Забалка

Предместье Херсона - Забалка - получило свое название по месторасположению относительно центра города - за оврагом (за балкой). Первым сооружением на Забалковской горе был военный госпиталь, построенный в начале 80-х годов XVIII века. Жилой район стал образовываться лишь в 20-е годы следующего века. Базар на Забалковском форштадте (нынешняя ул.Комарова) возник после строительства церкви Св.Николая в 1842 году (ул.Доброхотова). Здесь торговали лишь местные жители, так как сюда не приезжали крестьяне из пригородов. На Забалковском рынке вовсе не было такого выбора товаров, как на Привозе, да и за покупателями особо торговцы не охотились, продавали лишь самое необходимое, в том числе и воду ведрами.

Сегодня в районе Забалки можно увидеть большие дома зажиточных горожан, а в позапрошлом веке этот район Херсона считался самым бедным участком города, где ютился главным образом рабочий люд. Улицы немощены, пыль стояла страшная, всюду маленькие домики. Освещалась эта часть города далеко не вся…

В целом, жизнь на Забалке по-своему кипела, но не привлекала особого внимания общественности за чертой города, чего не скажешь о Карантинном острове. Но это, как вы понимаете, уже следующая история.

Галина Ляшевская

ХЕРСОН. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.

З глибокої давнини на берегах Дніпра, де нині розкинувся Херсон, вирувало людське життя. Тут войовничі скіфи зустрічалися з давньогрецькими мореплавцями та купцями, слов"яни-землероби - з кочовими володарями Степу - печенігами та половцями. В ХІ-ХІІІ ст. на великому торгівельному шляху "з варягів у греки" стояло місто Олешшя - головний морський порт Київської Русі. З ХV ст. цими землями проліг кордон між володіннями українського козацтва, кримських татар, турків-османів. Майже три століття тому на острові Кошовому /нині о.Карантинний/, де зараз міські вулиці та парки, існували зимівники запорозьких козаків.

Часом визначних подій в історії краю стало ХVIII ст. У 1737 році під час російсько-турецької війни на високому правому березі Дніпра було збудоване російське укріплення Олександр-шанц, що стало попередником Херсона. Завоювання Російською імперією Чорноморського узбережжя зумовило необхідність побудови флоту. Тому 18 червня 1778 року Катерина II підписала указ про заснування фортеці та верфі з історичною назвою - Херсон. Це ім"я майбутнє місто отримало на честь давньогрецького Херсонеса, середньовічного Херсона в Криму, де у 988 році хрестився князь Володимир, звідки світло християнства пішло на Русь.

Херсонську фортецю будували тисячі солдатів та офіцерів, майстрів та ремісників. Жителями новозбудованого міста були українці та росіяни, греки, французи, німці, люди інших національностей. Вже у перші роки існування Херсона сформувалися й отримали свої назви історичні райони міста: Фортеця, Воїнське та Купецьке передмістя, Млини, Сухарне, Забалка.

У Херсоні починалося будівництво Чорноморського флоту. Вересневим днем 1783 року зі стапелів адміралтейської верфі було спущено на воду перший великий корабель "Слава Екатерины".

З Херсоном були тісно пов"язані долі багатьох історичних осіб Росії й України ХVIII ст. Одним з ініціаторів заснування міста став князь Г.О.Потьомкіи-Tаврійський; а керівником будівництва фортеці -І.А.Ганнібал - двоюрідний дід О.С.Пушкіна. Визначним організатором флоту був адмірал М.С.Мордвіноз, а адмірал Ф.Ф.Ушаков не тільки брав участь у створенні бойових кораблів, але й готував їх екіпажі до дій проти турецького флоту. Колишню запорозьку славу примножували козаки та їх отамани: Сидір Білий, Захарій Чeпіга, Антон Головатий, зусиллями яких було cтворене Чорноморське козацьке військо. У І787 року командуючим військами при Херсоні та Кінбурні був призначений видатний полководець О.B.Суворов. Він першим відзначив патріотизм херсонців, готовність захищати місто у важку воєнну годину.
Наприкінці ХVIII ст. Херсон відіграв важливу роль у розвитку внутрішніх та зовнішніх економічних зв"язків Росії. Через Херсонський порт здійснювалася торгівля з Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами Європи.

