2014-02-02
4511. Засоби масової інформації: поняття, риси.
2. Функції засобів масової інформації.
3. Політичне маніпулювання.
4. Функціонування українських ЗМІ.
1. У політичній системі демократичного суспільствазасоби масової інформації (ЗМІ) відіграють важливу роль. Засоби масової інформації – це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації. У цю мережу входять теле-, радіопрограми, газети, журнали, інформаційні агентства, кінодокументалістика. Сьогодні в українському політичному процесі активно починає використовуватися Інтернет, який дозволяє політикам встановити зворотний зв’язок зі своїми виборцями. Сучасні ЗМІ є установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам.
Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних зв’язків між її суб’єктами. Політика є неможлива без опосередкованих форм спілкування і спеціальних засобів зв’язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. У сучасному суспільстві ЗМІ все більше виступають не лише необхідною передавальною ланкою у складі механізмів політики, але й її творцем.
|
|
|
Характерні риси засобів масової інформації:
- публічність (необмежене, не персоніфіковане коло споживачів);
- наявність спеціальних технічних засобів;
- непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів;
- непостійний характер аудиторії;
- переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.
Найбільш масовий і сильний політичний вплив на суспільство мають аудіовізуальні засоби масової інформації, насамперед телебачення. Думку про першість телебачення за ступенем охоплення населення України підтверджують результати опитування „Української маркетингової групи”: журнали (18, 9%); газети (46, 5%); радіо (52, 5%); телебачення (93, 3%).
2. Серед найважливіших функцій ЗМІ виділимо такі:
- інформаційна функція – отримання і розповсюдження відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. На основі отриманої інформації формується громадська думка про діяльність органів влади, об’єднань громадян, політичних лідерів тощо;
- освітня функція – донесення до громадян певних знань дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних джерел, правильно орієнтуватися у суперечливому потоці інформації;
- функція соціалізації – засвоєння людиною політичних норм, цінностей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності;
|
|
|
- функція критики і контролю. Критика ЗМІ характеризується необмеженістю свого об’єкта. Їх контрольна функція засновується на авторитеті громадської думки. ЗМІ не можуть застосовувати санкцій до правопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подій і осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій ЗМІ опираються як на громадську думку, так і не закон.;
- мобілізаційна функція проявляється у спонуканні людей до певних політичних дій чи до соціальної бездіяльності;
- оперативна функція – обслуговування ЗМІ політики певних об’єднань громадян.
ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та об’єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може правильно зорієнтуватися у політичних процесах, визначити свою політичну орієнтацію, приймати відповідальні рішення. Наявність демократично організованих ЗМІ, здатних об’єктивно висвітлювати політичні події, - одна із найважливіших гарантій стабільності демократичної держави. Проте, історичний досвід свідчить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як – розвивати у людей прагнення до свободи, - соціальної справедливості; - допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і – духовно закріпачувати, - дезінформувати, - залякувати населення, - сіяти недовіру і страх.
3. Під поняттям „політичне маніпулювання” розуміють приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дії (бездіяльності) всупереч власним інтересам. Маніпулювання здійснюється непомітно для тих, ким управляють; воно не тягне за собою безпосередніх жертв і крові, не потребує величезних матеріальних затрат. Політичне маніпулювання переважно ґрунтується на систематичному впровадженні у масову свідомість соціально-політичних міфів.
Способи політичного маніпулювання:
- пряма підтасовка фактів;
- замовчування невигідної інформації;
- розповсюдження брехні та наклепів;
- напівправда (висвітлення конкретних, незначущих деталей при одночасному замовчуванні більш важливих фактів або загальна неправдива інтерпретація подій);
- навішування ярликів для компрометації політиків чи політичних ідей тощо.
Маніпулювання широко використовується не лише у тоталітарних і авторитарних державах, але й у сучасних західних демократіях, особливо у партійній пропаганді і під час проведення виборчих компаній. І хоча можливості маніпулятивного використання ЗМІ великі, але не безмежні. Перепонами для маніпулювання є власний досвід людей, а також неконтрольовані владою системи комунікацій (сім’я, друзі тощо).
