Законодавство в галузі екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища

Останніми роками в екологічному законодавстві України поряд з природноресурсовими і природоохоронними законодавчими актами приймаються правові акти, які містять норми щодо забезпечення екологічної безпеки населення та навколишнього середовища (довкілля). Одним з перших актів, у якому проголошено необхідність дбати про екологічну безпеку громадян, генофонд нації та її молоде покоління, є Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Визначаючи необхідність дбати про екологічну безпеку громадян, генофонд народу та його молодого покоління, Україна взяла на себе обов'язок самостійно встановлювати порядок використання природних ресурсів, забороняти будівництво та припиняти функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які створюють загрозу екологічній безпеці, маги свою національну комісію радіаційного захисту населення. Питання екологічної безпеки закріплені в ст. 16. 49, 50 та інших Конституції України. Питання забезпечення екологічної безпеки людини та навколишнього середовища знайшли також відображення в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших законодавчих актах, пов'язаних з охороною здоров'я населення, зокрема в сфері виробництва, захистом населення від небезпечного впливу шкідливих хімічних, фізичних та біологічних чинників і умов праці та проживання. Найбільш повно питання екологічної безпеки передбачені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», а саме в спеціальному розділі про заходи забезпечення екологічної безпеки (ст. 50-59), а також інших розділах і статтях, що стосуються: екологічного законодавства, основних принципів, об'єктів охорони та екологічних програм (ст. 1,3,5, 6); в екологічних прав і обов'язків громадян (ст. 9-12); повноважень органів законодавчої влади та місцевого самоврядування (ст. 13-15), органів управління (ст. 18-20), органів екологічного контролю та нагляду (ст. 35-40); надзвичайних екологічних ситуацій (ст. 65-66 розділу XII); відповідальності за порушення норм екологічного законодавства (ст. 68-70) та ряд інших. До системи законодавства в галузі екологічної безпеки належать також законодавчі акти в галузі санітарно-епідемічного благополуччя населення (санітарної безпеки), радіаційної та ядерної безпеки, а також законодавство в галузі ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших природних і техногенних надзвичайних екологічних ситуацій. Найголовнішими з них є такі. В галузі забезпечення санітарної безпеки Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закон України «Про якість і безпеку продуктів харчування та продовольчої сировини» і ряд інших. До законодавчих актів, які регулюють екологічну безпеку, належать закони України від 2 березня 1995 р. «Про пестициди і агрохімікати», від 8 лютого 1995 р. «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та інші. Надзвичайно важливе значення для забезпечення екологічної безпеки мають такі законодавчі акти, як закони України від 16 березня 2000 р. «Про правовий режим надзвичайного стану», від 3 лютого 1993 р. «Про цивільну оборону», від 8 червня 2000 р. «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» і ряд інших. Вимоги по забезпеченню екологічної безпеки передбачені в Основних напрямах державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки від 5 березня 1998 р., у постановах Верховної Ради України від 1 серпня 1990 р. «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи», від 16 січня1997 р. «Про концепцію (основи державної політики) національної безпеки України» та ряді інших. Надзвичайно важливим для забезпечення екологічної безпеки є Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. (додаток) та ряд інших нормативно-правових актів.