Загальні вимоги до системи екологічного обліку на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

 

Методичні настанови щодо виконання

Спецрозділу магістерських та дипломних робіт

для підготовки спеціалістів і магістрів за напрямом
0305 «Економіка, підприємництво»
зі спеціальності 7.050106, 8.050106 «Облік і аудит»

В агарних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації

Денної і заочної форм навчання

 

СУМИ - 2011

УДК 159.9; 351.574

 

Укладачі: Нєсвєтов О.О.     к.е.н., доцент кафедри фінансів

Богінська Л.О.,    старший викладач кафедри фінансів

 

 

Екологічна експертиза: Методичні настанови щодо виконання спецрозділу дипломних та магістерських робіт для підготовки спеціалістів і магістрів за напрямом 0305 «Економіка, підприємництво» зі спеціальності 7.050106, 8.050106 «Облік і аудит» в агарних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації денної і заочної форм навчання

 

Методичні настанови спрямовані на надання методичної допомоги студентам денної та заочної форми навчання під час виконання спецрозділу магістерської роботи „Екологічна експертиза”.

 

Рецензенти: Полятикіна Л.І., к.е.н., доцент кафедри бухобліку Сумського національного аграрного університету;

Гордієнко М.І. к.е.н., доцент, завідувач кафедри економічного контролю та аудиту Сумського національного аграрного університету

 

Рекомендовано до видання методичною радою Сумського національного аграрного університету. Протокол №____ від ”____” ____________ 2011 року.

                    

 

© Сумський національний аграрний університет, 2011

© Нєсвєтов О.О., Богінська Л.О.

 

Зміст

 

 

Вступ.
1. Приблизний список тем для виконання теоретичної частини Спецрозділа "Екологічна експертиза"
2. Рекомендції щодо виконання практичної частини Спецрозділа "Екологічна експертиза"
3. Список рекомендованої літератури.

ВСТУП

Вивчення та аналіз системи інформаційного забезпечення управлінських рішень в області природоохоронної діяльності, а також системи планування та обліку екологічних витрат і їх відображення у звітності показало, що в умовах зростаючої ролі екологізації в економіці Україні існуюча система екологічної інформації різко відстає від потреби в ній і значно гальмує подальше вдосконалення діючого механізму природокористування.

Інформація про діяльність підприємства в галузі природокористування включає в себе широке коло індикаторів і показників. Найбільш універсальними у цій галузі є показники екологічних витрат, оскільки вони дають можливість зіставлення з головними макроекономічними параметрами - валовим національним продуктом (ВНП), валовим випуском, доходної та витратної статей бюджету, загальним обсягом інвестицій в економіку в цілому і в окремі види діяльності і т. д. Важливе прикладне значення має також порівняння співвідношень між екологічними та загальногосподарськими показниками як всередині підприємства, так і на загальнодержавному рівні.

У ході дослідження було відзначено, що від правильного визначення екологічних витрат, їх обліку та аналізу багато в чому залежить організація поточного фінансування природоохоронної діяльності, індексація екологічних платежів підприємств, формування і витрачання коштів екологічних фондів, встановлення ставок екологічного страхування тощо.

Проведені в подальшому дослідження фахівців дозволили виробити наступні підходи до управління природоохоронною діяльністю:

• рахунки підприємства повинні відображати як його ставлення до навколишнього середовища, так і вплив пов'язаних з природоохоронною діяльністю витрат, ризиків і зобов'язань (відповідальності) на фінансове становище підприємства;

• інвесторам для прийняття інвестиційних рішень необхідно мати інформацію з екологічних заходів і витрат, пов'язаних з природоохоронною діяльністю;

• менеджерам необхідно виявляти і перерозподіляти природоохоронні витрати таким чином, щоб продукція була правильно оцінена, а інвестиційні рішення базувалися на реальних витратах і вигодах;

• екологічний облік повинен стати ключем до стійкого розвитку на основі дотримання принципу екоефектівності; при цьому екоефектівность, припускаючи зниження впливу підприємства на НПС при одночасному зростанні прибутковості може бути виміряна лише за допомогою надання точної інформації по природоохоронних витратах, дії господарської діяльності на навколишнє природне середовище;

• законодавство, банки, інвестори, громадськість і конкуренція (у тому числі міжнародна) стимулюють надання звітності по природоохоронних заходах та їх ефективності.

