Губернія – адміністративно-територіальна одиниця в царській Ро-

                                   сії. Вперше встановлена Петром І у 1708р.

Гебурнаторство «Трансністрія» - частина розчленованої нацистською Німеччиною території України. Склад губернаторства: Одеська область, південні райони Вінницької, західні Миколаївської областей.

Гуманізм –                 теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

 

Демографія –           наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

 

Демократія –               форма політичного та економічного устрою сус­пільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовлад­дя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

 

Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. – законодавчий документ, прийнятий ВР УРСР, що проголошував державний суверенітет республіки в складі СРСР.

Денаціоналізація – передача державного майна у власність окремих осіб і колективів.

 

Державний комітет по надзвичайному стану (ДКНС) - надзвичайний орган, створений 19 серпня 1991 р. групою керівників вищого рівня СРСР з метою протидії демократичним змінам.

Десталінізація – процес ліквідації наслідків сталінізації, початий після смерті Й. Сталіна.

Двовладдя –            одночасне існування в країні чи регіоні двох органів влади.

 

 

Державний бюджет – річний план майбутніх доходів і витрат держави, який складається урядом і затверджується вищим органом законодавчої влади.

Державна Дума

В Росії –                  представницький законорадницький орган Російської імперії. Функціонував з 1810 по 1917рр.; з 1906р. мав законодавчу ініціативу.Відновлений у Росії після розпаду СРСР.

Державний устрій –   організація держави, яка включає його політичну систему, державний устрій, систему державних органів, виборчу систему, а також основні положення, що стосуються взаємовідносин держави і особи.

Держава –                     форма організації класового суспільства як суверенного, історично сформованого, заснованого на визначеній системі виробничих відносин; основний інститут політичної системи.

Департамент –             назва адміністративно-територіальної одиниці у Франції та деяких інших державах.

Диктатура –                нічим не обмежена влада особи, класу чи інших соціальних груп в державі, регіоні, яка спирається на силу, а також на відповідний політичний режим.

Директорія УНР –                тимчасовий орган державної влади, УНР створений в листопаді 1918 р. Для боротьби з гетьманом П. Скоропадським та існував після повалення гетьманату. 

Дефіцит бюджетний – перевищення витрат над доходами в рамках державного бюджету.

 

Децентралізація –   управлінська політична система, за якої час­тина функцій центральної влади переходить до місцевих органів са­моврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань за­гальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

 

Дисиденство –     морально-політична опозиція до існуючого дер­жавного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

 

Дискримінація –          часткове чи повне, тимчасове чи постійне обме­ження або позбавлення конституційних прав певної категорії грома­дян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійни­ми переконаннями, статтю тощо.

Дистрикт (округ) «Галичина» - адміністративна одиниця з центром у львові у складі генерал-губернаторства. В дистрикт увійшли: Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області.

Діаспора –          розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за ме­жі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

 

Домінувати –                переважати, панувати, підноситися.

 

Дуумвірат –                  спільне правління двох найвищих службових осіб.

 

Економічна інтеграція - процес зближення і переплітання економік різних країн, їх співробітництво. 

 

Експансія –                   розширення, розповсюдження сфери впливу, панування в різних областях, в т.ч. за допомогою дипломатичного тиску і збройного вторгнення.

 

Екстенсивний шлях розвитку – розвиток економіки, що характеризується зростанням кількості випущеної продукції за рахунок збільшення затрат людської праці, сировини та матеріалів.

 

Екуменічний рух,

екуменізм –           об’єднавчий рух християнських церков, започаткований на Всесвітній місіонерській конференції 1910 р. в м. Единбурзі (Шотландії). Набув нових форм і динамічні спрямованості після 1948 р., коли було створено Всесвітню Раду Церков, до якої увійшла переважна більшість протестантських, а також православних і старокатолицьких церков.

 

Еміграція –                   переселення, виїзд за кордони країни з метою тимчасо-вого чи постійного поселення в іноземній державі.

Етнос –                   позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

 

 

Економічний союз – об’єднання декількох самостійних держав у суспільну економічну територію, на якій відсутні митні та інші перешкоди торгівлі, пересунення робочої сили, капіталів.

Економічна

інтеграція –           процес зближення економік ряду країн, співробітництво між ними.

 

Економічні реформи – законодавчі зміни в системі господарчої діяльності країни.

 

Еміграція –                 переселення, виїзд за межі держави з метою тимчасового чи постійного поселення в іноземній державі.

 

Етатизм –                     необхідність і виправдання активного втручання дер­жави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації полі­тичної влади.

«Ждановщина» - ідеологічний наступ сталінського керівництва на радянську (в тому числі українську) інтелігенцію в повоєнні часи. Названо через ім я головного ідеолога того часу А. Жданова.

 

Загальне виборче право –                         один з основних інститутів виборчого права, який передбачає участь усього дорослого населення у виборах без будь-яких обмежень.

Загальнонаціональна

криза –                          поєднання економічної, соціальної і політичної криз, яке характеризується паралічем державного управління, наростанням у суспільстві анархії та хаосу.