Особистісні та моральні якості соціального працівника

Соціальна робота належить до таких видів професійної діяльності, де не тільки професійні знання, вміння та навички, а насамперед особистісні якості спеціаліста значною мірою визначають ефективність та успішність роботи. Стиль поведінки соціального працівника, зумовлений сукупністю його особистих якостей, ціннісних орієнтацій, інтересів, також значною мірою впливає на систему стосунків, які він формує не тільки з клієнтом, а й з колегами по роботі.

Чесність - необхідна якість соціального працівника. Соціальний працівник не може створювати ілюзій у клієнта щодо можливих шляхів допомоги. Якщо з огля­ду на об'єктивні причини соціальний працівник не впевнений у позитивному кін­цевому результаті, він повинен попередити про це клієнта, щоб у подальшому не викликати нарікань з його боку.

Совість соціального працівника проявляється як моральна відповідальність за свою поведінку, вчинки. Совість виконує функцію регулятора поведінки як у про­фесійному плані так, і в особистих вчинках: своєрідна пересторога від формального підходу в процесі професійних дій.

Об'єктивність соціального працівника полягає у беземоційному ставленні до клієнта та його індивідуальних якостей.

Справедливість має постійно супроводжувати взаємини між клієнтом і соціа­льним працівником. Соціальний працівник як людина може мати свої уподобання, симпатії та антипатії, однак вони аж ніяк не повинні домінувати у взаємостосунках із клієнтом. Які б емоції та почуття не викликав клієнт у соціального працівника, ставлення до нього має базуватися на доброзичливості, повазі та розумінні. Спра­ведливість - важлива моральна якість і у взаємостосунках із колегами: оцінка дія­льності колег має враховувати об'єктивні та суб'єктивні фактори і ні в якому разі не перебільшувати або применшувати заслуги й недоліки колег.

Тактовність - це якість, яка передбачає вміння соціального працівника доде­ржуватись міри, визначених моральних норм. Вміння врахувати обставини, наслід­ки своїх вчинків, важливість прийнятих рішень має бути зумовлена професійним тактом соціального працівника, сформованим на основі тактовності як особистісної якості.

Уважність і спостережливість необхідні соціальному працівникові в його практичній діяльності. Саме ці якості дозволяють йому враховувати найменші зміни у настрої, самопочутті клієнта, що значною мірою позитивно вплине на подальшу роботу, дозволить скоригувати обраний план дій.

Терпимість - обов'язкова умова не тільки ефективної роботи з клієнтом, а й важлива особистісна якість соціального працівника. Терпимість проявляється у прийнятті клієнта таким, яким він є: з його інтересами, нахилами, сильними та слабкими сторонами, певним способом життя. Однак це не означає, що соціальний працівник має заохочувати дії та вчинки клієнта, які йдуть усупереч суспільним нормам чи можуть негативно впливати на життєдіяльність як клієнта, так і його оточення.

Витримка та стриманість - якості особистості соціального працівника, без яких неможлива його професійна діяльність. Досить часто у своїй роботі соціаль­ний працівник має справу з клієнтами, які знаходяться у складній життєвій ситуа­ції, що супроводжується різними емоційними станами. Неадекватні емоційні реак­ції клієнта можуть провокувати аналогічні й у соціального працівника. Однак спе­цифіка його роботи передбачає вміння стримано реагувати на подібні емоційні прояви з метою надання клієнту ефективної допомоги.

Любов до людей - без цієї якості соціальний працівник ніколи не зможе нала­годити партнерські стосунки з клієнтом. Спілкуючись із клієнтом, соціальний пра­цівник мусить розгледіти у нього позитивні якості, намагатися змінити у клієнта думку про самого себе і таким чином сприяти позитивній трансформації особистості. Саме такий підхід дозволить згодом змінити на краще і життєву ситуацію клієнта.

Самокритичність - невід'ємна якість соціального працівника. Вміння аналі­зувати свої вчинки, професійну діяльність, бачити помилки та шляхи їх подолання допомагає соціальному працівникові самовдосконалюватись у своїй професійній діяльності.

