2014-02-02
767
А
Теоретична частина
· Роль та місце біржі в економіці
· Суть біржі та її економічна природа
· Функції та характерні ознаки біржової торгівлі
· Види бірж
За своїм покликанням та багатовіковою історією біржа була і є одним із світових стовпів, на яких базується цивілізоване ринкове господарство. У країнах Заходу біржа зайняла провідне місце серед інших економічних інститутів, довівши свою суспільну значущість.
В Україні, як і в деяких інших постсоціалістичних країнах, місце біржі досі є невизначеним. Мало того, саме в Україні перші кроки становлення організованих ринків сировини, капіталу та валюти було зроблено під знаком боротьби із біржею. З цього приводу можна згадати неодноразове припинення біржових торгів на Міжбанківській валютній біржі (м. Київ) та збитки, яких завдали ці “заходи” українській економіці у 1992-1993 рр.
На десятому році трансформаційні процеси в економіці відбуваються хаотично, призводять до непередбачуваних результатів. Державне втручання не завжди є адекватним. Все сказане стосується і розвитку біржового руху. В Україні кількість бірж є однією з найвищих у світі, на 1.01.2002 р. їх налічувалося 411. Для порівняння: у цілому на світових ринках функціонує близько 50-ти товарних та 250-ти фондових бірж.
|
|
|
У багатьох людей сформувався стійкий стереотип, і не лише у нас, а донедавна і на Заході, що біржова торгівля – це нова форма спекуляції. До сьогодні у вітчизняній літературі існує спрощений та однобічно негативний погляд на біржу, особливо ф’ючерсну. Він переноситься на законотворчий процес, що суттєво стримує формування в Україні сучасного біржового механізму.
Товарна біржа на Заході є продуктом історичної еволюції – від угод з реальним товаром (спотових та строкових (форвардних)) до ф’ючерсних. З товарообмінного інституту вона перетворилася на інститут фінансовий.
Знаний біржовик колишньої Російської імперії А. Васильєв справедливо писав ще наприкінці ХІХ-го століття: “Саме біржа є продуктом складної економічної та фінансової діяльності країни. Як чутливий гальванометр відображає найслабший струм, так вона відчуває найменші коливання політичного життя”[1]. Цей вислів доречний і для характеристики стану розвитку бірж в Україні, де відсутня політична воля для налагодження ефективного функціонування біржового ринку, який характеризується прозорістю правил торгівлі та конкурентним середовищем.
Сучасні біржові ринки і принципи біржової торгівлі товарами, цінними паперами та валютою мають історію становлення й розвитку.
|
|
|
Стародавні Грецiя та Рим започаткували формалiзовану торгiвлю з фiксацiєю часу та мiсця, центрального ринкового закладу, із загальними товарообмiнними операцiями та грошовими системами. Вже тоді практикувалося укладання контрактiв на поставку товарiв в обумовленi строки. В перiод розквіту Римської імперії торговельні центри пiд назвою (“ fora vendalia ” – ринок розпродажу) стають мiсцями, куди римляни звозили товари з усього завойованого свiту. Є свiдчення, що примiщення Форуму в Римi будувалося як торговельний ярмарок, а Акрополь в Афiнах служив комерцiйним центром. В Японiї прообраз бiржової торгiвлi iснував ще у I-му ст. до Р.Х. Основоположнi принципи центральної ринкової структури цих цивiлiзацiй збереглися до нашого часу. Витоки бiржi слiд шукати на середньовiчних ринках та ярмарках, що постiйно влаштовувалися у торгових центрах Європи. У Брюгге, Антверпені, Генуї, Венецiї, Лiоні, Нюрнбергу на центральних площах регулярно збиралися англiйськi, фламандськi, iспанськi, французькi купцi для обміну інформацією про ціни і товари, а також для укладання торговельних угод. Зібрання купців згадуються з ХІІІ-го століття.
Перше письмове свідчення про такі торги зустрічається у книзі “Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення”, що складалася з 12-ти трактатів і була опублікована у 1494 р. У четвертому трактаті, який називався “Про векселі та вексельні угоди”, її автор – Лука Пачолі – писав: “Якщо запитаєш мене, як взнати ціну векселя, то відповім, що у Венеції можна обговорити ціну на площі Риальто, а у Флоренції – на Новому ринку”.
