double arrow

Сучасний етап розвитку української економічної думки

2

Участь України в світовому господарстві.

Номіки в перші роки незалежності.

Формування засад ринкового господарства в Україні

(90-ті роки ХХ ст.)

1. Проблеми соціально-економічного реформування української еко-

1. Проблеми соціально-економічного реформування української економіки в

перші роки незалежності

Проголошення незалежності України відкрило нову еру в історії нашої

країни. У березні 1992р. Верховна Рада України затвердила „Основи націона-

льної економічної політики”. У цьому документі передбачалася структурна пе-

ребудова господарства України. Великого значення надавалося конверсії обо-

ронної промисловості, перерозподілу матеріальних і трудових ресурсів на ко-

ристь тих виробництв, що забезпечують населення споживчими товарами. Пе-

редбачалося переорієнтувати машинобудування на задоволення потреб агропро-

мислового сектора, легкої і харчової промисловості. Було заявлено про вихід з

рубльової зони. Приймалися важливі закони і постанови („Про селянське (фер-

мерське) господарство”, „Про форми власності на землю”, ”Про приватизацію

майна державних підприємств” та ін.). У Міжнародний валютний фонд було

представлено розширену програму ринкових перетворень, яка була схвалена.

Україна стала членом МВФ.

Разом з тим економічні перетворення йшли надзвичайно повільно. Знач-

ною перешкодою на шляху переходу від тоталітаризму до демократії була відсу-

тність цілісної концепції суспільної трансформації, тому багато прийнятих в

Україні законів виявилися відірваними від життя і належним чином не спрацьо-

вували. Залежність української економіки від російських енергоносіїв призвела

до різкого зростання собівартості продукції, падіння виробництва, росту інфля-

ції. Кризу поглибив розрив економічних зв’язків з колишніми союзними респуб-

ліками. З 1992р. в Україні проводилась відверто проінфляційна політика, для

якої характерні величезний бюджетний дефіцит, необмежена грошово-кредитна

емісія, ріст цін, обвальне падіння реальних доходів переважної більшості насе-

лення. Наприкінці 1992р. було прийняте рішення щодо виходу з рубльової зони.

Проте до позитивних змін в економіці це не привело. Великий податковий тягар




привів до розвитку „тіньової економіки”, обмеження виробничої та комерційної

діяльності.

У 1994р. економіка країни виявилася на межі краху. ВВП порівняно з по-

переднім роком впав на 23%, виробництво промислової продукції – на 27,8%,

сільськогосподарської – на 16,5%. Капітальні вкладення за 1992 – 1994 рр. зни-

зились на 57%. Фінансова система держави виявилася практично зруйнованою.

У жовтні дефіцит бюджету досяг 18,5% ВВП. Ціни порівняно з 1991р. зросли в

102 рази. Влітку новим Президентом України було обрано Л.Кучму. У жовтні

1994р. він проголосив стратегію економічних перетворень, яка була в принципі

схвалена Верховною Радою. Ця стратегія передбачала звільнення цін, обмеження

дефіциту державного бюджету, впровадження вільної внутрішньої і зовнішньої

торгівлі, введення суворої монетарної політики, масову приватизацію і прове-

дення земельної реформи. У вересні 1996 р. була проведена грошова реформа. Її

суть полягала у фактичній деномінації в 100 тис. разів карбованця і заміну його

гривнею. Разом з тим було також здійснено лібералізацію цін, валютного курсу,

механізмів зовнішньої торгівлі, роздержавлення земель, почав розвиватися ри-

нок цінних паперів.

Ці заходи дали позитивні результати. Зменшились темпи падіння ВВП,

зросла заробітна плата, середньомісячна інфляція в 1997р. не перевищувала 1%.

Однак, не зважаючи на деяку стабілізацію, економічну кризу подолати не вда-



лось; вона істотно вплинула на інвестиційну сферу, що проявилося в падінні

норм прибутків, зниженні номінального доходу.

