Християнські секти православного напрямку

Реферат

З дисципліни: Теорія і практика СПК

на тему:

«Витоки секти»

Виконала студентка:

4 курсу, групи С-091

Пелешук Леся

Перевірила викладач:

Новик Л.М.

  

  

 

Чернігів, 2012

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………3

1. Поняття секти………………………………………………...……………..…..4

2. Християнські секти православного напрямку ……………………………….5

3. Християнські секти протестантського напрямку ………………………....…8

Висновок ……………………………………………………………………...…12

Список використаних джерел ……………………………………………….…13

 

Вступ

Сучасний світ характеризується великою свободою і незалежністю. Створюються нові релігійні рухи, секти, товариства й організації котрі мають характер світоглядний, ідеологічний, парарелігійний, котрі заповідають і остерігають перед швидким кінцем світу та апокаліптичними подіями, закликають до моральної віднови, часто специфічно її розуміючи, залежно від того, з яких корінь виростають.

Існує безліч способів піддати людину психологічній обробці і втягти її в секту.

Секти цілеспрямовано шукають вірніше, ловлять інтелігентних, обдарованих, талановитих і процвітаючих людей. На успіх обігу потенційного неофіта набагато більший вплив роблять не доктрина або організація, а її люди, що представляють. Величезну роль грає особистий контакт із розумними, що володіють даром красномовства членами секти, які розповідають про запаморочливі «творчих» перспективах. Розширення і процвітання багатьох сект свідчить про те, що вони вміють готовити вербувальників, тобто «показувати товар особою».

Шансів вистояти у звичайної людини мізерно мало. Як правило, він не знає ні про психологічну обробку, ні про те, як діють різні секти.

 

 

Поняття секти

Слово «секта» означає «релігійну спільноту, що складається з людей, які відкололися від панівної церкви і прийняли нове віровчення», в переносному сенсі - «відгородитися від спілкування з іншими, замкнулася в собі група осіб», у першому випадку це слово має нейтральну фарбу, у другому - несхвальну.

Секта виникає завдяки діяльності одного або кількох людей. Але згодом вона може розвинутися в велике напрям в рамках однієї з релігій або навіть претендувати на звання окремої «нової» релігії.

У всі часи секти несли в собі руйнівний початок, хоча самі їх члени, звичайно, так не думають. Лідер секти ставить перед своїми послідовниками суворо конкретні завдання, які полягають не тільки у вербуванні нових людей, але і в матеріальному забезпеченні організації, тобто в здирстві.

У секту вступають, перш за все, люди, абсолютно не мають уявлення про релігію або незадоволені своєю традиційною релігією, як правило, при цьому вони створюють для себе нереальні уявлення про цю релігію. Вони мріють про затишок і теплі громади і чекають беззастережної допомоги. Все це зосереджено на власному егоїстичному «Я».

«Тільки ми праві, тільки у нас істина і порятунок», - цьому вчать в будь-якій секті. Це і є першою ознакою секти.

Другою ознакою можна назвати прагнення ізолюватися від інших людей, вважаючи їх загрузлими «в гріху і розпусті», покинути родину, друзів, будинок.

Третя ознака - домінування когось над кимось. Це, як правило, неухильне дотримання всіх правил секти, відвідування зборів, виконання наказів.

Наступний аспект носить назву «субординація», тобто підпорядкування старшому по чину. Люди в подібних організаціях позбавлені вільного часу і незалежно ні від яких чинників повинні кожну секунду трудитися на благо секти.

І остання ознака можна охарактеризувати як фанатизм. Сектанти не здатні проводити діалог і з терпимістю ставитися до інших релігійних поглядів. Вони постійно перебувають у стані війни з усіма релігіями, які «не мають істини і спасіння».

Головна мета секти - зруйнувати свідому частину психіки і підпорядкувати людину своїм цілям.

Відхід з секти важкий, іноді навіть неможливе, а попадання в неї зазвичай проходить легко. Буває навіть так, що людина навіть не знає про свою «завербованності». Лідери сект здатні буквально зачарувати тих, хто до них приходить. Нерідко секти мають таємний характер з поступовим введенням кандидата в громаду. Крім того, знайомство з сектою буває надзвичайно приємним. Під час першої зустрічі робиться все, щоб у вступника секту залишилися спогади тепла, братерства і гостинності.

Християнські секти православного напрямку

Поряд з православ’ям, католицизмом і протестантизмом у християнстві існують багато чисельні секти. Кожна з них уявляє собою об’єднання або групи віруючих-християн, які по своєму тлумачать деякі місця християнської догматики і мають деякі відміни у культі і організації. Всі християнські секти можна розділити на дві групи: християнські секти православного напрямку і протестантські християнські секти.

Православні секти склалися у боротьбі з православ’ям. Найбільш ранньої з них є старообрядництво. Воно виникло у Росії у другій половині ХVІІ ст. в наслідок розколу руської православної церкви. Привидом до розколу послужили реформи патріарха Никону і царя Алексія Михайловича, які були затверджені церковними соборами у 1666 р. і 1667 р. У старообрядництво об’єднуються всі релігійні течії, які не признали церковні реформи і залишилися вірними «старим обрядам», «старій вірі».

На відміну від сьогоднішніх православних віруючи старообрядці визначають правильними лише старопечатні книги і ікони «старого письма», написання «Ісус» замість «Ісус», восьмикінцевий хрест «у православній церкві поряд з ним визнаються чотирьохкінцевий і шестикінцевий», двуперстне хрещення замість трьохперстного і таке інше. Священнослужителі зберігають одяг старого, «доніконовського» крою. Старообрядництво ніколи не уявляло собою єдиного цілого, не мало загального центра і керівництва, розділялося на багаточисельні течії, напрямки, секти. В подальшому склалися два головних напрямки старообрядництва - попівщина і безпопівщина. Попівці визнають необхідність священників для виконання богослужіння і обрядів. Так що попівщина мало чим відрізняється від православної церкви. Безпопівці відмовилися від священнослужителів, замінили їх наставниками, статутчиками, начьотниками. Одночасно з відмовою від святенництва вони відмовилися від таїнств, які потребують участі духовенства - причащання, миропомазання, вінчання. Ці обряди можуть виконувати самі віруючи. Невеликі громади старообрядництва існують на Україні, зокрема у Луганській області (Перевальську). Для старообрядців властивий крайній, релігійний і побутовий консерватизм, прагнення виховувати дітей вже змалку у релігійному дусі.

В другій половині ХVІІІ ст. в Росії з’явилися секти «духовних християн» - духобори і молокани.

Духобори відкинули православну церкву, таїнства і обряди, ченецтво і священників і навіть саму Біблію. Основою віровчення вони вважають «Тваринну книгу» - сукупність усних переказів у формі псалмів, тобто віршів, які містять в собі розповіді про історію секти і пророцтва про її майбутнє. На молебнях духобори співають псалми.

За вченням духоборів, люди від народження вільні і рівні. Звідсіля вони роблять висновок про необхідність створення «царства божого» на землі. Воно повинно базуватися на спільності майна. Ранні духобори створювали «комуни», відкинули всяке втручання держави в їх життя, відмовлялись підкорятися церковним і світським властям. В зв’язку з цим духобори зазнали переслідувань, як у Росії, так і в Канаді, куди вони переселилися, на початку ХХ ст. Послідовники духоборів зустрічаються на Україні, в Росії, Закавказзі.

У цих же місцях зустрічаються секти молокан. Існують молокані різних напрямків: постійні, пригуни, максималісти та інші. Як і духобори молокани відкидають православні обряди, інколи хрест, але на відміну від них вважають Біблію священною книгою, хоч і тлумачать її алегорично. Троїці, наприклад, вони надають такий зміст: бог-батько - це пам’ять, бог-син - розум, бог-дух - воля. Ця троїця втілена у любому віруючому. Хрещення молокани розуміють як сприйняття віровчення, причащання - як «куштування слова божого». Особливу увагу молокани звертають на питання моралі. Молокани вірять у швидке приближення 1000-літнього царства; серед них розповсюджені пророцтва у пришестя Іллі і Енохи.

Секти молоканів організовані дуже просто. Кожна з них обирає керівника громади - пресвітера. Активну роль в їх громадах грають пророки і судді.

Секти істинного православ’я утворилися в різні часи внаслідок відколу від руської православної церкви, але своє віровчення запозичили у православ’я. Секта істинно-православної церкви була проголошена монархістами і сформувалась у 1922-1926 рр. Члени цієї секти заперечують православну церкву як таку, яка продалась антихристу і перейшла на сторону радянської влади. Вона признає православну обрядність. Члени цієї секти вірять у близький кінець світу. Серед них дуже розповсюджений культ сім’ї Романових, як правило члени цієї секти створюють домашні церкви, катакомбні церкви і монастирі. Сектанти прагнуть вести отшельницький образ життя.

Секта істинно православних християн виникла в 30-40 роки на ґрунті боротьби радянської влади з кулацтвом. Ця секта відкололась від руської православної церкви, яка підтримала злочинну колективізацію. Істинно-православні християни заперечують інститут священства. В часи богослужіння, які здійснюються в святих місцях і в домашніх молельнях, читають акафісти і співаються пісні, які пронизані крайнім містицизмом і безнадійністю. Члени секти часто приймають обітниця безшлюбності, часто назначають пости. Найбільш фанатичні з них беруть на себе обітниця мовчання (мовчальники), не розмовляють навіть з своїми єдиновірцями.