Поняття нижчої та вищої нервової діяльності

Усі функції, що виконує нервова система, умовно можна розподілити на нижчу й вищу нервову діяльність. Та частина функцій, що полягає в регуляції життєдіяльності органів і систем, об'єднанні їх у єдиний організм, належить до нижчої нервової діяльності (ННД). Поєднуючи окремі органи в єдиний організм вона створює оптимальні умови функціонування як окремих органів і систем, так і організму загалом. Але нервова система виконує ще одне завдання - організує поведінку людини, тобто адекватну взаємодію її із зовнішнім середовищем, що постійно змінюється. Ці функції належать до вищої нервової діяльності (ВНД). Основу поведінки становить корисний кінцевий результат, спрямований, насамперед, на збереження життя особини або виду в конкретних, найчастіше мінливих, умовах існування.

Вища нервова діяльність забезпечує доцільну поведінку в мінливих умовах життя, що полягає в запам'ятовуванні, тобто здатності набувати індивідуальний життєвий досвід, що дає корисний пристосувальний результат. Крім того, для поведінки людини характерне осмислення навколишньої дійсності, формування нових законів і використання їх для організації своєї поведінки, тобто творчість.

ЦНС, що організує поведінку, застосовує для цього як уроджені механізми, так і набуті впродовж життя. З відомою часткою визначеності можна виділити такі основні їхні форми:

1) уроджені: безумовні рефлекси; інстинкти;

2) набуті: умовні рефлекси; абстрактні (розумові) процеси.

Вищу нервову діяльність людини вивчають багато наук. Серед них можна виокремити дві провідні: фізіологію і психологію. Фізіологія вивчає закономірності й механізми роботи структурного підґрунтя - мозку, ті фізіологічні процеси, що супроводжують формування поведінкової реакції. Предмет психології - результати цієї діяльності, що виявляються у вигляді образів, сприйняття, бачень, понять, ідей, уваги, волі.

Механізми життєвої пам’яті

Фізіологи з'ясували, що пам'ять забезпечує спільна робота функціональних блоків мозку, значну роль серед яких відіграє блок приймання, обробки й зберігання інформації. Нейрони цього блоку здатні зберігати сліди збуджень і звіряти їх із параметрами нової інформації. Інформація, що надходить, недовго циркулює в замкнених нервових колах. Процеси запам'ятовування та збереження являють собою утворення тимчасових нервових зв'язків між новою інформацією і тією, що вже була закріплена. Процес відтворення - це відновлення цих зв'язків, а забування - їхнє гальмування. Тривале збереження інформації перебуває під контролем лобових часток мозку і в разі їхнього ураження процес відтворення стає безконтрольним.

Пам'ять також здатна відновлювати певний емоційний стан у разі повторної дії ситуації. Слідами в емоційній пам'яті є не емоції і почуття, а ті чинники, які їх зумовили. Особливості цієї пам'яті – у швидкості, винятковій стійкості, тривалості зберігання слідів та в мимовільності відтворення. Якщо в житті людини виникає ситуація, схожа на емоційно забарвлені події минулого, у неї з'являються подібні емоційні стани. При цьому людина не ставиться до згаданого почуття як до спогадів пережитого раніше, а пов'язує його саме з цією ситуацією.

Білет 12

Вегетативні рефлекси спинного мозку

На рівні спинного мозку замикаються рефлекторні дуги багатьох вегетативних рефлексів. Характер рефлекторної відповіді багато в чому визначається наявністю нервових центрів симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної НС. Спинномозковий відділ симпатичної нервової системи має ознаки сегментарної організації. Це виражається в тому, що найчіткіше переключення чутливих входів на еферентні відбувається в межах конкретного сегмента. Хоча трапляються і зони перекриття суміжних сегментів, але в такому разі відповідь на подразнення суміжних корінців виражена меншою мірою. Найпоказовіші в цьому плані рефлекси серцево-судинної системи й видільних органів (кардіо-кардіальні, кишково-кишкові, евакуаторні рефлекси).

На рівні останнього шийного й двох верхніх грудних сегментів спинного мозку містяться нейрони, що іннервують три непосмуговані м'язи ока: м'яз, що розширює зіницю, очноямкову частину кругового м'яза ока й один із м'язів верхньої повіки.

У верхніх грудних сегментах спинного мозку розташовані нейрони, що входять до складу центру, який регулює роботу серця і стан кровоносних судин. Тут є нейрони, що іннервують бронхи.

В усіх грудних і верхніх поперекових сегментах спинного мозку розміщені нейрони, що іннервують потові залози. Ураження окремих сегментів спричинює припинення потовиділення в ділянках тіла, що втратили симпатичну іннервацію.

У крижовому відділі спинного мозку містяться спінальні центри рефлексів сечовипускання, дефекації, ерекції й еякуляції. Руйнування зазначених центрів спричинює статеве безсилля, нетримання сечі й калу. Порушення сечовипускання і дефекації відбувається внаслідок паралічу м'язів-замикачів сечового міхура й прямої кишки.