Питання для самоконтролю

1. Що сприяло розвитку екскурсій?

2. Коли і де були організовані перші товариства для подорожей?

3. Які положення входили до статуту цих товариств?

4. Які місця для подорожей були популярними?

 

Тестові питання

З дисципліни «Географія туризму в Україні»

І розділ. Історія розвитку туризму в Україні

1. Які мотиви спонукали до подорожей у середньовічний період?

а) завоювання;                                             б) пізнання землі;

в) жах перед силами природи;                г) пошук їжі.

 

2. Українці, які внесли вклад у світову історію подорожей:

а) Барський В.Г.                                                          б) Геродот;

в) Пліній Старший;                                     г) Гіппократ.

 

3. Коли зародилася готельна справа в Україні?

а) IV тисячоліття до н.е.                            б) XV ст.

в) XVIII ст.                                                    г) XII-XIII ст.

 

4. По даним ВТО кількість туристів до 2020 року досягне:

а) 1,6 млрд. осіб;                                         б) 500 млн. осіб;

в) 1 млрд. осіб;                                             г) 100 млн. осіб.

 

5. По даним ВТО до 2020 року туристи будуть витрачати у рік до:

а) 2 млн. доларів США;                             б) 100 тис. доларів США;

в) 2 трильйонів доларів США;                г) 500 тис. доларів США.

 

6. Чому перший етап розвитку туризму закінчується у 1841 році?

а) поява готелів;                                                          б) поява альпійських клубів;

в) здійснена перша масова                       г) поява залізничного транспорту.

туристична поїздка.

 

7. Першою популярною туристичної організацією на Україні була:

а) туристична фірма;                                 б) Кримський гірничий клуб;

в) туристичне агентство;                                          г) Російське гірське товариство.

 

8. Першим тур оператором вважається:

а) Еріх Лясота;                                            б) Ю.Ф. Лисянський;

в) Томас Кук;                                               г) Н.Н. Миклуко-Маклай.

 

9. Головною ціллю зародження туристсько-екскурсійної справи на західноукраїнських землях було:

а) розвиток торгівлі;                                   б) паломництво;

в) пізнання свого краю;                             г) місіонерство.

 

10. Устав Кримського гірського клубу був складен вченим-геологом:

а) Ю.А. Листовим;                                      б) І. Нечуй-Левицьким;

в) І. Франко;                                                 г) В.М. Дмитрієвим.

 

11. До бальнеологічних ресурсів відносяться:

а) грязі;                                                           б) торф’яні родовища;

в) мінеральні води;                                     г) мулові родовища.

 

12. Найкращою формою власності на сьогоднішній день для санаторно-курортних установ є:

а) державна;                                                 б) акціонерна;

в) приватна;                                                  г) власність міжнародних організацій.

 

13. Першою українською мандрівницею вважається:

а) Леся Українка;                                       б) Княгиня Ольга;

в) Ольга Кобилянська;                              г) К. Білокур.

14. Головною ціллю туристів в античні часи було:

а) пізнання світу;                                         б) добування їжі;

в) відпочинок;                                              г) оздоровлення.

15. Який етап у розвитку туризму тривав у період з 1914-1945 рр.:

а) початковий етап;                                   б) монополізації;

в) становлення туризму як галузі;          г) як міжгалузевий комплекс.

16. Скільки виділяється етапів у розвитку туризму:

а) 2;                                                                 б) 5;

в) 7;                                                                 г) 4.

 

17. Хто засновник Києво-Печерської Лаври:

а) І. Вагилевич;                                           б) Я. Головацький;

в) Святий Антоній;                                      г) Ю.Ф. Лисянський.

 

18. Яке століття називають століттям туризму:

а) XII;                                                             б) XV;

в) XIX;                                                            г) XXI.

 

19. Яким транспортом подорожує більшість туристів світу на думку ВТО:

а) водним;                                                     б) потягами;

в) велосипедом;                                           г) автомобільним.

 

20. У якому році створена Академія туризму України:

а) 1995 р.;                                                      б) 2001 р.;

в) 2002 р.;                                                      г) 1841 р.

 

21. У якому році була здійснена перша масова туристична поїздка:

а) 1941 р.;                                                      б) 1841 р.;

в) 1840 р.;                                                      г) 1940 р.

 

22. У якому році був створений Кримський гірничий клуб:

а) 1980 р.;                                                      б) 1841 р.;

в) 1890 р.;                                                      г) 1941 р.

 

23. Що означає «туризм» у перекладі з французької мови:

а) прогулянка, поїздка;                             б) екскурсія, поїздка;

в) прогулянка, насолода;                                         г) насолода, екскурсія.

 

24. Туризм по темпам прибутків перевищує доходи від:

а) автомобілебудування;                                         б) легкої промисловості;

в) комерційної діяльності;                        г) хімічної промисловості.

 

25. Скільки відсотків робочої сили України задіяно у сфері туризму:

а) 80%;                                                           б) 60%;

в) 35%;                                                           г) 15%.

 

26. Туристом можна вважати особу, яка виїжджає на час:

а) 3 год. – 4 год.;                                          б) 7 год. – 9 год.;

в) 24 год. – 1 рік;                                          г) 1 рік – 3 роки.

 

27. По даним ВТО щорічно кількість подорожуючих збільшується на:

а) 5-7%;                                                                         б) 20-25%;          

в) 30-40%;                                                     г) 75-90%.           

 

28. Скільки подорожей здійснив М.М. Миклуко-Маклай:

а) 8;                                                                 б) 7;

в) 10;                                                               г) 9.       

