2020-08-05
88
Антимонопольне законодавство України включає ряд законів і постанов, правил. Хоча воно далеко пішло порівняно з антимонопольним законодавством СРСР, проте, за словами спеціалістів, для нашої країни питання антимонопольної політики є надто новим та незвичним. Формування антимонопольної політики держав світу почалося з того, що навколо них формувалась негативна громадська думка, яка вимагала захисту споживачів від свавілля монополістів, обмеження діяльності останніх. Необхідність антимонопольного законодавства та практики зарубіжних країн не викликає сумнівів, адже досвід України в цій галузі вимірюється в 6-10 років, в той час як багато інших держав працюють в цій сфері вже десятки років. Українським законодавцем треба працювати, враховуючи іноземний досвід, а також розробити свої нові методи боротьби зі споживанням монопольним становищем, а також недопущенням та попередженням створення монополій.
Державне регулювання діяльності вітчизняних природних монополій є складною проблемою, що перебуває за межами традиційного аналізу суб’єктів ринкового середовища та надмірно прив’язана до особливостей національної економіки.
Теоретичні та практичні принципи системи державного регулювання діяльності природних монополій розкриті в працях таких визначних економістів, як Дж.М. Кейнс, Дж.М. Вернон, В. Віскузі, Дж. Стіглер. Серед вітчизняних науковців, які досліджують проблеми державного регулювання природного монополізму доцільно відзначити В. Базилевича, Г. Башнянина, М. Долішнього, С. Захаріна, І. Галицю, М. Макаренка, В. Нікова.
Система державного управління постійно використовувала широкий спектр регуляторних і законодавчих заходів, що дозволяло трансформувати національну економічну систему для забезпечення ефективної діяльності окремих суб'єктів господарювання. Щодо теорії, то за сучасних умов рекомендації монетаризму та кейнсіанства об'єднуються у неокласичному синтезі, виходячи з критерію доцільності впровадження економічних рішень щодо виваженої лібералізації господарського життя. Отже, функції держави поступово змінювалися - від ролі прямого інвестора до ролі регулювальника доходів, стимулятора інвестицій та «архітектора» нового економічного середовища.
Проте, незважаючи на чинність закону «Про природні монополії» необхідно було б:
встановити чітку, прозору та недискримінаційну систему тарифоутворення на послуги природних монополій, створити систему моніторингу фактичного рівня тарифів для окремих груп споживачів комунальних послуг;
сформувати законодавчі умови для функціонування незалежних регулюючих органів, визначити їх компетенції та повноваження;
запровадити відкриту систему та умови доступу доцінового прогнозування на житлово-комунальні послуги;
визначити принципи реформування форм власності суб’єктів природних монополій.
формування нових організаційно-правових форм, зміна економічних відносин, перетворення законодавчої та нормативної бази, технічне переоснащення та модернізація у житлово-комунальному господарстві України з метою підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів
Таким чином, існуюча система державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг є недосконалою, що зумовлює необхідність її розвитку. Структура сучасної системи державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг повинна враховувати традиції країни у сфері державного управління, існуючий державний та адміністративно-територіальний устрій, узгоджуватись із загальними принципами та пріоритетами державної регуляторної політики, а також з процесом реформ, що проводяться у сфері житлово-комунального господарства. Процес удосконалення системи державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг потребує певного часу та зусиль від усіх його учасників.
Дослідження свідчить, що основними завданнями щодо удосконалення системи державного регулювання діяльності природних монополій є: створення правового поля розвитку системи державного регулювання діяльності природних монополій; визначення органу, уповноваженого здійснювати регуляторну політику щодо суб’єктів на ринку комунальних послуг; забезпечення рівних можливостей доступу до комунальних послуг, що надаються природними монополіями; створення інформаційної інфраструктури для отримання інформації, налагодження тісних зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації; визначення виходячи з сучасних умов розвитку України та норм і правил ЄС нових концептуальних засад організації системи державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг.
Світовий досвід регулювання природних монополій
