2015-03-22
443
Методичні рекомендації
Щодо виконання курсових робіт з дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів України»
Спеціальність «Правознавство» (6.030401)
Одеса – 2011
Методичні рекомендації щодо виконання курсових робіт з дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів України» для студентів, які навчаються за освітньо-професійною програмою за напрямом підготовки «Правознавство» (6.030401).
Методичні рекомендації підготовлені кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри кримінального та адміністративного права Солоповою Іржиною Віталіївною, та викладачем кафедри Большедворським Андрієм Олеговичем.
Схвалено та затверджено на засіданні кафедри 14 листопада 2011 р. (протокол №4).
ЗМІСТ
1. Поняття, мета і завдання курсової роботи …………………………….….4
2. Вибір теми, підготовка до виконання та складання плану курсової роботи………………………………………………………………………………...…5
3. Виконання курсової роботи та основні вимоги до її змісту.………...….7
|
|
|
4. Вимоги щодо форми курсової роботи………………………………....….10
5. Рецензування та захист курсової роботи……………………………...….12
6. Список нормативних джерел та наукової літератури, рекомендованих до написання курсових робіт………..…………...............................................14
7. Додатки …………………………………………………………….…….…35
1. ПОНЯТТЯ, МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Серед складових елементів навчального процесу особливе місце займає виконання курсової роботи. Курсова робота – це різновид студентської індивідуальної творчої роботи, яка виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами під час вивчення дисципліни, та застосування їх до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.
Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161 курсова робота є одним з видів індивідуальних завдань, які виконуються студентами в терміни передбачені навчальним планом. Виконання курсових робіт є формою організації навчального процесу у вищому навчальному закладі, а тому заміна такої форми іншими видами роботи (науковими роботами, рефератами, іншими творчими роботами) не допускається.
Метою написання курсової роботи є закріплення та поглиблення теоретичних та практичних знань студентів за спеціальністю, розвиток навиків ведення самостійної наукової роботи, оволодіння основними методами наукового дослідження, формулювання конкретних висновків за темою курсової роботи.
|
|
|
Найбільш важливими загальними вимогами щодо виконання курсових робіт є такі:
– тема курсової розкривається на основі широкого вивчення нормативних актів, навчальної та спеціальної наукової літератури з даної проблематики;
– у курсовій містяться елементи творчості, теоретичні висновки висвітлюються у взаємозв’язку з існуючою правозастосовчою практикою, державно-правові явища і процеси розглядаються в динаміці та розвитку;
– курсова робота має чітко визначене оформлення, якого обов’язково слід дотримуватись;
– текст викладається згідно із змістом і виконується самостійно;
– забороняються дослівні запозичення з літературних джерел, окрім використання коротких цитат з обов’язковими посиланнями на джерело;
– зміст роботи повинен ґрунтуватися лише на нормативних актах з останніми змінами та доповненнями;
– завжди необхідно перевіряти чинність положень та частин нормативних актів, чинність інформації з учбової літератури;
– наукова література може бути довільної давності, але рекомендується використовувати більш сучасну, а з давніх джерел використовувати бажано в основному класичні наукові твори або справді необхідні для обґрунтування чи підтвердження якогось висновку.
Дослівне копіювання літературних текстів недопустиме, так як суперечить самій ролі курсової роботи і не створює можливостей для отримання знань, вироблення уміння самостійно мислити та передавати думки, розвитку здібностей і хисту. Адже сучасне життя якраз потребує знань та умінь самостійного прийняття рішень.
2. ВИБІР ТЕМИ, ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ТА СКЛАДАННЯ ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Насамперед важливо вдало вибрати тему. При необхідності, для правильного вибору теми, консультативну допомогу студентові надає науковий керівник курсової роботи. Тематика курсових робіт повинна відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Тематика курсових робіт розробляється та затверджується кафедрою на кожний навчальний рік, в якому розпочинається вивчення навчальної дисципліни з якої заплановано виконання курсової роботи. Список тем курсових робот на поточний рік студент отримує на кафедрі. Напроти вибраної теми необхідно вписати своє прізвище. При виборі теми курсової роботи, студент має право запропонувати власну тему в межах дисциплін щодо яких заплановано написання курсових робіт. Разом з пропозицією щодо теми має бути подане обґрунтування доцільності її розробки, орієнтовний план роботи, актуальність та перспективи впровадження отриманих результатів, про що приймається рішення кафедри.
Підготовка до виконання курсової роботи повинна починатись зі складання бібліографії з обраної теми. З цією метою можна опрацювати фонди бібліотеки університету, бібліотеки інших вузів або інших бібліотек.
Вивчення літератури з обраної теми слід починати з відповідних нормативних актів, потім підручників, посібників, енциклопедій, довідників, з перегляду власних лекційних та семінарських конспектів, поступово переходячи до ознайомлення з монографічними роботами, статтями з періодичних видань, науковими повідомленнями тощо. У першу чергу підбираються нормативні акти що регулюють правовідносини з вибраної теми, потім підбирається література останніх років видання. Для полегшення вибору статей з журналів доцільно ознайомитися зі змістом статей, що були опубліковані за рік, в останньому або першому номері журналу.
Підбираючи літературу для дослідження, варто переглянути останні числа українських юридичних часописів, таких як «Право України», «Юридичний вісник України», «Юридична Україна», «Юрист», «Вісник Конституційного Суду України», «Вісник Верховного Суду України», «Вісник Вищого господарського суду України».
|
|
|
Працюючи з літературою, доцільно робити нотатки. Нотатки – це короткі записи текстових фрагментів з книг, статей, статистичних і фактичних відомостей. Нотатки можуть бути дослівними, тобто цитатами, а можуть мати вигляд вільного переказу ідей і думок, відображених у літературному матеріалі. Особливо високо цінується використана в роботі найбільш нова інформація. Роблячи нотатки, обов’язково слід точно переписати бібліографічні дані опрацьовуваного джерела, щоб при посиланні в тексті на джерело інформації не тратити час на пошуки таких даних.
Особливу увагу варто присвятити проблемним питанням, спірним думкам, дискусіям, неузгодженостям законодавства. Разом з цим варто мати на увазі, що окремі нормативні акти можуть бути повністю або в певній частині застарілими, не чинними.
Суттєвим недоліком при написанні курсової роботи є використання не чинних нормативних актів або їх частин. Тому, посилатись на них можна лише в тому випадку, коли тема досліджується в історичному чи порівняльно-правовому аспекті.
Вивчення джерел під час виконання роботи бажано проводити у такій послідовності:
– виписка бібліографічних даних про джерело, яке опрацьовується;
– загальне ознайомлення з джерелом в цілому та перегляд усього змісту;
– вибіркове опрацювання вибраної частини;
– виписка матеріалів, що зацікавили з посиланнями на сторінки, з яких зроблено виписку;
– критична оцінка записаного, його редагування та використання в роботі.
Робота над науковими джерелами сприяє набуттю навичок самостійної творчості студента. Слід також пам'ятати і про можливість використання ресурсів мережі Інтернет, де можна знайти не лише бібліографічні дані окремих наукових праць, а й самі джерела. Також в мережі Інтернет можливо перевірити наявність останніх змін в нормативні документи та іншу інформацію яка опрацьовується студентом. Після ознайомлення з джерелами за темою роботи студент вже має сформовану думку про напрям свого дослідження і може приступати до складання плану курсової роботи.
|
|
|
Загальними вимогами до складання плану є наявність кількох розділів (два і більше), проста або складна структура, побудова дослідження від загального до часткового і, головне, дотримання меж дослідження визначених темою роботи. Частими помилками при складанні плану є те, що студенти формують план у якому тільки один розділ охоплює тему роботи, а інші виходять за її межі. Також слід пам’ятати, що назви окремих розділів (а у разі наявності і підрозділів) це лише частини загальної теми курсової роботи, тому вони повинні бути більш вузькими і не повторювати назву роботи. До плану недоцільно включати більше трьох-чотирьох основних питань, так як при більшій кількості питань може виникнути небезпека слабого розкриття деяких з цих проблем, тобто робота може мати поверхневий, фрагментарний характер, що відповідно вплине на оцінку. З метою оптимізації роботи рекомендується також скласти розгорнутий план дослідження з посторінковою розбивкою майбутнього тексту. Після остаточного уточнення структури роботи керівник погоджує план роботи і студент може розпочинати працювати.
3. ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЇЇ ЗМІСТУ
Роботу над текстом доцільно розпочинати з першого розділу, в якому зазвичай висвітлюються найбільш загальні питання (часто теоретичного характеру) досліджуваної проблеми. Виклад тексту повинен відповідати темі роботи. Автор повинен суворо слідкувати за тим, аби не виходити за її межі. При цьому слід послідовно, логічно викладати матеріал, не забуваючи при цьому зазначати використані джерела.
Виклад тексту роботи повинен відповідати плану і не повинен зводитися до набору непов’язаних між собою окремих положень, фактів. Кожне запропоноване положення необхідно теоретично обґрунтувати, підтвердити підібраним та систематизованим фактичним матеріалом.
При написанні тексту слід звернути увагу на стиль викладу:
– не потрібно використовувати довгих, заплутаних речень;
– намагатися викладати думки просто і образно;
– абзаци не повинні складатися з одного речення;
– не слід робити зайвих пропусків меж абзацами з метою збільшення об’єму роботи.
При написанні курсових робіт з дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів України» обов’язковим є використання Конституції України, міжнародних договорів, законів України та інших нормативно-правових актів. Оскільки Конституція України має найвищу юридичну чинність, а її норми є нормами прямої дії, то висвітлення правового регулювання організації та діяльності судових та правоохоронних органів повинне починатися з аналізу положень Конституції України. Тому, збираючи матеріал, необхідно опрацювати всю нормативно-правову базу з теми курсової роботи, але починати роботу необхідно з відповідних положень Конституції України.
При дослідженні нормативних актів варто проаналізувати практику їх застосування та виявити можливі недоліки в цій сфері. Вивчаючи відповідний нормативно-правовий акт, слід обов’язково звернути увагу на джерело його офіційного опублікування. При опрацюванні нормативного матеріалу треба використовувати лише чинні нормативно-правові акти, з останніми змінами та доповненнями до них. Посилання на застарілий нормативний матеріал є суттєвим недоліком курсової роботи.
Якщо студент вважає необхідним розкрити історичний аспект теми, то необхідно викласти його стисло, не більш 2-3 сторінок.
При висвітлені передбачених планом питань, потрібно:
– наводити і розглядати різні погляди окремих науковців та юристів щодо проблем, які досліджуються;
– по можливості визначати свою позицію щодо спірних проблем;
– аналізувати відповідні положення нормативно-правових актів, у тому числі, в разі потреби, законодавство іноземних держав та міжнародно-правові акти;
Результатом цього етапу є підготовка курсової роботи, яка оформляється відповідно до вимог та передається на рецензування науковому керівнику.
При виконанні курсової роботи слід уникати таких типових помилок:
– зміст роботи не відповідає плану курсової роботи або не розкриває тему повністю чи її частини;
– безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень;
– логічні помилки, невміння виокремити головне;
– автор не виявив самостійності, робота є компіляцією, плагіатом або виконана шляхом копіювання з електронних баз рефератів;
– не зроблено аналізу чинних нормативних документів, спеціальної літератури з теми дослідження;
– кількість використаних джерел є недостатньою для всебічного вивчення теми;
– у роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичені матеріали, чи з порушенням нумерації тощо;
– бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без дотримання вимог державного стандарту;
– обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, робота виконана неохайно, з помилками.
Структурно курсова робота повинна складатися із титульного аркуша, змісту роботи, вступу, основної частини (розділів та підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатків (у разі потреби).
Курсова робота розпочинається титульним аркушем, у якому зазначаються: офіційна назва навчального закладу та кафедри, на якій виконана робота; дисципліна з якої виконується курсова робота; тема курсової роботи; прізвище, ім’я та по батькові автора; прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь, вчене звання керівника курсової роботи; вказівки про результати захисту; місто та рік написання роботи (див. додаток А).