Адекватна самооцінка необхідна соціальному працівникові, оскільки значною мірою визначає ефективність його роботи. Соціальний працівник повинен адекватно оцінювати свої можливості та здібності: завищена самооцінка може призвести до самовпевненості, яка, в свою чергу, може стати причиною помилок і негативних на­слідків; занижена самооцінка, навпаки, може викликати невпевненість у професій­них діях і вчинках.

Терпіння також необхідне соціальному працівникові, оскільки у своїй діяль­ності він стикається з різними типами клієнтів, багато з яких є важкими у спілку­ванні. Для соціального працівника є важливим дати клієнту шанс відкоригувати свої негативні емоції та почуття, спрямувавши їх у конструктивне русло з метою позитивної мотивації на подальшу співпрацю.

Комунікабельність - важлива якість соціального працівника. Від його кому­нікативних здібностей залежить в цілому успіх всієї діяльності: саме спілкуючись із клієнтом, соціальний працівник має змогу дізнатися про його проблеми, очіку­вання та надії; завдяки спілкуванню можна виробити план спільних дій, вчасно скоригувати можливі шляхи роз'язання проблеми, спрогнозувати очікувані резуль­тати. Спілкуючись із колегами, соціальний працівник отримує новий досвід робо­ти, відповіді на важливі запитання тощо.

Оптимізм соціального працівника — це джерело впевненості у соціальній праведливості, здатності людини до постійного саморозвитку і самовдосконалення.

Сила волі соціального працівника - це свідома вольова спрямованість на виконання об'єктивно необхідних дій, здатність адекватно оцінювати перешкоди, доводити розпочату справу до логічного завершення як умова усвідомлення свого професійного обов'язку. Саме сила волі соціального працівника може допомогти клієнту повірити у свої власні сили і можливості, переглянути свої життєві переко­нання й тим самим підвищити свій особистий потенціал і соціальну активність.

Емпатія - здатність соціального працівника розуміти свого клієнта і співчува­ти йому, дивитись на ситуацію його очима. Ця якість розвивається в міру набуття життєвого та професійного досвіду.

Прагнення до самовдосконалення має проявлятись у постійному бажанні соціального працівника до професійного зростання, вдосконалення практичних умінь і навичок, здобуття нових теоретичних знань, духовного та морального роз­витку.

Творче мислення - невід'ємна характеристика соціального працівника. Соці­альна робота хоч і має заздалегідь визначену класифікацію стандартних положень, однак не має цілком однакових ситуацій та ідентичних випадків. Кожне звернення - це унікальний випадок, і для соціального працівника важливо приймати рішення саме з огляду на конкретну ситуацію, спираючись на свою професійну інтуїцію. Відсутність творчого підходу в роботі може негативно позначитись на стосунках із клієнтом, а іноді й дискредитувати професію соціального працівника [2, С. 84-93].

З урахуванням етичних принципів і вимог до особистих якостей соціальних працівників було розроблено практичні поради. Головні з них такі:

- насамперед, зберігайте перспективу, володійте інформацією щодо вашої ком­петенції, а також відомостями про речі, які є поза вашою компетенцією;

- чітко усвідомлюйте, хто ви і для чого дієте;

- зберігайте професійну дистанцію. Це означає будьте реалістичним, але від­вертим, поважливим до клієнта;

- пам'ятайте про відмінність між дружніми і професійними стосунками. Соціальні працівники не є друзями своїх клієнтів і не можуть ними бути. Стосунки між ним і клієнтом обмежені в часі й мають для соціального працівника кон­кретну мету: якісне виконання своєї роботи, досягнення певних цілей тощо;

- знайте, що важлива якість соціального працівника - здатність залишатися поруч із кимось у біді або в кризі, не руйнуючись від цієї кризи або від емо­цій, що виявляє клієнт;

- пам'ятайте, що професійна межа - поняття динамічне; важливо мати особис­тий простір. Деякі люди можуть із задоволенням тісно спілкуватися з іншими людьми, а інші представники навіть тієї ж самої культури можуть вважати це нестерпним [4, С. 41].

Деякі практичні поради можуть розглядатися як перші кроки до систематизації етичних принципів і норм.

Серед нагальних проблем сучасного етапу розвитку соціальної роботи в Укра­їні актуалізується потреба у розробці та прийнятті «Етичного кодексу», що сприятиме переходу фахівців із соціальної роботи на новий якісний рівень й відповіда­тиме міжнародним стандартам й вимогам до цієї сфери професійної діяльності.

Перший крок на шляху до розробки «Етичного кодексу соціального працівни­ка» був зроблений наприкінці 2000 року на семінарі «Стандарти соціальної роботи і програми підготовки фахівців соціальної сфери в Україні», що проводився у місті Тернополі на базі Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка в рамках проекту «Соціальна освіта в Україні» за ініціативою Україн­ської асоціації соціальних педагогів і спеціалістів із соціальної роботи, а також Християнського дитячого фонду. В обговоренні питань брали участь понад 30 на­уковців й практиків з різних регіонів України, а також представники зарубіжних країн. Група розробників керувалася тим, що етична компетенція соціальних пра­цівників є необхідною складовою соціальної практики в будь-якій організації, незалежно від її підпорядкованості. Фахова діяльність соціальних працівників не піддається попередній формальній регламентації, не вміщується й не може бути повністю передбачена в службових, посадових інструкціях. З урахуванням цього особливого значення набувають етичні норми, якими мають керуватися соціальні працівники у процесі своєї роботи. Дотримання етичних норм і вимог на практиці забезпечують якість соціальних послуг, гарантують безпеку клієнту, громаді, сус­пільству. Крім цього, самі соціальні працівники завдяки наявності професійного етичного кодексу отримують інструмент для забезпечення необхідного загального рівня фаховості, змогу застосовувати відповідні санкції до порушників аж до їх професійної дискваліфікації.

Запропонований для обговорення на семінарі варіант «Етичного кодексу соці­альних працівників України» враховував положення і вимоги документа «Етика соціальної роботи: принципи і стандарти», що був ухвалений Міжнародною феде­рацією соціальних працівників (МФСП) на конференції в Коломбо (Шрі Ланка, 6-8 липня 1994 року). При цьому укладачі «Етичного кодексу соціаль­них працівників України» вважали за доцільне розглядати його як нормативний документ для всіх спеціалістів соціальної сфери (соціальних працівників, соціаль­них педагогів, спеціалістів центрів соціальних служб для молоді, спеціалізованих центрів соціальних послуг).

Врахувавши результати першого обговорення, К. Шендеровський підготував до друку і після аналізу надісланих на адресу редакції журналу «Практична психо­логія та соціальна робота» рекомендацій та обговорення надрукованого варіанту на конференції щодо підсумків реалізації проекту «Соціальна освіта в Україні» (20-22 травня 2003 р.). До кодексу було внесено відповідні зміни. Головне - було уточне­но назву кодексу - «Український етичний кодекс спеціалістів із соціальної робо­ти», що дало можливість розширити круг фахівців, які керуватимуться цим доку­ментом.

Після затвердження Кодексу буде сформовано етичну раду, що здійснюватиме поточні функції: наукову, методичну, координаційну, організаційну, контрольну та аналітичну. Відповідні доповнення та зміни до етичного кодексу вноситимуться надалі один раз у три роки від часу прийняття першого тексту.

Остаточно затверджений текст Українського етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи буде оприлюднено в різних формах видань. Це надасть можли-вість клієнтам, засновникам організацій із соціальної роботи, безпосередньо соціа­льним працівникам, представникам інших професійних груп і широкому колу грома­дян розраховувати на дотримання фахівцями єдиних етичних положень, що озна­чатиме просування на шляху до інтеграції України в міжнародний простір соціальної роботи.

Література:

1. Белинская А. Б. Основы социальной работы: Учеб. пособие. - М, 2001. - 228 с.

2. Медведева Г.П. Этика социальной работы: Учеб. пособие для студентов высших учеб. заведений. - М., 1999. - 208 с.

3. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. Е.И. Холостова, А.С. Сорвина. - М., 2001. - 427 с.

4. Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. Полтавця. - К., 2000. - 236 с.

5. Федоренко Е.Н. Профессиональная этика. - К., 1983.

6. «Етичний кодекс соціальних працівників України» // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - № 9-10. - С. 85-87.

7. Этика социальной работы: Материалы методологического семинара. - М., 2000. - 204 с.