У Севільї (Іспанія) купці щодня збиралися на сходах кафедрального собору; у Лісабоні – на Новій вулиці, яка на той час була найбільшою та найширшою в місті; в Генії – на Банківській вулиці; в Ла-Рошелі (Франція) – між вулицями Пті-Бак та Адміро, на місці, яке називали “кантон фламандців”. У Лейпцигу негоціанти збиралися під аркадами біля ярмаркових лавок або під великим годинником; у Дюнкерку – пополудні на площі перед ратушею.
В історичному ракурсі ф’ючерсним угодам передував певний вид угод, що їх укладали на середньовiчних ярмарках Фландрiї та Шотландiї у ХІІ-му ст. Цi угоди мали назву “lettres de faire”, і за наявністю взiрцiв, укладалися на всю партiю товару.
Досі невідоме точне пояснення походження слова бiржа. Серед науковців поширені дві версії.
Етимологiчно поняття бiржа походить вiд грецького слова “ byrza ”, що в перекладі означає сýма, гаманець. Згiдно з першою версiєю, витоки його лежать у новолатинському слові “ bursa ” — шкiряний гаманець, але це одночасно і студентська стипендiя, i, власне, бiржа. Подiбнiсть кореневих основ простежується у нiмецькому “borse”, французькому “bourse”, iталiйському “borsa”. Однак в англiйськiй мовi вживається слово “exchange”, буквально обмiн, i лише додавання прикметникiв “commodity” i “stock” дозволяє зрозумiти, що мова йтиме про товарну i фондову бiржi.
Згiдно з іншою версiєю сама назва пов’язується з iменем бельгійського купця Ван дер Бурсе, який мешкав у м. Брюгге i мав на своєму родовому гербi зображення трьох гаманцiв. Мiсце розташування його будинку було зручним для зібрань торговцiв, здебiльшого грошових мiняйл. Багатий купець використав свiй шанс. Він віддав у розпорядження торговців свiй будинок, який став першою офіційною бiржовою спорудою. Вирощуючи тюльпани на подвір’ї свого будинку, вiн справно отримував дохiд у виглядi орендної плати від бiржовиків.
Ця версія пояснення має перевагу не лише тому, що в ньому збігається написання iмен i символiв на гербi. В даному випадку iсторично достовiрним є те, що першими бiржами були зiбрання власникiв грошово-обмінних контор для операцiй з монетами i злитками коштовних металiв. Основна перевага цiєї версiї полягає в тому, що вона дає близьке за змiстом тлумачення.
|
|
|
В росiйськiй мовi це слово також цiкаво трактується. У відомому словнику Володимира Даля “Толковый словарь живаго великорусского языка” (кінець ХІХ-го ст.) зустрічаємо такi пояснення:
1) будiвля або мiсце, де у визначений час збираються купцi за торговельними справами;
2) саме зібрання;
3) час зібрання купцiв.
Не будучи економiстом i тим бiльше бiржовиком, В.І. Даль зумiв коротко і доступно розтлумачити загальноприйняте вживання слова.
Сьогодні всi цi пояснення термiну зберiгаються, хоча й доповнилися новими тлумаченнями. Найважливiшим є те, що i професiонали, i аматори визнають три основних значення бiржі:
ü об’єднання комерцiйних посередникiв;
ü мiсце торгiв;
ü гуртовий ринок.
Iсторично початковою формою гуртової торгiвлi була караванна, яку пiзнiше замiнила ярмаркова, яку в свою чергу витiснила, хоча й не повнiстю, бiржова. Основна рiзниця між цими трьома рiзновидами гуртової торгівлі полягає у їх регулярностi. Караванна форма була епiзодичною, ярмаркова — перiодичною. Бiржа ж є стацiонарним торговельним мiсцем з фiксованими днями та годинами роботи.
У середнi вiки, що характеризувались розпадом звичних зв’язкiв i подiлом ринку, з’являються спочатку дрiбнi, а потiм i бiльшi за розміром ярмарки, про скликання яких попередньо повiдомляли i точно визначали час i мiсце їх проведення. Регiональнi ярмарки органiзовували купці, ремiсники з допомогою феодальних управителiв. “Люди із запорошеними ступнями” — негоцiанти, мандрівнi комерсанти, що готували умови для концентрації великих партiй товарiв – були прообразом брокерiв-приймальникiв замовлень, чиї контори та фiрми сьогодні розташовані в місцях економічної активності у будь-якому куточку земної кулi.
Так виникає поняття організованого ринку –тобто впорядкованого ринку, який характеризується такими ознаками (рис. 1.1):
¨ наявність організації, яка керує ринком;
¨ концентрація попиту і пропозиції в просторі та часі;
¨ наявність правил торгівлі щодо укладання угод і розрахунків за ними;
|
|
|
¨ 
регулювання з боку держави та саморегулювання.
Найважливiшими рисами середньовічної ярмарки, що збереглися й у сучасній комерцiйній дiяльності, були принципи саморегулювання та арбiтражу, а також формалiзованi торговельні процеси. У середньовiчнiй Англiї законодавство визначало стандарти (правила, вимоги) поведiнки, що влаштовували мiсцеву владу. Цi вимоги були мiнiмальними, але вони становили основу загальноприйнятої практики оформлення угод, торговельних рахункiв, фрахтових, складських розписок і квитанцiй, акредитивiв, актiв про передачу та iнших торговельних документiв.
Усi цi атрибути сприяли органiзацiї бiрж. Суперечки i конфлiктнi ситуацiї розглядав ярмарковий суд або суд “людей iз запорошеними стопами”, так званий арбiтраж. З розвитком мiст регiональнi ярмарки втратили своє значення. Виникли спецiалiзованi торговельнi центри, своєрiднi гуртовi магазини, якi отримали назву “ бурса ”. За звичай вони розташовувалися у готелях або чайних закладах, а потiм перебазувалися на постiйне мiсце в спецiальнi споруди.
Але це не була проста замiна примiщень. Суттєво змiнився торговельний процес, тобто метод поєднання попиту та пропозицiї, зведення покупця з продавцем. У найпростiшiй формi ринкової торгiвлi, що називалася базаром, процес був органiзований у елементарний спосіб: продавцi з одним або кiлькома товарами чекають покупцiв, якi обходять ряди i знаходять потрiбну рiч. Попит таким способом зустрiчається з пропозицiєю. Базар — справді зародкова форма вiльної торгiвлi, вона вижила навіть у перiод соцiалiзму.
Торговi ряди у дореволюцiйній Росiї функцiонували як стихійно органiзований ринок. На гуртових ярмарках торгували великими партiями товарiв за взiрцями. Багаторазове збiльшення операцiй перетворило ярмарок на бiржовi структури, постiйнi торговельнi мiсця.
Порiвняно з ярмарком, який покладається на екстенсивне охоплення розгалуженою пропозицiєю потоку попиту, що рухається, бiржа є iнтенсивним потоком, своєрiдним поєднанням попиту i пропозицiї. Вони перебувають у безпосереднiй близькостi i змінюють одне одного. В iдеалi бiржа — це ринок, на якому продавець i покупець не залишаються без угод. Придбавши один товар, можна тут же продати iнший i так далі.
Тобто біржа з самого початку свого зародження є організованою торгівлею, її створювала особлива організація, яка отримала назву “ біржа ”. Торговці сировинними товарами, зокрема сільськогосподарськими, не могли вдовольнитися періодичними зібраннями на ярмарках. Підвищена цінова нестабільність впродовж року призводила до масових банкрутств фермерів, плантаторів, землевласників, елеваторників, переробних фірм і гуртових торговців. Саме ці учасники товарних ринків були зацікавлені в організації постійно діючої торгівлі, де можна було щодня знати поточні ціни. Головна причина виникнення бірж – розвиток масового виробництва, для якого потрібен ринок, здатний реалізувати значні партії товару на регулярній основі, виходячи із реального співвідношення попиту та пропозиції. Від ярмарку біржу відрізняла форма торгівлі: публічні торги, які відбувалися у визначений час, у конкретному приміщенні.
Під час торгів визначалася справедлива ціна, яка підкріплювалася авторитетом біржових зборів. Ціна доводилася до відому всіх учасників ринку через реєстрацію та офіційну публікацію у біржових бюлетенях, пізніше в засобах масової інформації. Процес визначення справедливої ціни назвали котируванням цін, а біржу визначили як ринок чистої конкуренції, на якому присутні багато продавців та покупців, які у будь-який момент можуть мінятися ролями, а торгівля відбувається одним видом товару. Наприклад, у величезній операційній залі Чиказької торговельної палати (CBOT) торгівля ф’ючерсним контрактом на кукурудзу проводиться лише в одному піті (ямі).
