Види цін за ступенем урахування в них витрат і прибутку

Залежно від каналів руху' товарів від виробника до споживача і врахування в ціні витрат на виробництво і збут, а також прибутку ціни

¹ Канал товароруху - не сукупність підприємств чи окремих осіб, які виконують усі посередницькі функції з фізичного переміщення товарів і передачі будь-кому пра­ва власності на товари в процесі їхнього просування від виробника до споживача.

Розрізняють оптові ціни на продукцію виробничо-технологічного призначення і на товари народного споживання. Оптові ціни на про­дукцію виробничого призначення мають широку сферу дії і є кінце­вими, а на товари народного споживання - проміжними. Товари виробничого призначення можуть реалізуватися безпосередньо спо­живачам (за оптовою ціною виробника) і через посередників (за оп­товою ціною торгівлі).

Оптова ціна підприємства (відпускна ціна) являє собою ціну ви­робника продукції, за якою підприємство реалізує вироблену про­дукцію оптово-збутовим організаціям, за державним контрактом, посередницьким та іншим підприємствам і організаціям. У ринковій економіці такі ціни повинні забезпечувати більшості підприємств галузі умови для простого й розширеного відтворення виробництва. Інакше кажучи, підприємство, яке реалізує продукцію за оптовими цінами, повинно відшкодувати свої витрати на виробництво та реа­лізацію продукції й отримати такий розмір прибутку, який забезпе­чив би йому умови для виживання в умовах ринку. В іншому випадку за умов жорсткої конкуренції воно може розоритися й стати банкру­том.

Оптова ціна підприємства визначається при виході товару на ри­нок і дає обгрунтування доцільності такого виходу. Ринкові ж ціни можуть суттєво відрізнятися від цієї ціни залежно від ситуації на ринку та умов споживання товару. Інформацію про оптові ціни підприєм­ства містять каталоги, проспекти, прейскуранти фірм. Забезпечення достовірної інформації про оптову ціну підприємства є однією з пе­редумов запровадження ринкових відносин в Україні.

За оптовими цінами виробника підприємство продає свою про­дукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі. Ці ціни використовуються на підприємстві при плануванні, обліку і аналізі товарної і реалізованої продукції, прибутку та інших вартісних показників діяльності підприємств, а також у розрахунках економічної ефективності виробництва, інвестиційних проектів його технічного переозброєння, доцільності одержаних кредитів та ін.

Оптова ціна підприємства включає витрати виробництва й реалі­зації та прибуток підприємства, а також податок на додану вартість та акциз по підакцизних товарах (див. мал. 3).

Різновидом оптової ціни підприємства-виробника є трансферт­на (внутріфірмова) ціна. Вона являє собою ціну, за якою підприєм­ство (трест, концерн чи транснаціональна корпорація) реалізує про­дукцію, роботи й послуги своїм підрозділам (філіалам, дочірнім підприємствам). За цією ціною здійснюється обмін комплектуючи­ми, матеріалами, напівфабрикатами, послугами (у т.ч. управлінсь­кими і платежами відсотків за кредит) усередині підприємства. Транс­фертна ціна призначена для відшкодування витрат та забезпечення необхідного прибутку кожного філіалу, стимулювання його до більш раціонального господарювання. Ціни на внутріфірмові поставки вва­жаються конфіденційними, тобто не розголошуються і, як правило, істотно відрізняються від ринкових цін. Вони можуть бути як вищи­ми, так і нижчими за ринкові. Важливо, щоб у результаті викорис­тання трансфертних цін кінцева продукція підприємства мала ціну нижчу, ніж ринкова.

Використання трансфертних цін дає змогу істотно підвищити конкурентну спроможність підприємства. Це може бути здійснено за рахунок зниження цін на сировину й матеріали, послуги, які нада­ються дочірніми підприємствами, що помітно підвищує конкурен­тоспроможність кінцевої продукції. Понижені трансфертні ціни де­коли використовуються також для зменшення митних зборів та в інших цілях. Однак це суперечить антимонопольному законодавству України. Різновидом трансфертних цін виступають розрахункові ціни, що використовуються в окремих галузях української економі­ки (вугільній, цементній, скляній).

Іншим різновидом оптових цін виробника є закупівельні ціни. Закупівельні ціни являють собою ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продаютьсвою продукцію державним, кооперативним та приватним заготівельним, переробним та торговельним фірмам. Закупівельні ціни застосовуються також при заготівлі продукції хут­рового звірівництва, рибництва, закупках вторинної сировини. Зас­тосування таких цін звільняє сільськогосподарські підприємства від витрат, пов'язаних із транспортуванням, зберіганням та реалізацією продукції. В сільському господарстві колишнього СРСР застосову­валися диференційовані за зонами закупівельні ціни та система над­бавок (знижок) до них. Такі закупівельні ціни та система надбавок (знижок) установлювались централізовано й періодично перегляда­лися. Проте більшість господарств була хронічно низькорентабель­ною або й збитковою, а необхідний паритет¹ в обміні між промисло­вістю та сільським господарством був відсутній. У ході сучасної аграр­ної та загальної реформ в Україні сфера застосування закупівельних цін звужується, а договірних — розширюється. На практиці закупі­вельні ціни для окремих господарств трансформуються в середні ціни фактичної реалізації, в яких враховані ціни та кількість продукції, що продана через різні канали реалізації (заготівельним організаціям, через прямі зв'язки з роздрібною торгівлею, на колгоспному ринку тощо). Закупівельні ціни, що функціюнують у сфері договірної (вільної) торгівлі, встановлюються залежно від попиту й пропозиції.

