| Асиміляція | Пристосування ситуації до людини, до її індивідуального стилю діяльності через зміну умов оточення та обставин цієї ситуації. |
| Акомодація | Пристосування людини до ситуації через зміну стилю мислення та способу дій. |
Психологічна природа інтелекту та його адоптивна функція є підґрунтям до визначення структурних компонентів інтелекту.
Структура інтелекту
| Інформаційний блок | Відчуття Сприймання Пам’ять Мислення Уява | Отримання інформації про умови оточення, утримання інформації у свідомості, вироблення відповідного до ситуації способу дій. |
| Оціночний блок | Емоції Почуття Мотиви | Оцінка ситуації та прийняття рішення щодо вибору відповідного способу дій у даних умовах. |
| Регулятивний блок | Увага Воля | Регуляція поведінки відповідно до умов оточення, ставлення людини до цього оточення та переживання смислу ситуації. |
Очевидно, що робота усіх трьох блоків інтелекту є взаємопов’язаною та такою, що доповнює одна одну. Це можна проілюструвати наступним чином:

Розвиток інтелекту людини відбувається протягом усього її життя в процесі вирішення проблемних ситуацій. Згідно так званого «закону перепон» розвиток інтелекту має місце у тому випадку, коли людина стикається з певними труднощами на шляху до своєї мети та долає їх, тобто створює та застосовує нові для неї способи дій або коригує ті, які вже є в її досвіді, відповідно до нових ситуацій.
Онтогенетичний розвиток інтелекту людини здійснюється у напрямку від потенційного до актуального інтелекту.
Види інтелекту
| Потенційний інтелект | ü Є вродженою потенційною здатністю людини до свідомого відображення дійсності та довільної регуляції поведінки. ü Є сукупністю здібностей, які людина використовує для вирішення проблем адаптації до оточення. |
| Актуальний інтелект | ü Є актуальною здатністю людини до розв’язання проблем адаптації, що формується при житті людини. ü Є сукупністю здібностей, які формуються відповідно до конкретних умов існування людини, та зумовлюється надбанням певних навичок. |
Індивідуальні особливості інтелекту
| Широта | Здатність охоплювати всю проблему в цілому, не упускаючи необхідних деталей. |
| Глибина | Здатність усвідомлювати сутність предметів і явищ, розуміти причинно-наслідкові зв’язки та закономірності розвитку явищ оточення. |
| Самостійність | Здатність висувати нові завдання та самостійно знаходити шляхи їх розв’язання. |
| Гнучкість | Здатність швидко звільнятися від прийомів та способів дій, що були закріплені в минулому досвіді, швидка змінювати дії при зміні ситуації. |
| Швидкість | Здатність швидко розібратися в новій ситуації, винайти, обміркувати та прийняти нове рішення. |
| Критичність | Здатність об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, детально і всебічно перевіряти всі положення та висновки, що висуваються. |
| Допитливість | Здатність до завжди знаходити рішення, яке є найбільш оптимальних для конкретної ситуації. |
УЯВА
1. Психологічна природа уяви.
2. Імажитивні операції (операції уяви).
3. Види уяви.
4. Креативність і творча діяльність особистості.