Через біржі почали реалізовуватися в основному масові товари, які можна було продавати за взірцями, а згодом, в результаті вироблення стандартів щодо кількості та якісних параметрів і без взірців. Ціни на біржові товари повинні змінюватися впродовж часових періодів, передбачити їх змінність без постійної торгівлі неможливо.
Отже, біржа – це постійно діючий ринок масових замінних цінностей, який функціонує за визначеними правилами, у конкретному місці та призначений час.
Біржа – це ринок, на якому товари продаються у великій кількості, у приміщенні, де відбуваються публічні торги за допомогою голосу та жестів або через комп’ютерні мережі, створюючи особливу атмосферу ринку чистої конкуренції. Біржа володіє своєю мовою, знання якої означає знайомство із структурою й організаційними елементами, Статутом і Правилами біржової торгівлі та Кодексом честі біржовиків [2].
Біржа – категорія ринку, явище економічного життя. Біржа – це великий ринок для обороту капіталів, для правильного встановлення цін на товари, цінні папери та валюту; грошовий ринок для держав, підприємств, фірм, асоціацій і корпорацій. Вона виступає посередником між тими, хто шукає куди вкласти капітал і тими, хто потребує його, тобто регулює кредитні, грошові, платіжні відносини як в країні розміщення, так і між державами. Біржа служить для привізної торгівлі страховим закладом, запобігаючи зниженню цін до його прибуття, тобто страхує підприємницький ризик.
Отже, економічна сутність біржі полягає в наступному:
ü ринок замінних цінностей;
ü організація;
ü реалізація власної вигоди учасниками біржової торгівлі;
ü офіційне котирування цін;
ü специфічний біржовий товар;
ü страхування цінових та курсових ризиків;
ü цифровий вираз попиту і пропозиції;
ü розміщення товарів у просторі й часі;
ü встановлення об’єктивних цін та курсів, в основному майбутніх.
| Це цікаво! Щодо реалізації власної вигоди, влучно писав патріарх біржової справи ХІХ-го ст. Отто Штілліх, розпочинаючи свою книгу “Біржа та її діяльність”, видану в російському перекладі відомим у Санкт-Петербурзі видавництвом Брокгауз-Ефрон у 1912 р.: “Неподалік від королівського палацу у Берліні, на березі Шпреє, стоять два імпозантних приміщення, які привертають увагу перехожих. Одне із них – новозбудований піднесений до неба собор, друге – посивіла від часу, служниця земної пристрасті, наживи – біржа. При безсумнівних відмінностях у цілях, в одному вони подібні між собою: обидва суть храми. В соборі поклоняються християнському богу, на біржі – вищому богу на землі… Як пастори, так і більша частина публіки, яка відвідує у неділю церкву, в будні стоїть набагато ближче до інтересів біржі, ніж думають”[3]. |
Історія показує, що поняття біржі не залишається незмінним, навпаки, впродовж більш як чотирьохсотлітнього періоду еволюційного розвитку змінюється за всіма параметрами, а саме: місце торгівлі, учасники, товар.
Біржова форма торгівлі товарами повністю підійшла для торгівлі цінними паперами, інноваційними фінансовими інструментами і валютою. Впровадження стандартизації розмірів контрактів та уніфікація їх щодо сорту, марки тощо у ХХ-му ст. призвели до переходу до ф’ючерсної торгівлі, а обіг реальним товаром перемістився на позабіржовий ринок, де кожний учасник, у конкретний момент часу, може придбати або продати певну кількість конкретного товару, що поставляється на умовах, які задовольняють даного споживача.
