Непрямі податки, які сплачують підприємства

В практиці України використовуються три види непрямих податків: акцизний податок, податок на додану вартість, мито.

Акцизний податок – це непрямий податок, що включається до ціни підакцизних товарів.

Платниками акцизного податку є всі суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють підакцизні товари або імпортують підакцизні товари, та податкові агенти.

До підакцизних товарів належать:

- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти,алкогольні напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений газ;

- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли;

Акцизний податок обчислюється за ставками, що визначаються у трьох варіантах:

За ставками у відсотках до обороту з продажу товарів

У твердих сумах з одиниці реалізованого товару

Комбінована (адвалорна та специфічна одночасно)

Тобто, чинне законодавство передбачає застосування наступних видів ставок з акцизного податку:

- адвалорні - ставки, які встановлюються у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон;

- специфічні - ставки, які нараховуються у встановленому розмірі за одиницю ввізного товару (кілограм, метр та інше);

- комбіновані (адвалорні та специфічні одночасно).

Якщо акцизний податок обчислюється за ставками в ЄВРО, то для розрахунку податку використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару. Цей курс для обчислення ставок акцизного податку залишається незмінним протягом кварталу.

Акцизний податок, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом НБУ, який діяв на день подання митної декларації.

За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується:

 для товарів, що реалізуються за вільними цінами, оподатковуваний оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами з урахування акцизного збору і податку на додану вартість;

 для товарів, що реалізуються за державними фіксованими цінами, оподатковуваний оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами без урахування торгівельних знижок та суми податку на додану вартість.

С_а = (ФЦ – ТЗ – ПДВ) * А / 100%, де

С_а – сума акцизного податку;

ФЦ – фіксована (регульована) ціна;

ТЗ – торгівельні знижки;

ПДВ – податок на додану вартість;

А – ставка акцизного податку.

 за закупівлі імпортних товарів оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої митної вартості та включаючи мито.

С_а = (МВ + Зм + Ам) * А / 100%, де

МВ – митна вартість товару;

Зм – митні та комісійні збори;

Ам – ставка ввізного мита;

А – ставка акцизного податку.

Строки сплати акцизного податку до бюджету залежать від виду підакцизних товарів та суми податку.

Таким чином, акцизний податок – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, який включається у вигляді надбавки до ціни товару та сплачується в кінцевому рахунку споживачем, а не виробником даного товару.

Податок на додану вартість (ПДВ) – домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Особливістю ПДВ є те, що він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та на їх фінансовий стан.

У сучасних умовах в Україні варіант обчислення ПДВ допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування, що зумовлено тим, що ставки ПДВ встановлюються на оподатковуваний оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

ПДВ в Україні був введений з 01.01.1992 року згідно із Законом України “Про податок на додану вартість з послідуючими змінами та доповненнями. В сучасних умовах порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується також Податковим кодексом України.

Платники податку в бюджет є суб’єкти господарської діяльності і громадяни (фізичні особи), які зареєстровані або підлягають реєстрації та здійснюють господарську діяльність на території України. Податок стягується, якщо обсяг оподатковуваних операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 300 000 грн., а також інші групи платників, які визначені Кодексом.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

- ввезення та вивезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі імпорту;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізним, автомобільним, морським і річним та авіаційним транспортом.

Отже, об’єктом оподаткування є операції, які пов’язані з продажем товарів (супутніх послуг) у середині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Не є об’єктом оподаткування операції з:

- випуску, розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення,викупу) за кошти цінних паперів, емітованих суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону;

- обмін цінних паперів на інші цінні папери та інше;

- передача майна у схов (відповідальне збереження) в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди крім передачі у фінансовий лізінг та інше;

- обіг валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України;

- виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або пенсійного фонду України чи інших фондів;

- інші операції.

База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання.

Є наступні можливі варіанти визначення бази оподаткування:

1. База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів, розрахованої за вільними або регульованими цінами, без урахування ПДВ.

БО = (С + ПР) + М + АЗ + ДП = ВЦ (РЦ), де

БО – база оподаткування;

С – собівартість;

ПР – прибуток;

М – мито;

АЗ – акцизний податок;

ДП –інші податки, які включені до ціни.

Для визначення суми податку використовується формула:

SПДВ = БО * 20% / 100%.

(Ставка у 20% буде діяти до 1.01.2014 року, а потім Держава перейде до ставці у 17%).

Сума нарахованого ПДВ додається до вільної, регульованої ціни, в результаті чого створюється ціна продажу.

2. Використання у сучасній економіці бартерних операцій та натуральної виплати в рахунок оплати праці фізичним особам дозволяє визначити базу оподаткування, виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.

