Список рекомендованої літератури. 2. Географічна енциклопедія України.: В 3-х т

1. Балахонова А. И., Балахонов В. И. Феодосия. Путеводитель.– Симферополь, 1984.

2. Географічна енциклопедія України.: В 3-х т. – К.: УРЕ, 1988. – 1993 c.

3. Стафійчук В. І. Рекреалогія: Навч. посіб. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264с.

4. Лукьянова Л. Г. Рекреационные комплексы: Учеб. пособ. – К.: Вища школа, 2004. – 346 с.

5. Современное состояние и пути оптимального использования курортных и рекреационных ресурсов Крыма. – К., 1984.

6. Семена Н. Структурная революция. Крымский пролог // Крымская правда, 2004.

Кримський рекреаційний регіон охоплює Ялтин­ський, Євпаторійський, Феодосійський рекреаційні райони та курортні місцевості (Ласпі, Кастрополь, Місхор тощо) й зони короткочасного відпочинку місцевого населення. Розташований він у межах Кримського півост­рова у степо­вій фізико-географічній зоні помірного поясу, і лише Пів­денний берег Криму - у суб­тропічному фізико-географічно­му поясі.

За природними рекреаційними умовами цей регіон поділяють на Південний берег Кримуі східне узбережжя, Головне пас­мо Кримських гірі Північне перед­гір’я. Природні рекреаційні ресурси регіону: помірно континентальний клімат (на пд. узбережжі - з рисами суб­тропічного), тепле море, лікувальні грязі та мініральні води. Опадів - від 400 до 1100 мм на рік. Тривалість сонячного сяйва – 2200–2500 год. на рік. У теп­лий період року переважає бризова циркуляція повітря. На клімат регіону суттєво впливають Чорне та Азовське моря, температура води біля узбережжя – понад +17° (червень-жовтень). Загальна довжина пляжів (галечнико­вих, піщаних і піщано-ракушнякових) становить близько 450 км. Тривалість купального сезону - понад 4 міс. Найбільша глибина Чорного моря – 100 м – є сприятливою для підводного полювання і дайвінгу. Солоність води – до 14%. Морська флора охоплює 660 видів і понад 2000 видів представників фауни [5].

Річки маловодні. Тут понад 50 солоних озер, об'єднаних у 5 груп – Тарханкутську, Євпаторійську, Перекопську, Чонгаро-Арабатську та Керченську. Серед великих солоних лиманних озер – Старе озеро, Сакське озеро, Тобечицьке озеро тощо. Найбільше рекреаційне значення мають озера - Сакське, Тобечинське, Старе, Долузлав. Ріки регіону невеликі, маловодні і для рекреаційного використання непридатні. Як туристичні об’єкти використовують каньйони деяких рік (Кача, Альма, Бельбек) та водоспа­ди, серед яких – найвищий в Україні водоспад Учан-Су. Основні запаси лікувальних грязей (переважно суль­фідних) зосереджені в озерах і становлять близько 24 млн т. Відомо понад 100 джерел мінеральних вод різної мінералізації та хімічного складу (хлоридні кальцієво-натрієві; хлоридно-натрієві, гідрокарбонатно-хлоридні натрієві тощо), зазвичай, на північному схилі Крим­ських гір, поблизу Євпаторії, в Саках, Феодосії, у курортній місцевості Мелас тощо. Здій­снюють тут також промисловий розлив мінеральних вод «Айвазовська», «Євпаторійсь­ка», «Кримська», «Феодосійська» та «Ялтинська».

Регіон характери­зується найвищим по­казником природно-заповідної насиченості. Для охорони при­роди створені: Ялтинський гір­сько-лісовий заповідник, запо­відник Мис Мартьян, Карада­зький заповідник, Кримське заповідно-мисливське господар­ство, Нікітський ботанічний сад, численні заказники і па­м’ятки природи державного і місцевого значення.

Особливе рекреаційне значення мають Кримські гори. Розташування їхнє дугоподібне. Вершини Кримських гір, плоскі і майже безлісі, називають яйлами (від тюрського - пасовища). Загалом налічується десять яйл. Наймальовничіші - Демерджі, Яй-Петрі, Чатир-Даг. Найвищою горою Кримських гір є Роман-Кош (1545 м). У карстовому гроті Каїк-Коба на Довгоруківській яйлі виявлено перші на території України і Східної Європи рештки неандертальця.

Спелеоресурси хоча й незначні, але досить привабливі для туристів. Тут розташована найглибша печера в Україні – Солдатська (517 м).

Автономна республіка Крим [5] налічує 992 історико-архітектурні пам’ятки, 25 історичних міст і селищ, 20 музеїв, 3441 історико-культурних ресурси. Поблизу Бахчисарая виникли міста-фортеці: Мангуп, Ескі-Кермен, Чуфут-Кале. Відомими історичними пам’ятками Криму є: античне місто Херсонес поблизу Севастополя; Царський курган у Керчі, генуезька фортеця в Судаку.

Загалом тут функціонує [5] понад 700 лікувально-оздоровчих за­кладів, зокрема 128 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням на 48,5 тис. ліжок і 121 будинок та пансіонат відпочинку на 34,9 тис. місць. Загальна кількість організованих рекреантів –понад 1 млн 860 тис. ос. на рік. Існуюча структура ку­рортно-рекреаційної сітки Кримського рекреаційного регіону складається на 30% - з лікувальних закладів і на 70% - із закладів відпочинку, у т. ч. 10% - плановий туризм і 30% итячий відпочинок. Рекреаційні ресурси регіону ефективні у разі лікування за­хворювань органів дихання (у т. ч. туберкульозом), сер­цево-судинної системи, опорно-рухового апарату та функціо­нальних порушень нервової си­стеми. Кримський рекреаційний регіон є значним тури­стичним центром країни. На його території 15 турбаз, у т. ч. найбільша - «Примор’я» (понад 1200 місць) у Фланерському. Тут проходить 14 пла­нових туристичних маршру­тів (автомобільні, пішохідні, морські). Серед основних рекреаційних вузлів регіону - Севастополь, Керч, Феодосія, Судакта ін. Наукове значення для організації ку­рортної справи має діяльність Ялтинського науково-дослідного інституту фізметодів лікування і методич­ної кліматології ім. І. М. Сєченова.

Ялтинський рекреацій­ний район - частина Крим­ського рекреаційного регіону на Південному березі Криму. По­діляється на Ялтинський рекреаційний підрайон та Алуштинський рекреаційний підра­йон і охоплює місто-курорт Ялту та курорти Гурзуф, Алупку, Алушту, Голубу Затоку, Форос. Роз­ташований амфітеатром на Південному березі Криму, об­межений мисами Ай-Тодор і Сарич. Основними рекреаційними ресур­сами Ялтинського рекреацій­ного району є субтропічний клімат середземноморського типу із м’якою зимою (пересічна т-ра лютого + 14°) і теплим сухим, сонячним літом (пересічна т-ра липня + 24°), а також тепле море (вода біля узбережжя нагрівається до + 26°), пляжі, мінеральні джерела (мінеральні води суль­фатного складу). Опадів – близько 700 мм на рік. Тривалість сонячного сяйва – 2260 год. на рік. Купальний сезон триває понад 4 місяці (червень-жовтень). Діють від­криті й закриті плавальні басейни з морською водою, що загрі­вається. Освоєння рекреаційних ресурсів району почалося на­прикінці ХІХ ст. У 1990 діяло 230 лікувально-оздоровчих закладів на 68,2 тис. місць, зокрема 79 санаторіїв і 39 будинків відпочинку та пансіонатів. Загальна кількість рекреантів –понад 2,7 млн, у т. ч. 752 тис. за путівками. У період літ­нього курортного сезону тут од­ночасно перебуває до 260 тис. рекреантів.

Ялта. Відоме місто-курорт розташоване на південних схилах Кримських гір, на березі Ялтинської бухти, в 79 км від Сімферополя, з яким має трелейбусне сполучення. Розташована в амфітеатрі, утвореному відрогами Кримських гір, розділених долинами рік Дерикой і Учан-Су. Ялта - адміністративний центр Південного берега Криму, центр Великої Ялти ланцюжка курортних міст і містечок від Гурзуфа до Фороса. Населення Ялти - 88 ос. Середня температура лютого – + 3,8°, липня – + 23,7°. Опадів - 635 мм на рік. Сонечне сяйво - 2250 год. на рік. Купальний сезон триває з червня по жовтень (з температурою води + 17°С і вище). Середньорічна температура морської води – + 14,2°. У місті діє 30 санаторно-курортних закладів, у межах Великої Ялти - 144. На території міста є джерела мінеральної води. Ялта - місце проведення численних міжнародних зустрічей, фестивалів мистецтв. Тут щороку проводять фестиваль пісні «Море друзів», міжнародний фестиваль народної творчості.

Ялту вперше згадано 1169 р. як рибальське селище Джаліта. Греки називали його Яліта («берегова», «прибережна» - від грецького «ялос» «берег»). До часу зарахування Криму до складу Російської імперії тут було невелике рибальське село. З кінця XVIII ст. до 1830-х років це була, посуті, прикордонна застава, на якій служили прикордонники так званого грецького батальйону. У 1838 р. Ялту проголошують містом, але лише з 1860-х р. тут починається інтенсивне будівництво. Згодом поблизу Ялти (Масандра і Лівадія) будують палаци для відпочинку російських імператорів. Ялта стає модним фешенебельним курортом. Планували спорудити залізницю з Севастополя до Ялти, однак не вдалося цього здійснити. У 1945 р. в Лівадійському палаці поблизу Ялти (Лівадія) відбулася історична Ялтинська конференція, яка визначила світовий устрій після Другої світової війни. Останніми роками Ялта знову відновлює статус міста важливих міжнародних зустрічей на вищому рівні.