Сьогодні можна стверджувати, що біржова торгівля домінує на світових ринках щодо своїх масштабів, обсягів і кількості учасників. Вона репрезентує самостійну форму комерційної діяльності з метою отримання прибутку і характеризується такими рисами:
ü концентрується у місцях економічної активності, у потужних виробничих та фінансових світових центрах, столицях, портах тощо;
ü ведеться великими партіями товарів або значними за обсягами фінансовими інструментами;
ü реалізуються реальні активи з негайною поставкою та поставкою в майбутньому, зобов’язання постачання-приймання, права тощо;
ü проводиться регулярно, концентруючи попит і пропозицію у часі й просторі;
ü характеризується гласністю, прозорістю діяльності, доступністю інформації для широкого загалу учасників ринків;
ü має організаційну, економічну та правову основи;
ü виробляє стандарти щодо якісних і кількісних параметрів товарів та фінансових інструментів;
ü ведеться біржовими посередниками, брокерами та дилерами, сама біржа угод не укладає;
ü виробляє власні правила торгівлі та слідкує за їх дотриманням;
ü активно використовує методи електронного трейдингу.
Біржа виконує такі функції (рис. 1.2):
ü 
організаційну (організація біржових торгів, вироблення правил, матеріально-технічне забезпечення торгів, забезпечення висококваліфікованим персоналом);
ü вироблення біржових контрактів (стандартизація якісних параметрів, визначення розмірів партій, процедур розрахунків та забезпечення ліквідності);
ü розв’язання суперечок між членами біржі й учасниками біржових операцій;
ü реєстрації та публікації біржових цін (котирування);
ü страхування цінових та курсових ризиків (хеджування);
ü гарантування виконання біржових угод (через організацію розрахунково-клірингової діяльності);
ü інформаційну (збір і реєстрація біржових цін з подальшою їх публікацією, наданням клієнтам, зацікавленим організаціям, пресі, радіо, телебаченню, комп’ютерним мережам та Internet інформації про рівень і динаміку світових цін та курсів на основні активи[4].
Біржі класифікують за видами біржових товарів, принципами організації, правовим статусом, формою участі торговців у біржових торгах, асортиментом товарів, роллю та місцем у світовій торгівлі, сферою діяльності, видами угод (рис. 1.3).
Згідно першої ознаки біржі класифікують на товарні, товарно-сировинні (в Україні до цього виду відносять аграрні, фондові та валютні). Автор не поділяє думок тих дослідників, які до цієї класифікації відносять ще й біржі праці. Останні мають зовсім іншу економічну сутність і є кадровими агенціями.
Згідно ЗУ “Про товарну біржу” “…товарна біржа є організацією, котра об’єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладанні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозиції на товари, вивчення, впорядкування та спрощення товарообороту і пов’язаних з ним торговельних операцій”[5].
На фондових біржах здійснюються операції з найліквіднішими масовими цінними паперами, які за умовами емісії мають вторинне обертання, як-от, акції акціонерних товариств відкритого типу, державні облігації, казначейські зобов’язання та векселі тощо.
На валютних біржах, яких до речі на світових ринках майже немає, за виключенням бірж у постсоціалістичних країнах, торгують значними за обсягами контрактами з іноземною валютою.
В Україні на 1.01.2000 р. за даними Держкомстату налічувалося 365 бірж[6], з них п’ять фондових (Міжбанківська валютна також має статус фондової), а решта – товарні, товарно-сировинні й аграрні. Як бачимо процес створення бірж після фінансової кризи 1998 р. не припинився. Він триває і досі. За період 2000-2002 рр. кількість бірж зросла на 46 одиниць. Товарні біржі мають право торгувати цінними паперами за умови відкриття фондового відділу та отримання відповідних ліцензій від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
За другою ознакою, яка характеризується ступенем участі держави у біржовій торгівлі, біржі поділяють на три види:
1) публічні (державні);
2) приватні організації торговців;
3) змішані.
Державні біржі засновуються органами державної влади (товарні – Міністерством економіки, фондові – Міністерством фінансів тощо). Такі біржі розповсюджені в Європі: у Франції, Нідерландах, Бельгії. Щодо Франції, то після сумнозвісного краху фінансової системи за часів Джона Ло (1719 р.) Кодексом Наполеона були заборонені приватні біржі. Державні біржі є загальнодоступними для всіх бажаючих укласти біржову угоду. Для цього вони повинні звернутися до службовців біржі. Біржова діяльність регламентується законодавством і знаходиться під контролем держави.
Приватні біржі засновуються торговцями, які створюють біржову корпорацію, лише вони мають доступ до торгівлі, всі інші повинні укладати угоди через посередництво членів біржі. Якщо перший вид бірж прийнято називати європейським, то другий – англо-американським, оскільки такі біржі працюють у Англії та США.
