2014-02-02
570
Тестування –– це стандартизоване випробування, яке спрямоване на встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних відмінностей.
 |
Основне поняття у визначенні
| переведення сирих тестових балів, що відображають кількість виконаних завдань, в узагальнену шкалу, яка характеризує рівень індивідуальної вираженості даної психічної властивості чи функції | забезпечення одноманітності вимог до всіх умов тестування та інструкцій з їх проведення та обробки результатів |
Ф. Гальтон (1822 –– 1911) увів термін тест.
Д. Кетелл (1860 –– 1944) –– тест став дуже популярним після виходу статті «Умственные тесты и измерения».
А. Біне (1857 –– 1911) за дорученням міністерства освіти Франції в 1905 р. склав серію тестів інтелекту.
За Біне інтелект визначався як різниця між розумовим і хронологічними віками.
|
Д. Векслер (1896 –– 1981) –– інша процедура визначення коефіцієнту інтелекту. Вона базується на співвідношенні результатів досліджуваного з інтелектом групи його ровесників.
|
|
|
Артур Отис (1888 –– 1963) – були розроблені перші групові тести.
Від 20-х років –– значне поширення тестування в усьому світі.
30 –– 40 рр. – становлення психодіагностики особистості.
5. стійкість до перешкод (помех), незалежність його результатів від дії випадкових чинників. Це характеристика точності вимірювання. Вона свідчить про те, наскільки можна довіряти даним тестування. Кількісним проявом даної характеристики служать коефіцієнти надійності.
