Поняття групової динаміки. Стадії розвитку тренінгової групи

Групова динаміка – сукупність усіх характеристик процесів (включаючи оцінку стадіальності), що відбуваються в групі відповідно до її розвитку та змін.

Під час змістовної роботи Т-група проходить кілька етапів свого розвитку. На основі праць Б. Такмана, більшість науковців та практиків виокремлює такі стадії розвитку групи: попередня, стадія формування групи; стадія конфлікту; стадія консолідації та ефективної роботи.

Професійні керівники груп психологічного тренінгу підкреслюють виняткову роль перших етапів роботи, на яких важливо завоювати довіру групи, допомогти членам групи більше дізнатися один про одного, підбадьорити «мовчунів» і стримати занадто активних. Важливо, щоб усі запам'ятали імена один одного – для цього використовуються різні процедури знайомства:

- офіційна процедура (наприклад, кожен називає своє ім'я);

- програвання свого імені, прізвища;

- техніка «компліменту» (кожен розповідає про себе те, чого не знають про нього інші);

- процедура «снігова куля» та ін.

Вибір процедури знайомства визначається специфікою групи, завдань, що вирішуються, пріоритетами фахівця-тренера.

У теоретичному плані виконання учасниками ритуалу знайомства означає визнання наявності спільних інтересів, демонстрацію готовності взяти участь у роботі. Після завершення цієї процедури в кожного учасника з'являються один-три знайомих зі знаком «плюс» та один-три знайомих зі знаком «мінус». Важливо мати на увазі, що перші безпосередні враження від членів групи можуть бути негативними, оскільки негативні почуття людини проявляються першими.

Завдання тренера на стадії знайомства означити правила роботи, познайомити учасників один з одним, створити комфортний для роботи груповий стан

Стадія конфлікту, суперництва становить певну небезпеку для соціального працівника. У будь-якій групі спостерігається розбіжність (відмінність) інтересів її членів. У групі з вузькими, чітко визначеними завданнями деякі учасники можуть відчувати потреби, відмінні від потреб інших членів групи. Навіть за наявності спільної проблеми учасники групи можуть не ідентифікувати себе з іншими, не відчувати «загальне підґрунтя». Група – «мікрокосм» великого суспільства, і різниця інтересів учасників групи відбиває індивідуальне протистояння особи з іншими, що завжди є в суспільстві.

На перших етапах розвитку тренінгової групи функціонування учасників задається стереотипними внутрішніми настановами про виконання певної соціальної ролі, звичної в зовнішньому оточенні. Проте, ситуація психологічного тренінгу така, що від учасників вимагається гнучкість поведінки, відмова від шаблонних ролей і прийняття нових, нестандартних ігрових ролей. Фахівці описують велику кількість групових ролей, назви яких яскраві й метафоричні: «козел відпущення», «експерт», «аутсайдер», «ганчірка», «обвинувач», «хуліган», «жертва» та ін.

Досить часто ролі учасників у групі служать предметом загального обговорення або репрезентуються у зворотному зв'язку. Такі процедури сприяють розвитку самосвідомості та звільнення від нав'язаних і неконструктивних соціальних ролей. За думкою С. Кратохвіла, основна мета групової психотерапії полягає саме в розширенні репертуару ролей, що формує в учасників групи здатність функціонувати в зовнішньому світі, ґрунтуючись на нових, впроваджених у тренінгу і свідомо обраних ролях.

Завдання соціального працівника на етапі конфлікту – допомогти усвідомити необхідність узгодженої роботи, подолати «смугу штормів», активізувати осмислення того, що відбувається, орієнтувати членів групи на взаємну підтримку, надання взаємодопомоги.