Помилки та ускладнення

1. Використання ультразвукових апаратів для очистки глибоких пародонтальних кишень небажано, це дуже провокує больову реакцію пульпи зуба.

2. При надлишковому тиску на інструмент на поверхні твердих тканин зубів можуть утворюватися заглибини.

3. Руйнівна дія ультразвуку на цемент.

4. У деяких пацієнтів можлива психологічна непереносимість вібраційних коливань.

 

3. Провести зняття зубних відкладень хімічним способом.

Хімічний метод видалення зубних нашарувань передбачає використання слабких (18-20%) розчинів органічних кислот (молочної, лимонної та ін.), якими обробляють поверхню зубного каменю. Після нанесення кислоти на зубні відкладення, чекають 30-60 с. Для нейтралізації дії кислот порожнину рота полощуть 1-2% розчином натрію бікарбонату. Після застосування хімічного методу видалення зубних нашарувань полірування зубів не поводять.

Для хімічного способу видалення зубних нашарувань використовують також рідину Д.Г. М’ясковського, до складу якої входять 3 N соляна кислота (1,7 мл), насичений розчин гідрохінону(1,0 мл), 5% розчин аскорбінової кислоти (2,0 мл)

Проте використання кислот має недолік, оскільки одночасно може відбуватися демінералізація твердих тканин зуба (емалі, цементу, дентину).

 

4. Провести зняття зубних відкладень комбінованим способом.

Хімічним способом, за допомогою офіцинальних препаратів, наприклад, «Depuration Solution» («Products Dentaires»), «Detartrol ultra» («Septodont»), які містять у собі хлоридну кислоту, йод, хлороформ. Дані препарати накладають на поверхню мінералізованих зубних відкладень на 30-60 с. Завдяки цьому зубні відкладення розм’якшуються, що дозволяє набагато легше їх видалити інструментами або за допомогою ультразвуку.

5. Провести ремінералізацію твердих тканин зуба "Фторлаком".

Консервативне лікування (ремінералізуючу терапію) карієсу зубів можна проводити лише при відсутності у твердих тканинах порожнини, тобто при гострому початковому карієсі, коли анатомічно цілісність емалі не порушена. Оскільки відомо, що емаль прониклива для різних іонів, у тому числі для кальцію і фтору, існує ймовірність ремінералізації демінералізованих ділянок каріозного ураження (крейдовидної каріозної плями). При ремінералізації відбувається відкладення солей кальцію і фтору у вигляді дугоподібних зон ремінералізації, або ремінералізації дифузного характеру

Фторлак – комбінований препарат, до складу якого входять (із розрахунку на 10 г) натрію фторид (5 г), бальзам ялицевий (40 г), шеллак (10 г),хлороформ (12 г), спирт етиловий (24 г). У воді не розчиняється, рН 5,25. Плівка лака тривалий час утримується на поверхні зубів, що забезпечує пролонговане насичення іонами фтору емалі та дентину зубів. Препарат має антимікробну активність.

Техніка виконання:

перед нанесенням фторлаку поверхні зубів протирають ватним тампоном (ретельного висушування не потребується).

Потім тонким шаром препарат наносять на зуби за допомогою ватного тампона.

Через 4 – 5 хвилин після нанесення фторлаку хворий може закрити рот.

Щоб запобігти передчасному усуненню плівки, рекомендується протягом 12 – 23 годин прийматилише рідку їжу і не чистити зуби.

Покривають зуби фторлаком 3 – 4 рази на рік при кожному огляді та санації порожнини рота.

Ефективність застосування препаратів фтору обумовлена його вплив на ряд механізмів патологічного процесу:

- стимулює виникнення в твердих тканинах зубів фторапатиту.

В наслідок цього на поверхні емалі утворюється фторапатитна плівка, котра перешкоджає проникненню мікроорганізмів та їх кислот у глиб;

- зменшує розмноження мікроорганізмів шляхом інгібування активності бактеріальних ферментів, пригнічує активність енолази;

 - змінюється електричний потенціал поверхні емалі, що перешкоджає осіданню на ній мікробних частин;

 - проникаючи в глибину твердих тканин, фтор рефлекторно стимулює утворення пульпою вторинного та прозорого дентину.