У 1803 році Херсон став центром губернії. У місті розвивалося цивільне суднобудування, виростали підприємства з переробки продукції сільського господарства. Після 1861 року намітився значний ріст економічного потенціалу краю. З проведенням днопоглиблювальних робіт у руслі Дніпра, Херсон знов набув значення важливого морського порту. На початку XX ст. десятки мільйонів пудів хліба щорічно вивозилися звідси до Англії, Німеччини, Данії та інших держав. Промислові підприємства міста постачали продукти харчування, легкої промисловості, суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, лісообробки. У 1907 році залізнична колія з"єднала Херсон з великими містами країни, а у 1908 році дала струм перша міська електростанція.

На 1914 рік населення Херсона перевищило 80 тис.чоловік. Місто було не тільки адміністративним, але й культурним центром Півдня України. Тут функціонувало більше 50 шкіл, училища, 6 гімназій. Визнаних спеціалістів готувало земське сільськогосподарське, морехідне, медичне, комерційне училища, учительська семінарія. У місті діяли театр, музичне товариство, бібліотеки, два музеї. Значну роботу з розбудови та благоустрою виконувала міська дума.

Звістка про повалення самодержавства була отримана в Херсоні 2 березня 1917 року. У цьому ж місяці в місті утворився орган самоврядування "Комітет порядку та спокою", що підлягав Тимчасовому уряду і який очолив губерніальний комісар П.Д.Горич. 13 березня 1917 року виникла Рада робітничих та солдатських депутатів, головою якої став прапорщик О.І.Кліменко. Третім претендентом на владу в Херсоні стала українська губерніальна Рада на чолі з бувшим вчителем В.М.Чехівським.

У добу між Жовтневою і Лютневою революціями всі партії отримали легальне становище. У Херсоні діяли партії: есерів, кадетів, більшовиків, меншовиків, українських націонал-демократів тощо.

18 січня 1918 року в місті була встановлена влада Рад. Цей період тривав два місяці. Було проведено націоналізацію підприємств, ліквідовано старий адміністративний апарат, встановлено в місті "революційний порядок".
5 квітня 1918 року місто було захоплено військами австро-німців, спільно з українськими січовими стрільцями. В Україні настала доба правління гетьмана П.Скоропадського, яка протрималася 8 місяців. Після Листопадової революції в Німеччині австро-німецькі війська залишили Херсон.
На зміну прийшла влада Директорії, а 29 січня 1919 року в місто прибули англо-франко-грецькі війська.

8 березня 1919 року загони - І-ої Задніпровської дивізії під командуванням Г.М.Григор"єва захопили місто і влада перейшла до Ради робітничих та солдатських депутатів. Під II керівництвом проводилася політика радянського уряду - "військового комунізму".

З 13 серпня 1919 року Херсон перейшов під головування військ А.І.Денікіна.
16 квітня 1920 року до міста вступила Червона армія.

Із закінченням громадянської війни у Херсоні почалася робота по відбудові промисловості та господарства. Відновлюються: завод Гуревича, верфі Вадона, майстерні їм. Комінтерна.

В березні 1923 року Херсон став центром Херсонського округу. До червня 1925 року, до ліквідації губерній він входить до складу Одеської губернії. У 1925 року в місті проживало 46 тис. 230 чоловік. Були збудовані великі промислові підприємства: кондитерська фабрика /1928 року/, консервний завод /1929 року/, електромашзавод /1932 року/, бавовнянопереробний завод /1933 року/, у 1931 році збудовано нові корпуси судноремонтного завода ім.Комінтерна, закінчилося спорудження елеватора - одного з найкрупніших у державі, споруджувався нафтопереробний завод.

Збільшив обіг вантажів херсонський порт у 1939 році, з нього було перевезено 1 млн.тон вантажів/.
У 1941 році в Херсоні був відкритий аеропорт. На цей рік в Херсоні працювали чотири поліклініки, 3 лікарні, 22 дит.садка, 59 шкіл, 7 дит.будинків, 2 ВУЗи.

З початком Великої Вітчизняної війни 22,5 тис.чол. з Херсонщини вступили до лав добровольців. З Херсона у серпні 1941 року евакуйовані були заводи: нафтопереробний, сільськогосподарського машинобудування, судноремонтний. За 20 діб евакуації на лівий берег Дніпра було переправлено 130 тис. чоловік. У середині серпня 1941 року німецько-фашистські війська підійшли до Херсону. Відважно захищали місто воїни 51-ої стрілецької дивізії і моряки Дунайської військової флотилії.

