Фізико-географічне районування України. Природні комплекси Східноєвропейської рівнини

Фізико-географічне районування - це виділення і опис крупних територій, для яких характерні загальні риси природи. При фізико-географічному районуванні виділяють одиниці районування: країна, зона, підзона, провінція, область.

Фізико-географічна країна відповідає одному класу ландшафту. Бувають рівнинні і гірські країни. Велика частина України знаходиться в межах СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ рівнинної країни. Українські Карпати - частина АЛЬПІЙСЬКО-КАРПАТСЬКИХ гірської фізико-географічної країни, а Кримські гори - частина КРИМСЬКО-КАВКАЗЬКОЇ гірської фізико-географічної країни.

Фізико-географічна (природна) зона відповідає певному типу ландшафту. В межах СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ рівнини в Україні виділяють три природної зони - змішані ліси, лісостеп, степ.

Зона змішаних лісів розташована на півночі країни, займає 20% території України. Зона протягнулася із заходу на схід на 750 км. Цю смугу змішаних лісів по особливостях клімату і приуроченості до ділянки нетектонічних піднятій відносять до фізико-географічної провінції Українського Полісся. Тому цю зону називають Поліссям.

Північна межа співпадає з державною межею, а південна проходить по лінії Луцьк - Рівне - Житомир - Київ - Ніжин - Глухів. Рельєф зони низовинний з незначним нахилом. На формування рельєфу велике впливає надало четвертне заледеніння. Клімат зони помірно континентальний. Літо тепле і вологе, зима помірно холодна. Середні температури січня знижуються із заходу на схід от-5' до-8'С, середні температури липня підвищуються від +17' до +20'С. Річні суми опадів досягає 600 - 700 мм. Для зони характерна густа річкова сіть. Велика частина річок відноситься до басейну Дніпра. Підземні води мають високий рівень їхнього залягання, є джерелом живлення річок і озер. Для зони характерний розповсюдження низовинних боліт. Лісистість зони складає від 10 до 60%. Переважають хвойно-листяний ландшафт. Ґрунти дерен-підзолисті, зустрічаються болотяні і лугові. В межах Українського полісся виділяють ряд фізико-географічних областей. Це Волинське, Житомирське, Київське, Чернігівське і Новгород-Північне Полісся. Особливим природним комплексом є Словечансько-Овручській кряж - вихід на поверхню кристалічного фундаменту платформи. В Поліссі створений Поліський заповідник і Шацький природний національний парк. Значна частина цієї зони постраждала від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. В останні десятиріччя лісистість зони знижується, це пов'язано із зростанням господарської діяльності людини.

Лісостепова зона розташована на південь від зони змішаних лісів. Вона тягнеться із заходу на схід на 1100 км від Предкарпатья до Середньоросійської піднесеності. Займає 34% площі України. Північна її межа - південна межа зони змішаних лісів, а південна проходить по лінії Першотравенськ – Кіровоград - Балаклея, уздовж г. Оськолдо межі з Російською Федерацією. Рельєф зони різноманітний. В її межах розташована Волинська, Подільська, Придніпровська і Середньоросійська піднесеності і Придніпровська низовина. Поверхня сильно розчленована. Клімат зони помірно континентальний. Літо тепле, зима прохолодна. Середня температура січня змінюється із заходу на схід від -5º до -8ºС, а середня температура липня від +18º до +21ºС. Безморозний період триває 180-190 днів на заході і 160 днів на сході. Річна кількість опадів зменшується із заходу на схід і південний схід від 750 - 550 мм до 450 мм. На заході зони густа річкова мережа.

Степова зона займає пiвденну й пiвденно-схiдну частину країни. У межах України це найбiльша природна зона, її площа становить близько 49 % територiї. Рельєф характеризується перевагою рiвнин i незначних височин. Рiчкова мережа розвинута слабо, у зимовий перiод рiчки особ­ливо маловоднi. Степовi ландшафти сформувалися в умовах достатньої кiлькостi тепла при дефiцитi вологи. У цiй зонi переважає трав'яниста сте­пова рослиннiсть. Лише на пiвночi зустрiчаються байрачнi лiси. Ця зона має найбiльшу в Україні розоранiсть - близько 80 % що становить 48 % вcix орних земель України. Природна степова рослиннiсть збереглася лише на заповiдних територiях i по схилах балок. Лiсистiсть становить всього 3 % територiї (навіть з урахуванням полезахисних смуг). У рекреацiйнiй дiяльностi використовуються водойми, прибережнi смуги, велике зна­чення мають узбережжя Чорного й Азовськоro мopiв.

