Методичні поради

У першому питанні першого заняття пізнання розглядайте як процес, як розвиток, тобто як діяльний перехід, здійснюваний людиною від незнання до знання і від нього до. нового знання у всій різноманітно­сті його форм /чуттєвий образ, поняття, міркування, висновок, гіпо­теза, теорія, наука, система наук, метод, методологія і т.ін./. Ті­льки тоді, коли відбувається

перехід від незнання до знання, здійс­нюється пізнання. Отже, розвиток є способом, у який існує пізнання, а нове знання - найважливішим показником і результатом такого роз­витку. Таким чином, безперервний перехід від незнання до знання і являє собою основний зміст пізнавальної діяльності людини. З точки зору цього змісту і усвідомте для себе найважливіші гносеологічні категорії: відбиття, свідомість, пізнання, творчість, суб’єкт і об’єкт пізнання, основні сфери пізнавальної діяльності людини - споглядання, мислення, практика. І щоб усі ці категорії не відкла­лись у вашій свідомості безладним набором, наче боби в мішку, не даючи вам цілісного розуміння пізнавальної діяльності, з’ясовуйте зміст кожної, виходячи з того, що вона дає для пояснення і розумін­ня основного змісту пізнання, тобто розвитку знань, їх прирощення, розширення та поглиблення. Усі категорії для того й вироблювалися в історії філософії, щоб зрозуміти, як людина пізнає світ і саму себе, як поширюється і поглиблюється її пізнання та самопізнання.

І лише з'ясувавши таким чином зміст найважливіших гносеологічних категорій, ви матимете можливість продумати й осмислити споконвічну суперечку у філософії про межі людського пізнання і самопізнання, яка існує між скептицизмом, агностицизмом та їхніми філософськими антиподами - як серед матеріалістів, так і серед ідеалістів. Ви та­кож зрозумієте зміст різних гносеологічних підходів щодо пояснення людського пізнання - сенсуалізму, раціоналізму та практицизму. Вам стане ясно, навіщо науці потрібна філософська теорія пізнання.

Вивчаючи друге питання семінарського заняття, зрозумійте спо­чатку зміст поняття "істина" в його протилежності поняттю "помилка". Вивчаючи літературу, продумайте їх співвідношення. Може істина ста­ти помилкою або ні і навпаки? Чи існує межа між істиною і помилкою і яка вони? Чи може істина існувати без помилки і навпаки? Розбері­ться в тому, якою мірою істина може бути і буває об’єктивною. Чи оз­начає це, що істина об’єктивна

/подібно до того, як об’єктивна реа­льність/, тобто існує до, поза і після людини, чи вона є якістю знань, яка не існує без них? Чи існує помилка незалежно від люди­ни? Майте на увазі, що розуміння істини як відповідності знань об’єк­тивній реальності може бути різним - залежно від того, як філософія інтерпретує реальність - матеріалістично чи ідеалістично.

Питання "що таке істина?" не плутайте з питанням "який ступінь істинності людських знань?" При розв’язанні першого питання достат­ньо двох понять - "істина" та "помилка". Для розв’язання другого пи­тання їх вже недостатньо. І гносеологія виробила додаткові поняття: абсолютна і відносна, абстрактна і конкретна істини. По суті, це різноманітні назви, гносеологічні характеристики одного й того само­го. І їх створено у гносеології для розуміння того, наскільки можли­ве людське знаходження істини у пізнанні, що розвивається, де здійс­нюється постійний перехід від незнання до знання. До яких крайнощів доводить однобічність заперечення абсолютної та відносної істини, з’ясуйте на прикладі релятивізму та догматизм у гносеології.

В історії гносеології теоретично апробувалися, "програвалися" - як матеріалістами, так і ідеалістами - різноманітні критерії істи­ни, які беруть за основу почуттєве споглядання, мислення, практику. Серед цих критеріїв фігурують і сприйняття, і розум, і користь, і значущість, і досвід, і логічна суперечливість і багато іншого. Про­думайте можливості кожного критерію і, роблячи вибір між ними, вра­ховуйте розвиток пізнання.