В усі часи „власть імущі” намагалися впливати на ЗМІ, керувати ними, у тому числі й з допомогою репресивних засобів. Спектр репресивних засобів дуже широкий: від заборони певних видань, закриття теле-, радіоканалів до державної цензури та переслідування журналістів за критику, їх вбивств.
Але вільне суспільство не може існувати без незалежних ЗМІ. Демократія передбачає вільне обговорення в суспільстві найрізноманітніших питань і відкритий процес прийняття рішень, а тому вільний обмін думками, ідеями є надзвичайно важливим.
4. На початку 2005 р. в Україні існувало близько 9 тис. друкованих ЗМІ і близько 500 аудіовізуальних мас-медіа.
Сьогодні українські журналісти та політики проходять через важкий процес навчання взаємодії у вільному відкритому суспільстві. Життя в умовах вільного обміну ідеями не є легким, особливо там, де потрібні традиції відсутні. Але демократичне суспільство, до побудови якого прагне Україна, може існувати тільки в умовах – вільного обміну інформацією, - роздержавлення ЗМІ, - лібералізації телекомунікаційного ринку, - доступу до інформації, в т.ч. і до архівів спецслужб.
|
|
|
Література до вивчення курсу політології
1. Абашидзе А.Х. Защита прав меньшинств по международному и внутригосударственному праву. – М., 1996.
2. Абетка етнополітолога. В 2 т. (Відп. ред. Ю. Римаренко). – К., 1995.
3. Абрамов Ю.К., Зубок В.М. Партии и исполнительная власть в США (70-80-е гг.). – М., 1990.
4. Авторханов А. Технология власти. – М., 1991.
5. Айвазова С. Женщины и политика в западном обществе // Социол. исслед. – 1989. - № 5.
6. Алексєєва Т. Легітимність влади у період транзиту // Політична думка. – 1998. – № 3 - 4.
7. Алифанов С. Основные направления анализа лидеров // Вопр. Психологии. – 1991. - № 3.
6. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полит. исслед. – 1992. - № 4.
7. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. – К., 1996.
8. Андрущенко В.П. Освіта України у світлі суспільних проблем і суперечностей // Наукові праці МАУП. – Вип.5. Актуальні питання політології. – 2003.
8. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.
9. Антонович И. Социодинамика власти // Социол. исслед. – 1989. - № 4.
10. Аристотель. Сочинения. – М., 1983. – Т. 1-4.
11. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. – М., 1993.
12. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М.: Текст, 1993.
12. Ашин Г. Лидерство: социально-политические и психологические аспекты // Политика: проблемы теории и практики. – Вып.1. Ч.2. – М., 1990.
13. Бабеф Г. Сочинения в 4 т. – М., 1982.
12. Бабкіна О.В. Демократичні перетворення в Україні в контексті теорії політичної модернізації // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції „Політична думка в Україні: минуле і сучасне”. – Ч.4. – К.: ІСДО. – 1993.
13. Бабкіна О.В. Україна у пошуках стратегії демократичного розвитку // Проблеми та перспективи української реформації: [Кол. моногр.] / Г.В.Щокін, В.І.Куценко, М.Ф.Головатий та ін.; [За заг. ред. М.Ф.Головатого, Г.В.Щокіна]. – К.: МАУП. 2001.
|
|
|
14. Балакірєва О.М. Диференціація життєвих шляхів молодого покоління залежно від факторів соціального середовища // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. – К.: Столиця, 1997. - 207 с.
Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. – Дрогобич, 1994.
15. Багряний І. Публіцистика. – К., 1996.
16. Барматова С.П. Політична соціологія: Курс лекцій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Аналітичний центр вивчення суспільства”, 2003.
17.Баталов Э.Я. Политическая культура как социальный феномен // Вестник Московского государственного университета. Серия 12. Социально-политические исследования. – 1991. - № 5.
18. Баталов Э.Я. Политическая культура современного американского общества. – М., 1990.
19. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. – К., 1996.
20. Бебик В. Основи теоретичної та практичної політології. – К., 1994.
16.Бебик В. Наша політична культура // Політологічні читання. – 1992. - № 1.
22.Бебик В. Базові засади політології: історія, методологія, практика. – К.: МАУП, 2000.
23.Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина: Монографія. – К.: МАУП, 2003.
24. Бебик В. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.- метод. посіб. – К.: МАУП, 2001.
25. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / Е.Руткевич (пер. с англ.). - М.: Медиум, 1995.
26. Бирюков Н. Политическое лидерство как объект социологического исследования // Полит. проблемы современности. Вып. 1. – М., 1991.
27. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн. 2: Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади. – К.: Либідь, 2003.
28. Бех В.П. Інтелектуальний потенціал як онтологічна основа розбудови державності України // Нова парадигма. – 2003. – Випуск 29.
29. Бистрицький Є. Протодемократія та культурологічні трансформації в Україні // Політична думка. – 1994. - № 4.
30.Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу. – М., 1992.
32. Бодуен Жан. Вступ до політології. – К., 1995.
33. Боплан Г. Опис України. – К.,1990.
31. Браун М. Пол. Посібник з аналізу державної політики. – К.: Основи, 2000.
32. Бромлей Ю.В. Этносоциальные процессы: теория, история, современность. – М., 1987.
33. Будовниц И.У. Общественно-политическая мысль Древней Руси. – М., 1960.
34. Бурдерон Р. Фашизм: идеология и политика. – М., 1983.
35. Бурдье П. Социология политики. – М., 1993.
36.Буцевицький В. Проблеми політичної культури в Україні в процесі державотворення // Нова політика. – 1999. - №1.
37. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму: Пер. з нім. О.Погорілий; Ред. М.Павлюк. – К.: Основи, 1994.
38. Вебер М. Избранное. Образ общества. – М., 1994.
39. Вивід прав України. – Львів, 1991.
40. Винниченко В. Відродження нації. – Київ-Відень, 1920 (Репринтне відтворення видання 1920 року). - К: Політична література, 1990.
45. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., 1991.
46. Винниченко І. Україна 1920-1980-х: депортації, заслання, вислання. – К., 1994.
43. Видрін Д.Г., Табачник Д.В. Україна на порозі XXI століття: політичний аспект. – К.: Либідь, 1995.
44. Відродження української національної еліти / Лазаренко О., Козяр Л., Дашкевич Я., Кісь Р. – К.: Українська видавнича спілка, 1998.
48. Вілсон Е. Національна ідентичність в Україні // Політична думка. – 1999. - № 3.
45. Владыкова Ю. Культура и политическая культура // Философия и политика в современном мире. – М.: Наука, 1989.
49. Власть. Очерки современной политической философии Запада. – М., 1989.
50. Вольтер. Философские повести. – М., 1985.
51. Выдрин Д. Очерки практической политологии. – К., 1991.
52. Вятр Е. Социология политических отношений. – М., 1979.
53.Вятр Е. Трансформация тоталитарных и авторитарных режимов в современной демократии // Лекции по политологии. – Таллин: Панор-пресс, 1991.
34. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств: Доповідь Римському клубові / Пер. з англ.. – К.: Основи, 1993.
34. Гаврилишин Б. Україна і Росія у світовому контексті // Філос. і соціолог. думка. – 1991. - № 2.
54. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник для высших учебных заведений – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательская корпорация „Логос”, 2000.
54. Гаджиев К.С. Политическая культура: концептуальный аспект // Полис. – 1991. - № 6.
55.Гаджиев К.С. Тоталитаризм как феномен XX века // Вопросы философии. – 1992. - № 2.
56. Гаевский Б. Философия политики. – К., 1993.
56.Галактіонова І.В. Фактор освіти у формуванні політичної культури громадянина демократичної держави // Громадянська освіта в Україні: досвід, пошуки, перспективи: Матеріали конференції. – Ніжин, 2002.
58. Ган Д. Политическая наука в университетах США // Сов. гос-во и право. – 1998. - № 9.
60. Гегель Г.-В.-Ф. политические произведения. – М., 1978.
34. Гелбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество. – М.,1969.