КРИМСЬКІ ГОРИ

Кримський пiвострiв розташований на пiвдні Схiдної Європы мiж 46° і 44° пн. ш. Його протяжнiсть з пiвночi на пiвдень становить майже 200 км, а з заходу на схiд — понад 300 км.

За фiзико-географiчними особливостями Крим подiляється на три частини. Пiвнiчна це рiвнина з вiдмiтками близько 180 м на Тарханкутському пiвостровi. У ландшафтному вiдношеннi вона подiбна до зони степiв Схiдно-Європейської рiвнини. Це так знаний Степоний Крим. Гiрський Крим, за характером ландшафтiв нагадуе Карпати i середньогiр’я Великого i Малого Кавказу. Тут добре виражена висотна пояснiсть ландшафтiв, поширенi широколистянi, зокрема буковi лiси. Дiлянка Чорноморського узбережжя вiд мису Айя на заходi до Планерського на сходi називаеться Пiвденним берегом Криму. Клiмат визначає формування ландшафтiв, близьких до схiдносередземноморських. Третя частина — Керченський пiвострiн.

Процеси складкоутворення й пiдняття на Кримському пiвостровi, який є частиною Альпiйсько-Гiмалайського поясу, почалися наприкiнцi нижньої й на початку верхньої юри.

Клiматичнi умови Криму визначаються особливостями прояву основних клiматоутворюючих чинникiв: сонячної радiації, циркуляцiї атмосфери і пiдстилаючої поверхнi. Значний вплив на формування клiмату мають також положення територiї на межi двох клiматичних поясiв і наявнiсть гiрської системи.

На територiї Криму переважають повiтрянi маси помiрних широт континентального і морського походження. Влiтку сюди надходить континентальне й морське тропiчне повiтря, значний вплив на клiмат здiйснює вiдрiг Азорського антициклону. Циклонiчна дiяльнiсть у межах областi зв’язана головним чином з iслакдським мiнiмумом, взимку — з виходами середземноморських циклонiв.

У межах Криму спостерiгаються iстотнi клiматичнi вiдмiнностi. Середня температура сiчня в Степовому Криму становить —1,8°С (Джанкой), у горах — —3,6°С (Ай-Петрi), а на Пiвденному березi Криму 4°С (Ялта). Середня температура липня досягае вiдповiдно 23,3, 15,6, 23,7°С. У Степовому Криму випадае близько 400 мм опадiв з максимумом у червнi—липнi. У Кримських горах кiлькiсть опадiв перевищуе 1000 мм, максимум взимку.

Рiки Кримського пiвострова мають незначну довжину i невеликi розмiри баеейнiв. Найбiльша рiчка пiвоетрова Салгiр має довжину 232 км. для Пiвденного схилу Кримських гiр характернi короткi рiки з водоспадами.

Особливостi поширення рослинностi зумовлюються неоднорiдними геолого-геоморфологiчними та клiматичними умовами. У районi озера Сиваш переважають сухi типчаково-ковиловi та типчаково-полиновi степи. Мiсцями вони переходять у кураєву напiвпустелю, в якiй поширений кримський полин.

У Гiрському Криму чiтко простежуеться висотна пояснiсть ландшафтiв. На пiвденному схилi Кримських гiр до нижнього поясу належить Пiвденний берег Криму. Тут поширенi червоно-бурi (перехiднi вiд буроземiв до червоноземiв) i коричневi грунти.

Рослиннiсть Пiвденного берега Криму характеризуеться значною (близько 1500) кiлькiстю видiв. Вона подiбна до середземноморської. В її складi багато ендемiкiв, вiчнозелених дерев i чагарникiв. Ксерофiльний дубово-ялiвцевий низькостовбурний лiс поширений на висотах майже 300 м. Його пiдлiсок становлять вiчнозеленi чагарники.