Звичайна ціна – ціна реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суми нарахованих (сплачених) відсотків, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, котрі не пов’язані з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності.

3. Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір.

Згідно з чинним законодавством від ПДВ звільнено наступні операції суб’єктів господарювання:

- постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінотом Міністрів України;

- постчання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, а також навчання аспірантів та докторантів;

- поставки товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом міністрів України;

- поставки послуг з виплати і доставки пенсій із системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, пенсійних виплат за недержавним пенсійним забезпеченням, страхових виплат за договорами довгострокового страхування життя та інше.

На фінансовий стан суб’єктів господарювання справляє вплив сплата ПДВ у зв’язку з придбанням товарів, тому для покупця важливішим моментом є визначення джерела сплати і наступного відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), який включено до ціни.

Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду або це сума ПДВ, сплачена платником у зв’язку із придбанням сировини та матеріалів придбаних для виготовлення оподатковуваної продукції.

Податковий кредит формується у суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ.

В суму податкового кредиту включається лише та частина сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуги), які використано для виробництва і реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт, послуг).

Застосовується до наступних операцій:

- експорт товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

- постачання товарів для заправки або забезпечення морських суден, космічних кораблів, наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України;

- продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України у зонах митного контролю;

- надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України залізничним, морським і річковим та авіаційним транспортом;

Не дозволяється використовувати нульову ставку ПДВ до операцій, які пов’язані з експортом товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій уможливлює включення в суму податкового кредиту ПДВ, сплаченого на придбані товари (роботи, послуги), що були використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Підставою для включення ПДВ у податковий кредит є податкова накладна, яка передається покупцеві продавцем товарів (робіт, послуг). Погашення (відшкодування) податкового кредиту здійснюється насамперед за рахунок сум ПДВ, що надходять від реалізації товарів платника податку.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб’єктом господарювання – платником податку, визначається як:

	Загальна сума податкових зобов’язань платника податку, яка виникає у зв’язку з продажем товарів протягом звітного періоду		Загальна сума податкового кредиту, який сформовано протягом того самого періоду

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, або сума податкового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період.

Суми податкового кредиту, не відшкодовані платнику податку у встановлений термін, є бюджетною заборгованістю. На суму цієї бюджетної заборгованості нараховується пеня у розмірі 120% від облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості. Пеня на користь платника податку нараховується за кожний день бюджетної заборгованості, включаючи день її погашення.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Цей податок виконує фіскальну, стимулюючу та захисну функції. Захисна функція передбачає формування бар’єрів, які перешкоджають проникненню на територію держави товарів більш конкурентноздатних по відношенню до національних або в яких держава незацікавлена.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. В цьому разі митні ставки розрізняються в залежності від мети використання ввізного товару: для виробничого використання рівень ставок значно більше, ніж для індивідуального. Суб’єкти підприємництва, які імпортують товари для наступної реалізації, під час перетинання митного кордону сплачують мито за рахунок своїх оборотних коштів, що негативно впливає на їх фінансовий стан за рахунок відволікання (іммобілізації) оборотних коштів імпортера (на період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам імпортованого товару).

На фінансову діяльність імпортерів – суб’єктів господарювання будуть справляти вплив:

- визначення об’єкта оподаткування;

- розмір ставок податку;

- податкові пільги;

- термін сплати ввізного мита до бюджету.

Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів що переміщуються через митний кордон, відносно яких повинен нараховуватися митний збір. Митна вартість перераховується в національній валюті за курсом Національного банку України, який діє на день подання митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території України, однак не є винятком їх різноманітності. Як вважає А.Н.Козирин “Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики” (М., 1993. – С. 47-48) на практиці застосовується кілька видів ставок: адвалорні; специфічні; комбіновані (змішані) – ставки, які використовуються у сполученні адвалорних та специфічних ставок при нарахуванні митного збору;

 сезонні – ставки, за допомогою яких можливо оперативно реагувати на ввіз та вивіз на територію держави сезонних товарів. Як правило, строк їх введення не може перевищувати шести місяців;

 особисті – ставки, які реалізують захисну функцію мита:

- антидемпінгові – ставки у вигляді надбавки до звичайного імпортного збору. Такі ставки використовують при ввезенні на територію держави товарів за цінами більш низькими (демпінговим, бросовим), ніж їх ціна в державі, яка ввозить, та прогнозуючим підірвати основи вітчизняного виробництва. За допомогою антидемпінгового мита ціни імпортованих товарів піднімаються до рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчизняні.

- спеціальні – ставки, які захищають митну територію від ввозу товарів, погрожуючих вітчизняним виробникам.

- компенсаційні – ставки на ввізний товар, відносно якого використовується механізм субсидій, а це занизило його і є погрозою нанести шкоду вітчизняному виробництву.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи.