Чинники формування безробіття

Безробіття як економічна категорія

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація у суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції над попитом. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності населения, яке працює однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

Безробітні громадяни у визначенні МОП — особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

• не мають роботи (прибуткового заняття);

• шукають роботу або намагаються організувати власну справу протягом зазначеного тижня;

• готові приступите до роботи протягом двох наступних тижнів.
Згідно із законодавством України до безробітних зараховують

працездатних громадян працездатного віку, які [7]:

• через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів;

• готові та здатні приступити до відповідної роботи;

• зареєструвалися у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Кількість (чисельність) безробітних — це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри. Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населения - це відносний показник його поширеності, який називається ще рівнем безробіття.

За методологією МОП рівень безробіття визначається за формулою: Рб =46 / Чеан х 100% (14.3.Х

де Рб — рівень безробіття, %;

Чб — чисельність безробітних, що зареєстровані в службі зайнятості, осіб.

В Україні рівень безробіття можна розрахувати за формулою:

Рб = Чб/Чппв (14.4.),

де Чппв — чисельність працездатного населения працездатного віку відповідно до балансу трудових ресурсів, осіб.

Безробіття становить макроекономічну проблему, оскільки чинники, які на нього впливають, є передусім економічні, а саме:

• структурні зрушення в економіці, які призводять до масштабних змін у структурі й кількості попиту на робочу силу і мають особливо тяжкі наслідки в періоди стагнації або зниження ділової активності;

• зниження темпів економічного розвитку, що спричинюються до зменшення кількості робочих місць, порушення збалансованості чисельності працівників з кількістю робочих місць;

• недостатній сукупний попит;

• інфляція, яка виявляється в скороченні капітальних вкладів (зменшення інвестицій призводить до скорочення виробництва, а отже, і зайнятості), а також у зниженні реальних доходів населения, що зумовлює збільшення пропонування робочої сили за умови зниження попиту на неї;

• співвідношення цін на фактори виробництва, яке веде до переважання працеощадних технологій;

• сезонні коливання виробництва, які викликають зміни в попиті на робочу силу;

• НТП, наслідки якого посилюють безробіття через комплексний вплив, котрий виявляється, по-перше, у впровадженні працеощадних технологій, автоматизації виробництва, що витискає велику кількість некваліфікованої праці; по-друге, в ускладненні виробництва, що неминуче спричинюється до спеціалізації, а отже, збільшення структурних диспропорцій між попитом і пропонуванням робочої сили.

Соціальні чинники:

• недосконале трудове законодавство як результат компромісу між вимогами працівників і профспілок, з одного боку, і державою — з другого, посилює негнучкість ринку праці, призводить до скорочення попиту на живу працю в підприємців, зменшуючи ЇЇ питому вагу;

• трансферты платежі, що впливають як на зниження, так і на підвищення безробіття;

• недостатня професійна і територіальна мобільність робочої сили;

• недостатній розвиток програм зайнятості;

• низький рівень і статус системи освіти, професійної підготовки і перепідготовки;

• брак інформації про вільні робочі місця;

• низька економічна активність різних груп населения. Демографічні чинники:

• зміни в чисельності населения;

• зміни статево-вікової структури.

Наведені фактори не вичерпують складності причинно-наслідкових залежностей безробіття і це тільки найпоширеніші її пояснения.

Безробіття як результат трансформації всієї економічної системи, соціальних і політичних перетворень - це, певною мірою, новий для вітчизняної статистики об'єкт, і цим пояснюється складність його вивчення.