35. Гелей С. Консервативна течія в суспільно-політичній думці України XIX ст. – Львів, 1996.
34.Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества / Пер. и прим. А.В.Михайлова – М.: Наука, 1977.
35. Головатий М.Ф. Соціологія політики: навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К.: МАУП. – 2003.
62. Головатий М. Проблеми і біль становлення української еліти // Нова політика. – 1999. - № 2.
63. Головатий М.Ф. Національна ідея як об’єднуючий чинник української реформації // Проблеми та перспективи української реформації: [Кол. моногр.] / Г.В.Щокін, В.І Куценко, М.Ф.Головатий та ін.; [За заг. ред. М.Ф.Головатого, Г.В.Щокіна]. – К.: МАУП, 2001.
64.Головатый Н.Ф. Социология молодежи: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999.
65. Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности от тоталитаризма к демократии. – К., 1992.
56. Головаха Е.И. Политический выбор молодежи Украины // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави. Зб. наукових праць. В 3 т. – К, 2001.
56. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. Монографія. – К.: Видавничий центр „Академія”, 1999.
66. Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. – К., 1996.
67. Грінченко Б., Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. – К., 1994.
68. Грушевський М.С. Історія України-Руси. В 11 т., 12 кн. – К., 1990-1998.
69. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.
79. Грушевський М. На порозі нової України. – К.: Наукова думка, 1991.
70. Гузар І. Україна в орбіті європейської мислі. – Торонто-Львів, 1995.
71. Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. – Л., 1990.
54. Гумилев Л.Н. От Руси к России. – М., 1992.
67. Давид Р. Основные правовые системы современности. – М., 1998.
68. Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. – К., 1991.
78. Данилов С. Двухпартийная система Канады: тенденции развития. – М., 1992.
67. Дві концепції української політичної думки: В’ячеслав Липинський – Дмитро Донцов. – Нью- Йорк, 1990.
55. Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні // Політична думка. – 2000. - №1.
76. Дженусов А. Политическая культура: концептуальные аспекты // Социально-политический журнал. – 1994. - № 11-12.
89. Дженусов А. Различие структур и уровней развития политической культуры // Социально-гуманитарные знания. – 1999. – № 4.
89. Дзюбко І.С., Циганков П.А. До питання про предмет політології // Укр. іст. журнал. – 1991. - № 7.
89. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К., 1991.
89. Донцов Д. Націоналізм. – Лондон-Торонто, 1966.
90. Донцов Д. Українська державна думка і Європа. – Львів, 1919.
90. Дорошенко Д. З історії української політичної думки за часів світової війни. – Прага, 1946.
99. Дорошенко Д. Нариси історії України. – Львів, 1991.
12. Драгоманов М.П. Вибране. – К., 1991.
23. Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці. У 2 т. – К., 1970.
67. Драч І. Важкі уроки українства // Сучасність. – 1993. - № 11.
45.Дубов И., Пантелеев С. Восприятие личности политического лидера // Психологический журнал. – Т.13. – 1992. - № 6.
56. Енциклопедія етнокультурознавства. Понятійно-термінологічний інструментарій, концептуальні підходи. – Частина перша. Особа, нація, культура. – К.: Знання, 2001.
45. Енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.
56. Енциклопедія політичної думки / За ред. Д. Міллера. – К., 2000.
45. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. В 3 т.- К., 1994-1995.
56.Етнічні меншини Східної та Центральної Європи: компаративний аналіз становища та перспектив розвитку. – К., 1994.
67. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії (Відп. ред. Ю.Римаренко). – К., 1993.
89. Етнонаціональна палітра України (Відп. ред. Ю.Римаренко). – К., 1998.
89. Етнос і соціум. – К., 1991.
84.Ерышев А.А., Ребкало В.А. Политическая культура личности. – К.: Вища школа, 1985.
56. Жадан І., Кисельов С., Кисельова О., Рябов С. Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні. Методичний посібник. – К.: Тандем, 2004.
87. Житенев В.А. Политическая культура: опыт формирования и проблемы. – М.: Политиздат, 1990.
