2020-09-26
145
| Якість (модальність) |
| Визначається специфічними властивостями кожного виду відчуттів, що відрізняють його від інших видів. Наприклад, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю; зорові – за насиченістю, кольором тощо. |
| Інтенсивність |
| Визначається силою дії подразника та функціональним станом рецептора. Наприклад, чим гучніший звук, тим сильнішим буде слухове відчуття, але стан слухового рецептора (стомленість, пошкодження барабанної перетинки) також будуть впливати на інтенсивність відчуття, навіть при гучному звуковому сигналі. |
| Тривалість |
| Визначається функціональним станом рецептора, часом впливу подразника та його силою. При впливі подразника на орган чуття відчуття виникає не відразу, а через певний проміжок часу (латентний період), який є специфічним для кожного виду відчуттів і залежить також від функціонального стану рецептора. Таким же чином і зникають відчуття не відразу після закінчення дії подразника. Ця інерція відчуттів називається ефектом післядії. Чим сильніший подразник, тим триваліша післядія, тобто продовження відчуттів, коли подразник вже не впливає на рецептор. |
|
|
|
| Наприклад, чим довше впливає звуковий сигнал на здоровий неутомлений орган слуху, тим триваліше будуть слухові відчуття. І якщо цей звуковий сигнал дуже гучний, то навіть після його дії відчуття ще деякий час будуть тривати. |
| Просторова локалізація подразника |
| Визначається просторовим аналізом, що здійснюється рецепторами, про місце розташування подразника. Причому, просторова локалізація подразника при дистантних відчуттях є менш точною, ніж при контактних. У першому випадку локалізація подразника визначається у зовнішньому середовищі, у другому – подразник або стикається з тілом людини, або в ньому знаходиться. |
Чутливість, пороги чутливості, змини чутливості
Різні органи чуття, що дають людині інформацію про стан оточення, в якому вона знаходиться, можуть бути більш чи менш чутливими до відповідних подразників, тобто можуть відображати їх з більшою чи меншою точністю.
Чутливість – це здатність органу чуття реагувати на порівняно слабкі або на такі, що несуттєво відрізняються один від одного впливи.
Чутливість органу чуття визначається мінімальним подразником, який у даних умовах здатен викликати відчуття. Мінімальна сила подразника, який викликає ледь помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуття.
Подразники, що мають меншу силу за нижній абсолютний поріг відчуття, так звані підпорогові, не викликають виникнення відчуттів, і сигнали про них не передаються в кору головного мозку. Кора кожного окремого моменту сприймає лише життєво актуальні імпульси, при цьому затримуючи усі інші, у тому числі й імпульси від внутрішніх органів. Такий стан речей є життєво доцільним, оскільки, якщо кора головного мозку будь-якого організму однаково сприйматиме усі імпульси та забезпечуватиме на них реакції, то це призведе до загибелі організму.
|
|
|
Саме кора головного мозку забезпечує виживання організму, підвищуючи поріг своєї збудливості і тим самим перетворюючи неактуальні імпульси у підпорогові та позбавляючи організм від зайвих реакцій.
Нижній поріг відчуттів певного органу чуття визначає рівень абсолютної чутливості відповідного аналізатора. Між абсолютною чутливістю та величиною порогу існує зворотна залежність: чим менша величина порогу відчуття, тим вища чутливість даного аналізатора.
Абсолютна чутливість аналізатора обмежується не тільки нижнім, але й верхнім порогом відчуття. Верхнім порогом відчуття називається максимальна сила подразника, при якій ще виникає відчуття, адекватне діючому подразнику. Подальше збільшення сили подразника, що впливає на рецептори, викликає в них лише больові відчуття (наприклад, надгучний звук).
Величина нижнього та верхнього порогів чутливості змінюється залежно від різних умов: характеру діяльності, віку людини, функціонального стану рецептора, сили і тривалості подразнення тощо.
За допомогою органів чуття людина не тільки констатує наявність або відсутність того чи іншого подразника, але й розрізняє подразники за їхньою силою. Мінімальна відмінність між двома подразниками, що викликає ледь помітну відмінність відчуттів, називається порогом розрізнення.
Пірог розрізнення є величиною не абсолютною, а відносною, тобто розрізнення двох подразників може відбутися при певному відношенні їх властивостей. Наприклад, якщо в одній руці знаходить предмет вагою 100 грамів, то для виникнення відчуття ледве помітного збільшення ваги необхідно додати приблизно 3,4 грами. Якщо ж вага предмету складає 1000 грамів, то необхідно додати приблизно 33,3 грами. Таким чином, чим більша величини початкового подразника, тим більшою має бути її збільшення.
Поріг розрізнення характеризується відносною величиною, що є постійної для даного аналізатора. Так, для зорового аналізатора це відношення складає приблизно 1/100, для слухового – 1/10, для дотикового – 1/30.
Чутливість аналізаторів не є постійною, а може змінюватися під впливом певних фізіологічних та психологічних умов.
Адаптація (або пристосування) – це зміна чутливості органів чуття під впливом подразника.
Різновиди адаптації
| Габітуація (негативна адаптація, оскільки пов’язана із зниженням чутливості) | Може бути двох видів: ü Габітуація як повне зникнення чутливості в процесі тривалої дії постійного подразника. ü Габітуація як зниження чутливості під впливом дії сильного подразника. |
| Сенсибілізація (позитивна адаптація, оскільки пов’язана з підвищенням чутливості) | ü Виникає під впливом дії слабкого подразника. ü Може мати компенсаторний характер, тобто підвищення чутливості будь-якого органу чуття відбувається як заміна недієздатного іншого рецептора (підвищена слухова чутливість у сліпих). ü Може бути наслідком тренування (через специфічні вимоги професійної діяльності.) |
СПРИЙМАННЯ
1. Психологічна природа сприймання.
2. Властивості сприймання.
3. Види сприймання.
4. Принципи організації сприймання.