  Методика проведення

 1.Професійна очистка поверхні зуба абразивною пастою за допомогою гумового конуса

 2.Ретельне полоскання

3.Забезпечення відносної сухості ватяними тампонами

 4.Аплікація тонкого слою лака на поверхні зуба щіткою типа Vivabrash.

 5.Для аплікації в міжзубних проміжках рекомендується застосування змоченого лаком зубного шовку

 6.Після закінчення обробки не промивати водою

7.До повного отвердіння лака терміном в 45 хв. після обробки не їсти

8. Чистити зуби тільки через добу після аплікації.

 

6. Провести герметизацію фісур.

Терміни проведення герметизації Для перших постійних молярів – 6-7 роківДля премолярів – 10-11 роківДля других постійних молярів – 12-13 років. Для визначення показань до герметизації і при виборі методики необхідно ретельно дослідити оклюзійну поверхню з метою визначення форми, глибини, розміру фісур, наявності вогнищевої демінералізації емалі, пігментації і карієсу. Чотири типи будови фісур 1. лійкоподібні2. конусоподібні3. каплеподібні4. поліпоподібні Лійкоподібні –більш відкриті, добре мінералізовані, в них не затримуються залишки їжі за рахунок вільного омивання ротовою рідиною, являються карієс резистентними. Конусоподібні – в основному мінералізуються за рахунок ротової рідини, але мають умови для затримки харчових залишків і мікроорганізмів. Каплеподібні і Поліпоподібні – їх мінералізація проходить в основному зі сторони пульпи зуба. Цей процес йде менш інтенсивно, чим мінералізація за рахунок ротової рідини і фісури тривалий час лишаються гіпомінералізованими. В клінічній практиці як правило використовуються наступні методи обстеження жувальної поверхні:- візуальний – з попереднім видаленням нальоту з оклюзійної поверхні і висушуванням- інструментальний – за допомогою тупого зонда, так як гострий може пошкодити поверхневий шар емалі. Матеріали для герметизації 1.Герметики (силанти)2.Склоіономерні цементи (Кетак- моляр, Фуджі)3.Компомери (Dyract Seal)

Перше покоління герметиків полімеризувалося під дією ультрафіолетового опромінювання з довжиною хвилі 356 нм. Вони були класифіковані як "тимчасово прийняті" ADA в 1972 р. і "прийняті" в 1976 р. Застосування першого покоління герметиків було недостатньо ефективним через поєднання багатьох чинників. Наприклад, Alphaseal (Amalgamated Dental Co., London) значно поглинав ультрафіолетове світло, що перешкоджало його повній полімеризації на глибині. "Nuva Lite" (Caulk/Dentsply) мав значну залежність від потужності світлового потоку лампи (не менше 10 мВт на 1см2). Потужність ультрафіолетових ламп не завжди була однаковою, і площа пучка світла була маленькою. Невдачі також обумовлювалися недостатньо відпрацьованою методикою їх застосування і нерозумінням того, яким вирішальним несприятливим чинником є попадання слини на емаль після кислотної обробки. Недостатнє промивання і висушування емалі були найбільш загальними помилками в клінічній практиці.

Друге покоління герметиків грунтувалося на хімічному затвердінні (самотвердіючі). Найширше і успішно застосовувалися Concise White Sealant System (3M Dental Product, США) і Delton (Johnson and Johnson Dental Products, Co, USA). Більшість з них є ненаповненим, прозорим, забарвленим або непрозорим (опаковим) герметиком. Опаковість досягалася включенням в їх склад білого пігменту або фарби.

Герметики третього покоління полімеризувалися під дію видимого світла з довжиною хвилі 430—490 нм. Зважаючи на зручність роботи і кращі фізико-механічні властивості саме ця група матеріалів застосовується в даний час найширше.