Зміст курсової роботи повинен бути логічним, послідовним та зрозумілим. Необхідно намагатися зробити так, щоб усі питання плану являли собою єдину структуровано-логічну систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередні. При цьому, у роботі не може бути менше двох розділів (див. додаток Б).
У вступі розкривається актуальність обраної теми, визначається мета дослідження і коло питань, аналіз яких спрямований на досягнення цієї мети. Також у вступі зазначається об’єкт дослідження.
Актуальність теми роботи, що обумовила її вибір. Визначення актуальності будь-якої теми має бути ясним, конкретним і повинно розкривати доцільність дослідження теми, її значення. Правильне окреслення актуальності визначає стратегію дослідження, дозволяє відокремити головне від другорядного та визначити напрямок пошуку.
Визначення об’єкту дослідження.Об’єкт дослідження – частина об’єктивної реальності, процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Як правило, об’єкт визначають як коло конкретних суспільних відносин, що буде досліджуватись у роботі.
Найбільш важлива частина вступу – визначення мети та завдань дослідження. Мета формулюється лаконічно, одним реченням і повинна випливати з теми роботи. Наприклад: «…Здійснити аналіз юридичних складів як підстав виникнення, зміни та припинення правовідносин». Відповідно до визначеної мети формулюються завдання, які деталізують та розкривають мету. Характер завдань випливає з назв розділів (у разі наявності і підрозділів) роботи і їх зміст формулюють, використовуючи такі поняття: визначити …, встановити …, охарактеризувати…, розробити…, виявити…., сформулювати …, розкрити… тощо.
Остаточний варіант вступу доцільно писати після завершення основної частини роботи.
В основнійчастині викладається зміст дослідження: основні теоретичні положення, що визначають сутність обраної теми, об’єкт дослідження, з урахуванням мети та завдань курсової роботи; здійснюється аналіз нормативного матеріалу за законодавством України, іноземних держав та міжнародно-правовими документами; пропонуються можливі шляхи вирішення існуючих проблем.
Найбільш оптимальний варіант структурування тексту – 2-3 розділи. У разі наявності складних розділів вони не повинні складатись з одного підрозділу. Як правило, розділ включає 2-3 підрозділи.
У висновкахдо роботи викладаються найбільш важливі результати та висновки автора, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язання поставлених завдань, її значення для вивчення дисципліни.
Висновки автора повинні носити обґрунтований характер, бути результатом самостійного дослідження.
Курсова робота завершується списком використаних джерел, на які є посилання в тексті роботи та які використані при її підготовці.
Обсяг основного тексту курсової роботи повинен бути не меншим 20 і не більшим 30 аркушів. До основного тексту входять:
– титульний аркуш (1 арк.);
– зміст роботи (1 арк.);
– вступ (1,5-2 арк.);
– розділи (20-23 арк.);
– висновки (2-3 арк.).
Обсяг наступних складових частин роботи – списку використаних джерел та додатків (якщо вони є) залежить від кількості джерел та змісту роботи.
Завершена курсова робота здається на кафедру для рецензування не пізніше як за місяць до початку екзаменаційної сесії. Роботи студентів, які пропустили термін подання робіт з поважної причини, можуть бути прийняті на підставі заяви студента з дозволу декана.
4. ВИМОГИ ЩОДО ФОРМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота виконується українською на папері формату А4 (297мм х 210 мм). Робоча площа аркуша, на якій друкується текст роботи, обмежується берегами таких розмірів: верхній і нижній береги – по 20 мм; лівий берег – 30 мм; правий берег – 15 мм.
Робота друкується комп’ютерним способом. Шрифт друку – Times New Roman, звичайний, світлий. Кегль (параметри) шрифту – 14 pt (одиниць). Міжрядковий інтервал тексту – 1,5.
Нумерація аркушів проставляється у верхньому правому куті аркуша арабськими цифрами без додавання до номера аркуша будь-яких інших знаків. На першому аркуші роботи номер не проставляється.
При складанні змісту роботи слід враховувати такі вимоги:
– треба зазначати у змісті номери аркушів, на яких починаються відповідні структурні частини роботи (вступ, розділи, підрозділи тощо);
– такі структурні частини роботи як вступ, висновки, список використаних джерел, додатки – у змісті подаються без нумерації, тобто перед ними номери не проставляються;
– назви структурних частин роботи у змісті друкуються від межі лівого берега;
– назви структурних частин роботи – «Вступ», «Розділ», «Висновки», «Список використаних джерел», друкуються великими літерами звичайним жирним шрифтом;
– номер підрозділу є складним і складається з номеру розділу в межах роботи і порядкового номера підрозділу в межах розділу, які між собою розділяються крапкою;
– номер підрозділу починається від межі лівого поля, після номера ставиться крапка. У цьому ж рядку після крапки з великої літери рядковими літерами звичайним світлим шрифтом друкується назва підрозділу;
– крапка в кінці жодної структурної частини роботи не ставиться.
Текст кожної структурної частини роботи (крім підрозділів) починається з нового аркуша.
Слова «Вступ», «Розділ», «Висновки», «Список використаних джерел», і назви розділів, друкуються центровано до тексту великими літерами жирним шрифтом.
Назви підрозділів починаються з великої літери, друкуються центровано до тексту рядковими літерами жирним шрифтом. Крапка після назв структурних частин роботи не ставиться.
Особливу увагу при виконанні курсової роботи слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформленихпосилань. Послання на використані джерела зазначаються в тексті роботи проставлянням порядкового номера джерела. Відповідний номер джерела зазначається у списку використаних джерел.
Посилання по тексту робляться у квадратних дужках з позначенням порядкового номеру відповідно порядку появи посилання у тексті. Якщо на це джерело є декілька посилань у роботі, воно не міняє первісного номера.
Якщо посилання здійснюється в цілому на джерело чи групу джерел, то в дужках зазначаються лише номери посилань, наприклад:
... у працях С.С. Алєксєєва, С.М. Братуся, Р.І. Кондратьєва та М.М. Марченка, зазначається, що… [3, 4, 5, 6].
Коли необхідно послатися на конкретні сторінки використаних джерел (наукові праці, учбова література та інші літературні джерела), то слід зазначати і номери посилань, і номери сторінок у джерелах, наприклад:
...А.С. Довгерт та Р.О. Стефанчук стверджують про... [9, с. 86-88; 10, с. 21-27].
…та міжнародних стандартів у сфері правосуддя [3, с.23].
У разі посилання на статтю нормативно-правового акту зазначається не тільки порядковий номер посилання, а й номер статті:
…Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі [1, ст.124].
У випадку, коли автор курсової роботи бажає в тексті запозичити думку іншого автора, він може вчинити це двома способами: за допомогою точноїцитати почавши і закінчивши текст лапками, або передати думку іншого автора без точного цитування. В обох випадках посилання є обов`язковим.
Необхідною умовою виконання курсової роботи є вміння студента на підтвердження своєї правоти посилатися на авторитетні джерела або дискутувати зі своїми опонентами. У цьому випадку академічний етикет вимагає правильно відтворювати текст цитати. Текст цитати береться в лапки, приводиться в тій же граматичній формі, що в джерелі, зі збереженням особливостей авторського тексту.
При непрямому цитуванні (викладі думок інших авторів своїми словами) варто гранично точно викладати авторські думки й коректно оцінювати думки опонента. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім: надлишкове цитування створює враження компілятивного характеру роботи, а недостатнє – знижує цінність роботи студента.
В обов'язковому порядку кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, будь то монографія або стаття, оскільки при замовчуванні фактів використання чужого матеріалу курсова робота до захисту не допускається.
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складається безпосередньо за друкованим твором або за каталогами та бібліографічними покажчиками повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв.
Джерела потрібно розміщувати у порядку появи (згадування) посилань у тексті курсової роботи.
Формування списку використаних джерел за появою посилань у тексті є більш простим способом і полягає у наскрізній нумерації джерел незалежно від того чи це нормативний акт, чи автор прізвище якого починається з будь-якої літери абетки.