Сьогодні майже не залишилося приватних бірж, які працюють на принципах саморегулювання, і у їх діяльність втручаються держави через прийняття відповідного законодавства та запровадження спеціальних органів для контролю за їх діяльністю. Тому можна говорити про існування змішаного типу організації біржової торгівлі.
При організації бірж в Україні передбачалося надати їм статусу приватних, однак у наступні 1991-1992 та 1996 рр. було прийнято законодавчі акти, які не лише передбачали законодавче поле діяльності, але й визначили роль держави у налагодженні контролю[7]. Отже, біржі в Україні можна віднести до змішаного типу.
За третьою ознакою біржі поділяться на акціонерні товариства і некомерційні організації, хоча законодавча невизначеність в Україні призвела до того, що у 1991-1992 рр., коли реєструвалася більшість бірж, вони створювалися з яким завгодно правовим статусом, навіть як приватні підприємства. До речі, це питання в Україні є досі невизначеним, оскільки фондові біржі мають статус акціонерних товариств, акціонери яких повинні отримувати дивіденди, що суперечить економічній суті біржі, як місця для торгівлі. В той же час, товарні біржі мають статус неприбуткової асоціації. Назрілим є питання юридичного врегулювання цих аспектів функціонування біржової торгівлі.
Однак вносити такі зміни до законодавства потрібно з урахуванням нових тенденцій, які спостерігаються сьогодні на зарубіжних біржових ринках. Там відбуваються активні процеси комерціалізації діяльності бірж, перетворення їх на акціонерні товариства.
За четвертою ознакою біржі поділять на відкриті та закриті. В торгах на закритих біржах приймають участь лише члени бірж; в Україні більшість бірж є закритими. Відкриті біржі є двох типів, чисто відкриті, на яких клієнти можуть укласти угоди самостійно та змішані, де відвідувачі укладають угоди за допомогою брокерів, які в свою чергу укладають угоди від імені та за рахунок клієнта і дилерів, які працюють від власного імені й за власні кошти. Історія еволюційного розвитку бірж показала, що закриті біржі мають значні переваги, оскільки члени бірж беруть на себе зобов’язання щодо фінансових гарантій за укладеними угодами та розрахунків за цими угодами.
За п’ятою ознакою біржі поділяються на універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані біржі мають потоварну спеціалізацію або спеціалізацію на групах товарів. Наприклад, Нью-Йоркська біржа кави, цукру і какао, Лондонська біржа металів, Канзас-Сіті Борд оф Трейд (лише пшениця) тощо.
Універсальні біржі мають широко диверсифіковану номенклатуру, наприклад, на Чикаго Борд оф Трейд котируються контракти на зернові культури, довгострокові казначейські облігації, векселі, комерційні папери, на Лондонській біржі фінансових ф’ючерсів котируються і контракти на зернові культури.
За шостою ознакою біржі поділяються на міжнародні, національні та регіональні, в залежності від ролі та місця бірж у світовій, національній і регіональній торгівлі. Міжнародні біржі зосереджені у таких трьох країнах, як США, Англія та Японія, де створено умови вільного переміщення прибутку, отриманого від біржової діяльності.
Національні біржі діють в межах однієї країни. До національних відносяться більшість товарних бірж країн континентальної Європи. Регіональні діють в межах регіону, наприклад, Тернопільська товарна біржа, обслуговує західний регіон України тощо.
За сьомою ознакою біржі в Україні можна поділити на центральні, міжрегіональні та регіональні. До центральних відносяться біржі Києва та Харкова, до міжрегіональних – Одеська, Львівська товарні біржі, до локальних (регіональних) – наприклад, Чернівецька товарна біржа.
За восьмою ознакою біржі поділяють на біржі реальних товарів або фінансових інструментів, ф’ючерсні, опціонні та змішані залежно від видів контрактів, які на них укладаються.
| |||
| |||
Довівши свою суспільну значущість, біржа в країнах Заходу зайняла провідне місце серед інших економічних інститутів. В Україні, як і в деяких інших постціалістичних країнах, це місце є досі невизначеним. Біржова торгівля виникає в процесі еволюції гуртової торгівлі через підвищення регулярності проведення торгів. Сучасна біржова торгівля представлена як біржами з обов’язковими сесіями так і електронними ринками, які використовують новітні засоби зв’язку та передачі інформації, працюючи цілодобово. Товарна біржа на Заході є продуктом історичної еволюції – від угод з реальним товаром (спотових і строкових (форвардних)) до ф’ючерсних. З товарообмінного інституту вона перетворилася на фінансовий інститут.
