Природні комплекси Чорного та Азовського морів

Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Гру­зії, Румунії, Болгарії, Туреччини.

На північному сході Керченською протокою сполучається з Азовським морем, на південному заході протокою Босфор — з Мар­муровим морем;

Береги Чорного моря в межах України (від гирла Дунаю на заході до Керченської протоки на сході) низовинні. Гористі лише береги південної частини Кримського півострова. Берегова лінія розчленована затоками (Каркінітська, Джарилгацька, Тендрівська, Ягорлицька, Каломітська, Феодосійська тощо) та лиманами (Дні­провським, Дністровським, Еерезанським, Тилігульським, Куяль-ницьким, Хаджибейським, Будацьким).

Островів у Чорному морі мало, вони невеликі за розмірами, більшість з них розташовані поблизу берегів. Найбільші острови: Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний.

Чорне море розміщене в скидовій западині. Опускання його дна триває й тепер. Глибина Чорного моря найбільша біля Півден­ного узбережжя Криму —до 1000—2000 м (на відстані 7—29 км від берега). Північно-західна частина' Чорного моря мілководна. Глибини тут не перевищують 100—120 м (середня менша 25 м).

Солоність води в північно-західній частині Чорного моря ста­новить 13—14 % через велике надходження прісної води, яку при­носять річки, поблизу Південного берега Криму — близько 16%.

Вода Чорного моря з глибини 120—200 м насичена сірковод­нем. Процентний вміст його збільшується з глибиною. У межах по­ширення сірководню життя майже немає. У зв'язку з посиленням несприятливих антропогенних факторів спостерігається тенденція до підвищення шару сірководню, що небезпечно для всього живого.

Температура води на поверхні північно-західної частини моря взимку становить +0,4...8,4°, влітку +23...25°С. Узимку море біля берегів, затоки та лимани вкриваються тонкою кригою. Льодостав триває близько місяця.

Пізньої осені і особливо взимку море дуже бурхливе: в цю по­ру над ним панують насамперед північно-східні вітри, які супро­воджуються зниженням температури повітря і часто викликають шторм. Влітку над морем переважає ясна погода.

Рослинний світ Чорного моря представлений водоростями. У північно-західній частині моря є величезне скупчення червоних водоростей — філофори (філофорне море Зернова). Зустрічаються й інші види водоростей: зостера, цистозира, ульва. З філофори ви­добувають агар-агар, який використовується у кондитерській, тек­стильній промисловості, в мікробіології. Ульва може використову­ватися в їжу.

Тваринний світ представлений багатьма безхребетними. З киш­ковопорожнинних найчастіше зустрічаються медузи аурелія і коренерот. Серед молюсків широко розповсюджені мідії, трапляють­ся устриці, гребінці тощо. Деякі з них мають промислове значен­ня. З ракоподібних зустрічаються краби (кам'яний, зелений тощо), різні види креветок.

Серед риб (180 видів) промислове значення мають бички, хам­са, скумбрія, кефаль, оселедці, камбала, пеламіда, ставрида. У Чорному морі спостерігаються масові міграції риб. На початку літа риба з Середземного моря (хамса, скумбрія, тунець тощо) і південної частини Чорного моря, де вона зимує, йде на відгодів­лю в північну частину моря і через Керченську протоку в Азов­ське море, а восени — у зворотному напрямку.

З великих ссавців поширені дельфіни — білобочки, зрідка зу­стрічаються білочереві тюлені.

На узбережжі моря розташовані порти Одеса, Іллічівськ, Се­вастополь, Миколаїв, Херсон, Ялта, Феодосія, Керч, які відіграють велику роль у внутрішніх та зовнішньоторговельних зв'язках краї­ни. На берегах Чорного моря є багато морських курортів.

Азовське море являє собою внутрішнє море Атлантичного океану: Керченською протокою сполучається з Чорним морем. Береги Азовського моря переважно низькі, прямолінійні. Найнижчим є південно-східний берег, частину якого становить низовинна дельта р. Кубані. Південний берег горбистий. Характерною особливістю північних берегів є наявність довгих вузьких піщано-черепашникових кіс. Вони утворилися з намитого морем піску та черепашок. На цих косах є багато невеликих прісних озер. Найбільші за протяжністю лик. Федотова (її продовженням є коса Бірючий ост­рів), Обиточна, Бердянська, Білосарайська, Крива.

На північному заході Азовського моря розташована мілководна затока Сиваш, що утворилася внаслідок опускання північної час­тини Кримського півострова. Сиваш відокремлюється від моря пі­щаною Арбатською стрілкою понад 110 км завдовжки і складає­ться з 11 солоних і гірко-солоних водойм — заток. Сиваш дуже мілководний: у західній частині — до 2 м, у східній — до 3,5 м зав­глибшки.

Островів у Азовському морі мало. Найбільші з них Бірючий, Черепаха, Довгий, Піщані острови.

Глибини Азовського моря незначні. Середня глибина 8—10, максимальна — 14 м.

Солоність води в Азовському морі порівняно невелика — близь­ко 12 %, у східній частині моря —4,4 %. Протягом року солоність води зазнає великих коливань. Навесні, коли стік річок найбіль­ший і тане крига, вона найменша восени і взимку — практично однакова на всій глибині. Солоність Сивашської води від 20—40 до 270 %. В останні роки через зарегулювання стоку річок Дону І Кубані та використання значної кількості їхньої води для штуч­ного зрошення до Азовського моря стало надходити менше прісної води і збільшився приплив солоної Чорноморської, спостерігається підвищення її солоності. Це негативно позначається на видовому складі тварин і рослин.                                  

Температура води влітку в середній частині досягає -f 25...+28°, біля берегів + 30...+31 °С. Узимку температура води нижча від нуля. Море замерзає майже на 3 місяці (з грудня до березня).

Рослинний і тваринний світ досить розвинутий, хоч фауна Азовського моря бідніша у видовому складі (350 видів), ніж Чор­ного (1500). Азовське море багате на планктон, який тримається переважно у верхніх шарах води, і бентос. Це пояснюється інтен­сивним переміщуванням води на всю глибину, наявністю достат­ньої кількості кисню. Інтенсивний розвиток планктону теплої пори року знижує прозорість води і викликає явище «цвітіння» моря.

У морі водиться багато прісноводних видів риб. Найбільше значення мають судак, лящ, тюлька, хамса, осетер, севрюга, білуга, оселедці, бички, тараня, камбала, короп, кефаль тощо. Продуктив­ність Азовського моря, яка становила близько 80 кг риби з 1 га, зараз значно зменшилася через підвищення солоності води. Остан­німи роками проводяться значні роботи з відтворення рибних ба­гатств. Створено штучні нерестовища, збудовано риборозплідні за­води. Проводяться великі роботи з очищення сточних вод. Крім того, передбачено будівництво греблі через Керченську протоку, яка припинить надходження солоної води з Чорного моря. Узбе­режжя Азовського моря використовується як здравниця.