Склоіономерні цементи володіють карієстатичною дією за рахунок виділення фтору, хімічно фіксуються на поверхні зуба, не вимагають протравлення емалі перед процедурою, проте вони недостатньо міцні і швидко стираються. В цілях герметизації можна використовувати склоіономерні цементи другого типу (призначені для пломбування зубів) для навантажених реставрацій. Деякі дослідження доводять, що застосування склоіономерних матеріалів як герметика фісур може бути доцільно в зубах, що тільки що прорізаються, при надзвичайно низькій мінералізації фісур. Важкість в таких випадках пов'язана з необхідністю тривалішого протравлення емалі з подальшим застосуванням композитних герметиків. Склоіономерні цементи використовуються і в тих випадках коли неможлива повна ізоляція від слини, при неповному прорізуванні зубів, на зубах з недосконалою будовою твердих тканин, у дітей інвалідів. За рахунок можливої адгезії СІЦ в умовах вологого середовища, при роботі з ними не проводиться попереднього протравлювання емалі кислотою. Компомери — світлотвердіючі композиційні матеріали, які через свій склад володіють деякими властивостями склоіономерних цементів, а саме — дещо більшою, ніж у композитів, гідрофіль-ністю і здатністю в незначній кількості виділяти фтор при контакті з ротовою рідиною. Компомерним герметиком є матеріал Dyrect Seal (Dentsply). Він застосовується з незмивним кондиціонером NRC (Non-Rise Conditioner) і адгезивною системою п'ятого покоління Prime&Bond NT, що забезпечує глибше запечатування фісур полімером. Кондиціонер NRC одночасно частково розчиняє мінеральні компоненти і праймує тканини зуба, поверх нього наноситься Prime&Bond NT, до якого фіксується сам герметик. Розробники цієї системи розглядають таку техніку як альтернативу інвазивної герметизації фісур. Вимоги до герметиків: -    повинні легко заповнювати фісури, щілини, тріщини-    добре фіксуватися до поверхні зуба-    бути стійкими до стирання-    виділяти фтор для зміцнення емалі-    мати зручну систему введення Техніка герметизації фісур. Розрізняють 3 методи герметизації. 1 .Простий неінвазивний метод герметизації.Показаний у випадку абсолютно інтактних фісур.2. Інвазивний метод герметизації.Може використовуватись при герметизації вузьких, глибоких, пігментованих фісур і при початковому карієсі.3. Розширена герметизація.Якщо після зішліфовування фісур діагностують каріозні ураження, то показана розширена герметизація фісур. При цьому обов'язковою є екскавація каріозного ураження без обширного препарування порожнини в емалі.Послідовність проведення герметизації фісур Герметик потрібно наносити на ретельно очищену і висушену поверхню зуба, тому перед його нанесенням необхідно провести наступні маніпуляції:-    чистка зубів з пастою, яка не містить фторид, оскільки він знижує ефект кислотного протравлювання емалі, який передбачає методика, що в свою чергу веде до підвищення ризику випадіння герметика і розвитку карієсу-    додаткове очищення жувальної поверхні зуба циркулярними щіточками і резиновими чашечками за допомогою різних абразивних пастЯкщо після прорізування зуба пройшло близько року, в просторі фісури накопичується велика кількість щільного фіксованого нальоту, який не видаляється циркулярною щіткою. Для цієї мети підходить піскоструйний апарат, а при його відсутності – мілко дисперсний алмазний бор.-    ізоляція зуба від слини ватними валиками і слиновідсмоктувачем або кофердамом-    ретельне висушування поверхні зуба на протязі 30 секунд. Неінвазивний метод герметизаціїЕтапи проведення: -    після підготовки зуба проводять протравлювання емалі 35-37% ортофосфорною кислотою на протязі 15-20 секунд-     змивання кислоти з поверхні зуба водно-повітряним струменем(час змивання повинен відповідати часу протравлювання)-    повторна ізоляція від слини-    висушування протравленої поверхні повітрям (протравлена емаль повинна бути матовою, тьмяною, крейдоподібною)-    нанесення герметика повинно проводитись повільно і тонким шаром по всій фісурно - ямочній сітці жувальної поверхні, виключаючи при цьому утворення пухирців повітря-    фотополімеризація матеріалу(в випадку використання герметика світлового твердіння)-    перевірка оклюзії -    покриття зуба фторвмісним препаратом Інвазивний метод герметизації Проводяться ті ж етапи, що і при неінвазивному методі, але після підготовки зуба проводиться етап розкриття фісури. Вхід в фісуру в межах емалі розширюється тонким алмазним бором середньої або мілкої зернистості таким чином, щоб підготовлена фісура була доступною для візуального огляду і проведення наступних етапів герметизації. Від класичного препарування відрізняється бережним відношенням до твердих тканин зуба, особливо емалі. Розширений метод герметизації Даний метод можна проводити двома методами. Якщо при вскритті фісури виявляється каріозне ураження, яке має невеликий діаметр(не більше 1/3 відстані між горбами), використовуєтьсязапечатування фісури з підкладкою. Етапи даного методу наступні:- препарування алмазним бором- бережне зняття уражених тканин- порожнина заповнюється склоіономерним цементом- протравлення фісури- промивання і висушування- нанесення герметика на склоіономер і фісуру- перевірка оклюзії- нанесення фторлаку Якщо ж при вскритті фісури виявляється, що дефект знаходиться в зоні оклюзійних контактів, то техніка розширеної герметизації буде наступною: - препарування алмазним бором- бережне зняття уражених тканин- дно порожнини заповнюється склоіономерним цементом- протравлення стінок- промивання і висушування- нанесення композиту- полімеризація композиту- нанесення герметика на композит і фісуру- перевірка оклюзії- нанесення фторлаку Технологія нанесення силанта. Герметизація фісур 1. Перед герметизацією фісур очищають зуб за допомогою спеціальних гумочок і щіточок, що обертаються на невеликій швидкості.2. Зуб ізолюється ватяними валиками від слини. Протравити фісури 20% розчином ортофосфорної кислоти 30 сек3. Після цього гель змивається водою.4. На суху поверхню зуба наноситься силант і розподіляється по всіх поглибленнях 5. Після того, як силант проник углиб фісури його полімеризують лампою6. Отверділий силант не повинен заважати при змиканні щелеп. За допомогою копіювального паперу перевіряють надлишок матеріалу. Зайвий матеріал видаляється обертаючими матеріалами. Станція 2 (Лікування карієсу)

1. Препарування каріозної порожнини I класу за Блеком.

Розрізняють кілька варіантів розташування каріозних порожнин І класу, і відповідно до цих варіантів існує ряд особливостей формування порожнин. Якщо порожнини розташовані на щічній поверхні моляра не вище екватора коронки з тонким шаром неушкодженої жувальної поверхні, створення порожнини лише на щічній поверхні зуба буде недостатнім. У цьому випадку, як і при одночасному ураженні щічної і жувальної поверхонь зуба, формують порожнину з додатковою площадкою на жувальній поверхні. Пігментовані, глибокі фісури жувальної поверхні слід захопити у межі порожнини, що створюється, особливо коли при зондуванні цих фісур кінчик зонда застрягає. При невеликій каріозній порожнині на щічній або язиковій поверхнях молярів, якщо зберігся значний шар незмінених тканин зуба на жувальній поверхні, формують порожнину лише у межах щічної поверхні.При двох і більше каріозних порожнинах, розташованих на жувальних поверхнях молярів і премолярів, які розділені ділянками здорової тканини, порожнинислід обробляти і пломбувати кожну окремо. Якщо ж каріозні порожнини розділяються перетинками тканини сумнівної міцності, доцільним буде об'єднання їх в одну порожнину.До каріозних порожнин І класу належать також порожнини, що утворюються і в ямках язикової (піднебінної) поверхні різців (особливо верхніх). При препаруванні таких порожнин конусоподібним або фісурним борами, укріпленими в кутоподібному наконечнику, слід пам'ятати про близьке розташування пульпи. Порожнину створюють циліндричної або прямокутної форми.Розкривати каріозні порожнини І класу можна кулястим або фісурним борами. Дно і стінки обробляють конусоподібним бором для кутоподібного наконечника. При препаруванні дна конусоподібний бор встановлюють перпендикулярно до жувальної поверхні зуба, а при обробленні стінок — нахиляють у бік оброблюваної стінки. При препаруванні стінок порожнини фісурним бором його тримають перпендикулярно до жувальної поверхні.

2. Препарування каріозної порожнини II класу за Блеком.

A. «Основна» порожнина повинна мати ящикоподібну форму: плоска приясенну стінка, перпендикулярна напряму жувального тиску, прямовисні, розбіжні до контактної поверхні бічні стінки. Під вкладки порожнину формується зі стінками, злегка розходяться також і до оклюзійної поверхні. B. Для забезпечення макромеханічної фіксації пломби на жувальній поверхні формується додаткова площадка. Щоб забезпечити міцність і надійну фіксацію пломби, додаткова площадка повинна мати наступні параметри:- глибина - приблизно на 1 мм нижче емалево-дентинної межі. При цьому слід пам'ятати, що в ділянках, схильних підвищеним навантаженням, товщина шару пломбувального матеріалу повинна бути не менше 2 мм. Кут між дном і стінками повинен бути рівний 90 °;- довжина - в два рази більше довжини основний порожнини;- ширина - приблизно одна третина відстані між вершинами жувальних горбів;- кут між дном основний порожнини і додаткового майданчика повинен бути рівний 90 °;- форма - додаткова площадка повинна мати ретенційнну форму (наприклад, у вигляді «хвоста») для макромеханічної фіксації пломби;- перехід між основною порожниною і додаткової майданчиком (вузька частина «хвоста») повинен знаходитися посередині між горбами.

3. Препарування каріозної порожнини III класу за Блеком.

Якщо уражено контактні поверхні різця чи ікла і при цьому є хороший доступ до ураженої ділянки, порожнину формують у вигляді трикутника або овала. При обширних каріозних порожнинах III класу з метою кращої фіксації пломби створюють додаткову порожнину на язичній або піднебінній поверхнях зуба.Дно порожнини при поверхневому і середньому карієсах III класу формують плоским за допомогою конусоподібного або фісурного борів, закріплених укутоподібному наконечнику. Конусоподібним бором препарують у міжзубному проміжку, а фісурним — на язичній поверхні; цими ж борами формують стінки порожнини — колоясенну, губну й язичну та додаткову площадку на язичній поверхні. При препаруванні колоясенної стінки конусоподібний бор встановлюють паралельно до осі зуба і переміщують у губно-язиковому напрямі; при препаруванні губної і язикової стінок конусоподібний або фісурний бори переміщують відколоясенної стінки до ріжучого краю зуба.При глибоких каріозних порожнинах III класу, щоб запобігти розкриттю пульпи, припустимим є формування валикоподібного дна. Для кращої фіксаціїпломбувальної маси у таких порожнинах доцільним є створення додаткових заглибин — опорних ямок у напрямі до ріжучого краю та насічок на колоясенній, губній і язиковій стінках порожнини за допомогою колесоподібного або невеликого кулястого борів. При неглибоких і широких порожнинах для кращої фіксації пломби потрібно створювати опорні пункти — ямки і насічки. При значному руйнуванні колоясенної стінки, коли каріозний процес поширився на цемент кореня, слід повністю розкрити ясенний край порожнини, а потім створити плоску колоясенну стінку за загальним принципом, описаним вище.Оброблення країв емалі порожнини полягає у згладжуванні (та скошуванні) дрібних заглиблень на язиковій поверхні зуба.

4. Препарування каріозної порожнини IV класу за Блеком.

