Основним завданням енергетичного господарства є надійне і безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімальних витратах.
Обсяг і структура енергоресурсів, які споживаються, залежить від потужності підприємства, виду виробничої продукції, характеру технологічних процесів, а також зв’язок з районними енергосистемами.
До складу енергетичного господарства підприємства входять: електрична і теплова станції; високовольтні підстанції, які живлять підприємство від централізованої системи; паросиловий цех, газогенераторна, киснева, компресорна, водонасосна станції; цех ремонту електрообладнання, телефонна станція та інші.
Споживання електроенергії у виробництві протягом доби, днів тижня і календарного періоду нерівномірне. Виходячи із цього, режими виробництва всіх видів енергії залежать від режимів її споживання.
Потреба підприємства в енергії може покриватися за рахунок повного забезпечення енергією всіх видів від власних установок. Невеликі, а деколи і середні машинобудівні підприємства одержують всі види енергії від районних систем, сусідніх підприємств.
|
|
Частіше розповсюджений комбінований варіант, при якому окремі види енергії (електроенергія і газоподібне паливо) підприємства одержують від районних енергосистем, а інші види енергії виробляються на заводських установках. Цей варіант вважають найбільш раціональним.
Завданням енергетичного господарства є також виконання правил експлуатації енергетичного обладнання, організація його технічного обслуговування і ремонту, проведення заходів, спрямованих на економію енергії, а також заходів із вдосконалення і розвитку господарства.
На великих і середніх машинобудівних підприємствах енергетичне господарство очолює головний енергетик, на великих воно може знаходитися в підпорядкуванні головного механіка.
У складі служби головного енергетика великого підприємства утворюється бюро енерговикористання, енергообладання, електричні і теплові лабораторії.
Основною задачею групи енерговикористання є нормування витрат енергетичних ресурсів, планування енергопостачання, складання енергетичних балансів, зведений облік і аналіз використання енергії.
Група енергообладнання (технічне бюро) здійснює керівництво планово-попереджувальними ремонтами установок і енергомережі, контроль за технічним станом мереж, обладнання і правил їх експлуатації, розробляє заходи із вдосконалення енергогосподарства, економії енергетичних ресурсів.
Енергетичні лабораторії виконують дослідницькі роботи зі зниження витрат енергії і палива, проводять різного роду виміри, випробування обладнання і мереж, перевірку контрольно-вимірювальних приладів.
|
|
Персонал енергетичних цехів і цехових енергетичних господарств ділиться на черговий, який забезпечує безперебійність енергопостачання, і персонал, зайнятий виконанням ППР і монтажних робіт.
Розрахунок потреби в енергоресурсах
Режим економії енергетичних ресурсів передбачає необхідність витрат електроенергії, стисненого повітря, пари, газу і води.
Норми діляться на диференційовані і укрупнені.
Диференційовані – на окремі агрегати, деталі, операції.
Укрупнені – на цех, дільницю, підприємство (по підприємству може встановлюватися норма на 1000 крб. виробленої продукції).
Раціональна організація енергогосподарства основана на плануванні виробництва і споживання всіх видів енергії.
Основою встановлення витрат на силову електроенергію є встановлена потужність обладнання і час його роботи
де Wc – витрати силової електроенергії, квт·год;
Nвст – встановлена потужність електродвигунів всього обладнання;
F – річний фонд часу роботи одиниці обладнання;
Кз – середній коефіцієнт завантаження обладнання;
Код – коефіцієнт одночасності роботи обладнання; (для верстатів – 0,6-0,7; для мостових кранів – 0,3-0,4)
Кс – коефіцієнт корисної дії моторів (0,9-0,95).
Витрати електроенергії на освітлення встановлюються за формулою:
де Wn – питомі витрати електроенергії на освітлення рпи нормі 15 Вт·год на м2;
t – тривалість освітлення за рік, год;
S – площа, що освітлюється в м2.
Річні витрати стисненого повітря, яке використовується для віддалення стружки, обдувки верстатів і деталей в пневматичних інструментах визначається за формулою:
де Нс.п – норма витрат стиснаного повытря за 1год, м3/год;
F – річний фонд часу роботи одиниці обладнання, год;
Мо – кількість однорідних одиниць обладнання, які споживають стиснене повітря;
Кв.п – коефіцієнт втрат повітря у трубопроводі (5%).
Витрати на пару на опалення розраховуються за формулою:
де Нn – питомі витрати тепла (ккал-год) на 1м3 будівель;
Фо – кількість годин опалювального сезону ≈ 4320 год;
Vб – об’єм будинку, м3;
U – теплота випаровування, 540 ккал/кг.
Вода витрачається виробничих і побутових потреб.
У першому випадку витрати води для виготовлення охолоджених сумішей розраховується за формулою:
, м3
де Нв.о – норма витрат води для оходження сумішей на 1 верстат, год/л;
М – кількість верстатів, які працюють з охолодженням;
Кз – середній коефіцієнт завантаження обладнання;
F – річний фонд часу роботи одигиці обладнання,год.
Витрати води для побутовихпотреб:
, м3
де Нв.n – норма витрат води на 1 працівника в зміну, л;
Ф – кількість робочих днів в рік;
Ч – чисельність працівників.
Основними напрямками вдосконалення енергетичного господарства машинобудівного підприємства є:
1) перехід на централізоване енергопостачання;
2) використання найбільш економічних енергоносіїв, заміна рідкого палива газоподібним;
3) впровадження раціональних методів організації ремонту і технічного обслуговування енергетичного обладнання і мереж;
4) широке використання техніко-обгрунтованих норм витрат енергоносіїв, режим економії і т.д.
Техніко-економічні показники енергетичного господарства об’єднуються в чотири групи:
І) Показники виробництва і розподілу енергії – питомі витрати палива на виробництво всіх видів енергії; ККД генеруючих установок;
ІІ) Питомі витрати енергії і палива;
ІІІ) Показники собівартості виробництва енергії (теплової, електричної, енергії стисненого повітря і пари);
ІV) Показники енергоозброєності.