90. Жмир В.Ф. На шляху до себе. Історія становлення української національної свідомості // Філософ. і соціолог. думка. – 1991. - № 2.
89. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. - Львів, 1991.
88. Жулинський М. Україна: формування духовної незалежності // Сучасність. - 1995. - № 5.
89. Журавський В. Політична система України: особливості, фактори, чинники права // Віче. – 2000. - № 2.
89. Загородній Ю.І., Курило В.С., Савченко С.В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми. – К.: Генеза, 2004.
91. Заєць А. Український парламентаризм. Формування й удосконалення // Віче. – 1999. - № 2.
89. Замалеева А.Ф., Зоц В.А. Мыслители Киевской Руси. – К., 1987.
89. Захарченко М., Погорілий О. Історія соціології від античності до початку XX ст. – К., 1993.
89. Зимичев А. Психология политической борьбы. – К., 1992.
89. Иванов В. Политическая психология. – М., 1990.
90.Історико-політичні уроки українського державотворення (Відп. ред. Ю.Римаренко). – Донецьк, 1996.
78. История политических и правовых учений XVII – XVIII вв. – М., 1989.
78. Історія розвитку політичної думки. Курс лекцій. – К., 1996.
78. Історія суспільної думки України (друга половина XIX – початок XX ст.). Хрестоматія. – Дніпропетровськ, 1994.
67. Історія філософії України. Хрестоматія. – К., 1993.
56. Історія філософії України. Підручник. – К., 1994.
45. Кирило-Мефодіївське товариство. В 3 т. – К., 1990.
99. Кирилюк Ф. Історія політології. Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Знання України, 2001.
102.Колесник І.І. Українська культура та історіографія: історія ментальностей // Український історичний журнал. – 2002. - № 1.
67. Конституційні акти України 1917-1920. – к., 1992.
34. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
56. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Педагогічна газета. – 2000. - № 6. – червень.
105.Концепція громадянської освіти в Україні // Шкільний світ. – 2000. - № 13-14. – липень.
45. Копиленко О.Л. Політико-правові ідеї Т.Шевченка та І.Франка в сучасній ідеологічній боротьбі. – К., 1990.
45. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. – К., 1995.
56. Костомаров М.І. Закон Божий: Книга Буття українського народу. – К., 1991.
78. Костомаров Н.И. Исторические произведения. – К., 1990.
90. Костомаров Н.И. Черты народной южнорусской истории. – К., 1990.
45. Кремень В.Г. Вища освіта стає обов’язковим етапом у житті людини // Освіта України. – 2002. - № 46.
108.Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003.
109.Кремень В. Вища освіта і наука – пріоритетні сфери розвитку суспільства у XXI столітті // Вища шк. – 2002. - № 4-5.
45. Кресіна І., Перегуда Є. Політична реформа: проблеми і перспективи // Віче. – 2003. - № 4. – С.81-82.
67. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990.
67. Кресіна І.О., Кресін О.В. Гетьман Пилип Орлик та його Конституція. – К., 1993.
56.Кузьмин А.И. Демократия: некоторые вопросы теории, методологии и практики. – М., 1986.
111.Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. З історії української державності. – Львів: Світ, 1992.
78. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки. – К., 1994.
78. Лащенко Р. Лекції по історії українського права. – Прага, 1923.
78. Лебон Г. Психология народов и масс. – С.-Петербург, 1995.
56. Левикова С.И. Молодежная культура. – М.: Вузовская книга, 2002.
89.Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців: 1848-1914. – Львів, 1926.
56. Лєпіхова Л.А. Онтогенетичний погляд на соціально-психологічні властивості громадянської та політичної культури // Педагогіка і психологія. – 2003. - № 1.
67. Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму. Писані 1919 – 1926 рр. – N.Y.: Видавнича корпорація „Булава”, 1954.
78. Лобань Т. Особливості українського менталітету та його вплив на процес державного будівництва в Україні // Людина і політика. - № 4. – 2004.
45. Маддісон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навчальний посібник. – К., 1997.
45. Майборода А.Н. Теория этнополитики в западном обществоведении. – К., 1993.
