Витікання – ін’єкції. Метод витікання - ін’єкції: визначення рівноважного випуску

20.“ витікання – ін’єкції”. Суть цього підходу полягає у тому, що виробництво певного обсягу продукції потребує адекватного розміру використаного доходу. Відомо, що частину цього доходу домогосподарства можуть заощаджувати. Заощадження означає витікання, або вилучення частини доходу із сукупних видатків, що означає зменшення споживання на величину заощаджень, яке стає недостатнім для закупівлі виробленого випуску продукції.

Зрозуміло, що підприємницький сектор не може продати весь обсяг виробленої продукції домогосподарствам, оскільки частину випуску становлять інвестиційні товари, споживачем яких є сам підприємницький сектор. Таким чином, інвестиції можна розглядати як ін’єкції у сукупні видатки, що забезпечують закупівлю вироблених інвестиційних товарів.

Зрозуміло, що сукупні видатки будуть дорівнювати обсягу випуску лише за умови рівності заощаджень і планових інвестицій, коли витікання коштів на заощадження повністю нейтралізується ін’єкціями у вигляді інвестицій. Саме така рівність визначає рівноважний випуск.

На рис 4.5 зображений кейнсіанський графік заощаджень, на якому крива заощаджень позначена як S, а крива планових інвестицій I_Pl. Ці криві перетинаються у точці А, яка відповідає рівню випуску за умов повної зайнятості, при якому заощадження домогосподарств дорівнюють інвестиціям фірм. При кожному іншому рівні доходу заплановані інвестиції не будуть дорівнювати запланованим заощадженням.

 S = I

Збільшення заощаджень – витікання, інвестицій – ін’єкції.

21. Заплановані інвестиції - інвестиції, які підприємства планують спрямовувти у вир-во відповідно до власного платоспроможного попиту.

Незаплановані інвестиції -інвестиції, які в умовах нерівноваги спрямовуються в товарні запаси.

Суперечність між заощадженнями та інвестиціями в кейнсіанській теорії розв’язується шляхом розмежування планових і фактичних інвестицій. Фактичні інвестиції складаються із запланованих і незапланованих інвестицій, причому останні діють як зрівнювальний компонент.Величина заощаджень кожного окремого індивіда визначається його власним бажанням утриматись від витрачання певної суми грошей незалежно від того, скільки він або інші захочуть інвестувати, і все-таки загальна величина заощаджень дорівнює загальній сумі інвестицій. Це можна пояснити тим, що заощадження подібно до витрачання, є двосторонньою угодою.
22. Дискретна фіскальна політика. Стимулювальна і стримуюча фіскальна політика.

Дискреційна фіскальна політика являє собою цілеспрямоване маніпулювання з боку держави бюджетними видатками і податками з метою вплинути на реальний обсяг вир-ва і зайнятість. Фіскальна політика є дискреційною в тому розумінні, що до неї уряд вдається кожного разу, коли виникає проблема подолання рецесійного розриву, що вимагає збільшення разових податкових надходжень і держ видатків.

Дискреційна фіскальна політика застосовується тоді, коли розрив між потенційним і реальним випуском і попитом є значним, а ек-ка при цьому може знаходитися навіть у стані рівноваги

Величина мультиплікатора державних видатків:

Графічно мультиплікативний ефект державних видатків відображає той факт, що вертикальна відстань між кривими С+І та С+І+G менша відрізка Y₁Y₂ в m_G разів.

Мультиплікатор податків:

Якщо дискреційна фіскальна політика здійснюється за умов збалансованого бюджету, коли видатки з бюджету дорівнюють податковим надходженням до нього T=G, то використовуєм м ультиплікатор збалансованого бюджету :

23.Граничний коефіцієнт податків і складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків.

Граничний коефіцієнт податків:

t= ∆T/∆Y

Мультиплікатор державних видатків:

Y=C+I+G

C=c’(1-t)Y, де с’- гранична схильність до споживання, t- частка податків у сукупних доходах.

Y=C”+ C’(1+t)Y +I+G, I=const

Мультиплікатор податків:

Y=C+I+G

C=c’(Y-T), де T-загальна величина податків, які держава вилучає з доходів; (Y-T)-дохід після оподаткування.

Y=c’(Y-T)+I+G

Y(1-c’)=C-c’T+I+G

Мультиплікатор податків відображає те явище, що зростання податків на певну величину зменшує випуск, а відповідно і ЧНП на більшу величину. Ефект мультиплікації спостерігається тому, що рівень споживання зменшується, а це, в свою чергу, зменшує дохід, який знову зменшує споживання, і т.д.