Використане джерело фіксується в списку використаних джерел один раз. Якщо на це джерело є декілька посилань у роботі, воно не міняє первісного номера не в роботі, не в списку використаних джерел.
Список використаних джерел повинен мати не менше 15 джерел. На кожне з наявних у списку джерело має бути в роботі хоча б одне посилання. Список використаних джерел розташовується після висновків з продовженням нумерації аркушів. Правила бібліографічного опису джерел подані у додатку В.
Додатки розташовуються після списку використаних джерел в порядку появи посилань на них у тексті роботи з продовженням нумерації аркушів. При цьому кожний додаток починається з нової сторінки.
Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої центровано стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток...” і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.
5. РЕЦЕНЗУВАННЯ ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Керівництво курсовими роботами з відповідної дисципліни кафедри здійснюється науковим керівником, якій погоджує план курсової роботи, здійснює методичне сприяння у її виконанні, рецензують та роблять висновок про допуск робіт до захисту.
Виконана курсова робота у визначені деканатом строки передається керівникові для її рецензування та допуску до захисту.
На захисті студент робить 5-7-ми хвилинний виступ і відповідає на запитання. У виступі студент викладає зміст роботи, обґрунтовує висновки, зроблені в роботі, дає пояснення по суті критичних зауважень, відповідає на запитання керівника.
Результати захисту курсової роботи оцінюються за десятибальною (денна форма навчання) та п’ятибальною шкалою (заочна форма навчання). При оцінці курсової роботи враховується:
– рецензія на курсову роботу;
– якість курсової роботи загалом;
– творчий характер курсової роботи;
– опрацювання наявної наукової літератури;
– володіння та використання нормативного матеріалу;
– самостійність виконання курсової роботи;
– обґрунтованість висновків;
– якість оформлення роботи (оформлення посилань, списку використаних джерел);
– результати захисту курсової роботи.
У разі недопущення курсової роботи до захисту студент повинен врахувати зауваження керівника курсової роботи та доопрацювати її з повторною подачею керівникові. Неявка на захист курсової роботи вважається пропуском без поважної причини, про що у відомості робиться запис «не з’явився».
В разі отримання за результатами захисту курсової роботи незадовільної оцінки студент повинен підготуватись повторно та у визначені строки захистити роботу.
Пропуск встановленого строку, вважається неявкою на захист курсової роботи, після чого захист може здійснюватися лише перед міжкафедральною комісією на підставі розпорядження декана факультету. Студент допускається до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни, якщо він захистив курсову роботу, передбачену навчальним планом з цієї навчальної дисципліни.
6. СПИСОК НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
РЕКОМЕНДОВАНИХ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ
1. Конституція України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 236. – С. 5-6.
3. Конвенция о защите прав человека и основных свобод // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Норма, 2002.
4. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року. – Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
5. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – №11. – Ст. 50.
6. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 07.07.2010 // ОВУ. – 2010. – № 59. – Ст. 936.
7. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – №49. – Ст.272.
8. Про Вищу раду юстиції: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 25. – Ст.146.
9. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2006. – № 15. – Ст. 128.
10. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 53. – Ст.793.
11. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – №22. – Ст.303.
12. Про міліцію: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 4. – Ст.20.
13. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – №35. – Ст.358.
14. Про боротьбу з тероризмом: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 25. – Ст. 180.
15. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – №29. – Ст. 397.
16. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України під 8 травня 2002 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 32, ст. 225).
17. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – № 22. – ст. 303.
18. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 4. – Ст.21.
19. Про прокуратуру: Закон України // ВВР України. – 1993. – №50.
20. Про Службу безпеки України: Закон України // ВВР України. –1992. – № 27. – Ст. 382.
21. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.90. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 6. – Ст. 37.
22. Про митну справу в Україні: Закон України від 25.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 44. – Ст.575.
23. Про Прикордонні війська України: Закон України // ВВР України. – 1992. – № 2.
24. Про розвідувальні органи України: Закон України від 22.03.2001. // Відомості Верховної Ради (ВВР).– 2001. – № 19. – Ст.94.
25. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 12. – Ст. 89.