45. Макиавелли Н. Государь. – М.: Планета, 1990.
46. Макиавелли Н. Избранные произведения. – М., 1982.
56. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права імені В.М. Корецького; Редкол. Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. – К.: Довіра: Генеза, 1996.
78. Малий етнополітологічний словник / О.В.Антонюк, В.І. Волобуєв, М.Ф. Головатий та ін. – К.: МАУП, 2005.
78. Манхейм К. Диагноз нашего времени. – М., 1994.
78. Мамут Л. Этатизм и анархизм как типы политического сознания. – М., 1989.
78. Марченко М.Н. Политическая теория и политическая практика развитых капиталистических стран. – М., 1992.
78. Матвиенко В.Я. Социологический анализ в политике. – К., 1995.
67. Матвеев Р.Ф. Теоретическая и практическая политология. – М., 1994.
67. Международные организации системы ООН: Справочник. – М., 1990.
89. Миллс Р. Властвующая элита. – М., 1978.
89. Мироненко О., Римаренко Ю., Ксенко І., Чехович В. Українське державотворення: не витребуваний потенціал. – К., 1997.
89. Мишин А.А. Принципы разделения властей в конституционном механизме США. – М., 1984.
90. Монтескье Ш.Л. О духе законов // Избранные произведения. – М., 1955.
89. Мор Т. Утопия. – М., 1978.
90. Мурадян А.А. Самая благородная наука: Об основных понятиях международной политической теории. – М., 1990.
78. Мурадян А.А. Двуликий Янус. Введение в политологию. – М., 1994.
56. Нагорна Л.П. Політична культура українського народу: лінії розламу і консолідації // Віче. – 2000. - №1.
138. Нагорна Л.П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії. – К.: Стилос, 1998.
34. Наукові студії з політичної психології. – К., 1995.
56. Націоналізм як суспільний феномен (Відп. ред. Ю.Римаренко). – К., 1996.
67. Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали / Панібудьласка В.Ф., Кресіна І.О. та ін. – К., 1997. В 2 ч.
45. Небоженко В.С. Соціальна напруженість і конфлікти в українському суспільстві. – К., 1994.
78. Невичерпність демократії. – К., 1994.
90. Ніконенко В.М. Політологія: Навчальний посібник. – Тернопіль: Діалог-Астон, 1992.
78. Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (XVI - початок XVII ст.). – К., 1990.
67. Новиков М.П. Христианизация Киевской Руси: методологический аспект. – М., 1991.
56. Огієнко І. Українська культура. – К., 1992.
89. Одайник В. Психология политики: Политические и социальные идеи К.Г.Юнга / К. Бутырин (пер.). – СПб.: Ювента, 1996.
143.Ожегов Ю.П. Политическая культура молодёжи. – М.: Знание, 1980.
23. Ольшанский Д. Психология массовых политических настроений // Психологический журнал. – Т. 10. – 1989. - № 6.
56. Основи демократії: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. А.Колодій. – К.: Вид-во „Ай Бі”, 2004.
78. Основи етнодержавознавства. Підручник / За ред. Ю.І. Римаренка. – К., 1997.
147. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1997. – Ч.1: З історії політичної думки: від стародавності до наших днів.
67. Основи політичної науки Курс лекцій / За ред. Б.Кухти. – Ч.3. Політична свідомість і культура / Б. Кухта, Л. Кліманська, А.Романюк та ін. – Львів: Кальварія, 1997.
45. Основы политологии / Под ред. А. Боднара. – К., 1991.
67. Основы политологии. Курс лекций / В.Д.Бабкин и др. – К., 1991.
78. Основи політології. Курс лекцій / Керівник авт. кол. Ф.М.Кирилюк. – К., 1995.
90. Основи політології. Курс лекцій / За заг. ред. М. Сазонова – Харків, 1993.
78. Основы теории политической системы / Т. Манов, М. Марченко и др. – М., 1965.
89. Охримович Ю. Короткий нарис розвитку української національно-політичної думки в XIX ст. – К., 1918.
34. Павленко Ю., Храмов Д. Українська державність у 1917-1919 роках. – К., 1995.