 

29. На якому кораблі здійснив кругосвітню подорож Ю.Ф. Лисянський:

а) «Ніна»;                                                      б) «Пінта»;

в) «Ніва»;                                                       г) «Айсберг».

Розділ 2. Загальнонаціональні риси організації

Туристичного комплексу України

Тема 4. Туризм – масове явище і феномен ХХІ ст.

Знати поняття «туризм», його відмінності від інших видів діяльності, функції туризму

Уміти самостійноздобувати знання і використовувати їх на практиці

План

1. Поняття «туризм»

2. Туризм як суспільне явище

3. Функції туризму

 

Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів. Нарешті, подорожування є формою наукового осягнення світу і одним з етапів розвитку сучасної цивілізації. Але подорожування є також засобом долання бар'єрів - об'єктивних обмежень на шляху поширення явища. Можна визначити такі найбільш суттєві бар'єри: природні (гірські системи, водні простори, пустелі та інші несприятливі фізико-географічні явища), культурні (мовні, релігійні, побутові відміни тощо); технічні, пов'язані з доланням відстаней (шляхи сполучення, транспортні засоби). Тобто, мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом'якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокультурного середовища життєдіяльності. Такими є об'єктивні передумови виникнення та поширення туризму як явища, яке охопило значну частину людства.

Туризм, як явище суспільного життя, є похідною суспільного розвитку. Своєю появою він завдячує індустріальній стадії розвитку людства, якій був притаманний прискорений розвиток продуктивних сил, поглиблення поділу праці, розвиток урбанізаційних процесів. Прискорені інноваційні зміни, пов'язані з науково-технічним прогресом, сприяли загальному соціально-економічному розвиткові певних країн, підвищенню рівня життя їх населення, змінювали характер праці, спосіб та стиль життя, що особливо позначилось в XX ст. розвитком урбанізації та змінами в системі розселення, постіндустріальною фазою розвитку економіки, поглибленням екологічних проблем та осягненням глобальних масштабів діяльності людства, гуманізацією всіх сфер суспільного життя. Саме за цих умов, що докорінно змінювали суспільні моделі життєдіяльності людства, туризм перетворився у форму проведення дозвілля, забезпечену діяльністю міжгалузевого комплексу по задоволенню потреб населення у відпочинку та оздоровленні, у потужну комунікативну складову глобалізаційного процесу.

Туризм - одна з найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має стабільні (в середньому 5% на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту/пропозиції, тому вважається одним з найперспективніших напрямків соціально-економічного розвитку. На сучасному етапі туризм став частиною стилю життя більш ніж третини людства і участь у туристичному процесі можна розглядати як складову якості життя.

Туризм - явище поліфункціональне. Серед основних функцій туризму слід зазначити рекреаційну, соціальну, культурну, екологічну, економічну, просвітницьку і виховну.

Рекреація як біологічна функція та соціальне надбання певного етапу розвитку людства сама є поняттям широким і поліаспектним. Туризм є мобільною складовою рекреації, пов'язаною з доланням простору задля відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою іншою метою, не пов'язаною з отриманням прибутку. Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна (відновлення фізичних сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (зміна місця, оточення, набуття нових вражень та відчуттів) релаксація. Зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво. Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію туризму. Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти. Можна стверджувати, що саме у XX ст., завдяки масовості, туризм став явищем сучасної культури. З іншого боку, туризм, прискорюючи культурний обмін, прискорює інноваційні процеси в культурі. У зв'язку з цим актуальною стає проблема крос-культурних комунікацій (поведінки туристів в іншому культурному середовищі, спроможність і здатність до сприйняття іншої культури, інших культурних традицій). Туризм як форма проведення дозвілля притаманний лише певній частині населення, що має вільний часта відповідний рівень життя, який дозволяє подорожувати. Тобто, подорожування виступає ознакою певного рівня і стилю життя, фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу та інших соціальних ознак. Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму, вводить його до стилю життя суспільства,, вирівнюючи соціальні можливості населення.

Таким чином, оздоровлення населення, підвищення його працездатності та рівня культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності посилює соціальну значущість туризму. Дедалі більшого значення набуває екологічна функція туризму. З одного боку, туризм виступає споживачем певних природно-рекреаційних благ і зацікавлений в їх збереженні. З іншого боку, зростання попиту призводить до збільшення антропогенного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо традиційні або модні. Це ставить одразу цілу низку питань збереження світової та національної природної та культурно-історичної спадщини, зокрема засобами туризму. В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозволяють їх освоїти. Саме тому захист довкілля має бути невід'ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його стійкого розвитку. Беззаперечно значною є економічна функція туризму. Потреби подорожуючої людини, з огляду на масовість, сформували галузь сфери обслуговування населення. Подальше зростання запитів стимулювало розвиток галузі, а мультиплікаційний ефект та комплексний характер споживання/обслуговування сприяли її переростанню в індустрію туризму - міжгалузевий комплекс, спрямований на задоволення туристичних потреб населення. Зростаюча індустрія туризму потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами. Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, айв посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму. Тому сучасний етап розвитку туризму можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності - від «примхи багатих гультяїв» - через туризм як ефективну галузь господарства зовнішньоекономічного спрямування - до туризму як соціокультурного явища, яке визначає певний етап розвитку людства і є складовою суспільних глобалізаційних процесів.

Поліфункціональність туризму відображається комплексним характером мотивації, що спонукає людину до подорожі, і комплексністю в організації подорожей та обслуговуванні туристів. Комплексність можна вважати найхарактернішою рисою туризму, основою задоволення соціальних потреб суспільства.