Оборона міста тривала з 15 по 18 серпня, коли Херсон був захоплений фашистами. 13 березня 1944 року період окупації закінчився і місто було визволене військами 49-ої гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковнима В.П.Маргелова, та 295-ої стрілецької дивізії під командуванням полковника В.П.Дорофеева.
За визволення Херсона наказом Верховного головнокомандуючого 49-ій гвардійській стрілецькій дивізії, 295-ій стрілецькій дивізії, 377-ому арт. полку, 1-ому авіатранспортному полку, 243-ому окремому батальйону зв"язку, 773-ому окремому радіовзводу було присвоєно звання "Херсонський". 15 воїнам за визволення міста було присвоєно звання Героїв Радянського Союзу. 30 березня 1944 року Херсон знов отримав статус обласного міста.
У повоєнні роки м.Херсон перетворилося на крупний промисловий, сільськогосподарський та культурний центр на півдні України.

Галузеве формування промисловості Херсона, в цілому, закінчилося в 50-ті роки, коли запрацювали виробничі потужності суднобудівного заводу, заводів ім.Петровського, нафтопереробного, бавовняного комбінату.
У 1951 році розпочалося будівництво суднобудівного заводу, а вже через три роки з його стапелів зійшли перші 2 танкери „Херсон” та „Грозний”. Всесоюзною будовою був бавовняний комбінат, закладення першої черги якого - прядильно-ткацької фабрики №1, відбулося в грудні 1952 року. В січні 1955 року було випущено перші метри тканини.
У 60 роки в місті відкрито тролейбусне сполучення. З 1961року розпочався регулярний рух суден на підводних крилах за маршрутом Херсон-Одеса.

В березні 1977 року в Херсоні почалося будівництво автомобільного мосту через Дніпро, який зв"язав місто з лівобережжям та Кримом.
За великі досягнення в розвитку промисловості, будівництва культурно-освітніх закладів та житлових будівель, а також на честь 200-річчя міста, Херсон було нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора /1978року/.
Сьогодні у Херсоні мешкає більш ніж 350 тисяч населення. Сучасний Херсон - адміністративний, індустріальний і культурний центр області. Місто розташоване на правому березі Дніпра у 25 км. від Дніпровського лиману Чорного моря. Територія міста - 68,7 км2.

Відстань від Херсона до Києва автошляхами – 603 км. Місто поділяється на три адміністративних райони: Дніпровський, Суворовський, Комсомольський. Херсон - морський та річний порт на Дніпрі.

ПОТЬОМКІН ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ /1739-1791/ - російський державний діяч, генерал-фельдмаршал, з 1776 р. - новоросійський, азовський та астраханський генерал-губернатор. Під його керівництвом здійснювалась політика заселення та економічного засвоєння Північного Причорномор'я, будувались міста Херсон, Миколаїв, Севастополь, Катеринослав, створю­вався Чорноморський флот. Похований в Катерининському соборі в Херсоні. Традиційно, з кінця XVIII ст. Вважається одним з засновників міста Херсона.

ГАННІБАЛ ІВАН АБРАМОВИЧ /1735-1801/ - син "арапа" Петра І Ібрагіма /Абрама/ Ганнібала, двоюрідний дід О.С.Пушкіна, генерал-цейхмейстер, з 1779 р. - генерал-поручик. 25 липня 1778 р. указом Катерини II призначений головним командиром Херсонської фортеці. Брав участь у створенні першого плану Херсона, керував будівництвом корабельної верфі та міста у 1778-1783 рр.

КОРСАКОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ /1749-1788/ - інженер-полковник, у 1784 р. призначений командиром будівництва Херсонської фортеці. Учасник російсько-турецької війни 1787-1791 рр., загинув під час облоги Очакова, похований біля Катерининського собору в Херсоні.

СУВОРОВ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ /1730-1800/ - видатний російський військовий діяч, генераліссімус /1799/. Неодноразово перебував у Херсоні в 80-х рр. XVIII ст. Напередодні російсько-турецької війни, у серпні 1787 р. був призначений командувати військами при Херсоні та Кінбурні. Керував укріпленням Херсонської фортеці та під­ступів до Херсона. Перемога під Кінбурном 1 жовтня 1787 р., одержана російськими військами на чолі з Суворовим, відвернула небезпеку від Херсона. У 1792-94 рр. У Херсоні розміщувалася штаб-квартира Суворова.