У 2000 році було призупинено спад виробництва і намітилися тенденції до

економічного зростання. Була проведена аграрна реформа внаслідок якої відбу-

лося масштабне паюванні землі без права її продажу ( 6,4 млн. селян одержали у

власність 26,5 млн.га), а також були реформовані сільськогосподарські підпри-

ємства в господарства ринкового типу. Та на жаль, аграрна реформа не привела

до підвищення економічної ефективності сільського господарства. Показники,

що характеризували розвиток цього сектора економіки, нажаль, дуже низькі. У

2001 році Верховна Рада України ухвалила Земельний кодекс, який закріпив

приватну власність на землю в повному обсязі.

23 січня 2005року відбулася офіційна церемонія вступу на посаду Прези-

дента України Віктора Ющинка.

Сучасна українська економіка останнім часом проходить дуже складний

шлях. Однією із основних причин цієї складності є політична нестабільність в

країні, часта зміна урядів, а відповідно – напрямків розвитку, методів управління

ринком.

2. Участь України в світовому господарстві

З набуттям Україною незалежності склалися об’єктивні передумови актив-

ної участі її в міжнародному розподілі праці. Цьому сприяли: значна зміна сис-

теми економічних відносин; прийняття низки законів та указів Президента щодо

зовнішньоекономічних зв’язків та зовнішньоекономічної діяльності; прискорен-

ня світового науково – технічного прогресу; необхідність спільного вирішення

глобальних проблем людства (демографічної, продовольчої, екологічної, усу-

нення загрози ядерної війни тощо); структурна перебудова галузей народного

господарства; визначення України та входження її в міжнародні організації.

Для ефективного включення України до глобальних економічних струк-

тур і процесів необхідно створити ряд передумов. Це передусім – системна рин-

кова трансформація, реструктуризація і відкритість економіки.

Зовнішня торгівля має для України велике значення. У товарній структурі

експорту переважають сировина й товари первинної обробки: чорні метали, доб-

рива, продукти неорганічної хімії, вироби з чорних металів, цукор та кондвиро-

би. Хоча експортуються і готові вироби – ядерні реактори, котли, обладнання,

механізми, засоби наземного транспорту, електричні машини тощо. В імпорті

України переважають мінеральне паливо, нафта, продукти їх переробки, засоби

наземного транспорту, машини й устаткування, обчислювальна і оргтехніка, то-

вари народного вжитку, продукти і сировина для їх виробництва.

Більша частина експортно-імпортних відносин України здійснюється з

країнами колишнього Радянського Союзу та Європи, на які в 1999р. припадало

відповідно 28,1 та 31,3% експорту і 56,9 та 30% імпорту. Близько 21% українсь-

кого експорту і 47% імпорту пов’язані з російським ринком.

У 1999р.в Україні була розроблена Державна програма подальшого розви-

тку експортного потенціалу. Україна прагне стати надійним торговим партнером

для всіх зацікавлених держав.

Для України важливим є посилення конкуренції на внутрішньому ринку.

Це сприяє підвищенню попиту на винаходи, нові технології, розробки і дослі-

дження, інтенсивній їх реалізації у виробництві. Підприємства повинні бути за-

цікавленні в інноваційній діяльності.

За часи президентства В.Ющенка українська економіка вибрала чіткий

курс на інтеграційні процеси з Європейським Союзом. 16 травня 2008 року

Україна стала рівноправним членом Світової Організації Торгівлі (СОТ).

Розширенню конкурентних переваг України повинна сприяти послідовна

державна політика, спрямована на формування умов господарської діяльності,

зростання сукупного попиту, інвестицій та інновацій, розширення фінансової пі-

дтримки фундаментальної і прикладної науки та освіти. Важливою проблемою

українського уряду є удосконалення ринкового економічного середовища та

правової бази. Зваженою має бути монетарна політика Національного Банку

України.

Стратегічна політика країни щодо подальшого входження її до світової

економіки може полягати в формуванні двополюсної міжнародної спеціалізації,

а саме – на використанні природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу.

