double arrow

Митна служба

Выдача и вывоз грузов со станции

Для вывоза груза со станции получатель предъявляет приемосдатчику накладную и приемосдаточный акт.

Убедившись в соответствии документов грузу, находящемуся в складе, а также в оплате сбора за хранение, приемосдатчик выдает ему груз. Если дата вывоза груза не совпадает с указанной календарным штемпелем датой выдачи оригинала накладной, то необходимо потребовать документы об оплате хранения по день фактического вывоза.

Груз выдается с проверкой его состояния, количества и массы. Выдав груз, приемосдатчик отмечает на оборотной стороне накладной в графе «Отметки о выдаче груза» число и месяц выдачи, число мест и массу груза. Эта отметка считается подтверждением и датой фактической выдачи груза.

В Книге выгрузки приемосдатчик указывает номер автомобиля и дату выдачи.

Если получатель вывозит груз частями, то после выдачи каждой из них приемосдатчик проверяет остаток, чтобы не ошибиться в подсчете грузовых мест, а выдачу каждой части отмечает в накладной, Книге выгрузки и в приемосдаточном акте.

После вывоза последней части груза делается отметка «Груз вывезен».

При выдаче груза заполняется оборотная сторона пропуска, а при выдаче частями в нем указываются сведения о каждой вывозимой в один прием партии.

Вместе с грузом получателю выдают все указанные в накладной приспособления и материалы, применявшиеся для его крепления, двухъярусной погрузки и т.д.

Грузополучатель должен вывезти также подстилочные, упаковочные и утеплительные материалы, которые следовали с грузом.

Пропуск отбирают при вывозе последней партии груза, а накладная остается у получателя.

Згідно зі ст. 12. Митного кодексу України від 11 липня 2002 р. № 92-ІУ Державна митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізова­них митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи. Органи митної служби тісно взаємодіють з іншими органами державної влади, з органами виконавчої влади, Національним банком України та органами державної податкової служби, органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями.

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати, податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

б) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Фонди державного соціального страхування

Згідно зі ст. 16 «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проводять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Сьогодні таких фондів в Україні чотири, а саме:

1. Пенсійний фонд України.

2. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

3. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

4. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно зі ст. 2 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ці фонди є контролюючими відносно мобілізації Коштів, які повинні надходити у кожний окремий фонд.


ТЕМА 5. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО ТА БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

5.1. Правовий механізм бюджету

Поняття «бюджет» у навчальній і науковій літературі звичайно вживаються як матеріальна, економічна і юридична категорії.

З матеріальної точки зору бюджет - це централізований фонд коштів, виражений у визначеній грошовій сумі (для держави або органа місцевого самоврядування - для визначеної території), що витрачається для забезпечення виконання їх функцій.

Як економічну категорію бюджет необхідно розглядати як систему суспільних (економічних) відносин, що зумовлені об'єктивно існуючими товарно-грошовими відносинами і силою закону, за допомогою яких відбувається розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту, і насамперед найбільш важливої його частини - національного доходу, і утворення централізованих фондів коштів. Бюджет - це приблизне вирахування майбутніх витрат і очікуваних доходів у певному періоді часу.

Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади України, що приймається Верховною Радою України у вигляді законів.

Бюджет приймається на певний строк, який носить найменування бюджетного року. В Україні, як і в більшості країн Європи (наприклад, Франція, Іспанія, Австрія, Греція), бюджетний рік дорівнює календарному, що знайшло своє відображення у ст. 96 Конституції України, а також у ст. З Бюджетного кодексу України, згідно з якими бюджетний рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

У деяких європейських країнах (Норвегія, Італія), а також у Японії бюджетний рік триває з 1 липня по 30 червня, а в Англії і Данії – з 1 квітня по 31 березня наступного року. Таке положення речей зумовлюється термінами бюджетних парламентських сесій у цих країнах.

Виходячи з вищенаведеного, бюджет як правова категорія – це визначені правовою нормою відносини, у яких визначаються права й обов'язки з приводу розподілу, мобілізації і використання коштів різними суб'єктами бюджетних відносин.

5.2. Бюджетна система та її склад

Бюджетну систему України визначено ст. 5 Бюджетного кодексу України.

Бюджетна система України складається з таких ланок:

1. Державний бюджет.

2. Місцеві бюджети.

Місцевими є бюджети Автономної республіки Крим (АРК), І обласні, районні, бюджети в містах і бюджети місцевого самоврядування

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст і їх об'єднань.

Кожен місцевий бюджет має бюджетну основу - самостійний бюджет: власні доходи і закріплені доходи.

Стаття 7 Бюджетного кодексу встановлює такі принципи бюджетної системи:

1. Принцип єдності бюджетної системи.

Єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдністю порядку виконання бюджету і ведення бюджетного обліку і звітності.

2. Принцип збалансованості

Повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень у бюджет у відповідному бюджетному періоді.

3. Принцип самостійності.

Державний бюджет України і місцевих бюджетів є самостійними. Держава засобами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади АРК і органів місцевого самоврядування.

Органи влади АРК і органи місцевого самоврядування засобами місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетними зобов'язаннями один одного і бюджетними зобов'язаннями держави.

Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходу; правом відповідних органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування на визначення напрямків використання засобів відповідно до законодавства України; правом Верховної Ради АРК і відповідних рад самостійно розглядати і затверджувати відповідні бюджети.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: