КонецформыначалоформыОлександр Родченко- новатор у всьому

Репортаж і подорожі

В 1840 році відомий мандрівник Григорій Сілич Карелін (однофамілець знаменитого нижегородського фотографа) зробив спробу застосування фотографії для створення альбому «Типів і видів». Раніше, ще в 1836 році, він зробив велику подорож на Каспій і до звіту представив альбом акварелей з видами Каспійське краю. Через чотири року він знімає в Східному Казахстані і на Алтаї.

Перша чверть XX століття дало російському мистецтву цілу плеяду блискучих художників. Серед них і Олександр Родченко - фотограф, живописець, дизайнер, чиє ім'я стало справжнім символом епохи конструктивізму.

Перші кроки Родченко на ниві фотографії відносяться до 1924 року, коли він, у той час театральний художник і дизайнер, зштовхнувся з необхідністю фіксувати на плівку свої роботи. Відкривши нове для себе мистецтво, Родченко був ним повністю зачарований - правда, у фотографії, як і в живописі, він у той час більше цікавився «чистою композицією», досліджуючи, як впливають один на одного розташовані на площині предмети.

Незабаром молодий фотограф створив собі репутацію новатора, виконавши ряд колажів і монтажів з використанням власних фотографій і вирізок з журналів. Роботи Родченко друкувалися в журналах «Советское фото» і «Новий ЛЕФ», а Маяковський доручив йому ілюстрування своїх книг.

Родченко звертався й до більш класичних областей фотографії - портрету й репортажу. Однак і тут фотохудожник створював свої власні канони, що забезпечили його роботам почесне місце в будь-якому сучасному підручнику фотографії. Як приклад можна привести серію портретів Маяковського, створюючи які, Родченко відкинув всі традиції павільйонної зйомки, або портрет Лілі Брік (1924 рік), що став класикою зйомки великим планом. Як фоторепортер Родченко вперше застосував багаторазову зйомку людини в дії, що дозволяє одержувати збірне документально-образне подання про модель.

Під «чужим» кутом. Родченко ввійшов в історію зі знімками, зробленими під незвичним кутом, у ракурсі, що спотворює й «оживляє» звичайні предмети. Наприклад фотографії, зняті Родченко з дахів (верхній ракурс), настільки динамічні, що здається, начебто фігури людей от-от почнуть рухатися.

Складні для розуміння роботи художника не відразу знайшли своїх цінителів - зокрема, в 1932 році висловлювалася думка, що зйомка радянської людини «під кутом» це справжня ворожа вилазка злісного «ворога народу». Проте в той момент ці обвинувачення не привели до яких-небудь серйозних наслідків для художника - його сповненої енергії роботи продовжували друкуватися, а різкий, пізнаваний стиль здобував усе більше шанувальників і наслідувачів.

Втім, зовсім гладкою долю художника теж не назвеш - у післявоєнні роки він все-таки був виключений із Союзу художників. Опала протривала недовго - через кілька років Олександра Родченко відновили в Союзі. Це трапилося лише незадовго до його смерті, в 1956 році.

Література:

1. Дртикол Франтишек: Фотографии 1918-1935 годов.-М., 2003.

2. Кантен Бажак История фотографии. Возникновение изображения.-М.,2003.

3. Лапин А. И. Фотография как... Учебное пособие.- М.: Изд-во Московского университета, 2003. -296 с.

4. Митчел Э. Фотография: Пер. с англ. — М.: Мир, 1988. —420с., ил.

5. Морозов С. А. Творческая фотография, М., Планета, 1985.

6. Морозов С. А. Фотография среди искусств, М., Планета, 1971.

7. Поллак Питер. Из истории фотографии, М.,Планета,1983.

8. Редько А.В. Основы фотографических процессов, Санкт-Петербург, Лань, 1999.

9. Савчук В.В. Философия фотографии. -М.: Изд-во Эксмо,2005.

10. Санкт-Петербург в светописи. 1840 - 1920-е годы.- Артиндекс, 2003

11. Фрост Ли. Фото на продажу: Пособие для фотографов-фрилансеров /Пер. с англ./.-М.: Омега, 2004.-192 с.