Головними завданнями такої стратегії являються:

по-перше, підтримка високого рівня конкурентоспроможності вітчизняних това-

рів і послуг;

по-друге, на основі створення вільних економічних зон, ефективної монетарної

політики стимулювати експорт;

по-третє, проводити політику гнучкого протекціонізму.

Зрозуміло, що виконуючи міжнародні угоди, Україна не може ставити високі

тарифні і нетарифні бар’єри на шляху проходження зарубіжних товарів через

митний кордон країни, оскільки це зашкодить і конкурентності товарів вітчизня-

ного виробництва. Проте цивілізований «захист» українському ринку потрібний.

Перед Українською державою сьогодні стоять дуже складні задачі в еконо-

мічній сфері. Від того, як вони будуть розв’язані, залежить наше майбутнє в

умовах постіндустріальної цивілізації.

2. Сучасний етап розвитку української економічної думки

Розвиток економічної думки в Україні пояснюється необхідністю переходу

економіки країни на основи ринку. Цей процес складний, він вимагає відмови-

тись від тих стереотипів, які залишились у спадщину від тоталітарної системи.

Сучасний етап розвитку української економічної думки – це кінець 80 –х років

ХХ ст. – початок ХХІст.

Важливою стороною економічних досліджень цього періоду стали пробле-

ми зміни господарського механізму економічної системи (Т. Ковальчук,

Л.Каніщенко, І.Лукінов, А.Агафонов, Г.Климко, В.Нестеренко та ін.) та відноси-

ни власності (В.Черняк, Ю.Пахомов, А.Покритан та багато ін.). Це був період,

коли відбувалось переосмислення сучасної економічної науки.

У 80-90-х роках ХХст. проблемами ринкового реформування займалися

Анатолій Гальчинський, Валерій Гейць, Віктор Пинзеник – фахівці з теорії

макроекономічного регулювання та фіскальної економічної політики. Михайло

Савлук, Анатолій Морозов і Олександр Дзюблюк – розвивали теорію грошей,

грошового обігу і кредиту, Антон Філіпенко займався проблемами міжнародної

економіки, та багато інших.

Зусиллями провідних науковців Л.Корнійчука, В.Базилевича, С. Злупка, С.

Мочерного, П. Леоненка, Н.Татаренко, М.Довбенка, І.Мешка та інших від-

бувся перехід від негативно критичного, заідеологізованого до об’єктивного до-

слідження історії економічної думки.

На етапі трансформації економіки, від планової до ринкової, Україна віддала

перевагу не науково обґрунтованим висновкам вітчизняних і зарубіжних вчених

про поступовий перехід до ринку, враховуючи досвід західноєвропейських країн,

з сильним макроекономічним державним контролем та збереженням значної ча-

стки державного сектору в економіці країни, а рекомендаціям з проведення «шо-

кової терапії».

В останні роки у світі досить популярною стала модель «нової економіки».

Нова економіка – це не тільки модель ведення бізнесу, а й стратегічна невід'ємна

частина економіки майбутнього.

В Україні проблематика нової економіки ще не отримала належної оцінки.

Економічна політика країни дискутується навколо напрямків, котрі всі уряди на-

зивають «політикою реформ». Однак усі спроби висунути концепцію реформ

зведені переважно до визначення відсотків установлення податків, прийняття

тих чи інших кодексів, внесення часткових змін в чинні закони, що, звичайно, і

важливо, але не може скласти генеральної лінії розвитку.

Україні потрібно створити відкрите суспільство з механізмами, що забезпе-

чують необхідну для нової економіки гнучкість до змін, що відбуваються, і

викликів суспільству.

Традиційно для України характерним був високий рівень розвитку науково-

технічного прогресу й освіти при слабкому використанні наявних досягнень.

Однак у наш час конкуренцію за джерела сировини XXI ст. – креативність і

знання – можуть виграти тільки ті, хто створить відповідні умови для їх

підтримки і розвитку.

