Різноманіття екосистем

За масштабами екосистеми поділяються на мікроекосистеми, мезоекосистеми і глобальні екосистеми.

У мікроекосистемах невеличкі, тимчасові біоценози, що називаються синузіями, перебувають у обмеженому просторі (трухляві пеньки, мертві стовбури дерев, мурашники тощо.)

 Найбільш поширеними серед екосистем є мезоекосистеми в яких біоценози займають однотипні ділянки земної поверхні з однаковими фізико-географічними умовами.

Макроекосистеми охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерним для них макрокліматом і відповідають цілим природним зонам. Сюди належать екосистеми тундри, тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу, субтропічного і тропічного лісів, а також морські екосистеми.

Прикладом глобальної екосистеми є біосфера нашої планети.

Популяції

       Популяція — це сукупність особин певного виду, які здатні до вільного схрещування, населяють певний простір протягом багатьох поколінь і відокремлені від інших подібних угруповань.

Найбільш істотними ознаками популяцій є динаміка чисельності особин (загальна кількість особин, що входять до популяції), співвідношення статей, віковий склад, територіальна структура, спосіб життя і щільність заселення (це середня кількість особин, що припадає на одиницю простору).

 

Екологічні фактори

       Екологічні фактори – будь-який елемент середовища, який здатний справляти прямий чи опосередкований вплив на живі організми, хоча б протягом однієї фази їхнього розвитку.

       Розрізняють такі види екологічних факторів:

1. Абіотичні екологічні фактори - фактори неживої природи. Вони поділяються на: кліматичні – опади, температура, світло, вітер; орографічні – рельєф, нахил схилу; геологічні.

2. Біотичні екологічні фактори - фактори живої природи, пов'язані з діяльністю тварин, рослин, мікроорганізмів, тобто види зв’язків між представниками.

РОЗРІЗНЯЮТЬ:

Конкуренція – тип міжвидових і внутрішньовидових взаємовідносин, за якого популяція або особини у боротьбі за харчування, місцепроживання та інші необхідні для життя умови, впливають один на другого негативно

Паразитизм – це вид взаємозв'язків між різними видами, за якого один із них (паразит) певний час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування, частково чи повністю покладає на нього регуляцію своїх взаємовідносин із довкіллям.

Хижацтво – тип відносин між біологічними популяціями, при яких хижак живиться іншими організмами, жертвою. Хижаки не обов'язково вбивають жертву, коли живляться нею. (або коли паразит живе на тілі хазяїна, а потім пожирає його тіло після смерті.)

Мутуалізм – тип співіснування різних видів, від якого вони отримують взаємну користь (запилювання квітів).

Коменсалізм – коли один живий організм отримує від другого їжу чи іншу користь, не зашкоджуючи йому, але й не надаючи ніяких переваг

Алелопатія – властивість (біологічний феномен) рослин, грибів, мікроорганізмів виділяти органічні сполуки, котрі пригнічують проростання, ріст, розвиток і здатність до розмноження інших організмів (водорості, що цвітуть у воді).

3. Антропогенні екологічні фактори - фактори прямо або побічно пов'язані своїм походженням з діяльністю людини і завдячують їй своїм походженням.

ЗАВДАННЯ:

1. ПРОЧИТАТИ І СКЛАСТИ ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ПО КОЖНОМУ ПУНКТУ

2. ЗНАТИ КОНСПЕКТ

2. СКЛАСТИ СВІЙ ТРОФІЧНИЙ ЛАНЦЮГ

3. СКЛАСТИ СХЕМУ «МІСЦЕ ЕКОЛОГІЇ В СИСТЕМІ НАУК»

 

 

Конспект заняття 2

«Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля»

1. Антропогенна деградація біосфери:

А) етапи виробничої діяльності людства

В історії виробничої діяльності людства по впливу на довкілля можна виділити чотири етапи:

1. Збирання та мисливство, яке зайняло приблизно 4 тисячі років. На цьому етапі людські спільноти існували в єдності з екосистемами як і всі інші живі організми, не порушуючи законів розвитку екосистем.

2. Землеробство та скотарство. Коли розвиток цивілізації став базуватися на використанні живої речовини, що вироблялася в штучних або напівштучних екосистемах. Перехід до цих виробничих форм господарювання дав можливість виробляти продукції більше, ніж потрібно для споживання, з'являлися відходи як землеробства так і скотарства. Але ці відходи мали природній органічний характер і легко природою перероблялися і включались в кругообіг хімічних елементів. Для створення штучних господарських екосистем змінювався ландшафт території (ліси вирубували, розорювали землю).

3. Промислове виробництво, яке зорієнтоване на широке споживання невідтворних ресурсів та штучної енергії, що призводить до безперервного зростання тиску на природне середовище. Стрибкоподібно збільшується використання сировини та енергії і паралельно йде деградація біосфери (втрачено до 20% родючих ґрунтів), в атмосфері зріс вміст вуглекислого газу, що призводить до зміни клімату, виникли озонові «діри», стали звичайними кислотні дощі, забруднилися усі геосфери Землі.

4. Інформаційне суспільство, що об'єднане комп'ютерними технологіями та робить спроби переходу до ноосферної діяльності. Але необхідно сказати, що комп'ютерні технології сьогодні тільки інтенсифікують існуючі технології, завдаючи тим самим ще більшої шкоди довкіллю.

 

Б) типи деградації біосфери

Деградація біосфери — це процес порушення екологічної рівноваги, який спричиняється природними чи антропогенними факторами і призводить до руйнації навколишнього середовища.

Типи деградації: - порівно незначні за силою, але тривалі за часом;

- разові катастрофи, що мають місце при аваріях та небезпечних за несподіваністю та різкістю дій.