2020-08-05
57
з курсу “Валеологія” для 11 класу медичного ліцею
Частина І.
Тема: ”Організм здорової людини та методи його обстеження”
Мета заняття: Ознайомити ліцеїстів з органами та системами організму, значенням їх нормального функціонування в підтримці здоров’я людини. Нейрогуморальна регуляція життєвих процесів людини.
План заняття та розподіл часу:
| 1. | Ознайомити студентів з загальними принципами будови та регуляції функцій в організмі людини. Повторення анатомічної будови нервової та ендокринної систем людини. | 15 хвилин |
| 2. | Нервова регуляція та її провідна роль в життєдіяльності організму. Центральна нервова система та її інтегративні механізми. Методи обстеження ЦНС. | 20 хвилин |
| 3. | Сенсорні системи. Їх інформаційно-пропускна спроможність, методи обстеження. | 15 хвилин |
| 4. | Гуморальна регуляція функцій. Ендокринна система, основні закономірності росту та розвитку. | 10 хвилин |
| 5. | Засвоєння практичних навичок вивчення нервової та гуморальної регуляції організму людини. | 30 хвилин |
“ Изумительно суетное, поистине непостоянное и вечно колеблющееся
существо – человек. Нелегко составить себе о нем устойчивое и еди-
нообразное представление “ (Мишель де Монтень, французский философ)
Організм людини - це високоорганізована система, що функціонує на основі постійного анатомічного та функціонального зв’язку між клітинами, тканинами, органами та системами органів. Організм існує за законами цілісності, єднання, саморегуляції та постійної взаємодії з навколишнім середовищем. Головна умова існування людини - збереження сталості внутрішнього середовища - гомеостазу - за будь-яких певних умов життя.
В організмі людини клітини та міжклітинна речовина утворюють різні види тканин. Однакові або різні за будовою та функцією тканини об’єднуються в органи.
Орган - це частина тіла, що має певну форму, будову, місце у тілі та виконує одну або кілька функцій. Організм має органи травлення (шлунок, кишківник, печінка, підшлункова залоза), дихання (дихальні шляхи, легені), кровообігу (серце та судини), виділення (нирки, шкіра), розмноження (різні за будовою у чоловіків та жінок), органи чуттів (очі, вуха, шкіра тощо), опори (кістки) та руху (м’язи, зв’язки та сухожилля). Ними керують органи нервової (головний та спинний мозок) та ендокринної (залози внутрішньої секреції) систем.
Для виконання певних життєво потрібних функцій органи людини об’єднуються в системи органів. Людині потрібні всі органи та системи, але одні з них виконують складнішу і важливішу для організму роль, а інші - простішу й конкретнішу. Тому системи органів людини умовно поділяють на три поверхи.
До найвищого поверху належать регулювальні й контролюючі системи - нервова та залози внутрішньої секреції, бо вони об’єднують всі органи та системи людини в єдине ціле - організм; керують функціями всіх інших органів і систем; забезпечують зв’язок організму з навколишнім середовищем.
Посередницькі системи також беруть участь у об’єднанні організму людини в єдине ціле. Це, наприклад, транспортна - серцево-судинна, яка за допомогою крові несе до кожного органу, тканини й клітини кисень та поживні речовини, розчинені хімічно активні посередники діяльності нервової системи та залоз внутрішньої секреції - гормони.
На нижчому рівні перебувають не менш важливі робочі системи, але вони виконують конкретні, вужчі функції, такі як дихальна, травна, ромноження тощо.
В організмі людини є й так звані функціональні системи. Це сталі або тимчасові об’єднання різних систем органів з метою виконання певних функцій, наприклад: дихальна система та система транспорту (серцево-судинна і крові) об’эднуються в єдину функціональну, щоб забезпечити весь організм киснем. Так само, функціонально об’єднуються між собою травна й транспортна ситеми - з травних шляхів поживні речовини розносяться кров’ю по організму й живлять всі клітини та тканини.
Постійні анатомічні й функціональні взаємозв’язки і “співпраця” різних клітин, тканин, органів й систем органів створюють надзвичайно складну, унікальну систему - організм людини (від грецького “органон” - знаряддя, інструмент). Ця система живе за законами єднання, цілісності, саморегуляції та взаємодії з навколишнім середовищем під керівництвом нервової та ендокринної систем.