У моделі нової економіки по-українськи неможливо буде уникнути питань

створення базових елементів, без яких ні про який розвиток не може бути й мо-

ви. Як вважає академік НАН України В. Геєць, «на початку формування

капіталізм розвивався на основі моделі первісного нагромадження. Якщо поди-

витися на формування і нагромадження капіталу як на основу, на якій

функціонує економіка, то в наших умовах він формується за зовсім іншими оз-

наками – за ознаками й методами приватизації».

Особливость сучасного періоду розвитку української економічної думки по-

лягає в тому, що вона все ще не подолала глибокої кризи та властивого їй консе-

рватизму. Сьогодні українські вчені лише намагаються адекватно відображати у

своїх дослідженнях реальні процеси, розробляють моделі економічного розвитку

країни.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Антология экономической классики: в 2Т/ Сост. И.А. Столяр.- М.; 1993.

2. Бабенко С., Гелей С., Гончарук Я. Історія кооперативного руху: Підруч-

ник. - Львів, 1995.

3. Багалій Д. Історія Слобідської України. - Харків, 1991.

4. Барановський О. Нові індустріальні країни: науково-технологічна політика

// Вісник Академії наук України. - 1993.- № 10. - С.95 – 103.

5. Барг М. Некоторые теоретико-методологические вопросы формирования

мирового рынка в XVI - XVIII вв.// Экономическая история : Исследо-

вания, историография, полемика. – М., 1992.

6. Белоусов Р. Две крестьянские реформы 1861 и 1907гг. // Экономист."

1992.-№12.-С. 73-81.

7. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М.; 1994.

8. Гаврилюк О. Румянцев А. Економічна інтеграція в сучасному світі.-К.,

1991.

9. Грицак Я. Нарис історії України. - К., 1996.

10. Гусейнов Р.М., Горбачёва Ю.В., Рябцева В.М. - История экономических

учений. - Новосибирск, 2000.

11. Грушевський М. Очерки истории украинского народа. - К., 1990.

12. Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.Філіпенко, В.Вергун,

І.Бураківський та ін. - К., 1996.

13. Історія економічної думки України: Навч. посібник / Р. Васильєва,

Л.Горкіна, Н.Петровська та ін. - К., 1993.

14. История экономических учений / Под. ред. Автономова, О.Ананьина, Н.

Макашевой: Уч. пособие. - М.: ИНФР - М, 2000.

15. Історія економічних учень: Підручник. / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко -

К.: КНЕУ, 1999.

16. Ковальчук В.М., Лазарович М.В., Сарай М.І. Історія економіки та економі-

чної думки: Навч. посіб. – К.:Знання, 2008.

17. Костюк В.Н. История экономических учений: Курс лекций. - М.; 1997.

18. Курс экономики: Учебник./ Под ред. Б.А. Райзенберга. - М.: ИНФРА. М,

2000.

19. Лановик Б.,Матисякевич З.,Матейко Р. Економічна історія світу і України:

Підручник. - К., 1999.

20. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Економічна історія: Навч.посіб. – К.: Знан-

ня-Прес, 2004.

21. Мочерний С. Суть та структура економічного суверенітету України // Еко-

номіка України. - 1992. - №11.

22. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А.Чухна. - К.: Вища

школа, 2001.

23. Современная экономика. Общедоступный учебный курс. - Ростов-на-Дону;

Феникс, 1998.

24. Сурин А.И. История экономики и экономических учений. - М.; 1998.

25. Титова Н.Е. История экономических учений: Курс лекций. - М.; 1997.

26. Экономическая история капиталистических стран / Под ред.

Ф.Полянского, В. Жамина. - М., 1986,

27. Экономическая история зарубежных стран: Курс лекций / Н.Полетаева,

В.Голубович, Л. Пашкевич и др.; под общ. ред. В.Голубовича. - Минск,

1997.

28. Юхименко П.І. Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навч. посіб. -

К.: Знання - Прес, 2000.

29. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник для вузов. - М.:

ИНФРА - 2001.

Заказать ✍️ написание учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой
2

Сейчас читают про: