Медико-соціальна експертиза

Функції органа зору мають велике значення при профвідборі та визначенні груп інвалідності по зору.

Особи з порушеннями колірного сприйняття не можуть працювати на транспорті, в текстильній промисловості, бути лікарями. Робота з дрібними і рухомими об'єктами потребує високої гостроти зору та бінокулярного зору.

Групи інвалідності за зором встановлюються тільки при зниженні зорових функцій внаслідок захворювань ока, що не піддаються лікуванню.

Перша група інвалідності встановлюється особам, які потребують постійної сторонньої допомоги в зв'язку з різким порушенням зорових функцій. Це особи, у яких гострота зору з корекцією на око, що бачить краще, не перевищує 0,03 або є двобічне концентричне звуження поля зору до 10°.

Друга група інвалідності встановлюється особам зі зниженням гостроти зору ока, що краще бачить, від 0,04 до 0,08 (з корекцією). Другу групу інвалідності встановлюють і у разі комбінації тяжких анатомічних дефектів (відсутність кінцівки і сліпота одного ока або при гостроті зору на ньому не вище 0,02).

Третя група інвалідності встановлюється у разі необхідності, за станом очей, зміни професії на роботу більш низької кваліфікації або значних змін умов праці в своїй професії. Третя група встановлюється також, незалежно від виконуваної роботи і професії, при повній сліпоті або зниженні гостроти зору на одне око в зв'язку з військовою або виробничою травмою.

РЕФРАКЦІЯ ТА АКОМОДАЦІЯ ОКА

Аномалії рефракції ока надзвичайно поширені. Особливо важливу проблему офтальмології становить міопія (короткозорість). В різних місцевостях нашої країни частота цього захворювання серед школярів коливається від 3,5 % до 33 %. Висока міопія є найбільш частою причиною інвалідності внаслідок захворювання очей. Все це ставить боротьбу з міопією на рівень державної задачі і вказує на необхідність проведення активних масових заходів профілактики цього захворювання і його ускладнень, що повинні проводитися не тільки окулістами, а й лікарями загального профілю.

Рефракція - це заломна здатність будь-якої оптичної системи. Сила заломлення будь-якої оптичної системи визначається в діоптріях. За одиницю виміру взято силу скла з фокусною відстанню в 1м. Заломну силу скла визначають за формулою:

_{1 м}

D = ¾¾¾, де:

F

D – сила скла, діоптрії;

F – фокусна відстань, м.

 

Чим менша фокусна відстань, тим сила скла більша. Таким чином, заломна сила скла з фокусною відстанню в 50 см дорівнює двом діоптріям; сила скла з фокусною відстанню в 25 см дорівнює чотирьом діоптріям і т.ін.

Заломна сила ока коливається від 52 до 80 діоптрій і носить назву фізична рефракція ока. В клініці частіше використовують поняття клінічна рефракція ока, яка може бути статичною та динамічною.

Під статичною рефракцією ока розуміють заломну здатність його відносно сітківки у стані спокою акомодації, тобто заломну силу, яку має око внаслідок своєї анатомічної будови, під динамічною рефракцією – заломну силу ока при діючій акомодації.

Оптична система ока

До заломного апарату ока належать: рогова оболонка, водяниста волога (волога передньої камери), кришталик та склисте тіло. Заломний апарат ока, який складається з кількох заломних поверхонь та кількох середовищ, є складною оптичною системою.

Таким чином, щоб обчислити силу заломлення оптичної системи ока, треба знати фокусну відстань цієї системи, яка розраховується на підставі оптичних величин.

До оптичних величин належать: 1) радіуси кривизни поверхонь рогівки і кришталика; 2) коефіцієнти заломлення середовищ; 3) відстань між заломними поверхнями, тобто між рогівкою та передньою поверхнею кришталика і між передньою та задньою поверхнями кришталика. Знаючи ці величини, можна обчислити положення кардинальних точок, тобто двох головних точок, двох вузлових і двох головних фокусів, а потім і фокусну відстань (ці поняття відомі з курсу фізики).

Оптичні величини визначаються за допомогою дуже тонких і складних методів дослідження. Оскільки ці показники зазнають індивідуальних коливань, взято середні цифри, одержані в результаті вимірювання великої кількості очей. Таке око з середніми цифрами оптичних сталих дістало назву схематичного.

Найбільш поширене схематичне око Гульштранда, яке складається із шести заломних поверхонь: передньої і задньої поверхонь рогівки, передньої поверхні кришталика, передньої і задньої поверхні кришталикового ядра, задньої поверхні кришталика. Вони розділяють 7 середовищ: повітря, рогівку, вологу передньої камери, передні та задні кіркові шари кришталика та його ядра і склисте тіло. Заломна сила схематичного ока Гульштранда дорівнює 58,64 дптр. На рогівку припадає 43,05 дптр, на кришталик в спокійному стані акомодації - 19,11 дптр.

Схематичне око використовують при рішенні багатьох завдань фізіологічної оптики. У деяких випадках при обчисленні даних, необхідних для клінічних потреб, достатньо ще більш спрощеної схеми оптичної моделі ока, яка зведена до простої оптичної системи і носить назву редукованого ока, в якому прийнято один показник заломлення, одну заломну поверхню та одну головну площину.

Найбільш досконалою моделлю є редуковане око В. К. Вербицького. Оптичні сталі його такі: показник заломлення - 1,4; радіус кривизни заломної поверхні - 6,8 мм, радіус поверхні сітківки - 10,2 мм; довжина передньо-задньої осі ока - 23,4 мм, загальна заломна сила 58,82 дптр.

Останніми роками спрощені схеми розрахунку оптичних сталих набувають великого практичного значення для визначення фокуса оптичної системи ока при оптикореконструктивних операціях.