Поняття вроджених і придбаних форм поводження

Уродженим поводженням називаються такі форми поводження, які генетично запрограмовані й котрі практично неможливо змінити. Уроджені форми поводження розвивалися й удосконалювалися протягом багатьох поколінь шляхом природного добору, і головне їхнє пристосувальне значення полягає в тому, що вони сприяють виживанню виду.  До вроджених форм поводження ставляться безумовні рефлекси й інстинкти.

Здійснення вроджених безумовних рефлексів обумовлено наявністю відповідних потреб, які виникають у результаті тимчасового порушення внутрішньої сталості (гомеостазу) організму або в результаті складних взаємодій із зовнішнім миром. Наприклад, підвищення кількості гормонів у крові - приводить до прояву полових рефлексів, а несподіваний шерех - вплив зовнішнього миру - до насторожи й прояву орієнтовного рефлексу.

Інстинктивне поводження будується в основному по спадково обумовленій програмі й не вимагає для своєї повної реалізації спеціального навчання або тренування. Воно відповідає базовим уродженим, або інстинктивним, діям. Інстинктивні прояви живих істот відрізняються дивною складністю й доцільністю, що найчастіше не піддається науковому розумінню.

В основі придбаних форм поводження лежить навчання. Навчання - це здатність здобувати власний життєвий досвід, що приводить до пристосувальних змін у поводженні тварини. Фізіологічні основи навчання вивчені поки недостатньо. Навчання може здійснюватися безліччю різних способів.

Поводження на основі навчання формується поступово з нагромадженням індивідуального досвіду й придбанням певних навичок. Здатність до різних форм навчання "включається" спадкоємною програмою на певному етапі розвитку або під впливом деяких факторів. Елементарна розумова діяльність проявляється в деяких тварин у новій, нестандартній ситуації й здійснюється при відсутності попереднього навчання. Здатність до такої діяльності закладена в спадкоємній програмі тварини й реалізується тільки під її керівництвом, надаючи особині можливість приймати негайні нетрадиційні вирішення.

Механізми довгострокової пам’яті

Для переходу інформації в довгострокову пам'ять необхідно оцінити її значущість для організму. Не всі відомості з короткочасної пам'яті надходять у довгострокову. В експерименті показано, що для передачі інформації в довгострокову пам'ять має минути не менше ніж 30 хв.

Характерна риса довгострокової пам'яті - наявність структурних перебудов, які приводять до функціональних змін. Вони ґрунтуються на активації біосинтезу нових білкових молекул, нейропептидів, зміні синапсів і навіть утворенні нових. У такому разі відбуваються процеси, що сприяють консолідації енграм, тобто запам'ятовуванню.

Структурні перебудови, що відбуваються, полягають у:

- зростанні кількості пухирців з медіаторами;

- підвищенні розмаїтості медіаторів;

- збільшенні площі синаптичних мембран;

- зростанні кількості рецепторних структур і каналів на синаптичних мембранах;

- формуванні нових синапсів.

Подальший розвиток процесів "запам'ятовування" характеризується тим, що в період навчання в нейронах посилюються білково-синтетичні процеси, захоплюючи всі етапи, починаючи від активації генома й утворення і РНК. Не виключено, що в такому разі формується не лише велика кількість білків, а й синтезуються нові білкові молекули. До того ж утворення нових білків може бути таким активним, що їх частина виходить із нейрона. Цей процес реалізується або активацією раніше неактивних структур, або синтезом нових. Усе це сприяє структурно-функціональним перебудовам у синапсах новостворених нейронних ланцюгів, завдяки яким змінюється їхня здатність передавати збудження.

Білет 14

Фізіологія довгастого мозку

Довгастий мозок у людини має довжину близько 25 мм. Він є продовженням спинного мозку. Структурно по різноманітності і будовою ядер довгастий мозок складніше, ніж спинний. На відміну від спинного мозку він не має метамерного, повторюваного будови, сіра речовина в ньому розташовано не в центрі, а ядра до периферії.

У довгастому мозку розташовані оливи, пов'язані з спинним мозком, екстрапірамідної системою і мозочком - це тонкий і клиновидне ядра пропріоцептивної чутливості (ядра Голля і Бурдаха). Тут же знаходяться перехрещення низхідних пірамідних шляхів і висхідних шляхів, утворених тонким і клиновидним пучками (Голля і Бурдаха), ретикулярна формація.

Довгастий мозок за рахунок своїх ядерних утворень і ретикулярної формації бере участь у реалізації вегетативних, соматичних, смакових, слухових, вестибулярних рефлексів. Особливістю довгастого мозку є те, що його ядра, збуджуючись послідовно, забезпечують виконання складних рефлексів, які потребують послідовного включення різних м'язових груп, що спостерігається, наприклад, при ковтанні.

 Також, довгастий мозок регулює ряд сенсорних функцій, провідникові та рефлекторні функції. Велика частина автономних рефлексів довгастого мозку реалізується через розташовані в ній ядра блукаючого нерва, які отримують інформацію про стан діяльності серця, судин, травного тракту, легенів, травних залоз та ін. У відповідь на цю інформацію ядра організують рухову і секреторну реакції названих органів.