45. Павленко Ю.І. Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики / Рада націон. безпеки і оборони України; Націон. ін-т стратегічних досліджень. – К., 1997.
89. Пам’ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. – К., 1988.
78. Пам’ятки суспільної думки України. XVIII – перша половина XIX ст. – Дніпропетровськ, 1995.
45. Панарин А.В. Политология. – М., 1998.
56. Панібудьласка В.Ф. Соборність України / історико-методологічний аспект // Проблеми соборності України в XX ст. – К., 1994.
67. Паренти М. Демократия для немногих. - М., 1990.
56. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – 2-е вид. – К., Львів, 2001.
90. Піча В.М., Левківський К.М., Хома Н.М. Політологія: Типові питання та відповіді з лекційного курсу. – К., Львів, 2002.
67. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – 3-є вид., перероб. і доп. - К., Львів, 2002.
78. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Підручник. – Львів, 2005.
56. Платон. Сочинения в 4 т. – М., 1968.
67. Погорілий О.І. Соціологічна думка XX століття. Посібник. – К., 1996.
90. Политическая модернизация и политическая система. Сборник научных статей. – М., 2000.
89. Политические системы в странах Центральной и Юго-Восточной Европы: 1917-1929. - М., 1988.
90. Политология. Энциклопедический словарь. – М., 1993.
56. Политология: Словарь-справочник / М.А. Василик, М.С. Вершинин. – М., 2001.
67. „Політична думка”. Журнал. 1994-2005.
78. Політичні партії України / За ред. В.М. Якушика. – К., 1996.
45. Політичні та соціальні ідеї на Україні у 1550-1648 рр. – К., 1989.
67. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна. – К., 1997.
90. „Політологічні читання”. Українсько-канадський щоквартальник. 1992-2005.
67. Політологія. Кінець XIX – перша половина XX ст. Хрестоматія. – Львів, 1996.
67. Політологія. Курс лекцій / За ред. І.С. Дзюбка. – К., 1993.
78. Політологія. Підручник / За ред. О.І. Семківа. – Львів, 1994.
89. Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств. – К., 1995.
78. Політологія. Тексти лекцій / За ред. І.С. Дзюбка. – Вип. 1-4. – К., 1991-1992.
45. Поппер К. Открытое общество и его враги: В 2 т. - М., 1992.
78. Потульницький В. Історія української політології. – К., 1992.
34. Потульницький В. Теорія української політології. – К., 1993.
56. Потульницький В. Нариси з української політології (1819-1991). – К., 1994.
67. Проблеми соборності України в XX ст. – К., 1994.
67. Прокопович Ф. Філософські твори. – В 3 т. – К., 1979.
67. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. – М., 1996.
67. Рассел Б. Практика и теория большевизма. – М., 1991.
78. Римаренко Ю.І. Національний розвій України. – К., 1994.
89. Роскошный В. Политология. – Донецк 1997.
89. Рощин С. Политическая психология // Психологический журнал. – Т. 1. – 1980. - № 1.
67. Рощин С. Психология толпы: анализ прошлых исследований и проблемы сегодняшнего дня // Психологический журнал. – Т. 11. – 1990. - № 5.
45. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006.
34. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів, 1994.
56. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре. – М., 1938.
56. Рябов С.Г. Політологія. Словник термінів і понять. – К., 1996.
67. Рябов С.Г. Політологічна наука в Україні XXI століття: стан та перспективи розвитку: Зб. досліджень Консорціуму із удосконалення менеджменту – освіти в Україні. – К., 2005.
45. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К., 1996.
78. Самостійна Україна: Зб. програм українських політичних партій початку XX ст. – Тернопіль, 1991.
90. Санистебан Л.С. Основы политической науки. – М., 1992.
78. Світова і вітчизняна етнодержавницька думка (Відп. ред. Ю. Римаренко). – Донецьк, 1996.
67. Сергиенко П.А. Массовое политическое сознание. Проблемы формирования и развития. – К., 1991.
78. Скиба В.Й. Політологія. Теорія і методика навчального курсу. – К., 1992.
34. Скиба В.Й, Горбатенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології. – К., 1996.