Нервова регуляція забезпечується завдяки двостороннім зв’язкам між нервовою та іншими системами й різними органами. Головні центри нервової системи - головний та спинний мозок - одержують інформацію у вигляді нервових імпульсів з усіх ділянок організму. Вони переробляють цю інформацію і надсилають до робочих органів та систем у вигляді збуджувальних або гальмівних імпульсів.
Завдяки своїй унікальній ролі нервова система має найскладнішу будову і функції. Вона складається з центральної (головний та спинний мозок), периферичної (черепномозкові та спинномозкові нерви, нервові вузли) та вегетативної нервової ситеми (що керує внутрішніми органами людини). Основою анатомічної будови нервової системи є нервова клітина - нейрон, який складається з тіла й відростків. Тіла нейронів, як правило, розташовані в центральній нервовій системі - головному та спинному мозку - утворюючи так звану сіру речовину, або у нервових вузлах. Основні функції нейрона - одержання інформації з організму та довкілля, аналіз, зберігання та передавання її у вигляді команд - нервових імпульсів до робочого органу.
Реалізація діяльності нервової системи була б неможливою без безлічі зв’язків між різними нейронами, їхніми тілами та відростками. Передача імпульсу з одного відростка до іншого відбувається хімічним шляхом за допомогою спеціальних міжнейронних контактів - синапсів (від грецького “з’єднання”).
Кількість нейронів протягом життя не збільшується, а зростає тільки кількість міжнейронних контактів. Тому мозок генія і звичайної людини відрізняється не об’ємом й масою, а кількістю міжнейронних контактів. Цей процес триває протягом життя людини.
Запам’ятайте! Чим напруженіше розумове навантаження, тим більше у корі головного мозку утворюється міжнейронних контактів.
Через лінощі, небажання навантажувати мозок багато здібних людей нічого не досягли у житті й загубили свій талант. Пояснюється це просто: вони не створили нових, а навпаки - втратили наявні міжнейронні зв’язки. Найбільша кількість міжнейронних контактів утворюється в перші 5-7 років життя. Від того, як відбудеться розумовий розвиток дитини, залежить її подальше життя.
Основним механізмом дії нервової системи є рефлекс. Уперше рефлекторну природу нервової діяльності довів видатний російський фізіологі І.М.Мечников.
Рефлекс (від латинського “рефлексус” - відбиток, відображення) - це будь-яка реакція організму у відповідь на різні подразники, яка здійснюється за участю нервової системи. Шлях проходження нервового імпульсу, або рефлекторна дуга, складається з п”яти ланок.
Перша ланка рефлекторної дуги - рецептор (від лат. “той, що сприймає”) являє собою кінцевві структури чутливих нервових волокон, які сприймають тільки певний вид подразника з зовнішнього або внутрішнього середовища: в залежності від цього всі рецептори розподіляються на 1) механічні - чутливі до тиску та дотику (в шкірі), 2) температурні (в шкірі), 3) смакові (на язиці), 4) зорові (в очах), 5) нюхові (у носі), 6) слухові (у вухах), 7) хімічні (у кровоносних судинах). Коли людина через певну хворобу втратить хоча б частину своїх рецепторів, рефлекторної дуги не існує. Наприклад: людина без очей сліпа.
Друга ланка рефлекторної дуги - доцентровий чутливий шлях, який складається з чутливих нервів, що несуть сформовану в рецепторах інформацію до центральної нервової системи. Так, людина із здоровими очима може бути сліпою, якщо пошкоджено зоровий нерв.
Третя ланка рефлекторної дуги замикається у тілі нейронів центральної нервової системи, тут сигнали, що надійшли з периферії аналізуються, концентруються, розходяться, іноді досягають кори головного мозку, де відбувається свідоме аналізування інформації і рішення у вигляді нервового командного імпульсу передається в наступну ланку рефлекторної дуги. Людина зі здоровими очима, але зруйнованою зоровою ділянкою головного мозку сліпа.
Четверта ланка рефлекторної дуги складається з рухових нервів. При їх руйнуванні (коли нерв перерізаний) імпульс не доходить до робочого органу й рефлексу немає.
П’ята ланка рефлекторної дуги - робочий орган, який безпосередньо виконує команди центральної нервової системи. Наприклад, заплющення очей (скорочення м’язів повік), коли людина виходить з темряви на яскраве світло.