УШАКОВ ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ /1744-1817/ - видатний російський флотоводець, адмірал. Вперше прибув до Херсона влітку 1783 р. з Балтійського флоту на чолі екіпажу корабля "Святий Павел". Прийняв енергійні заходи по боротьбі з чумою, яка на той час охопила місто. За це був нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня. У 1787-1788 рр. в Херсоні Ушаков провадив бойові навчання Лиманської флотилії, яка невдовзі розбила турецькі кораблі на Дніпровсько-Бузькому лимані.

БІЛИЙ СИДІР ГНАТОВИЧ І 30-ті рр. XVIII ст. - 1788/ - представник запорозької козацької старшини. У 1787 р. разом з А.А. Головатим створює в Херсоні та інших містах формування Війська вірних козаків з колишніх запорожців /з 1788 р. - Чорноморське козацьке військо/. Помер у 1788 р. після смертельного поранення в битві між російським і турецьким флотом на Дніпровсько-Бузькому лимані.

ГОВАРД ДЖОН /1726-1790/ - англійський гуманіст, філантроп, громадський діяч, шериф графства Бедфорд у Великобританії /з 1773 р./. У 60-80-х рр. вивчав стан госпіталів та лікарень для бідних, стан в'язнів у тюрмах Європи. Основоположник руху за гуманізацію тюремно-виховної системи. У 1789 р. приїхав у Росію. Виконуючи свою гуманістичну місію, безкорисливо допомагав хворим. Помер і похований в Херсоні.

САМОЙЛОВИЧ /СУЩИНСЬКИЙ/ ІВАН САМОЙЛОВИЧ /1742-1804/ український лікар, основоположник вітчизняної епідеміології. Член 12 іноземних академій наук. Активний учасник боротьби з епідемією чуми в Херсоні /1784 р./, організував карантин та лікування хворих, створив Херсонську корпорацію лікарів.

АНТУАН АНТУАН барон де СЕН-ЖОЗЕФ /1749-1826/ - французький негоціант (купець). У 1782 р. відкрив перший в Херсоні іноземний торговий дім (фірма Антуана), започаткував морські торговельні зв'язки між Францією, Італією, Іспанією та Росією через Херсонський порт.

КАЛАГЕОРГІЙ ІВАН ХРИСТОФОРОВИЧ - дійсний статський радник, Херсонський віце-губернатор /1814-1816 рр./. Особливу увагу в своїй діяльності приділяв розвитку освіти. За його ініціативою 12 березня 1815 р. в Херсоні було відкрито перший середній учбовий заклад - Херсонську чоловічу гімназію (нині школа-гімназія №20).

ВАДОН ЄВГЕН /ЕЖЕН/ ЙОСИПОВИЧ - представник родини французьких емігрантів, яка оселилась на Півдні України наприкінці XVIII ст., технік, промисловець. Засновник чавуноливарного та механічного заводу /1855 р./ в Херсоні, суднобудівної верфі /поч. 70-х рр. XIX ст./. Таким чином, його можна назвати фундатором сучасного суднобудування в Херсоні.

КЛУШИН ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ - Херсонський цивільний губернатор /1861-1868 рр./. На Херсонщині відзначився, як активний провідник у життя Положень про скасування кріпосництва. Багато дбав про благоустрій Херсона, вирішення соціальних проблем міста. Під час губернаторства П.М.Клушина було в основному проведене замощення (брукування) вулиць та площ Херсона, до проведення водогону була збудована водокачка, закладались парки. Клушин заснував Херсонські міські громадські збори. Міська громада нагородила його почесним званням першого громадянина міста Херсона.

ВОЛОХІН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ - представник херсонської родини землевласників та підприємців, потомственний почесний громадянин, відомий земський діяч. У 1868-1874 рр. - голова Херсонської повітової земської управи, в 1872-1875 рр. - Херсонський міський голова. Під час його головування міська дума прийняла важливі рішення про відкриття в Херсоні міського громадського банку, відділу Державного банку. У Херсоні відкрились декілька нових учбових закладів: сільськогосподарське училище, фельдшерська школа, учительська семінарія та інш. О.І.Волохін був широко відомий значними доброчинними внесками, відкрив на свої кошти лікарню в Тягинці та інш. На знак пошани одну з вулиць Херсона було названо його ім'ям: Волохінська /нині частина вул. Червонофлотської/.

ТЕРЕЩЕНКО ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ - Херсонський міський голова на протязі 1875-1893 рр. За його головування та ініціативою проведено роботи по створенню глибоководного фарватера від гирла Дніпра до Херсона, що дозволило повернути нашому місту статус морського порту. Дбав про розвиток освіти та культури: завдяки його діяльності було відкрито 5 початкових училищ, реальне училище, на свої кошти створив декілька стипендій для малозабезпечених учнів гімназій. При його сприянні будувались театр, міська бібліотека (один з засновників - заступник міського голови - М.Є. Беккер), створювався музей.