Біржа – це ринок, який характеризується такими рисами: об’єднання комерційних посередників; визначене місце і час торговельних зборів. Біржа – це постійнодіючий ринок масових замінних цінностей, який функціонує за визначеними правилами, у конкретному місці та у призначений час.
Біржа – це ринок, де товари продаються у великій кількості, в приміщенні, де відбуваються публічні торги за допомогою голосу і жестів або через комп’ютерні мережі, створюючи особливу атмосферу ринку чистої конкуренції. Біржа володіє своєю мовою, знання якої означає знайомство з структурою і організаційними елементами, Статутом і Правилами біржової торгівлі та Кодексом честі біржовиків.
Біржа – категорія ринку, явище економічного життя. Біржа – це великий ринок для обороту капіталів і правильного встановлення цін на товари, цінні папери та валюту. Біржа – грошовий ринок для держав, підприємств, фірм, асоціацій і корпорацій. Вона виступає посередником між тими, хто шукає куди вкласти капітал і тими, хто потребує його, тобто регулює кредитні, грошові, платіжні відносини як в країні розміщення, так і між державами.
Економічна сутність біржі у тому, що вона є ринком замінних цінностей; має властиву лише для неї організацію; на ній відбувається реалізація власної вигоди учасниками біржової торгівлі; проводиться офіційне котирування цін; котирується специфічний біржовий товар; вона служить закладом страхування цінових та курсових ризиків; дає цифровий вираз попиту та пропозиції; розміщує товари та фінансові інструменти у просторі і часі; на ній відбувається встановлення об’єктивних цін та курсів, в основному майбутніх.
Біржа виконує організаційну функцію, виробляє біржові контракти, займається розв’язанням суперечок між членами біржі, котирує біржові ціни та курси, має хеджеву функцію, забезпечує розрахунки та кліринг за біржовими угодами, поширює інформації щодо динаміки зміни цін.
Біржі класифікують за видами біржових товарів, принципами організації, правовим статусом, формою участі торговців у біржових торгах, асортиментом товарів, роллю та місцем у світовій торгівлі, сферою діяльності, видами угод.
| |||||
| |||||
| |||||
1. Назвіть дві версії походження слова “біржа”.
2. Як трактується термін “біржа” у сучасних економічних джерелах?
3. Охарактеризуйте поняття організованого ринку.
4. Дайте визначення біржовому ринку.
5. Поясніть твердження: “біржа – категорія ринку, явище економічного життя”.
6. У чому полягає економічна сутність біржі?
7. Назвіть основні риси біржової торгівлі.
8. Перерахуйте основні функції біржі.
9. Які основні ознаки можна покласти за основу класифікації бірж?
10. У чому Ви бачите особливості класифікації бірж в Україні?
| |||
| |||
Биржевая деятельность: Учебник /Под ред. А.Г. Грязновой и др. –М.: Финансы и статистика, 1995. –С.9.
Биржевое дело: Учебник /Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. –М.: Финансы и статистика, 1998. –С.7-40.
Васильев А. Биржевая спекуляция. Теория и практика. –СПб., 1912. –168 с.
Дегтярева О.И. Биржевое дело: Учебник для вузов. –М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. –С.10-23.
Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело: Учебник для вузов. –М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. –С.7-22.
Економічна енциклопедія: У 3-х тт. Т.1 /Редкол.: …С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. –К.: Видавничий центр «Академія», 2000. –С.105-108.
Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”. //ВВРУ. –1996. –№51. –С.292.
Закон України “Про товарну біржу” //ВВРУ. –1992. –№10. –С.139.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” //ВВРУ. –1991. –№38. –С.508.
Машлій Г.Б. Організація та регулювання діяльності товарних бірж. Автореф. дис. канд. екон. наук. –Львів. –2001. –С.7.
Сохацька О.М. Біржова справа: Навчальний посібник. –К.: Тріада-Плюс, 1994. –С.11.
Сохацька О.М. Ф’ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. –Тернопіль: Економічна думка, 1999. –С.8-16, 46-51.
