Кіровоградська область

 

Кіровоградська область — адміністративно-територіальна одиниця України. Утворена 10 січня 1939 року. Розташована у центрі України, у межиріччі Дніпра і Південного Бугу. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України.

Географія

 

Площа становить 24,6 тис.км² (4,1% від території України). Протяжність області з півночі на південь становить майже 148 км, із заходу на схід — 335 км.

Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцезнаходження обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, на території області знаходиться велика кількість балок і ярів. Дуже актуальною проблемою є водна ерозія

Ґрунти області характеризуються високою родючістю. Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу.

У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5,0% та середньо гумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5%. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені ґрунти.

Для південно-східних районів найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо — та малогумусні, а в південній частині — чорноземи звичайні малогумусні малопотужні.

За механічним складом ґрунти північних районів — важкосуглинисті, південних — легкосуглинисті, а в Придніпров`ї — легко — та середньосуглинисті.

 

Водоймища

 

Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця.

Клімат

 

Помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, а літо спекотне. Середня температура липня + 21 °C, січня — 5,5 °C. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів.

Природно-рекреаційний потенціал

 

Заповідник Хутір Надія; Заповідник Карпенків край; Чорний ліс; Дендропарк «Веселі Боковеньки».

Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.

 

Водні ресурси

 

Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис.км, серед яких найбільші — Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод. Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу.

 

Корисні копалини

 

Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, із яких 107 — розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини.

Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища — основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі в області. За даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.

 

Населення

 

Населення на 1 січня 2005 року становило 1085,7 тис. чол. (2,3% населення України). Середня густота населення — 45,3 чол./км² при 80 чол./км² в Україні.

За даними на 01.04.2009 р. — 1025,5 тис. чол.

В області живуть представники більш ніж 30 національностей.

Українці становлять 85,3%, росіяни — 11,7%, представники інших національностей — 3% населення.

 

Адміністративно-територіальний устрій

 

Область налічує 21 адміністративний район, 12 міст, із яких 4 міста — обласного значення, 27 селищ міського типу, 1004 сільські населені пункти.

 

Економіка

 

Кіровоградська область по структурі економіки є аграрно-індустріальною.

У структурі валового випуску продукції займають:

сільське господарство — 32,1%

промисловість — 28,1%

транспорт і зв'язок — 11,6%

житлово-комунальне господарство — 5,1%

інші галузі матеріального і нематеріального виробництва — 23,1%

 

Промисловість

 

У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування та металообробка, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів. Серед галузей харчової промисловості провідна роль належить цукровому виробництву, в області працює 11 цукрових заводів. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 83%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 254 промислові підприємства, функціонує 455 малих промислових підприємств.

 

Сільське господарство

 

Кіровоградська область здавна відома як регіон із добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого становить 73%, тваринництва — 27%.

Основні зернові культури, що вирощуються в області, — озима пшениця, ячмінь,соя, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка та просо. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.

У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур.

Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.

Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні становить: по соняшнику — 10%, зернових і зернобобових — 6,7%, цукровому буряку (фабричному) — 5,2%, м'ясу — 3,0%, молоку — близько 2,8%.

Розведенням племінних коней займаються 2 кінні заводи і 2 племінні ферми. Основні породи, що розводяться у кінзаводах і племфермах — чистокровна верхова і українська верхова.

Площа зрошуваних земель у Кіровоградській області становить 51,3 тис. га, з них — 21,2 тис. га міжгосподарських систем

 

Транспорт і зв'язок

 

Основні залізничні вузли — Знам'янка, Помічна, Гайворон, Долинська. Розвинений автотранспорт. На Дніпрі розвинене судноплавство (пристань Світловодськ). Авіалінії з'єднують Кіровоград із великими містами України.

 

Освіта і наука

 

У Кіровоградській області наукові дослідження проводяться переважно академічними і галузевими науковими організаціями та науковими підрозділами вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації.

У 2000 р. в області зосереджувалося 13 організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, де в основній діяльності зайнято 0,7 тис. осіб, в тому числі 0,4 — дослідники. Всього чисельність фахівців становить 0,5 тис. осіб, із них із науковим ступенем докторів наук — 17 осіб і кандидатів наук — 38. Чисельність працівників-сумісників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, становить 0,2 тис. осіб, із них 22 доктори і 58 кандидатів наук. В області працює 14 академіків і членів-кореспондентів, а також 34 доктори і 449 кандидатів наук, які зайняті в економіці області.

Фінансування наукових та науково-технічних робіт становить 3,4 млн. грн., у тому числі за рахунок держбюджету — 1,2, власних коштів — 0,9, коштів замовника — 1,3, тобто в структурі фінансування за джерелами переважають власні кошти. Обсяг робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становить 3,3 млн. грн. (у фактичних цінах), основна частина яких — — це науково-технічні розробки (2,7 млн. грн.). Фундаментальні, прикладні дослідження і науково-технічні послуги становлять відповідно 0,09, 0,46 і 0,11 млн. гривень.

 

Культура

Релігія

Кафедральний собор Різдва Богородиці в Кіровограді

Основною релігійною конфесією на території області є християнство, що з'явилося тут, вірогідно, ще в часи Київської Русі.

 

Православ'я

Православ’я на території сучасної Кіровоградської області остаточно утвердили запорізькі козаки, що ревно захищали свою віру, зводили і прикрашали православні храми. Після входження цих територій до Російської Імперії та юрисдикційного перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархату, на території Новослобідського козацького полку була побудована Єлизаветградська фортеця. В околицях фортеці стали селитися переселенці — більшість з яких були православними або старообрядцями. Згодом фортеця перетворилася на місто Єлизаветград. До 1757 року територія області відносилася до Київської митрополії, потім переважно до Переяславської єпархії, а з 1775 до Словенської (згодом названа Катеринославською) єпархії. Із 1796 року ці землі увійшли до складу Херсонської єпархії. У 1880 році при Херсонській єпархії було відкрито Єлизаветградське вікаріатство. Після революції Православ’я в регіоні, як і всюди в Україні, зазнало великих гонінь, було вбито і заслано безліч віруючих, священиків і єпископів. У 1942—1944 роках існувала Єлизаветградська єпархія Української автокефальної православної церкви. 1947 року було створено Кіровоградську єпархію Українського екзархату Російської православної церкви, що з 1991 року стала єпархією Української православної церкви (Московського патріархату). З 1992 року вона стала відповідати межам області, а в 2007 східні райони області були виділені в окрему Олександрійську єпархію. Згодом була також створена Кіровоградська єпархія Української православної церкви Київського патріархату.

Станом на 1 січня 2009 року в області Українська православна церква (Московського патріархату) мала дві єпархії, де налічувала 212 парафій та 2 монастирі з 28 ченцями і черницями, 175 священнослужителів, 28 недільних шкіл та 7 періодичних видань. Українська православна церква Київського патріархату мала одну єпархію із 72 парафіями, одним монастирем без ченців, 23 священнослужителя, 5 недільних шкіл та 2 періодичні видання. Українська автокефальна православна церква мала 10 парафій та 4 священнослужителя. Старообрядці мали 4 громади та 2 священнослужителя. Інша православні релігійні організації — 3 громади і 3 священнослужителя.

 

Протестантизм

Станом на 1 січня 2009 року в області були найбільш поширені такі протестантські організації:

Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів — 1 управління, 92 громади, 2 місії, 50 недільних шкіл, 94 священнослужителя.

Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської-п'ятидесятників — 1 управління, 53 громади, 1 місія, 15 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 60 священнослужителів.

Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня — 26 громад, 8 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 27 священнослужителів.

 

Католицизм

1 січня 2009 року в області налічувалося 4 громади і 3 священнослужителі Греко-католицької церкви та 3 громади, 1 недільна школа і 4 священнослужителі Римо-католицької церкви.

 

Туризм

 

Найцікавіші об'єкти туризму:

Залишки укріплень Чорноліського городища VII ст. до н. е.;

Фортеця святої Єлизавети XVIII ст.;

Комплекс кавалерійського юнкерського училища XIX ст.;

Свято-Покровська церква 1849 р.;

Грецько-Володимирська церква (Кафедральний Собор) XIX ст.;

Хрестовоздвиженська церква — усипальниця Раєвських 1833—1855 р.;

Колишній власний будинок — архітектурний зразок міського помешкання кінця XIX ст.;

Комплекс лікарні Св. Анни Червоного Хреста — неоросійський стиль XIX-ХХ ст.;

Краєзнавчий музей — приватний будинок у стилі модерн 1885—1905 рр.;

Синагога XIX ст.; Колишня гімназія 1891—1898 рр.; Міська лікарня1910-1913 рр.;

Колишній театр 90-х років XIX ст.;

Свято-Вознесенська церква 1898—1912 рр.;

Свято-Миколаївська церква 1853—1873 рр.;

Онуфріївський парк XVIII ст.

Луганська область

Луганська область (до 5 березня 1958 року та з 5 січня 1970 до 4 травня 1990 року називалася Ворошиловградська) — адміністративно-територіальна одиниця України, розташована в басейні середньої течії Сіверського Дінця. Посідає шосте місце за населенням і десяте за площею серед адміністративно-територіальних одиниць країни. На північному сході та сході межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовською областями Росії. На заході з Донецькою і Харківською областями України. Луганську область образно називають східною брамою чи світанком України.

Районування

 

Серед етнографів існують 3 підходи щодо районування території Луганської області[1]:

Вся територія включається у межі Слобожанщини;

Північна частина відноситься до Слобожанщини, південна – до південного (причорноморського) регіону;

Територія Луганщини включається до окремого регіону – Донщини (Донеччини).

 

Населення

 

На 1989 рік в області мешкало 2862,7 тис. осіб. За переписом 2001 року населення області складало 2546,2 тис. або 5,3 % жителів України.[2] За чисельністю населення Луганська область займає четверте місце серед областей України. Вона належить до найбільш густонаселених областей.

У національному складі населення українців 60,7 %, росіян 34,7 %. Етнічні українці складають більшість в усіх районах області крім Станично-Луганського, де історично переважають дінські козаки, яких враховували на переписі як росіян, які в сумі склали 85,1 % мешканців району.

На червень 2008 року серед 2344,2 тис. мешканців на той час 2029,1 тис. міських, 315,1 тис. — сільських, себто у містах і селищах міського типу проживало 87 % населення, у селах — 13 %. Середня щільність населення 87,9 осіб на 1 кв. км.

Мовна ситуація в Луганській області характеризується жорсткою русифікацією. Лише в проміжку між двома переписами населення (1989 і 2001 років) відсоток тих, хто вважає українську мову рідною, зменшився на 4,9 %, а російську — відповідно збільшився на 4,9 %. Тож на 2001 рік українську мову вважали рідною лише 30 % населення Луганської області. Українська мова рідна для 63,8 % селян і 25,5 % містян. За офіційними даними по школах Луганської області лише 40 % можуть навчатися українською (переважно у сільській місцевості). Тим не менш, кількість бажаючих скласти ЗНО українською мовою у 2008 році в Луганській області склала тільки 19 %, а 81 % здавали російською. Однією з причин є те, що навіть серед 40 % учнів україномовних шкіл чимало насправді навчаються російською, а українською значаться лише на папері.[3] У кількох містах області немає жодної україномовної школи.

На 2010 рік 54,2% учнів навчалися російською, інші — українською. Найбільш росіянізованими є класи міста Луганськ (87%), Алчевськ (72%), Брянка (67%), Рубіжне (58%), Лисичанськ (56%), серед районів: Перевальський (77%), Лутугинський (73%) і Станично-Луганський (68%). [4]

 

Географія

 

Площа області складає 26 684 км².

Поверхня області представляє собою хвильову рівнину, що підвищується з долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів, що колись існували тут. Найвища точка — Могила Мечетна — 367 м. Найбільш характерною рисою кряжа є чергування пагорбкуватих водораздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину. На північ зниження проходить поступово і до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи мальовничий правий берег ріки. В лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгір'я. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50м) на південь і південний захід до долини Сіверського Дінця. Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16 — 18 км.) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни.

Ґрунти родючі, головним чином чорноземні. Потужність найродючіших пластів досягає метра товщини, а іноді навіть більше. Поширені також дернові ґрунти. Застосування правильної агротехніки дозволяє збирати досить високі урожаї вирощуваних тут сільскогосподарських культур, баштанних, овочів.

Клімат помірно континентальний з відчутними засухами. Середня температура найтеплішого місяця червня +21 °C і найхолоднішого січня −7 °C. Вітри переважно східні і південно-східні. Максимальна середньорічна кількість опадів (550мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, відлигами і ожеледицями, малосніжна. Весна — сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо жарке, друга половина його — помірно суха. Осінь сонячна, тепла, суха.

Водні ресурси області формуються в основному за рахунок річкового стоку р. Сіверський Донець, який поступає з прилеглих територій і безпосередньо в межах області, а також експлуатаційних запасів підземних вод. Сумарні водні ресурси складають у середньому по водності рік 5,65 кв.км, з яких 64 % складає притік, 226 — місцевий стік і 10 % підземні води.

