Методичні рекомендації. В межах даної теми потрібно дати повну характеристику суб’єктів міжнародного права, розкрити їх міжнародну правосуб’єктність

В межах даної теми потрібно дати повну характеристику суб’єктів міжнародного права, розкрити їх міжнародну правосуб’єктність, а також з’ясувати сутність інститутів визнання і правонаступництва, практику їх застосування в сучасних міжнародних відносинах.

Відповідаючи на перше питання насамперед необхідно дати визначення суб’єктів міжнародного права, як носіїв міжнародних прав і обов’язків, що виникають відповідно із загальновизнаними нормами міжнародного права. При цьому слід зауважити, що всі суб’єкти міжнародного права володіють міжнародною правосуб’єктністю, що свідчить про наявність у них певних міжнародних прав і обов’язків, і здатність бути учасником міжнародних правовідносин.

Розкриваючи друге питання потрібно з’ясувати основні ознаки міжнародної правосуб’єктності держав як основних суб’єктів міжнародного права. Важливо відзначити, що держави мають суверенітет, який знаходить своє відображення в праві держави здійснювати виключну юрисдикцію на всій своїй території. Розкриваючи міжнародну правосуб’єктність федерацій і конфедерацій необхідно вказати на відмінну здатність суб’єктів федерацій і конфедерацій виступати в якості суб’єктів міжнародного права.

Висвітлюючи третє питання потрібно зазначити, що в основі міжнародної правосуб’єктності держав лежить притаманна їм особлива політико-правова властивість – суверенітет. Саме суверенітет визначає характер прав і обов’язків держав як суб’єктів міжнародного права. Необхідно дослідити визначення суверенітету на різних історичних етапах, тлумачення якого відрізняється відповідно до певного періоду.

В межах третього питання слід звернути увагу на з’ясуванні сутності права нації як суб’єкта міжнародного на самовизначення, що передбачає право визначати свій суспільний і державний лад, право самостійно вирішувати державні питання та ін. При цьому потрібно розкрити мирні і немирні форми реалізації нацією зазначеного права.

Приступаючи до вивчення питання про правосуб’єктність індивідів, слід зазначити, що в доктрині існують різні думки з приводу того, чи може індивід бути суб’єктом міжнародного права. При цьому варто більш детально дослідити різні точки зору щодо наявності у індивідів міжнародної правосуб’єктності.

П’яте питання плану присвячене вивченню проблем визнання як важливого інституту міжнародного права, з’ясуванню його сутності і практики застосування. Слід відмітити, що визнання відіграє важливу роль для нових держав, що робить їх повноправним членами міжнародного співтовариства. Особливу увагу потрібно приділити формам (de jure, de facto, ad hoc) і видам визнання (держав, урядів, органів національного визволення і опору).

Останнє, шосте питання плану, присвячене вивченню питань правонаступництва в міжнародному праві. При розкритті даного питання слід звернути увагу на Віденську конвенцію про правонаступництво держав відносно договорів 1978 року, Віденську конвенцію про правонаступництво держав відносно державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 року. Завершуючи розкриття даного питання потрібно вказати, що доктрина міжнародного права розрізняє повне та часткове правонаступництво. Окрему увагу доцільно приділити питанням правонаступництва Україною прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР. При цьому слід застосовувати Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року.

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Венская конвенция о правопреемстве государств относительно договоров от 28 августа 1978 року. Действующее международное право. В 3-х томах / Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издательство Московского независимого института международного права, 1996. – С. 433 – 457.

2. Конвенция о правопреемстве государств относительно государственной собственности, государственных архивов и государственных долгов от 8 апреля 1983 года. Действующее международное право. В 3-х томах / Там же, С. 457 – 474.

3. Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року № 1543 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 46. – Ст. 617.

4. Антонович М. Міжнародне публічне право: Навчальний. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Вид. Дім “КМ Академія”, “Алерта”, 2003.

5. Баймуратов М. О. Міжнародне право: Підручник. – Суми: ВТД «Університетська книга»; Одеса: «Астропринт», 2006.

6. Бекяшев К.А., Волосов М.Е. Международное публичное право. Практикум, схемы. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Проспект, 2004.

7. Глебов И.Н. Международное право. Нагляд. конспект лекций для студентов и слушателей вузов. – М.: Изд-во «Щит – М», 2004.

8. Ильин Ю.Д. Лекции по международному публичному праву. Лекции. – М.: Юристъ, 2004.

9. Калмакарян Р.А., Мигачев Ю.И. Международное право: Учебник. – М.: Изд-во “ЭКСМО”, 2004.

10. Курс международного права. В 7 т. Т. 3. Основные институты международного права. – М.: Наука, 1990.

11. Литвиненко І.Л. Визнання держав у міжнародному праві // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2005. - № 1/2. - С. 238 - 243.

12. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пер. з англ. – Х.: Консум, 2000.

13. Матіяшек П. Проблеми права правонаступництва держав і права міжнародних договорів // Право України. – 2005. - № 10. – С. 131 – 132.

14. Мацько А.С. Міжнародне право: Навчальний посібник. – К.: Міжрегіональна академія управління персоналом, 2002.

15. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчиков. – М.: Международные отношения, 2000.

16. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Международные отношения, 1999.

17. Международное право: Учебник для вузов / Г.В. Игнатенко, В.Я. Суворова, О.И. Туинов и др. Под ред. Г.В. Игнатенко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1999.

18. Нгуен Куок Динь. Международное публичное право: В 2-х т. Т. 1: Кн. 1: Формирование международного права. Международное сообщество / Пер. с фр. – К.: Сфера, 2000.

19. Ноговіцина Ю. Правонаступництво і континуїтет: єдність та розбіжності двох правових режимів

20. Превезенцев О. Проблеми правонаступництва в сучасному міжнародному праві // Український часопис міжнародного права. – 2003. - № 2. – С. 25 – 30.

21. Пустогаров В.В. Члены федерации как субъекты международного права // Советское государство и право. – 1992. - № 1. – С. 43 – 53.

22. // Український часопис міжнародного права. – 2003. - № 2. – С. 15 – 23.

23. Саяпин С.В. К вопросу о международной правосубъектности индивидов // Московский журнал международного права. – 2005. - № 4. – С. 27 - 38.

24. Сироїд Т.Л. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ «Прометей-Прес». – 2006.

25. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. - Харьков: Консум. Университет внутренних дел, 1999.

26. Тимченко Л.Д. Правопреемство государств: опыт конца ХХ века: Учебное пособие. – Харьков: Университет внутренних дел, 1999.

27. Черниченко С.В. Еще раз о международной правосубъектности индивидов // Московский журнал международного права. – 2005. - № 4. – С. 11 – 26.

28. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник. – М.: Т-во “Знання”, 2000