2020-09-24
161
Міністерство освіти та науки України
Запорізький педагогічний коледж
Лекція №18
З навчальної дисципліни «Загальна психологія»
Тема «Темперамент»
(заняття 26)
викладач Ушакова В. І.
2010
План
- Поняття про темперамент. Історія дослідження темпераменту.
- Фізіологічні основи темпераменту. Тип ВНД та темперамент.
- Психологічна характеристика типів темпераменту.
- Співвідношення типів темпераменту.
Мета навчального заняття:
Пізнавальна: ознайомити студентів із поняттями «темперамент», «нервові процеси», «тип ВНД», «холерик», «сангвінік», «меланхолік», «флегматик», «психічні якості темпераменту» та їх значенням у житті людини та в професійній діяльності вихователя, особливостями їх проявів.
Розвиваюча: розвивати рефлексію, пізнавальний інтерес, допитливість, уміння порівнювати, робити умовиводи.
Виховна: виховувати культуру мислення, наполегливість, старанність, повагу до різних людей та їх особливостей.
Професійна: виховувати повагу та розуміюче ставлення до дітей різних типів темпераменту, формувати уміння правильно реагувати на прояви психічних процесів у дітей, розвивати рефлексію, як необхідну умову відслідковування власних емоцій та емоційних реакцій, власних особливостей свого темпераменту.
Ключові поняття теми: темперамент, нервові процеси, сила, врівноваженість, рухливість, сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік, психічні якості темпераменту.
Студенти мають знати: ключові поняття теми,історію дослідження темпераменту, відомі в психології теорії темпераменту, фізіологічні основи темпераменту, його значення у житті людини, властивості темпераменту та психологічні характеристики типів темпераменту.
Студенти повинні вміти: пояснювати значення темпераменту у житті людини, зв’язок типу темпераменту із успішністю людини в тій чи іншій діяльності; порівнювати різні погляди на природу темпераменту, робити умовиводи; порівнювати типи темпераменту, знаходити подібне та сутнісно відмінне; визначати тип темпераменту за описом динаміки, швидкості, ритму виконання людиною діяльності, приводити власні приклади; давати характеристику типам темпераменту.
Засоби навчання: технічні засоби – проектор, ПК, лекція «Темперамент» в електронному вигляді (презентація), дошка.
Література:
1. Максименко С.Д. Загальна психологія: підручник. – 2-ге вид. – Вінниця: Нова книга, 2004. – ст. 364-371
2. Скрипченко О.В. Загальна психологія: підручник. – К.: Либідь, 2005. – ст. 316-328
3. Мельник О.М. Загальна психологія в схемах та таблицях. – Запоріжжя, - ст. 60-63
Завдання для самостійної роботи
Підготувати повідомлення «Врахування особливостей різних типів темпераменту в діяльності та самовихованні».
Хід проведення
І. Організація студентів.
ІІ. Актуалізація опорних знань студентів:
- Яку тему ми вивчаємо?
- Що таке емоції?
- Що таке почуття?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності:
- Навіщо Вам знання з даної теми? Де Ви їх використаєте?
Бесіда на тему «Значення емоцій у житті людини»
ІV. Оголошення теми, мети, плану заняття.
Без труда не может быть чистой и радостной жизни. Антон Павлович Чехов
V. Опитування:
Розкрийте питання:
«Поняття про емоції та почуття. Фізіологічні основи емоцій та почуттів»
«Особливості емоцій та почуттів»
«Динаміка розвитку почуттів»
«Характеристика базових емоцій»
«Форми емоційних переживань»
«Види емоцій та почуттів. Види вищих почуттів» - таблиця на дошці
Доповіді студентів: «Вплив різних видів емоцій на пізнавальну діяльність людини та на інші види діяльності», «Значення емоцій та почуттів для професійної діяльності педагога»
Вирішення завдань зі збірника В.С. Мерліна ст..146-148
VІ.Узагальнення теми та підведення підсумків.
VІІ. Пояснення нового матеріалу:
- мотивація до вивчення нової теми.
Не огорчаюсь, если люди меня не понимают, огорчаюсь, если я не понимаю людей. Конфуций
- виклад змісту лекції.