В області — 123 річки, 6 із яких мають довжину більш 100 км. Головна річка — Сіверський Донець, довжина її в межах області складає 265 км, площа водозабору — 24,9 кв.км, або 93 % площі області. Також є 60 озер, найбільші з них Боброве та Вовче, 60 водосховищ площа дзеркала яких складає 5,68 тис.га, 302 ставки — площа дзеркала 2,67 тис.га. Річки, озера, водосховища і ставки використуються для промислового, комунального водопостачання, зрошення і риборозведення.

Стосовно запасів водних ресурсів Луганська область відноситься до недостатньо забезпечених. Водозабезпеченість території і населення області загальними водними ресурсами в 1,5-2,0 раз нижче ніж в середньому по Україні. Особливістю водного режиму річок області є нерівномірний розподіл стоку протягом року. На півночі області 60-62 %, а на півдні 53-58 % річного стоку формується весною, що не відповідає обсягу водоспоживання. Обсяг водовідбору більш ніж в 3 рази перевищує ресурси річкового стоку, який формується в межах області в маловодний рік, тобто водозабезпечення населення і громадського господарства орієнтоване на використання транзитного стоку. Місцеві водні ресурси не забезпечують розбавлення стічних, особливо забруднених вод, що не дає можливості підтримувати потрібний санітарно-екологічний стан річок.

Загальна кількість розвіданих запасів підземних вод на території області складає близько 2800 тис.куб.м, з них затверджено державною комісією по запасах — 1761 тис.куб.м на добу. Кількість підземних вод, якість яких відповідає ДЕСТУ «Вода питна», складає близько 354 тис.куб.м на добу, тобто 13 % від загальних запасів.

Стан підземних вод в області характеризується постійним погіршенням їх якості за рахунок збільшення загальної жорсткості,мінералізації та появи шкідливих компонентів. Основною причиною забруднення підземних вод є значне техногенне навантаження території і незахищеність водоносних горизонтів з поверхні землі. Прогнозні розрахунки запасів коніційних питних підземних вод при незмінному рівні техногенного впливу на території області на 2010 рік очікуються в обсязі 161,0 тис.куб.м на добу. Приведені дані свідчать, що проблема збереження поверхневих та підземних вод в області надто гостра.

 

Природно-рекреаційний потенціал

 

Природно-заповідний фонд області складає 101 об'єкт загальною площею 14,2 тис.га, в тому числі Луганський Державний заповідник, 25 заказників, 52 пам'ятника природи, 15 заповідних урочищ, 8 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва.

 

Корисні копалини

 

Луганська область є одним з найбільш розвинених у промисловому відношенні регіонів України з широким комплексом різноманітних видів мінеральної сировини.

Вугілля

Основною корисною копалиною області є кам'яне вугілля, загальні балансові запаси якого складають 14541 млн.т. Із них на балансі діючих шахт знаходиться 3074 млн.т, на підготовлених для нового шахтного будівництва 26 ділянках (резерв підгрупи «а») — 4104,3 млн.т, на підготовлених для реконструкції діючих шахт ділянках (резерв підгрупи «б») — 1689,8 млн.т.

 

Газ

В області розвідані та експлуатуються ряд родовищ природного газу: Краснопопівське, Боровське, Капітонівське, Муратовське, Лобачівське, Кондрашевське, Вильховське, Макіївське, Зайцівське. Експлуатуються два підземних сховища газу — Вергунське та Краснопопівське. Проводяться пошукові роботи на газ на Кримській, Метелкінській, Смолянинівській, Ямпільській, Східно-Капітанівській, Боровській площах, Сентянівській та Марковсько-Кружилівській зонах. Проводяться роботи по оцінці накопичення вуглеводневих газів в межах полів діючих шахт та прилеглих до них площ з метою залучення метану в промислове використання.

 

Будівельна сировина

Для будівельної індустрії області підготовлено 123 родовища нерудної сировини, які враховані у Державному балансі запасів, в тому числі: 41 будівельного каміння, 33 цегельно-черепичної сировини, 19 карбонатної сировини, 1 керамічної сировини, 1 гіпсу.

Золото

В нинішній час в Нагольному рудному районі Донбасу встановлена промислова рудоносність на золото-срібні руди (Бобриковське, Гостро-Бугірське, Журавське та д.і. родовища) та літій. Бобриківське родовище окислених руд (до глибини 50 м) практично підготовлене для відпрацювання відкритим способом.