ГОЗАДІНОВА МАРІЯ ГНАТІВНА /1831-1898/ - педагог, громадський діяч, засновниця (разом з сестрами Софією та Оленою) та директор першої Херсонської жіночої гімназії. Освітня та суспільна діяльність сестер Гозадінових на протязі більш як півстоліття вагомо впливала на формування цілих поколінь херсонців.

ТРОПІН МИХАЙЛО ОПАНАСОВИЧ, ТРОПІН ІВАН ОПАНАСОВИЧ - представники відомої херсонської купецької старообрядницької родини, доброчинники. Побудували в Херсоні старообрядницьку церкву на Забалці, засновники безкоштовної лікарні в Херсоні ("Тропінка"), відкритої у 1914 році. Брали активну участь у діяльності виборних органів міського самоврядування.

ГОШКЕВИЧ ВІКТОР ІВАНОВИЧ /1860-1928/ - херсонський громадський діяч, археолог, засновник Херсонського музею старожитностей (нині - Херсонський краєзнавчий музей) у 1890 р. Зробив великий внесок у розвиток земської статистики. У 1898-1906 рр. видавав та редагував газету "Юг", яка мала демократичний напрямок.

ПАЧОСЬКИЙ ЙОСИП КОНРАДОВИЧ /1864-1942/ - відомий вчений-біолог, громадський діяч, засновник Херсонського музею природи (1897 р.). Один з фундаторів природоохоронного руху на Півдні України.

ТАРЛЕ ЄВГЕН ВІКТОРОВИЧ /1875-1955/ - відомий історик, публіцист, академік АН СРСР. Народився в Херсоні, закінчив І чоловічу гімназію. У 1896 р. отримав диплом історико-філологічного факультету Київського університету. З 1917 р. - професор Петроградського університету, потім ЛДУ, МДУ. Автор монографій з історії Франції та Росії. Дослідницьку роботу поєднував з великою публіцистичною роботою. Лауреат Державних премій СРСР у 1942, 1943, 1946 рр. Нагороджений 3 орденами Леніна.

ШОРР ЯКОВ ФЕДОРОВИЧ /1863-1929/ - лікар. Народився в Херсоні, закінчив І чоловічу гімназію, потім Дерпський університет. 40 років пропрацював лікарем у Херсоні. Через глибокі пізнання в медицині та гуманне відношення до хворих користувався великим авторитетом у херсонців. У 1917 р. був обраний гласним міської Думи.

ЛАВРЕНЬОВ БОРИС АНДРІЙОВИЧ /1891-1959/ - відомий російський письменник, автор багатьох прозових і драматичних творів. Народився у Херсоні, де у 1911 році розпочалася його творча діяльність. Закінчив І чоловічу гімназію та у 1915 р. юридичний факультет Московського університету. Нагороджений 2 орденами Трудового Червоного Прапора, медалями. Лауреат Державної премії СРСР у 1946, 1950 рр. Помер і похований у м. Москві.

АНДРІЄНКО-НЕЧИТАЙЛО МИХАЙЛО ТЕОДОРОВИЧ /1894-1982/ - талановитий український живописець та літератор (прозаїк-новеліст). Народився у Херсоні, закінчив І чоловічу гімназію. У 20-ті роки емігрував за кордон. З 1923 по 1982 рр. жив і працював у Парижі. Учасник художніх виставок у Херсоні та зарубіжжі. Помер і похований у м. Парижі.

ШОВКУНЕНКО ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ /1884-1974/. Визначний український живописець, народний художник СРСР (з 1944 р.), дійсний член Академії мистецтв СРСР. Народився у м. Херсоні, живопису навчався в Одесі і Петербурзі. Учасник численних виставок. Викладав у художніх навчальних закладах Одеси і Києва. З 1935 р. - професор. Нагороджений орденом Леніна, іншими орденами, медалями. Лауреат Державної премії УРСР
ім. Т.Г.Шевченко. Помер і похований у м. Києві.

КУРНАКОВ ГЕОРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ /1887-1977/ - відомий український живописець. Народився у Херсоні, у 1916 р. закінчив Київське художнє училище. З 1919 р, на протязі багатьох років викладав у Херсоні малювання і креслення. Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1967 р.). Помер і похований у
м. Херсоні в 1977 р.