Поняття про темперамент.
Відомо, що емоційні прояви і вчинки людей в різних ситуаціях життя не є однаковими. Одні миттєво приймають найважливіші рішення, другі довго вагаються перед тим як здійснити той чи інший вчинок. Одна людина зберігає спокій в усіх ситуаціях, а інша навіть від незначної неприємності може впасти у відчай. Такі відмінності значною мірою можна пояснити темпераментом конкретної людини. Темперамент можна визначити як природну особливість поведінки, типову для даного індивіда, яка виявляється в динаміці, темпі, швидкості, ритмі та інтенсивності його реакцій на життєві впливи.
Вчені віддавна звернули увагу на можливість поділу людей на декілька груп або типів темпераменту за індивідуальними особливостями реагування на різні життєві ситуації. Відомі три основні теорії пояснення суті темпераменту, з яких перші дві мають лише історичне значення.
Основоположником першої (гуморальної) теорії вважають давньогрецького лікаря Гіппократа (V ст. до н. е.). Гіппократ пов'язував стан організму із співвідношенням різних рідин, начебто наявних у тілі людини. Назви основних типів темпераменту походять від назв цих рідин і збереглися донині: холеричний - від слова chole (жовч), сангвінічний - від sanguis (кров), меланхолічний - від melon chole (чорна жовч), флегматичний - від phlegma (слиз). Але, незважаючи на правильний опис типів, Гіппократ не зміг дати їх наукове обґрунтування.
Другу (конституційну) теорію започаткував у XX ст. н. е. німецький психіатр Е. Кречмер. Головною ідеєю цієї теорії є функціональна залежність темпераменту від будови (конституції) тіла. Е. Кречмер виділив чотири конституційні типи (астенічний, атлетичний, пікнічний, дисплатичний) і вважав, що кожному з них притаманний відповідний темперамент.
Основним недоліком гуморальної та конституційної теорій було пояснення темпераменту лише біологічними чинниками і недооцінювання ролі середовища і соціальних умов у формуванні психологічних властивостей індивіда.
Третій підхід до пояснення суті темпераменту пов'язаний з вченням І. П. Павлова про діяльність центральної нервової системи. На відміну від гуморальної та конституційної теорій, вчення І. П. Павлова базується на виділенні мозку як компонента організму, що регулює діяльність усіх тканин та органів; об'єднує й узгоджує діяльність складових організму як системи; відчуває на собі вплив усіх органів, внаслідок чого функціонально перебудовується; виступає органом зв'язку організму із зовнішнім середовищем.
Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних розходжень між людьми - розходження по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності дій і інші динамічні, індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поводження і діяльності. Проте темперамент і сьогодні залишається багато в чому спірною і невирішеною проблемою. Однак при всім різноманітті підходів до проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент - біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота.
Темперамент відбиває динамічні аспекти поводження, переважно уродженого характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічним особливостями людини. Найбільш специфічна особливість темпераменту полягає в тім, що різні властивості темпераменту даної людини не випадково сполучаться один з одним, а закономірно зв'язані між собою, утворити визначену організацію, структуру, що характеризує 3 темпераменти.
Отже, під темпераментом варто розуміти індивідуально своєрідні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, що однаково виявляючись у різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів, залишаються постійними в зрілому віці і у взаємозв'язку характеризують тип темпераменту.
Темперамент можна визначити як природну особливість поведінки, типову для даного індивіда, яка виявляється в динаміці, темпі, швидкості, ритмі та інтенсивності його реакцій на життєві впливи.
До властивостей темпераменту відносяться індивідуальні особливості, що
1.регулюють динаміку психічної діяльності в цілому;
2.характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів;
3.мають стійкий і постійний характер і зберігаються в розвитку протягом тривалого відрізка часу;
4.знаходяться в строго закономірному співвідношенні, що характеризує тип темпераменту;
5.однозначно обумовлені загальним типом нервової системи.
Користуючись визначеними ознаками, можна з достатньою визначеністю відрізнити властивості темпераменту від всіх інших психічних властивостей особистості.