При аналізі процесу управління природоохоронною діяльністю на промислових підприємствах в цілому і системи планування та обліку екологічних витрат, зокрема, можна відзначити наступне:

• в річному плані підприємства, як і в калькуляції собівартості продукції, екологічні витрати знайшли своє відображення, однак на практиці планування цих витрат не ведеться. При складанні річного плану підприємства розділ «Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів» відсутня. Замість нього розроблені Плани природоохоронних заходів, але вони відбивають лише невелику частину всіх екологічних витрат;

• при калькулюванні собівартості продукції екологічні витрати не виділяються в окрему статтю, а приховані в загальновиробничих витратах і розподіляються разом з ними пропорційно матеріальним витратам або витратам на оплату праці. Однак такі методи розподілу екологічних витрат у значній мірі спотворюють собівартість, а в подальшому і ціну виробленої продукції;

• прийнятому Плані рахунків знайшли своє відображення лише окремі елементи екологічних витрат, тому дані бухгалтерського обліку не дозволяють отримати повну інформації про ці витрати;

• одним з чинників, що перешкоджають налагодженню обліку природоохоронної діяльності, є складність вичленення поточних і капітальних витрат на природоохоронні заходи з загальних витрат підприємства. Це пояснюється тим, що підтримка, а часом поліпшення стану навколишнього природного середовища не розглядається як неодмінна умова інвестицій у виробництво;

• на підприємствах Україна різними відділами складається безліч звітів щодо діяльності підприємства в галузі природокористування, що вимагає наявності ефективних комунікаційних зв'язків між цими підрозділами. При цьому кожен із звітів присвячений одному з видів діяльності, і немає жодного комплексного звіту, що відображає всі екологічні витрати підприємства. Крім того, через відсутність контролю за заповненням форм екологічної звітності часто в ній наводяться неточні й суперечливі дані

• існуюче податкове законодавство не стимулює природоохоронну діяльність, у формах звітності відсутні чіткі вимоги до розкриття екологічної інформації;

• в цілому облік екологічних витрат ведеться в основному: безсистемно, за допомогою вибірок з первинних документів, даних оперативного обліку, статистичних розрахунків та експертних оцінок. Підприємство не в змозі обґрунтовано заповнити форми звітності, так як основна частина поточних природоохоронних витрат не відбивається на окремих рахунках бухгалтерського обліку;

• щодо закордонного досвіду можна помітити, що практично в жодній країні немає законодавства, всебічно регулює питання екологічного обліку. Однак проводяться серйозні розробки за окремими напрямками такого обліку.

Нехтування екологічними вимогами у виробничій діяльності може супроводжуватися процесами, які призводять до порушення природної рівноваги. Це нерідко викликає значні фінансові збитки внаслідок оплати штрафних санкцій та витрат на відновлення первісної середовища, причому ці витрати значно перевищують ті, які мали б піти на підтримку екологічної безпеки.

На рівні діяльності підприємства екологізація виробництва передбачає:

1) екологізацію продукції, тобто розробку таких її видів, при використанні яких наноситься мінімальний збиток навколишньому середовищі;

2) екологізацію технології виробництва продукції, розробку безвідходних і маловідходних технологій, ефективного очисного обладнання;

3) розробку варіантів отримання нової корисної продукції з побічних відходів галузі.

Таким чином, екологічна стратегія підприємства складається у всебічній екологізації виробництва з урахуванням чинника екологічної безпеки.

Екологічний облік як управлінський і інформаційний інструмент в сучасному вигляді в розвинутих країнах склався не відразу, і його формування продовжується.

Виходячи з розглянутих вище підходів до екологічного обліку можна відзначити, що екологічний облік на підприємстві - це система виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання, обробки та підготовки релевантної інформації про діяльність підприємства в галузі природокористування з метою передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.

Можна представити екологічні витрати підприємства у вигляді комплексу двох складових:

• витрати споживання природних ресурсів;

• витрати забруднення навколишнього природного середовища.

Плата за використання природних ресурсів проводиться на підставі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ряду постанов Кабінету Міністрів України, Указів Президента України та відповідних Кодексів. До витрат підприємства на відновлення природних ресурсів можуть бути віднесені, зокрема, витрати на рекультивацію відпрацьованих земель.

Приблизний список тем для виконання теоретичної частини Спецрозділа "Екологічна експертиза "

1.    Конституція України про облік, використання та охорону природних ресурсів..

2.    Закон про охорону навколишнього середовища

3.    Закон про охорону атмосферного повітря

4.    Водний Кодекс України

5.    Державний земельний кадастр

6.    Екологічні ризики

7.    Облік екологічних зобов'язань

8.    Характеристика елементів екологічного обліку підприємства

9.    Екологічний баланс

10.  Аудит документів, що надають право на землю, на водні об’єкти, на лісовикористання

11.  Аудит розрахунку плати на землю, аудит розрахунку платежів за користування водними ресурсами, лісовим фондом

12.  Аудит екологічних паспортів підприємства

13.  Аудит розрахунку плати за розміщення відходів

14.  Види оцінок природних ресурсів

15.  Облік природних ресурсів (водних, лісових, біологічних)

16.  Облік земельних ділянок

17.  Амортизація землі (спірність питання)

18.  Іпотека землі

19.  Земля як складова аграрного капіталу

20.  Вартість землі

21.  Досвід інших країн в обліку природних ресурсів

22.  Земельна рента, види

23.  Природоохоронна діяльність: види, витрати на її проведення, облік витрат

24.  Екологічний менеджмент

25. Методи оцінки природних ресурсів Економічна оцінка рекреаційних ресурсів.

26. Експлуатація природних ресурсів в умовах відкритої економіки. Платежі за використання природних ресурсів: призначення, види, методи визначення.

27. Особливості управління різними видами природних ресурсів:

28. Фінансово-крединий механізм природокористування.

29. Управління використанням природних ресурсів в Україні.

30. Природні ресурси і система національних рахунків.

На досліджуємому об’єкті повинен вестися облік екологічних витрат, які мають наступну структуру (рис.1):

 

Рис. 1 Структура екологічних витрат підприємства

,

Поява витрат забруднення навколишнього середовища на підприємстві обумовлено утворенням і надходженням у навколишнє середовище шкідливих відходів виробництва.

До витрат на запобігання забруднення відносять витрати на створення і експлуатацію основних фондів природоохоронного призначення, розробку та впровадження, маловідходних технологій, створення системи регулювання забруднення в період несприятливих умов, і т.д.

Екологічні витрати - це виражена у вартісній формі сукупність всіх витрат підприємства (за винятком екстернальних (зовнішніх) витрат), що забезпечують процеси природокористування.

План з охорони і раціонального використання природних ресурсів складається з таких підрозділів:

• охорона і раціональне використання водних ресурсів;

• охорона повітряного басейну;

• охорона і раціональне використання земель;

• охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів.

2.    Екологічна звітність підприємства

1. Форма №1 – екологічні витрати. Звіт про екологічні збори та поточні витрати на охорону природи

2. Форма – екологічні фонди. Звіт про надходження та використання коштів фонду охорони НС

3. Форма 2- ТП (водгосп)- Звіт про використання води

4. Форма 2-ТП (повітря) – Звіт про охорону атмосферного повітря. Форма1 – Звіт про утворення та знешкодження токсичних відходів

5. Екологічний баланс

 

1. Форма №1 – екологічні витрати. Звіт за формою № 1-екологічні витрати подають 25 лютого промислові, транспортні, будівельні, сільськогосподарські, заготівельні, комунальні, постачальні, геологорозвідувальні, рибоводні, лісогосподарські та інші підприємства, заповідники, мисливські господарства, організації та установи всіх форм власності, які здійснюють природоохоронні витрати, плату за використання природних ресурсів та платежі за забруднення навколишнього природного середовища.

Звіт складається на основі даних фінансових звітів підприємства "Звіт про фінансові результати та їх використання" (форма № 2) та "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства" (форма № 3) та первинного обліку фактичних витрат на охорону навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів.

2. Форма – екологічні фонди. № 1 - екологічні фонди відображає інформацію про надходження та використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища, утворених відповідно до законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ.

Форма № 1 - екологічні фонди обов'язкова для фондів охорони навколишнього природного середовища усіх рівнів, зокрема:

· Державного у складі Державного бюджету України;

· республіканського Автономної Республіки Крим у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських у складі відповідних обласних та міських бюджетів;

· міського, сільського, селищного у складі відповідних місцевих бюджетів.

Звіти за формою № 1-екологічні фонди подаються двічі на рік: 25 липня та 25 січня за місцем знаходження статистичного органу.

Джерела формування вказаних фондів і основні напрями витрат коштів, встановлені законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991р. № 1264-ХІІ та «Про внесення змін до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 5 березня 1998 року № 186/98-ВР, постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища» від 7 травня 1998 р. № 634, «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» від 1 березня 1999 р. № 303.

3. Форма 2- ТП (водгосп)- Звіт про використання води. Дана форма розроблена у відповідності із ст.25 Водного Кодексу і Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року і є обов'язковою для складання підприємствами (організаціями)- водокористувачами незалежно від їх відомчого підпорядкування та форми власності.

Державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями і установами (надалі - водокористувачі) незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, джерел водопостачання і приймачів зворотних вод. До них відносяться:

- всі без винятку водокористувачі, що здійснюють скид зворотних вод безпосередньо у поверхневі, підземні водні об'єкти, а також на поля фільтрації, накопичувачі, рельєф місцевості тощо, незалежно від обсягів скидів;

 - всі водокористувачі, що забирають з природних водних об'єктів 50 куб.м на добу і більше. Охоплення обліком менших за обсягами водокористувачів вирішується обласною державною адміністрацією за поданням регіональних управлінь (відділів) комплексного використання водних ресурсів Держводгоспу України. Про прийняття такого рішення органи Держводгоспу України сповіщають водокористувача та його вищестоящу організацію;

- підприємства, що забирають воду з комунального (відомчого) водопроводу або інших

водогосподарських систем і передають зворотні води комунальній (відомчій) каналізації при заборі ними 50 і більше кубічних метрів води на добу, а також водокористувачі, що мають оборотні системи водоспоживання загальною потужністю 1000 куб.м на добу і більше, незалежно від кількості забраної свіжої води.

4. Форма 2-ТП (повітря) – Звіт про охорону атмосферного повітря. Складання річного звіту про охорону атмосферного повітря за формою N 2-тп (повітря), затверджено наказом Мінстату України від 22.05.92 № 77.

Звіт за формою № 2-тп (повітря) складають виробничі об'єднання (комбінати), підприємства, організації та установи (надалі - підприємства) незалежно від форми власності, що мають стаціонарні джерела забруднення атмосферного повітря, незалежно від того обладнані очисними установками чи ні, а також котельні, які знаходяться на балансі житлово-комунальних господарств, транспортних та інших організацій.

Звіт складається на основі даних первинного обліку, організованого на підприємствах по типових формах № ПОД-1 "Журнал обліку стаціонарних джерел забруднення і їх характеристик", ПОД-2 "Журнал обліку виконання заходів по охороні атмосферного повітря" і ПОД-3 "Журнал обліку роботи газоочисних та пиловловлювальних установок", затверджених наказом ЦСУ СРСР від 09.06.81 № 329 за погодженням з Держкомгідрометом СРСР. Як первинну облікову документацію допускається також використовувати галузеві форми і вказівки, погоджені у встановленому порядку.

У звіті про охорону атмосферного повітря відображаються дані по стаціонарних джерелах забруднення, які характеризують кількість уловлених, використаних (утилізованих) і викинутих забруднюючих речовин, а також ряд інших показників.

У вказаному звіті не відображаються дані по пересувних джерелах забруднення, включаючи автотранспорт.

Обліку підлягають всі забруднюючі речовини, що містяться у газах, які відходять від стаціонарних джерел забруднення, що є на підприємствах.

5. Екологічний баланс складається з метою виявлення співвідношення коштів, зібраних на покращення стану довкілля та витратами на ліквідацію антропогенних наслідків життєдіяльності людства.

 

Загальні вимоги до системи екологічного обліку на підприємстві

Екологічний облік як управлінський та інформаційний інструмент управління навколишнім природним середовищем у сучасному вигляді склався не відразу, і його формування продовжується.

Протягом останніх трьох десятиріч у більшості країн, і в першу чергу в розвинених, відбувалося значне зростання витрат на природоохоронну діяльність. Їх загальний обсяг нині складає десятки і сотні мільярдів доларів, і вони значною мірою відшкодовуються підприємствами-природокористувачами. Проте значну увагу обліку цих витрат і управлінню ними приділяються лише з початку 90-х рр. XX століття. Проведені в подальшому дослідження фахівців, як і розвиток практики, дозволили виробити такі підходи до екологічного обліку, спільні для різних країн:

· рахунки підприємства мають відображати його ставлення до навколишнього середовища, як і вплив пов'язаних з природоохоронною діяльністю витрат, ризиків і обов'язків/відповідальності на фінансовий стан підприємства;

· інвестори для прийняття інвестиційних рішень мають володіти інформацією про екологічні заходи і витрати, пов'язані з природоохоронною діяльністю;

· оскільки природоохоронні заходи є також предметом управлінської діяльності, менеджери мають виявляти і перерозподіляти природоохоронні витрати так, щоб продукція була правильно оцінена, а інвестиційні рішення базувалися на реальних витратах і вигодах;

· екологічний облік повинен стати ключем до стійкого розвитку на основі дотримання принципу екоефективності; при цьому остання (припускаючи зниження витрат підприємства на охорону навколишнього середовища (ОНС) при одночасному зростанні прибутковості) може бути виміряна тільки за умови надання точної інформації про природоохоронні витрати, заощадження і вплив господарської діяльності на навколишнє середовище;

· законодавство, банки, інвестори, громадськість і конкуренція (у тому числі міжнародна) стимулюють надання звітності про природоохоронні заходи та їх ефективність.

Обсяг інформації про діяльність підприємств, який повинен знайти відображення в екологічному обліку визначався з урахуванням досвіду і специфіки галузей економіки.

На даний момент ця інформація, як правило, охоплює такі основні позиції:

1. цільові показники, стандарти і результативні заходи за основними напрямками;

2. найважливіші екологічні аспекти діяльності підприємства, включаючи рівні викидів (скидів, розміщення відходів тощо);

3. фінансові показники і дані про майно підприємства (поточні витрати, капіталовкладення, витрати на НІОКР, витрати на післяаварійні заходи, придбання об'єктів природокористування та ін.);

4. відповідальність за екологічні аварії, включаючи судові розгляди з відшкодування відповідного збитку;

5. інформація, що міститься в додатках (примітках) до фінансових звітів,

Звичайно інформація за першою і другою з перелічених позицій/об'єднується під загальним поняттям власне екологічного обліку, який ще називають статистичним обліком. Він включає такі документи, як бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки, додатки до них, а також аудиторський висновок, які щорічно надаються підприємствами (у випадках, передбачених національним законодавством).

Цільові показники (завдання), пов'язані з поліпшенням стану навколишнього природного середовища, можуть встановлюватися як самим підприємством у вигляді складового елемента екологічної політики і програм по ОНС, так і зовнішніми відносно підприємства органами (наприклад, у вигляді екологічних стандартів і нормативів). Капітальні природоохоронні вкладення повинні деталізуватися за основними напрямами, включаючи скорочення викидів в атмосферне повітря, скидів стічних вод, розміщення і утилізацію відходів тощо. Окремо від капітальних фінансових вкладень здійснюється облік поточних_екологічних витрат у складі витрат виробництва. Всукупності екологічних витрат останніми роками все більше уваги приділяється заходам і відповідним витратам на попередження аварійності і забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробництва, заходам з ресурсозбереження і особливо енергозбереженню, вдосконаленню з урахуванням екологічних вимог продукції, включаючи її безпеку, а також удосконаленню систем управління ОНС, підготовці і перепідготовці кадрів.

Що стосується покриття (або попередження) збитку від аварійного забруднення середовища, як і відображення відповідних витрат у звітності підприємства, то ця проблема в більшості країн чекає свого вирішення (четверта позиція поданого вище переліку). Тим самим реалізація принципу «забруднювач платить» і відображення цього факту в екологічному обліку на підприємстві поки здійснюється переважно в частині регулярного забруднення природного середовища. До числа не остаточно вирішених належить і проблема обґрунтування ефективності природоохоронних інвестицій шляхом співвідношення витрат на відповідні заходи з ефектами (результатами) цих витрат.