За своїм складом закупівельна ціна включає витрати, прибуток і ПДВ.

Ще одним різновидом оптових цін є біржові ціни, які використо­вуються при операціях на біржі. Вони поряд із співвідношенням по­питу і пропозиції до моменту постачання товару враховують також величину відсотка за кредит, затрати на фінансування біржових опе­рацій, витрати на страхування і зберігання товару, комісійні броке­ру. За нормальної кон'юнктури біржові ціни найчастіше вищі, ніж за наявний товар. Особливості встановлення та застосування біржових Цін буде розглянуто у наступних темах.

Оптова ціна промисловості (торгівлі) являє собою ціну, за якою підприємства та організації-споживачі закуповують продукцію у по­стачальницько-збутових (оптових) організацій. Вона, крім оптової тни підприємства, включає постачальницько-збутову (оптову) націнку або знижку та податок на додану вартість збутових і транспор­тних організацій (див. мал. 3).

Постачальницько-збутова (оптова) націнка (знижка) — це ціна за послугу з постачання та збуту. Як і всяка інша ціна, вона повинна компенсувати витрати постачальницько-збутових (оптових)органі-зацій та забезпечити прибуток. До витрат таких організацій належать: вантажно-розвантажувальні роботи, складування, зберігання, підсортування, доведення продукції до вимог споживачів, аморти­зація основних засобів, витрати на опалення, освітлення, енергетичні витрати на технологічні потреби та інше.

Роздрібні ціни — це ціни, за якими населення купує товари у при­ватній, кооперативній та державній торгівлі. Роздрібні ціни є, як пра­вило, кінцевими цінами. Роздрібні ціни складаються з оптових цін, витрат і прибутку торгових організацій. Якшо товар надходить до торгових організацій безпосередньо від виробника, то у такому ви­падку роздрібна ціна складається з оптової ціни виробника і торго­вої націнки. Якщо канал руху товару від виробника до кінцевого спо­живача проходить через постачальницько-збутову організацію, то вона складається з ціни оптової торгівлі і роздрібної торгової націнки. За роздрібними цінами організації роздрібної торгівлі і продавці на вільному ринку реалізують товари кінцевому споживачу - населен­ню. Особливим різновидом роздрібної ціни є ціни на продукцію зак­ладів громадського харчування, тарифи¹ на послуги (побутові, ко­мунальні, туристичні, транспортні, розважальних закладів), ціни на житло, гаражі. Якшо товари купуються з одночасною виплатою або перерахунком грошей, то роздрібні й оптові ціни набувають форми готівкових, а якщо з відстроченням виплати - кредитних.

Роздрібні ціни тісно пов'язані з іншими видами цін. На рівень, співвідношення, динаміку роздрібної ціни впливають споживчий попит, рух грошових доходів, інфляція, мода, національні особли­вості. Підприємці мають справу з роздрібними цінами при визначенні ціни кінцевої реалізації товару, проведенні маркетингових дослід­жень, встановленні рівня оплати праці, соціальних трансфертів, а також при оцінці граничного рівня оптових та закупівельних цін. Роздрібні ціни можуть відрізнятися за поясами та регіонами країни, бути постійними, тимчасовими, сезонними. На товари-новинки та товари підвищеного попиту можуть встановлюватись підвищені роздрібні ціни.

Особливим різновидом роздрібних цін є ціни комісійної та аукці­онної торгівлі.

Аукціонна ціна — це ціна, шо склалася під час реалізації товарів на аукціонах у процесі зміни початкової (відправної) ціни, оголошеної аукціоністом, у бік підвищення або зниження. Така ціна може істот­но відрізнятися від ринкової, оскільки відображає унікальні та рідкісні властивості й ознаки товарів. Рівень аукціонної ціни визна­чається за принципом «хто дає більшу ціну». Розрізняють два спосо­би вторговування цін на аукціонах: аукціони з підвищенням і зни­женням цін. Ціна аукціону значною мірою залежить від рівня про­фесіоналізму особи, яка проводить аукціон.

Ціни комісійно'порпвлі застосовуються при продажу товарів і про­дуктів на комісійних засадах.

Розглянуті види цін можуть бути базовими (базисними) та лімітними.

Базові ціни встановлюються на попередні види продукції визна­ченого призначення з фіксованими параметрами якості. При поста­чанні товару з параметрами, що відрізняються від базових, рівні цін визначаються за допомогою надбавок і знижок базової ціни, які вра­ховують зміни в якості товару.

Товаровиробник може встановлювати на нові види продукції лімітну, тобто максимально допустиму ціну, яка забезпечить заці­кавленість споживачів у використанні нової продукції. Отже, лімітна ціна — це граничнодопустимий (верхній) рівень ціни нової продукції. Визначається вона на підставі вартісної оцінки поліпшення спожив­чих властивостей продукції, яке забезпечує відносне здешевлення її для споживача. Лімітна ціна визначається на початкових етапах роз­роблення (проектування) нової продукції і використовується для тех-ніко-економічних розрахунків, обгрунтування доцільності її вироб­ництва, встановлення договірних або прейскурантних цін.

Тема 4. Державне регулювання ціноутворен ня в Україні