоантичного мистецтва, спирається і на давньоєгипетське. Основна ознака - монументальна виразність.

Бароко – стиль у мистецтві ХVІІІ ст., для якого характерні намагання поєднати непоєднане: ідеологію і чуттєвість, розум і природні сили, аскетизм з розкошами і т.д. Барокова людина – багатогранна особистість зі складним внутрішнім світом, вона може перебувати в конфлікті з оточенням. Бароко повертається до релігійності. Стилю притаманне тяжіння до прикрас, алегоричності тощо.

Готика – мистецький (найбільшою мірою – архітектурний) стиль часів Середньовіччя, для якого характерні передусім культові споруди. Основний тип будови - собор: величезний, високий, ніби прагне до неба. Ознаки: гострота ліній, шпильчастість будівель, стрільчастість вікон–вітражів, легкість тощо.

Декадентство - “мистецтво занепаду”. Мистецький напрям, що характеризується настроями безнадійності, неприйняття реальності, песимізму.

Екзистенціалізм – умовна назва ряду течій ХХ ст., що висувають на перший план абсолютну унікальність людського буття. Тяжіння до екзистенції вказує на пошуки шляху до себе самого як єдиної цінності у цьому світі.

Еклектика – довільне, механічне поєднання різнорідних поглядів, стилів, теорій.

Класицизм - напрям у мистецтві ХVІІІ - ХІХ ст., за основу якого взято зразки античної культури. Виявився у різних сферах мистецтва. В архітектурі притаманна симетрично-осьова композиція будівель, геометрично чітке і зручне планування приміщень, у літературі - культ розуму, раціоналізму, освіти.

Конструктивізм – напрям у мистецтві ХХ ст., найбільшою мірою виражений в архітектурі. Головна ідея – все, створене майстром, повинно мати прикладне значення. Основний принцип – зручність.

Модернізм – загальні тенденції розвитку мистецтва початку ХХ ст. Характеризується пошуками нових шляхів, побудовою художньої реальності, не пов`язаної з оточуючим світом, увагою до внутрішнього світу людини, формальним експериментаторством, оновленням застарілих художніх форм тощо. Виявився у ряді течій, серед яких в українському мистецтві найпоширеніші: 

Експресіонізм - (лат. - вираження) - течія, для якої характерні підкреслена емоційність, напруга переживань, захоплення позасвідомим тощо.

Кубізм – течія, яка тяжіє до зображення предметів у вигляді геометричних фігур, прагнучи уникнути реальності.

Імпресіонізм (фр. враження) – мистецтво передачі безпосередніх вражень. Найбільш характерний для живопису, де стверджував красу повсякдення.

Неоромантизм - течія, що характеризується спробою подолати протистояння між ідеалом та реальністю, прагненням бажане зробити реальним.

  Символізм – ґрунтується на постулаті, що реальний світ є символічним відображенням певних ідей. Символ постає як умовний знак, натяк на таємну сутність, що протиставлена об’єктивному світу.

Супрематизм – (лат. suprem – вищий) – течія, якій притаманний погляд на речі “зверху”, від чого вони втрачають чіткі обриси.

Футуризм (лат. – майбутнє) – течія, якій притаманні принципи ексцентричності, зламу традицій тощо.

Натуралізм – мистецький напрям кінця ХІХ ст., що вимагає змалювання неприкрашеної правди, відмови від заборон, уваги до природничого.

Просвітництво – епоха в культурному розвитку у ХVІІІ ст.,провідним філософським напрямком якої є раціоналізм (в основі останнього – віра в можливості людського розуму).

Реалізм – мистецький напрям ХІХ ст., для якого характерні правдиве відтворення існуючої дійсності, пізнання соціальних зв`язків особистості, відбиття у творах мистецтва реального життя шляхом типізації образів. Виділяють критичний реалізм (критичне ставлення до дійсності) та просвітительський (моральні аспекти).

Романтизм – напрям у мистецтві ХІХ ст., який є породженням розчарувань і революційних настроїв, для якого характерне тяжіння до інтуїтивного, позасвідомого, високого, екзотичного. Притаманні романтикам і пошуки ідеального світу на противагу жорстокій реальності.

Романський стиль - мистецький стиль часів Середньовіччя, що найповніше виявився в архітектурі. Будівлям (що найбільшою мірою мають кріпосний характер) притаманні масивні стіни, вузькі вікна, заглиблені портали. Споруда романського типу являє собою систему простих геометричних фігур.

Сентименталізм - напрям у мистецтві ХІХ ст., для якого характерні надмірна чутливість, сльозливість, культивування почуттів.

Соцреалізм (соціалістичний реалізм) – штучний творчий метод часів радянської влади, який певною мірою копіював командно-адміністративну систему, намагався поставити мистецтво в залежність від партійної ідеології.

Сюрреалізм - («над» реалізм) – напрям, який в основу ставить революцію свідомості. У центр мистецького твору тут поставлено підсвідомість.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Антонович Д. Українська культура. – К., 1993

2. Антонович І. Про козацькі часи на Україні – К.,1991

3. Аполлонова М. Київські поети ХVІ – XVIIІ ст. – К., 1982

4. Авсєєв Ю. Мистецтво стародавнього Києва. – К., 1969

5. Висоцкий С. Средневековые надписи Софии Киевской. – К., 1976

6. Воропай О. Звичаї нашого народу: у 2-х т.  – К., 1997

7. Греченко В., Чорний І., Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури: Підруч.-К.,2000

8. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т.,12 кн. – К.,1991

9. Грушевський М. Історія української літератури: в 6 т. 9 кн. – К., 1993

10.  Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть – К.,1991

11.  Дмитриева Н. Конспект лекций по курсу «Украинская и зарубежная культура»-Донецк, 1997

12. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: у 2-х т. – К., 1970

13. Жолтовський П. Художнє життя на Україні в ХVІ – XVIIІ ст. – К., 1983

14. Жулинський М. Із забуття – в безсмертя  – К., 1990

15. Запаско Я. Мистецтво книги на Україні в ХVІ – XVIIІ ст. – Львів, 1971

16. Історія української культури / За заг. ред. І.Крип’якевича – К., 1994

17. Історія українського мистецтва: у 6 т. – К., 1966-1970

18. Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. – К., 1990

19. Костомаров М. Слов’янська міфологія // Хроніка 2000-К.,1992-вип. 1-4

20. Кримський С. Архетипи української культури//Феномен української культури: методологічні засади осмислення – К.,1996

21. Культура українського народу: Навч. посібник – К., 1994

22. Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини – К., 1988

23. Логвін Г. По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки – К., 1969

24. Макаров А. Світло українського бароко – К., 1994

25. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури– К., 1992

26. Матейко К. Український народний одяг– К., 1977

27. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори– К., 1994

28. Мицько Х. Острозька слов’яно-греко-латинська академія – К., 1990

29. Мифы народов мира: Энциклопедия – М., 1980-1982

30. Новиченко Л., Русанівський В., Толочко П. Українська національна культура: минуле, сучасне, майбутнє – К.,1990

31. Нудьга Г. Українська пісня в світі – К., 1989

32. Огієнко І. Українська культура – К., 1918, К., 1991

33. Персонажи славянской мифологии: Рисованный словарь– К., 1993

34. Семчишин Я. Тисяча років української культури – Нью-Йорк, 1985

35. Скуратівський В. Берегиня – К.,1987

36. Скуратівський В. Святвечір: у 2-х кн. – К., 1994

37. Толочко П. Київська Русь – К., 1997

38. Українське бароко та європейський контекст– К., 1991

39. Українська ікона XV-XVII століть – Львів, 1994

40. Українська культура: історія і сучасність.: Навч.посібник \ За ред.

41. Черепанової С.О. – Львів, 1994

42. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія– К., 1991

43. Філософія Відродження на Україні – К., 1990

44. Чижевський Д. Історія української літератури: від початків до доби реалізму – Тернопіль, 1994

 

* від італ. – “дивний, химерний, вибагливий”, або португ. “перлина неправильної форми

* рос. ликбез – ликвидация безграмотности