У третьому питанні семінарського заняття передбачається з’ясу­вання не пізнання взагалі, як було досі, а особливого пізнання - наукового, його структури /будови/ та специфіки. Щоб вам легше було розібратися у цьому питанні, передусім усвідомте, що йдеться не про науку як особливий соціальний інститут, а про особливості пізнава­льного процесу, результатом якого є наука» Таким чином, спробуйте знайти відповідь на запитання: чим відрізняється наукове пізнання від іншого людського пізнання та

відображення /наприклад, донауково­го, повсякденного, художнього, морального, релігійного/? Чим воно відрізняється по суті, тобто за суб'єктом, об’єктом, процесом, спо­собом здійснення, за змістом і формою створених знань. В цьому пунк­ті вивчення ще раз осмисліть значення теорії пізнання у розвитку науки.

Приступаючи до останнього питання цього заняття, ви повинні ви­ходити з того, що у першому наближенні ви вже володієте тим, що від­биває поняття "метод пізнання". Це саме так тому, що діалектика - це не лише теорія, яка відображає і пояснює розвиток, а й метод пізнан­ня процесу розвитку. А співвідношення теорії та методу являє собою приклад діалектичної взаємодії протилежностей у складі єдиної діа­лектичної суперечності, що здійснюється /розгортається, розв'язує­ться/. Насправді, теорія створюється за допомогою відповідних мето­дів, а самі ці методи виникають і вдосконалюються за допомогою нау­кових теорій.

Метод пізнання - це усвідомлення і свідомо здійснюваний людиною спосіб буття його пізнавальної діяльності, який тотожний об'єкту, що пізнають. До. складу способу входять:

1. Знаряддя і засоби пізнання.

2. Різноманітні прийоми пізнавальної діяльності.

3. Знання, за допомогою яких здійснюється "прирощення" науки, здобуваються нові знання.

Наукознавство сьогодні налічує понад дві тисячі відносно само­стійних наук, а виходячи з того, що кожна наука має свої методи, можна припуститися думки, що методів можна налічити десятки тисяч. Щоб мати змогу свідомо орієнтуватися у цьому розмаїтті методів, розуміти наявність певної єдності між ними, окрім загальної уяви про суть наукового методу, конче потрібно ознайомитися з типологією /класифіка­цією/ методів науки. Це і буде своєрідним путівником в океані методологічного арсеналу науки. Наукова класифікація потребуй наявності об'єктивних засад /основ/.

У даному випадку ці засади визначаться лише пізнавальним процесом, його будовою та структурою. Через це класифікацію наукових методів слід починати за об’єктами пізнання, тобто за обсягом предметної області, в якій вони використовуються.

На цій підставі їх можна поділити на три діалектично пов'язані між собою групи /класи/: це часткові, загальні та всезагальні методи.

Опріч цього, класифікацію методів пізнання можна побудувати на базі структури самого пізнавального процесу з урахуванням його го­ловних сфер /споглядання, мислення, практика/. У цьому разі методи можна поділити на емпіричні, теоретичні, експериментальні.

Розібравшись з їх складом, отримаємо в першому наближенні уяву про предмет цього питання /науковий метод/. Подальша робота полягатиме в ознайомленні з конкретними методами, у свідомому їх засвоєн­ні, у формуванні та закріпленні вміння практично користуватися ними.

План семінарського заняття №10

Тема: «Людина і суспільство».

І. Навчальні питання.

1.1 Розвиток суспільства як історія змін в економічній, соціальній, політичній і духовній и сферах суспільства.

1.2 Суспільна свідомість, її стуктура, рівні і форми.

1.3 Прогрес – історично необхідний напрямок розвитку суспільства.

ІІ. Реферати (доповіді, повідомлення).

2.1 Реферат: «Історичні форми спільності людей (рід, община, плем’я, народність, нація)».

ІІІ. Література.

3.1. Обов’язкова:

-Філософія. Навчальний посібник. (За ред. І.Ф. Надольного) К.: «Вікар», 2008.

- Щерба С.П., Тофтул М.Г. та ін. Філософія: короткий виклад. – Навч. посібник. – «Кондор». – 2003.

- Петрушенко В.Л. Основи філософських знань: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти I – II рівнів акредитації, 4-те видання. – Львів: «Магнолія 2006», 2008.

- Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (За ред. І.В. Бичка) К.: 1993.

3.2. Додаткова:

- Введение в философию: учебник для вузов в 2 ч. – М.: 1991.

- Мир философии. Книга для чтения. В 2 ч. – М.:1991.

- Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. – М.: 1988.

- Токарев С.А. Ранние формы религии. – М.:1990.

- Джанатова Л.С., Шпеко М.К. Навчально – методичний посібник з філософії. – Васильків:1996.

-Вілков В.Ю. Людина і світ. – К.: Феміна, 1995.