78. Сковорода Г.С. Твори. В 2 т. – К., 1994.
78. Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали. – К., 1992.
90. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993.
56. Сміт Е. Національна ідентичність. – К., 1994.
89. Смолій В.А., Гуржій О.І. Як і коли почала формуватися українська нація. – К., 1991.
89. Смолій В.А., Степанков В. Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет. – К., 1995.
78. Смолій В.А. Феномен українського козацтва в загальноісторичному контексті // Укр. іст. журнал. – 1991. - № 5.
67. Сніжко В. Микола Міхновський та його „Самостійна Україна”. – К., 1996.
89. Современная западная социология. – М., 1990.
90. Современная западная философия. – М., 1991.
67. Сорокин П. Человек, общество, цивилизация. – М., 1992.
56. Старосольський В. Теорія нації. – К., 1998.
45. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991.
34. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. – К., 1996.
90. Тадевосян Э В. Словарь-справочник по социологии и политологии. – М., 1996.
78. Такер Р. Политическая культура и лидерство в Советской России. От Ленина до Горбачева // США: экономика, политика, идеология. – 1990. - № 1-6.
56. Ткаченко В., Реєнт О. Україна: на межі цивілізацій. Історико-політологічні розвідки. – К., 1995.
45. Ткаченко В.М., Реєнт О.П., Головатюк А.М. Україна: проблеми самоорганізації. – К., 1996.
56. Тойнби А.Дж. Постижение истории. – М., 1991.
67. Токарев С. Религия в истории народов мира. – М., 1964.
78. Токвилль А. О демократии в Америке. – М., 1987.
89. Трофимов М. Политическое лидерство // Социально-политические науки. – 1991. - № 2.
78. Украина и Россия в новом геополитическом пространстве. – К., 1995.
45. Україна багатопартійна: програмні документи нових партій. – К., 1991.
45. Українська державність у XX столітті. – К., 1996.
78. Українська суспільно-політична думка в XX столітті. В 3 т. – Мюнхен, 1983.
90. Українські гуманісти епохи Відродження. Антологія в 2 т. – К,. 1995.
23. Уледов А.К. Общественная психология и идеология. – М., 1985.
78. Философия и политика в современном мире. – М., 1989.
89. Философия истории. Антология. – М., 1995.
89. Філософія Відродження на Україні. – К., 1990.
78. Формування української нації: історія та інтерпретації. – Львів, 1995.
78. Франко І. Про соціалізм і марксизм: Рецензії і статті. 1897-1906. – К., 1966.
56. Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. – М., 1990.
67. Фрейд З. Психология бессознательного. – М., 1990.
90. Фром Э. Бегство от свободы. – М., 1990.
56. Хайек Ф.А. Общество свободных. – Лондон, 1990.
67. Хвильовий М. Твори. В 2 т. – К., 1990.
23. Херман М.Дж. Стили лидерства и формирование внешней политики // Полис.– 1991. -№ 1.
78. Хома Н.М. Історія політичних та правових вчень. – К., Львів, 2002 (2003, 2004, 2005).
45. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн. – Львів, 2002.
56. Хто є хто в європейській та американській політології. Малий політологічний словник. – Львів, 1995.
67. Цимбалістий Б. Тавро бездержавності. Політична культура українців. – К., 1994.
78. Цыганков А.П. Политология Даля // Социально-политические науки. – 1990. - № 10.
89. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. – К., 1993.
78. Шморгун О. Україна: шлях відродження. Економіка, політика, культура. – К., 1994.
67. Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственности. - М., 1992.
56. Шопенгауэр А. Избранные произведения. – М., 1992.
67. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.
78. Шумпетер Й.А. Капіталізм, соціалізм, демократія. – К., 1995.
89. Юркевич П. Вибране. – К., 1993.
67. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. В 3 т. – К., 1990.
89. Яворський С. Філософські твори. Т. 1. – К., 1992.
89. Якушик В.М. Социал-реформизм в современном мире. – К., 1990.
45. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1992.
89. Ястржембовский С. Социал-демократия в современном мире. – М., 1991.