Штиллих О. Биржа и ее деятельность: Пер. с нем. –СПб., 1992. –С.5.
| |||
| |||
1. Історично-початковою формою гуртової торгівлі була:
| а) караванна; | в) біржова; |
| б) ярмаркова; | г) ф’ючерсна. |
2. Біржа – це:
| а) об’єднання комерційних посередників; | в) гуртовий ринок; |
| б) місце торгів; | г) усе перераховане. |
3. Організований ринок характеризується:
| а) наявністю правил торгівлі, регулюванням з боку держави і саморегулюванням, концентрацією попиту та пропозиції; | в) концентрацією попиту та пропозиції; |
| б) наявністю правил торгівлі; | г) наявністю законодавства. |
4. Організаційна функція бірж полягає у:
| а) забезпеченні широкої гласності діяльності; | в) зборі та розповсюдженні інформації; |
| б) організації біржових торгів; | г) хеджуванні. |
5. Котирування – це:
| а) реєстрація біржових цін і курсів з подальшою публікацією; | в) вироблення біржових стандартів; |
| б) надання інформації про ціни зацікавленим особам; | г) гарантування виконання біржових угод. |
6. За видами біржових товарів біржі класифікують:
| а) товарні, сировинні; | в) фондові, товарно-сировинні; |
| б) валютні, товарні, товарно-сировинні; | г) товарні, товарно-сировинні, фондові, валютні. |
7. Певне упорядкування роботи бірж та укладення біржових угод на основі встановлених правил є:
| а) регулювання з боку біржі; | в) саморегулювання; |
| б) регулювання інших учасників ринку; | г) регулювання біржової діяльності державою. |
8. Впровадження Правил біржової торгівлі є:
| а) регулюванням біржової діяльності; | в) саморегулюванням; |
| б) законом, який регулює біржову діяльність; | г) нормативними актами державних комісій. |
9. Економічна суть біржі полягає:
| а) у концентрації попиту та пропозиції, дистрибуції товарів у просторі й часі; | в) в організації торгівлі у визначеному місці, у вказаний час із офіційним котируванням цін; |
| б) у реалізації власної вигоди, хеджуванні; | г) в усіх вищезазначених чинниках. |
10. За ступенем участі держави біржі поділяють на:
| а) державні, муніципальні; | в) державні, приватні й змішані; |
| б) державні, регіональні; | г) міжнародні, приватні. |
11. Біржа – це:
| а) постійно діючий ринок масових замінних цінностей, який функціонує за визначеними правилами, у конкретному місці та в призначений час; | в) ринок фінансових інструментів; |
| б) ринок сировинних товарів; | г) ринок цінних паперів. |
12. Біржа – це:
| в) інфраструктурний інститут ринку; | ||
| б) інститут мікроекономічного регулювання; | г) інститут макроекономічного регулювання, інфраструктурний інститут ринку. |
13. Біржа – це:
| а) категорія ринку; | в) інфраструктура ринку; |
| б) явище економічного життя; | г) усі вищезазначене. |
|
|
ü біржа як форма гуртового ринку;
ü ринок замінних цінностей;
ü організація;
ü офіційне котирування цін;
ü специфічний біржовий товар;
ü прогнозні ціни;
ü дистрибуція;
ü функції біржі:
| ¨ ціноутворююча, | ¨ інформаційна, |
| ¨ стабілізаційна, | ¨ хеджева. |
[1] Васильев А. Биржевая спекуляция. Теория и практика. –СПб. –1912. –168 с.
[2] Сохацька О.М. Біржова справа: Навчальний посібник. –К.: Тріада-Плюс, 1994. –С.11.
[3] Штиллих О. Биржа и ее деятельность: Пер. с нем. –СПб. –1992. –С.5.
[4] Биржевая деятельность: Учебник /Под ред. А.Г. Грязновой и др. –М.: Финансы и статистика, 1995. –С.9.
[5] Закон України «Про товарну біржу» //ВВРУ. –1992. –№10. –С.139.
[6] Машлій Г.Б. Організація та регулювання діяльності товарних бірж. Автореф. дис. канд. екон. наук. –Львів. –2001. –С.7.
[7] Закон України «Про товарну біржу» //ВВРУ. –1992. –№10. –С.139.
Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» //ВВРУ. –1991. –№38. –С.508.
Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» //ВВРУ. –1996. –№51. –С.292.
