Історичні закономірності розвитку мистецтва

Література

Резюме

Висновки

Мистецтво є форма культури, невід’ємна частина життя людини та суспільства. Мистецтво становить стрижень духовної культури, є колективною пам’яттю людства, яка здійснює зв’язок поколінь, різних народів, різних культур.

Мистецтво народжується «багаторазово» у процесі свого соціального функціонування: при індивідуальному сприйнятті; у кожен новий період історії, корелюючи з актуальними для цього часу ідеями, ідеалами, інтересами, потребами, під час виникнення нових видів мистецтва, втілюючи загальнохудожні закономірності у нову виражальну форму; з кожним етапом вдосконалення специфічної мови всередині виду мистецтва.

1. Соціальна сутність мистецтва виявляється у специфіці його мети та предмета. Метою мистецтва, усіх його видів, форм та жанрів є вдосконалення людини та суспільства, в якому ця людина живе. Тому предметом мистецтва стає реальна дійсність, за якої постає життя людини. Мистецтво є орган життя чи орган виробництва людського життя.

2. Мистецтво утворює принципово новий рівень діяльності, який відрізняється різким збільшенням ступеня свободи, таким чином у співвідношенні до дійсності мистецтво виступає як частина свободи.

3. Художня культура характеризує ступінь та спосіб розвитку здібностей, хисту, потреб соціального суб’єкта в усіх формах художньої діяльності, ступінь його підготовленості до цієї діяльності, його участі у створенні та засвоєнні цінностей мистецтва, в організації художньої діяльності.

4. Норми художньої культури поділяються на загальні закони видів мистецтва, які регулюють процес художньої творчості: естетичні принципи та норми, що формуються певним художнім методом; естетичні норми та принципи, що залежать від конкретного художнього напрямку, до якого належить митець.

5. Мистецтво є поліфункціональним:

— як аналіз стану світу (художньо-концептуальна функція);

— як віщування (функція передбачення);

— як повідомлення та спілкування (інформативна та комунікативна функція);

— як катарсис у формуванні цілісної особистості (виховна функція);

— сугестивна функція (вплив на несвідоме);

— як формування творчого духу та ціннісних орієнтирів (естетична функція);

— як насолода (гедоністична функція).

6. Мистецтво ціннісно орієнтує людину в світі, розвиває у неї творчий дух, пробуджує в людині творця.

7. Мистецтво відбиває життя в його цілісності, повноті та загальнолюдській значущості, у тому, що цікаво кожній людині. Мистецтво — це завжди розповідь про людину, для людини та в ім’я людини.

Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. — М., 1975.