Суд-орган, який здійснює правосуддя

Згідно зі ст. 124 Конституції України і ст.15 КПК України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Отже, суд є єдиним органом держави, уповноваженим здійснювати правосуддя, в тому числі і у кримінальних справах. Конституція категорично забороняє делегування функції судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами. Лише суд у порядку, встановленому законом, своїм обвинувальним вироком при доведеності вини особи вправі визнати її винною у вчиненні злочину та піддати кримінальному покаранню (ст. 62 Конституції України).

Правосуддя у кримінальних справах являє собою втілену в особливу процесуальну форму діяльність суду, яка здійснюється ним на демократичних засадах та полягає у розгляді і вирішенні кримінальних справ і у застосуванні на підставі закону та згідно з правосвідо- містю покарання осіб, винних у вчиненні злочину. Процесуальна діяльність інших суб'єктів, у тому числі учасників кримінального процесу, покликана сприяти суду у повному, всебічному, об'єктивному здійсненні функцій правосуддя.

При вирішенні кримінальної справи суд не зв'язаний висновками органів досудового слідства, а також думкою учасників процесу. Всі питання, що підлягають вирішенню у судовому розгляді й у вироку - найважливішому акті правосуддя, - судді вирішують за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, в умовах, що виключають сторонній вплив. Таким чином, у межах своєї компетенції суд має всю повноту судової влади.

Рішення судових органів можуть бути скасовані або змінені лише вищестоящими судами в особливому процесуальному порядку. Вирок суду, що набрав законної сили, є обов'язковим для виконання всіма громадянами і посадовими особами.

Суди в Україні являють собою інстанційну систему, різні ланки якої мають певне функціональне призначення. Так, суд, який вирішує у судовому засіданні питання про винність підсудного та призначення покарання, в разі визнання його винним, є судом першої інстанції. Кримінальні справи розглядаються у суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду, а у випадках, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 17 КПК України, колегіально: у складі трьох осіб, якщо підсудній заявив клопотання про такий розгляд (у справах про особливо тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років ст.12 КК України) та судом в складі двох професіональних суддів і трьох народних засідателів, які користуються всіма правами судді (кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі ст.112 КК України - посягання на життя державного чи громадського діяча; ч.2 ст. 115 КК України - умисне вбивство при обтяжуючих обставинах).Розгляд справ у апеляційному та касаційному порядку здійснюється відповідними судами у складі трьох суддів, а справ у винятковому порядку у складі не менше трьох суддів.

Конституцією України (ст. 127) передбачена можливість участі у розгляді справи і присяжних.

Вищі суди перевіряють апеляцію прокурора, чи скаргу учасників процесу законність і обґрунтованість вироку, ухвал та постанов, які прийняті судом першої інстанції.

Вони (суди вищої інстанції) розглядають також у порядку нагляду вироки, що набрали законної сили, ухвали і постанови судів нижчої інстанції, опротестовані уповноваженими на те прокурорами, а також переглядають судові рішення в порядку виключного провадження.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного дослідження і вирішення кримінальної справи необхідно, щоб судді не були ні прямо, ні опосередковано заінтересовані у її вирішенні, були об'єктивними та неупередженими. Тому процесуальним законом встановлено порядок, за яким суддя або народний засідатель не може брати участі в розгляді справи і підлягає відведенню:

)   якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

)   якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

)   якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

)   якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України;

)   якщо він особисто або його родичі заінтересовані у результатах справи;

)   при наявності інших обставин_, які викликають сумнів в об'єктивності судді або народного засідателя.

У складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які родичами між собою (ст. 54 КПК України).

Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції,не може брати участь в розгляді цієї самої справи в апеляційному та касаційному порядку, а також брати участь у новому розгляді справи в суді першої інстанції у разі скасування вироку або ухвали про закриття кримінальної справи, поставлених з його участю. Суддя, який брав участь у розгляді справи у апеляційному порядку не може брати участь у розгляді цієї справи в суді першої інстанції або в касаційному порядку, а так само в новому розгляді справи у касаційній інстанції після скасування ухвали, постановленої з його участю. Суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участь у розгляді тієї ж справи в суді першої інстанції та в апеляційному порядку, а так само в повторному розгляді справи в касаційному порядку, якщо постанову чи ухвалу винесено з його участю, скасовано. Крім того, суддя який брав участь у розгляді справи, не може брати участь в розгляді цієї справи в порядку виключного провадження (ст. 55 КПК України). Пояснюється це тим, що у такого судді вже склалася певна думка щодо справи, тому його точка зору при повторному розгляді справи була б упередженою. При наявності будь-якої з указаних підстав суддя і народний засідатель зобов'язані заявити самовідвід і відсторонитися від участі у справі. З цих же підстав відвід їм вправі заявити прокурор, підсудний, захисник, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники. Відвід має бути заявлений до початку судового слідства, пізніше заява про відвід допускається лише у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства (ст. 56 КПК України).

Відвід заявлений судді чи народному засідателю, вирішується іншими суддями без судді, якого відводять (такий суддя має право дати пояснення з цього приводу). При рівності голосів суддя вважається відведеним. Відвід, заявлений двом суддям або всьому складові суду, вирішується судом у повному складі простою більшістю голосів. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті (ст. 57 КПК України) і виноситься постанова про відмову або задоволення заявленого відводу головою районного чи міського суду. У разі, коли до районного або міського суду обрано одного суддю чи відвід заявлений голові суду, то це питання вирішується постановою голови міжрайонного (окружного суду); головою чи заступником голови військового суду регіону, коли відвід заявлений судді військового гарнізону, що одноособово розглядає справу. Відвід заявлений двом суддям або всьому складові суду вирішується судом у повному складі простою більшістю голосів.

У випадках, коли відведено головуючого суду і при його самовідводі, слухання справи відкладається для його заміни іншим суддею або кримінальна справа передається до вищестоящого суду для вирішення питання про підсудність. В разі відводу народного засідателя він замінюється іншим народним засідателем.

Об'єктивність і неупередженість суддів при розгляді справи мають виключно важливе значення, вони тісно пов'язані з незалежністю суддів і, як підкреслив Пленум Верховного Суду України у постанові від 12 квітня 1996 року № 4 «Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів», є необхідними передумовами для підвищення авторитету судової влади та судових рішень Звідси - особливі вимоги до законності складу суду. Вирок, ухвала, постанова підлягають обов'язковому скасуванню, якщо справу було розглянуто у незаконному складі (ст. 370 КПК України).

кримінальний процесуальний прокурор слідчий