 

Мінеральні води

Для бальнеологічних та лікувальних целей видобуваються юромні, хлоридно-натрієві високомінералізовані мінеральни води, які широко розповсюджені на території області у вигляді смуги шириною 60-90 км, півнична межа якої проходить по лінії Троїцьке-Новопсків-Біловодськ, а південна — Лисичанськ-Луганськ.

Рослинність

Луганська область знаходиться в зоні різнотравно-топчаково-ковильних степів. Рослинність в результаті діяльності людини зазнала великих змін. Велика частина території області розорана, лише на схилах ярів, в долинах рік і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки степової рослинності. Тут зростає більше тисячі видів різноманітних рослин. Лісів мало (біля 7 % території області).Вони розміщені вподовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів. Переважають такі породи — дуб, береза, ясен. Підлісок представлений жовтою акацією, кущами терену, бузини, шипшини. Ці види зустрічаються на узліссі та прогалинах.

Тваринний світ

Бабак у дінських степах

Фауна області представлена головним чином степовими і деякими лісовими тваринами.

Твариною-символом області є бабак, зокрема зображений на гербі.

Із хижаків зустрічаються: вовк, лисиця, єнотовидний собака, ласка та ін. Серед гризунів найбільше поширені: заєць, бабак, хом'як, тушканчик, кріт і т. д. До рідкісних видів серед ссавців належать хохуля та вухатий їжак. [5]

Із пернатих хижаків водяться кобчики, яструби, орли-могильники. Ліс рясно заселений корисними і співучими птахами: жайворонками, перепелами, солов'ями, дятлами, стрижами, ластівками і багатьма іншими. В ріках, озерах і ставках багато різноманітної риби.

 

Транспорт

 

В області розвинені усі види наземного та повітряного транспорту: автомобільний, залізничний, повітряний, трубопровідний транспорт. Транспортна інфраструктура забезпечує потреби вугільної, металургійної, нафтопереробної, хімічної та інших галузей промисловості, особливо в товарообміні з прикордонними областями Росії. На транспорті зайнято 8% промислово-виробничого персоналу області.

Автошляхи та автотранспорт

Мережа автомобільних шляхів складає 5,8 тис. км, з твердим покриттям 5,6 тис. км. З них 954,7 км — державного значення, 1211 км — обласного значення, 3470,2 км — місцевого значення.

Густота автомобільних доріг в області — 209,7 км на 1000 км², це менше ніж в цілому по Україні (269 км). Через територію області проходять транзитні магістралі: Волгоград — Харків, Дебальцеве — Ростов-на-Дону, Луганськ — Мілєрово, Донецьк — Луганськ — Старобільськ — Валуйки.

Міський електротранспорт (трамвай, тролейбус) функціонує в 7 містах області: Алчевську, Лисичанську, Сєвєродонецьку, Антрациті, Краснодоні, Луганську та Стаханові. Загальна протяжність трамвайних колій — 110,3 км; тролейбусних — 333,7 км.

Залізничний транспорт

Залізничний транспорт представлено Луганським та Дебальцевським відділеннями Донецької залізниці, Попаснянським держпідприємством по перевезенню вантажів та пасажирів. В області 5 локомотивних та 2 вагонних депо, 6 дистанцій колії, 52 залізничні станції. Розгорнута довжина колій — 12067 км, під'їзних колій підприємств та організацій — 2320 км. Середня густота залізничних доріг — 45 км на 1000 км², це більше ніж в середньому по Україні (37,6 км). Найбільші залізничні вузли: Луганськ, Попасна, Родакове.

Основні залізничні магістралі: Луганськ — Москва, Луганськ — Київ, Луганськ — Харків, Куп'янськ — Дебальцеве, Дебальцеве — Луганськ — Мілєрово, Куп'янськ — Сватове — Луганськ, Луганськ — Мілове.

У місті Луганськ розташоване велике підприємство Луганський тепловозобудівний завод, що випускає магістральні тепловози, дизельні та електропоїзди, трамваї для потреб України, Росії та Казахстану.

 

Авіасполучення

Авіаційний транспорт в області представлений Луганським державним авіапідприємством «Луганські авіалінії», обласним комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Луганськ» та Сєверодонецьким аеропортом.

 

Трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт представлений Лисичанським районним нафтопровідним управлінням (67 км) та управлінням магістральних нафтопродуктів (99,6 км). По території області проходять магістральні газопроводи: Ставрополь — Москва, «Союз»; нафтопровід Самара — Лисичанськ, Тихорецьк — Лисичанськ, продуктопроводи Лисичанськ — Луганськ, Луганськ — Трудова — Донецьк.