Очевидна важливість дотримання таких загальних принципів екологічного обліку: порівнянність, одноманітність, достовірність, значущість, нейтральність і повнота даних. У зв'язку з цим і сьогодні зберігається актуальність:

- підвищення якості екологічної інформації, переходу від подання описових матеріалів і часткових даних до систематизованої, цифрової, порівнянної (за галузями, країнами тощо) і достовірної (підтверджуваної) інформації;

* забезпечення необхідного практичного зв'язку між власне екологічною і фінансовою звітністю компаній, що становить першочерговий інтерес при переході до інтегрованого екологічного менеджменту;

* проведення чіткої межі між природоохоронними та іншими витратами, включаючи витрати на забезпечення загальної безпеки виробництва.

2.2. Екологічний облік на підприємстві

Коли йдеться про облік витрат на підприємстві, слід, у першу чергу, розрізняти облік фактичних (минулих) і планових (майбутніх) витрат. Попри строге визначення терміна «екологічний облік» слід пам'ятати, що в сучасних концепціях бізнесу облік перш за все використовується для свідомого планування майбутніх процесів.

Саме тому підприємці і менеджери особливо зацікавлені в обліку планових витрат, який, однак, неможливий без відображення витрат фактичних. Аналогічне твердження справедливе і відносно прибутків або вигод.

Екологічний облік повинен виявляти і відображати в грошовій формі зовнішні ефекти (витрати).

Вирішення цієї проблеми можливе за умови використання двох різних підходів:

1) внесення уточнень до системи традиційного обліку перш за все шляхом більш детального і диференційованого відображення екологічних аспектів підприємства, включаючи всі витрати на проведення природоохоронних заходів./ а також змін, що викликаються ними, в бухгалтерському балансі підприємства (назвемо його диференціювання фінансової звітності);

2) реорганізація і розширення обліку, у тому числі за допомогою складання екобалансів для більш повного відображення (з урахуванням часового аспекту) зовнішніх екологічних витрат, як і ефектів виробничої діяльності ( назвемо його розширенням фінансової звітності).

У першому випадку, тобто при уточненні (диференціюванні)традиційного обліку, перед річним звітом ставиться завдання більш повного відображення конкретних форм впливу екологічного менеджменту на майно і прибутковість підприємства.

При обліку витрат необхідне диференційоване відображення екологічних витрат за їх видами і місцем виникнення і Калькуляція витрат для окремих виробів або послуг також може служити відображенню частини витрат і обороту, обумовленого екологічними аспектами.

Подібні обчислювальні операції пов'язані із загальними проблемами обліку (облік постійних витрат, підбір базових величин, перенесення витрат тощо). Цей підхід може більш точно виявити екологічні витрати і використати одержані дані при взаємовідносинах із зовнішніми інвесторами.

 

Крім того, у рамках проведення підприємством застережної екологічної політики цей підхід дозволяє знайти резерви і мінімізувати витрати на ОНС.        

Другий підхід веде значно далі. Тут ідеться про реорганізацію і розширення обліку в цілях його використання як інструменту активного екологічного менеджменту. Традиційний облік практично не пристосований для цієї мети. Щоб привести його у відповідність до нових вимог, його необхідно істотно доповнити, зокрема шляхом визначення нових об'єктів обліку, а також формулювання нових цілей обліку та інших показників.

Облік повинен по можливості повно відображати позитивні і негативні зовнішні ефекти, що викликаються виробничою діяльністю або виробленою підприємством продукцією. У центрі невирішених питань стоять проблеми оцінки і агрегації екологічних даних, включаючи ефекти впливу на навколишнє природне середовище, які є якісно різнорідними і не піддаються «простому» підсумовуванню.

Перспективні завдання розроблення подібного якісно нового методичного інструментарію стосовно обох підходів подані в табл. 2.1.

При реалізації зазначених підходів до зміни звітності (диференціювання і розширення) з метою більш повного відображення екологічних аспектів в основні документи з бухгалтерської звітності може послідовно вноситися ряд змін.