Формування каріозної порожнини IV класу. На відміну від формування порожнини III класу, в порожнині IV класу, для кращої фіксації пломби й відновлення різального кута зуба, формують основну й додаткову порожнини. Основна порожнина IV класу створюється за тими ж правилами, що й препарування порожнин III класу. При стертому різальному краї зуба додаткову площадку можна створити вздовж цього краю тонким фісурним бором — висікають заглибину в медіо-дистальному напрямі у вигляді площадки. Коли дефект кута невеликий й зберігається губна та язикова стінки, створюється борозенка перпендикулярно до ріжучого краю у вигляді площадки. Щоб зберегти дентин, ретельно дотримуються топографії порожнини зуба у цій ділянці.Коли ріжучий край тонкий і його губна й язикова стінки зруйновані, створюють додаткову порожнину різної форми (найчастіше трапецієподібну) на піднебінній або язиковій поверхнях зуба, а іноді перпендикулярну до основної порожнини з плоским дном, з прямими стінками у вигляді «хвоста ластівки». Додаткова площадка необхідна для укріплення кута при його відновленні пломбою або вкладкою. Розміри її повинні становити не менше третини піднебінної (язикової) поверхні зуба. Ширина площадки мусить дорівнювати ширині основної порожнини, а дно площадки треба розташувати дещо нижче емалево-дентинноїмежі. Колоясенна стінка додаткової площадки мусить переходити у колоясенну стінку основної порожнини, а стінку площадки біля ріжучого краю необхідно розташувати не ближче 2,5... 3,0 мм від нього. При формуванні стінок основної порожнини одночасно формується і частина стінок додаткової порожнини. Однак при формуванні додаткової площадки на язиковій поверхні або на ріжучому краї висікати тверді тканини зуба слід дуже економно.

5. Препарування каріозної порожнини V класу за Блеком.

Конусовидним бором входять в порожнину і заглиблюються на 1 - 1,25 мм від поверхні емалі і на 0,75 від поверхні кореня. Порожнину препарують, зберігаючи, по можливості, первинну глибину незалежно від величини каріозної поразки. Стінки порожнини формують перпендикулярно поверхні зуба; мезиальная і дистальна стінки повинні дивергировать, а дно порожнини - повторювати кривизну губної поверхні, що дозволить максимально зберегти дентин, що є природним захистом пульпи.

Після створення форми порожнини приступають до видалення залишків пломб, прокладок і пошкодженого дентину.

Формують ретенційні пункти, оскільки всі стінки порожнини дивергируют. Ретенційні борозенки розташовують уздовж ясенного і різцевого кутів порожнини, їх глибина складає близько 0,2 мм. У крупних порожнинах V класу ретенційні пункти можна розташовувати по всіх чотирьох кутах порожнини.

Якщо порожнину препарують під композит, то необхідно створювати круговий фальц. Проте часто сформувати фальц на ясенній стінці порожнини неможливо із-за поширення каріозного процесу нижче за рівень ясен.

Огляд порожнини з використанням зонда і детектора карієсу.Якщо порожнина дуже мала, можна застосувати варіант щадного препарування без створення ретенційних зон, а препарування провести лише кулевидними борами.

Пломбування. При виборі матеріалу для пломбування порожнин V класу необхідно враховувати:

· активність каріозного процесу;

· доступ до ураження;

· можливість ізоляції від вологи;

· вік пацієнта.

· естетичні вимоги пацієнта.

Для пломбування дефектів, помітних при посмішці, слід вибрати матеріал з хорошими естетичними характеристиками, тобто композити, компомери або ормокери.

6. Препарування каріозної порожнини VI класу за Блеком

Препарування порожнин 6 класу має деякі особливості. Пов'язано це, в першу чергу, з тим, що дефекти розташовуються в ділянках підвищених оклюзійних і абразивних навантажень. Тому перед початком препарування обов'язково слід провести аналіз оклюзійних відношень і зафіксувати точки оклюзійних контактів (за допомогою копіювального паперу).

Розкриття порожнини.

Розкриття 6 порожнини класу, в зв'язку з її чашеобразной або желобовідних формою, як правило, не потрібно. Ослаблена емаль, по краях порожнини, особливо на різцях, максимально зберігається.