Тема № 12 Припинення зобов’язання

1. Поняття припинення зобов’язання.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Припинення зобов’язання – це припинення існування прав та обов’язків, які становлять зміст зобов’язання. Припинення – остання стадія існування зобов’язання, із завершенням якої первісний юридичний зв'язок між сторонами, виражений у конкретному зобов’язанні, втрачається.

Для припинення зобов’язання необхідна підстава – юридичний факт, з яким закон або договір пов’язують припинення правового зв’язку між його суб’єктами.

Припинення зобов’язань означає, що з відповідного моменту боржник перестає бути боржником, а кредитор – кредитором. Тому будь-які вимоги після припинення зобов’язання стають неможливими.

Зобов’язання може бути припинене як тоді, коли його мета досягнута, так і тоді, коли його мета не досягнута (неможливість виконання, прощення боргу).

Припинення зобов’язання відрізняється від зміни зобов’язання. При зміні зобов’язання сторони продовжують перебувати між собою у правових зв’язках.

Способи припинення зобов’язання поділяються на дві групи:

1) способи припинення зобов’язання, які залежать від волі сторін;

2) способи припинення зобов’язання, які не залежать від волі сторін.

До способів, які залежать від волі сторін належать: належне виконання, зарахування, угода сторін.

До способів, які не залежать від волі сторін належать: смерть громадянина, ліквідація юридичної особи, збіг боржника і кредитора в одній особі, неможливість виконання.

1. Окремі способи припинення зобов’язань.

Ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Виконання – це здійснення кредитором і боржником дій по вчиненню прав та обов’язків, що випливають із зобов’язання.

Припинення зобов’язання спричиняє тільки належне виконання.

Припинення зобов’язання наданням відступного (ст. 600 ЦК України). Зобов’язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюється сторонами.

Зміст відступного полягає у наділенні боржника за згодою кредитора можливістю, зберігаючи зобов’язання, замінити первісний предмет виконання іншим. Відступне – це передання замість виконання зобов’язання певного виду майна, сплата певної суми грошей тощо.

Угода про відступне укладається в ході виконання зобов’язання, у тому числі й після закінчення строку виконання зобов’язання.

Зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе за заявою однієї із сторін.

Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічні зобов’язання – за умови рівності розміру вимог. Якщо зустрічні вимоги нерівні, то може мати місце часткове зарахування: більше за розміром зобов’язання продовжує існувати у частині, що перевищує менше.

Зарахування можливе за таких умов:

1) зустрічність вимог. Це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов’язаннях і при цьому кредитор за одним зобов’язанням є боржником в іншому зобов’язанні;

2) однорідність вимог (гроші, однорідні речі). При цьому слід мати на увазі, що сторони з метою проведення зарахування своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог (наприклад, оцінити речі в грошах);

3) «дозрілість» вимог. Необхідно, щоб строк виконання зобов’язань або вже настав, або був визначений моментом запитання, або щоб термін не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

4) Ясність вимог. Припускається, що між сторонами немає спору відносно характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання і т. ін.

Зарахування зустрічних вимог не допускається:

• про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;
• про стягнення аліментів;
• щодо довічного утримання (догляду);
• у разі спливу позовної давності;
• в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі заміни кредитора боржник має право пред’явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред’явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов’язок до пред’явлення йому вимоги новим кредитором, — на момент його виконання.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація – це угода сторін про те,що первісне зобовязання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобовязальне правовідношення. Для того, щоб новація відбулася,сторони повинні обумовити у своїй угоді припинення зобов’язання, що раніше діяло, і заміну його новим зобовязанням.

При застосуванні новації зберігаються всі суб’єкти попереднього зобов’язання. Для здійснення новації необхідно, щоб і первісне, і нове зобов’язання були дійсними.

Новація не допускається щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Прощення боргу можливе тільки за згодою кредитора. Боржник може заперечувати проти зняття з нього боргу. Але в цьому разі прощенню боргу він повинен протиставити належне виконання зобовязання і таким способи припинити його.

Даний спосіб припинення зобовязання іноді прирівнюють до договору дарування, оскільки для його застосування не вимагається згода боржника.

Відповідно до ст. 606 ЦК України зобов’язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Збіг боржника і кредитора в одній особі може відбуватися з різних підстав. Найбільш розповсюдженим випадком такого збігу може бути універсальне правонаступництво (реорганізація ЮО, коли як кредитор і боржник у зобовязанні виступали майбутній спадкоємець і спадкодавець).

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Це може бути у випадку загибелі речі, визначеної індивідуальними ознаками. Якщо неможливість виконання зобовязання виникла внаслідок порушення боржником зобовязання, то воно не припиняється, а трансформується в додаткові обовязки (відшкодувати заподіяні збитки, сплатити штраф).

Умови, за яких зобовязання вважається припиненим:

1) має наступити неможливість виконання, тобто боржник або фізично не може здійснити дії, що склдають його обовязок за договором, або не має права (юридична неможливість) їх здійснити (вилучення речі з обігу);

2) неможливість виконання має бути викликана зовнішніми для сторін обставинами (наприклад, предмет договору загинув при пожежі);

3) обставини, що обумовили неможливість виконання, мають наступити випадково, незалежно від волі сторін, а не внаслідок винних дій боржника (загибель матеріалу для будівництва у випадку стихійного лиха).

Неможливість виконання може бути первісною, тобто коли вона існувала у момент виникнення зобовязання, і наступною, що настала вже в період дії зобовязання. При первісній неможливості виконання зобовязання взагалі не виникає.

За відсутності своєї вини кредитор має право вимагати від боржника повернути все виконане за договором.

Ст. 607 ЦК України не застосовується до грошових зобовязань, оскільки до них незастосовне поняття неможливості виконання в натурі.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою (авторський договір).

За загальним правилом, смерть фізичної особи не є підставою для припинення зобовязання, бо права та обовязки померлого переходять до спадкоємців.

Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора (відшкодування у звязку з ушкодженням здоровя).

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Література

Основна:

1. Доліненко Л.О., Доліненко В.О., Сарновська С.О. Цивільне право України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 356 с.

2. Мазур О.С. Цивільне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.

3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. 1. – 832 с.

4. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. 2. – 1088 с.

5. Панченко М.І. Цивільне право України: Навчальний посібник. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 583 с.

6. Харитонов Є.О., Дрішлюк Л.І. Цивільне право України. Елементарний курс: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006. – 352 с.

7. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т.1. Загальна частина. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 520 с.

1. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн../ За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн.. 1. – 736 с.
2. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.
3. Цивільне право. Практикум: Навчальний посібник / Відп. ред. Р.А. Майданик, Н.С. Кузнєцова, О.В. Дзера. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців „Правова єдність”, 2008. – 624 с.

Додаткова:

1. Адамовська О.А. Стан і перспективи застосування майнової неустойки в господарських зобов’язаннях // Вісник академії адвокатури України. – 2006. – Випуск 6. – С. 56-61.
2. Артемов В.В. Завдаток и отступное: ошибочное толкование // Адвокат. – 2006. - № 4. – С. 87-90.

3. Бас А.М. Проблеми розмежування права публічного і приватного // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання”: У 3-х частинах: Частина друга „приватно-правові науки”. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С. 12-15.

1. Безклубий І.А. Банківські правочини: Монографія. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2007. – 456 с.
2. Боднар Т.В. Укладення цивільно-правових договорів (питання форми, процедури та моменту укладення) // Вісник господарського судочинства. – 2008. - № 2. – С. 87-92.
3. Важинський Є. Передання прав з цінних паперів та перехід права власності на папери // Юридичний журнал. – 2007. - № 4. – С. 38-44.
4. Ветрова Д.А. Антрополого-правовое содержание права собственности // Современное право. - № 10. – С. 43-46.
5. Винар Л. Правовий режим майна юридичних осіб публічного права //Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 8. – С. 7-9.
6. Водоп’ян Т.В. Дієздатність фізичних осіб в цивільному праві та її елементи //Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання”: У 3-х частинах: Частина друга „приватно-правові науки”. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С. 55-59
7. Галушина И.Н. Понятия представительства и посредничества в гражданском праве: сравнительно-правовой аспект // Журнал российского права. – 2006. - № 2. С. 139-147.
8. Галянтич М. Реквізиція та конфіскація як способи припинення права власності на житло // Юридична Україна. – 2007. - № 8. – С. 51-54.
9. Гнатів О. Ознаки пайових цінних паперів // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 12. – С. 38-41.
10. Горовець Є.М. До питання про зміну позовної давності // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання”: У 3-х частинах: Частина друга „приватно-правові науки”. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С. 65-68.
11. Гриценко Г. Щодо можливості виникнення множинності осіб з боку кредитора при порушенні договору // Юридична Україна. – 2008. - № 1. – С. 28-32.
12. Євдокимов Д. Свобода договору та її обмеження в цивільному праві України // Юридичний журнал. – 2008. - № 5. – С. 52-55.
13. Жеков В.І. Проблеми класифікації недійсних правочинів // Часопис цивілістики. – 2006. – Випуск 3. – С. 99-101.
14. Іваненко О.А. Виникнення права на притримання // Вісник господарського судочинства. – 2007. - № 4. – С. 116-124.
15. Іваненко О. Часові межі реалізації притримання // Юридична Україна. – 2007. - № 6. – С. 56-60.
16. Іваненко О. Предмет притримання як способу забезпечення виконання зобов’язань// Юридична Україна. - 2007. - № 7. – С. 54-59.
17. Іваненко О. Правова природа притримання як способу забезпечення виконання зобов’язань // Юридична Україна. – 2007. - № 8. – С. 55-60.
18. Карнаух Т. Виникнення та історичний розвиток притримання як цивільно-правового інституту // Юридична Україна. – 2007. - № 1. – С. 64-69.

22. Кот О. Перехід прав кредитора до третіх осіб: поняття та співвідношення з деякими суміжними інститутами цивільного права // Юридичний журнал. – 2008. - № 5. – С. 56-59.

23. Кошиль Ю. Кауза правочину та інститут зміни і розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин: аспекти співвідношення // Юридична Україна. – 2008. - № 1. – С. 33-38.

24. Лиховид О.С. Принципи цивільного права (комплексний підхід) // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання”: У 3-х частинах: Частина друга „приватно-правові науки”. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С.163-165.

1. Майданик Н. Переддоговірна відповідальність у цивільному праві України: підстави та правова природа // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 3. – С. 105-110.
2. Нагірняк А.О. Теоретико-правові засади визначення сутності представництва у цивільному праві //Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання”: У 3-х частинах: Частина друга „приватно-правові науки”. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С. 203-209.
3. Некрасова О. Деякі аспекти застосування цивільного законодавства при здійсненні права власності подружжя // Юридична Україна. – 2007. - № 2. – С. 38-40.
4. Осіпов А. Хочу бути кредитором: виконання зобов’язань боржника іншою особою // Юридичний журнал. – 2008. - № 5. – С. 62-65.
5. Панченко М. Припинення зобов’язань прощенням боргу // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 12. – С. 28-32.
6. Повар П.О. Ліквідація неплатоспроможних підприємств: актуальні проблеми правового регулювання // Вісник господарського судочинства. – 2008. - № 1. – С. 143-151.
7. Полдников Д.Ю. Понятие гражданско-правового договора (современная доктрина и ее исторические истоки) // Вестник Московского университета. – 2006. – Серия 11. Право. – № 4. - С. 94-112.
8. Полдников Д.Ю. Истоки современного понятия гражданско-правового договора // Вестник Московского университета. – 2006. – Серия 11. Право. – № 5. - С. 94-112.
9. Попов Ю. Поняття забезпечення виконання зобов’язання // Підприємництво господарство і право. – 2008. - № 6. – С. 119-124.
10. Потопальський С.С. Деякі аспекти недійсності договору, укладеного під впливом помилки, обману та насильства // Адвокат. – 2006. - № 1. – С. 32-35.
11. Примак В.Д. Регулювальний потенціал принципу добросовісності в цивільному праві України // Вісник господарського судочинства. – 2008. - № 3. – С. 113-121.
12. Савчук А.М. Правова природа юридичної особи //Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання”: У 3-х частинах: Частина друга „приватно-правові науки”. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С. 304-308.
13. Сайфутдинов А.А. Содержание договора поручения // Актуальные проблемы правоведения. – 2006. - № 1. – С. 85-90.
14. Соколянський Д. Порядок реалізації права притримання // Юридический Вестник. – 2006. - № 3. – С. 117-121.
15. Спасибо-Фатєєва І.В. Наслідки недійсності правочинів // Вісник господарського судочинства. – 2008. - № 2. – С. 79-86.
16. Спасибо І. Підстави та способи набуття права власності: проблеми співвідношення // Юридична Україна. – 2008. - № 4. – С. 72-75.
17. Таш’ян Р. Односторонній правочин та договір – дві частини цілого // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 1. – С. 72-75.
18. Теньков С.О. Визнання договорів недійсними – деякі сучасні тенденції судової практики // Вісник господарського судочинства. – 2008. - № 1. – С. 104-104.
19. Тюрін С. Деякі питання переходу права власності на акції // Юридичний радник. – 2006. - № 5. – С. 14-16.
20. Фоков А.П. Становление и развитие института собственности в России и Франции // Юрист. – 2006. - № 10. – С. 45-49.
21. Чантурия Л.Л. Юридические лица публичного права: их место в гражданском праве и особенности правового регулирования // Государство и право. – 2008. - № 3. – С. 38-45.
22. Шавалеевская О.О. Сущность и виды способов обеспечения исполнения обязательств // Современное право. – 2006. - № 6. – С. 28-32.
23. Шапкина Г.С. Защита прав на акции // Журнал российского права. – 2006. - № 12. – С. 51-57.
24. Шесть верных способов защиты в договорных отношениях: неустойка, поручительство, гарантия, задаток, залог, удержание / С. Кирилов, С. Новиков, А. Рындя, Л. Солошенко. – Х.: Фактор, 2007. – 176 с.