Зупинимося на основних документах, які щорічно надаються підприємством, - бухгалтерському балансі і звіті про прибутки і збитки - та оцінимо їх з позиції існуючих у більшості країн мінімальних вимог комерційного права.

Перш за все з усієї маси представлених у цих документах загальних даних може бути виділена така екологічно релевантна інформація. У даних річного звіту разом з рядом статей основних засобів (наприклад, споруди з очищення стічних вод і уловлювання шкідливих речовин, що надходять в атмосферне повітря) можуть міститися відомості про придбані права природокористування або про амортизаційні відрахування на природоохоронне устаткування.

У пасивній стороні балансу до позицій, що стосуються екологічних аспектів діяльності підприємства, можуть бути, наприклад, віднесені відрахування до резервних фондів.

Конкретно: відрахування до резервного фонду на відшкодування завданої екологічної шкоди (збитку від забруднення ОНС); екологічні збори; відрахування до резервного фонду на виконання зобов'язань з рекультивації; аналогічні відрахування з усунення відходів; відрахування до резервного фонду на поточний ремонт природоохоронного устаткування.

 

Таблиця 2.1.

Методичний інструментарій екологічної звітності

Звітність з екологічною орієнтацією
Традиційна форма звітності				Облік екологічних ефектів
Збільшення обороту за допомогою заходів щодо охорони навколишнього середовища		Витрати, пов'язані із заходами щодо охорони навколишнього середовища		Інтерналізовані екологічні витрати Екстерналізовані екологічні витрати	Екстерналізована екологічна корисність
пряме	непряме	Зменшення витрат	збільшення витрат	Підлягають вираженню в грошових величинах	не підлягають вираженню в грошових величинах
Додаткова виручка з повторного використання відходів	імідж	Зменшення чинників, що вводяться у виробництво	Виробничі витрати	вплив ефектів на стан: будівель, лісів, фунтів, води	вплив ефектів на стан: ландшафту, кліматичних умов, здоров'я, способу життя
Зростання цін	Гудвіл (невідчутні активи)	Зменшення небажаних побічних продуктів	збільшення небажаних побічних продуктів
нові продукти	ноу-хау
Диференціювання фінансової звітності				Розширення фінансової звітності

 

Виходячи з можливості більш детальної класифікації статей балансу, фахівці пропонують виділити серед них такі статті, що можуть надати більш докладну інформацію про екологічні аспекти діяльності підприємства (табл. 2.2).

У рахунку прибутків і збитків також можлива більш детальна класифікація, що передбачає такі статті:

1) виручка та її частка від продажу відходів;

2) витрати, серед них витрати на придбання екологічно чистої сировини;

3) зарплата і преміювання, серед них зарплата і преміювання за діяльність у сфері охорони навколишнього середовища;

4) амортизаційні відрахування, серед них амортизаційні відрахування природоохоронного устаткування;

5) інші витрати, серед них інші витрати на охорону навколишнього середовища.

При обліку довгострокових інвестицій разом з виділенням таких спеціальних видів інвестицій (вкладень у позаобігові активи), як придбання земельних ділянок та придбання об'єктів природокористування, доцільно також відображати природоохоронні інвестиції в галузевому розрізі. Важливими є і ті зміни, які доцільно внести в систему обліку витрат на виробництво.

 

Таблиця 2.2.

Статті балансу, що стосуються ОНС

Активи	Пасиви
1. Нематеріальні активи   Право сумісного користування спорудами для ОНС	1. Власний капітал Резерви за рахунок прибутку на проведення інвестицій в ОНС
II. Основний капітал Технічні споруди і установки, що служать ОНС, інші установки, виробниче і фірмове устаткування, що служить ОНС, проведена передоплата та незавершене устаткування для ОНС	II. Резервні фонди Відрахування до резервного фонду на невідомі зобов'язання за ОНС, відрахування до резервного фонду на виплати за руйнування гірських масивів, відрахування до резервного фонду на рекультивацію, відрахування в резервний фонд на усунення відходів
III. Оборотний капітал Запаси екологічно чистої сировини і екологічно чистої продукції	III. Зобов'язання за кредитами, виданими фінансово-кредитними установами на природоохоронні цілі