У вищому навчальному закладі

Викладач ВНЗ – це активний соціальний діяч, який здійснює свідомо керовану, цілеспрямовану та організовану соціалізацію студентів, їхнє виховання та навчання.

Викладач ВНЗ – це особливий соціальний тип особистості, який проявляє себе в найбільш значущих сферах суспільної діяльності – виховній, навчальній, моральній, естетичній, культурній, науково-дослідницькій – як творчий, активний суб’єкт.

Викладач ВНЗ – представник соціально-професійної групи, на якого суспільство поклало такі завдання, як збереження і придбання культурних надбань суспільства й цивілізації в цілому та соціалізацію особистості на важливому етапі її формування, пов’язаному із професійною підготовкою.

Особистість викладача ВНЗ – це багаторівнева особистість педагога-фахівця вищої кваліфікації, яка веде в своєму професійному житті різнонаправлену соціально значущу діяльність – навчальну і виховну, науково-дослідну і науково-пропагандистську, моральну та естетичну, і в усіх цих напрямках є суспільно підтримуваним та схвалюваним еталоном для широких прошарків молоді, а також для всіх тих, хто цікавиться вищою школою, вихованням молоді, культурою.

Навчальна діяльність – напрям діяльності викладача вищого навчального закладу спрямована на організацію та здійснення процесу навчання відповідно до нормативних документів: проведення лекційних, семінарсько-практичних занять, консультацій, контрольних заходів, керівництво курсовими і дипломними роботами тощо.

Науково-методична діяльність – діяльність викладача, пов'язана з підготовкою навчального процесу, його забезпеченням і удосконаленням.

Виховна діяльність – діяльність викладача, що полягає в організації виховного впливу на майбутніх фахівців у процесі викладання навчальних дисциплін і в позааудиторній роботі.

Науково-дослідна діяльність – напрям діяльності викладача, що має за мету організацію наукових досліджень у певній галузі знань, підвищення наукового рівня та розвитку творчого потенціалу викладача і студента.

Дорадча діяльність – напрям діяльності, який має на меті надання професійної допомоги виробничникам, проведення наукових консультацій щодо підвищення якості виробничих процесів.

Професійна компетентність – якість викладача ВНЗ, що передбачає глибокі знання й широку ерудицію в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність.

Педагогічна компетентність – якість викладача ВНЗ, що передбачає знання з педагогіки та психології, володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями навчання.

Комунікативна компетентність – якість викладача ВНЗ, що передбачає культуру усної та писемної форм літературної мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами й прийомами міжособистісного спілкування.

Соціально-економічна компетентність – якість викладача ВНЗ, що передбачає знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки й права.

Педагогічне спілкування – це система органічної соціально-психологічної дії педагога-вихователя і вихованця в усіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямоване на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості.

Оптимальне педагогічне спілкування – таке спілкування педагога з вихованцями у процесі навчально-виховної роботи, яке створює найбільш сприятливі умови для розвитку позитивної мотивації у навчальній діяльності, для соціально-психологічного розвитку вихованця, забезпечує сприятливий емоційний клімат у всіх сферах діяльності, ефективне керівництво соціально-психологічними процесами в студентському колективі та дає змогу максимально використовувати особистісні якості вихованців.

Бар'єри спілкування – перешкоди, що спричиняють опір партнера впливові співрозмовника.

Бар’єри спілкування – суб’єктивне переживання людиною порушень у здійсненні спланованого спілкування через неприйняття партнера, нерозуміння його дій та слів, через зміну комунікативної ситуації або ж власного психоемоційного стану тощо.

Соціальний бар'єр спілкування зумовлений домінуванням рольової позиції викладача в системі педагогічної взаємодії; викладач підноситься над особистістю студента, постійно демонструє свій соціальний статус.

Фізичний бар 'єр пов'язаний з організацією фізичного простору взаємодії, коли викладач неначе віддаляє себе від студентів, намагаючись сховатися за стіл, стілець чи в куток.

Смисловий бар'єр, як правило, пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття студентів мовленням викладача, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, що використовуються без коментаря; це стає причиною зниження інтересу у слухачів, утворює дистанцію у взаємодії.

Бар'єр незбігу настанов – бар’єр спілкування, за якого викладач приходить на заняття із цікавим задумом, захоплений ним, а студенти байдужі, незібрані, неуважні, внаслідок чого недосвідчений викладач роздратований, нервує.

Бар'єр боязні аудиторії – бар’єр спілкування, характерний для викладачів-початківців: вони непогано володіють матеріалом, добре підготувалися до заняття, але сама думка про безпосередній контакт зі студентами лякає їх.

Бар'єр відсутності контакту – бар’єр спілкування, за якого викладач входить до аудиторії і замість того, щоб швидко організувати взаємодію зі студентами, починає діяти "автономно" (наприклад, пише пояснення на дошці).

Бар'єр звуження функцій спілкування – бар’єр спілкування, за якого педагог враховує тільки інформаційні завдання спілкування, залишаючи поза увагою соціально-перцептивні, комунікативні функції спілкування.

Бар'єр боязні педагогічних помилок – бар’єр спілкування, за якого викладач боїться запізнитися на заняття, не вкластися в час, неправильно оцінити відповідь студента тощо.

Бар'єр наслідування – бар’єр спілкування, за якого молодий викладач наслідує манери спілкування іншого педагога, не враховуючи власної педагогічної індивідуальності.

Стиль педагогічного спілкування – усталена система способів і прийомів, які використовує викладач під час взаємодії зі студентами, їхніми батьками, колегами.

Авторитарний стиль спілкування – стиль спілкування викладача, якому характерні тенденція до наказового тону, різких зауважень з боку педагога, заперечення ініціативи студентів, формалізованість відносин.

Демократичний стиль спілкування – стиль спілкування викладача, за якого у першу чергу оцінюються факти, а не особистість, аудиторія бере активну участь в обговоренні всього ходу майбутньої роботи та її організації, а викладач тільки стимулює самостійність студентів, намагаючись зайняти позицію «першого серед рівних».

Спілкування-загравання – стиль спілкування викладача, пов'язаний з невмінням педагога організувати продуктивне спілкування і виникає в результаті нерозуміння педагогом відповідальних педагогічних задач, що стоять перед ним, остраху спілкування зі студентами й одночасно бажанням налагодити контакт з ними, а також відсутності навичок спілкування.

Спілкування-дистанція – стиль спілкування викладача, що показує провідну роль викладача, базується на його авторитеті і диктується викладачем як основа взаємин.

Спілкування-залякування – стиль спілкування викладача, пов'язаний із невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захопленості спільною справою, яке руйнує комунікативну атмосферу, позбавляє педагогічне спілкування дружності.

Підтримуючий стиль спілкування – стиль спілкування викладача, який є терплячим до людей, є ідеальною персоною, до якої звертаються по допомогу, виявляє лояльність і турботу про людей і цінується як знавець правил і традицій.

Педагогічний конфлікт – найгостріший спосіб розвитку і подолання значущих суперечностей, що виникають у взаємодії учасників педагогічного процесу (викладачів, студентів, адміністрації), який зазвичай супроводжується негативними емоціями та потребує розв’язання і гармонізації.

Конфлікт (з інструментальної точки зору) є одним із засобів самоствердження і подолання тенденцій, які заперечуються іншою особистістю.

Конфлікт (у технічному плані) є одним із граничних засобів впорядкування міжособистісних взаємин, спосіб виявлення протиріч, що виникають, але не врегульовані у процесі міжособистісної взаємодії.