26. Про боротьбу з тероризмом: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 25. – ст. 180.
27. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – № 14. – Ст. 78.
28. Про державну виконавчу службу: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 36-37. – Ст. 243.
29. Про виконавче провадження: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 24. – Ст. 207.
30. Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – №30. – Ст.409.
31. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – № 9. – Ст. 62.
32. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. // Голос України. – 1993. – № 188. – С.3-8.
33. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 01.07.2010 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. – № 38. ст.509.
34. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – №35. – Ст. 236.
35. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – № 13. – Ст.110.
36. Про Державну прикордонну службу України: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 27. – Ст. 208.
37. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 35. – Ст. 237.
38. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 20. – Ст. 99.
39. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 46. – Ст. 366.
40. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
41. Про Державну судову адміністрацію України: Указ Президента України № 780/2002 від 29 серпня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 36. – Ст. 1674.
42. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
43. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
44. Про надзвичайний стан: Закон України від 26 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 538.
45. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.
46. Про зовнішньоекономічну діяльні: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №29. – Ст. 378.
47. Про основи національної безпеки України: Закон України // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1433.
48. Про Службу зовнішньої розвідки України: Закон України від 1 грудня 2005 р // ВВР України. – 2005. – № 8.
49. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // ВВР України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
50. Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України: Закон України від 23 лютого 2006 року // ВВР України. – 2006. – №30. – Ст. 258.
51. Про оборону України: Закон України від 06.12.1991 // ВВР. – 1992. –№ 9. – Ст. 107.
52. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст. 446.
53. Кримінально-процесуальний кодекс України / Затверджений Законом від 28.12.60 (1000-05) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1961, №2 ст.15 (із змінами, доповненнями, внесеними згідно із указами Президії Верховної Ради Української РСР подальшими законами, рішеннями Конституційного Суду України).
54. Цивільний процесуальний кодекс України 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст. 492) (із змінами, доповненнями, внесеними згідно із Законом № 2709-ІV).
55. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопаду 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №6. – Ст.56.
56. Митний кодекс України, прийнятий 12 грудня 1991 р. – Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №16. – Ст.203.
57. Про Державну митну службу України: Указ Президента від 29.11.96 р. // №1145/96.
58. Про контроль за діяльністю Служби безпеки України: Указ президента України від 22.10.1998 р. № 1172/98.
59. Про Вищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних і кримінальних справ: Указ Президента України від 12 серпня 2010 р. // ОВУ. – 2010. – № 68. – Ст. 95.
60. Про внесення змін до мережі та кількісного складу суддів місцевих судів: Указ Президента України від 8 серпня 2006 року № 681/2006.
61. Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України: Указ Президента України від 01.10.2002 №889/2002 (Указ втратив чинність у частині, що стосується Касаційного Суду України на підставі Указу Президента № 7/2004 від 5.01.2004).
62. Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів: Указ Президента України від 16.11.2004. – №1417/2004.
63. Про Національний план дій із забезпечення належного виконання рішень судів: Указ Президента України від 27 червня 2006 року № 587/2006.
64. Про Концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні: Указ Президента України від 9 червня 2006 року №509/2006.
65. Питання мережі господарських судів України: Указ Президента України від 12 серпня 2010 р.// Урядовий кур’єр. – 2010. – 27 серпня. – С.2.
66. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 18 липня 1995 р. // ВВР. – 1995. – № 1997. – № 10. – Ст. 85.
67. Постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 р. «Про структуру Генеральної Прокуратури України» // ВВР України. – 1992. – № 4.
68. Постанова Верховної Ради України від 6.11.91 р. «Про дисциплінарний статут прокуратури України» // ВВР України. – 1992. – № 4.
69. Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 30, ст. 426) // Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів України. – К., 1996. – С.12-17.
70. Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 року «Про проголошення незалежності України». – Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 446.
71. Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні і міжрайонні управління юстиції: затверджено наказом Міністерства юстиції України 30.08.2000 р. № 36/5.
72. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 30 серпня 2000 року № 36/5.
73. Положення про Міністерство юстиції України: Затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 14 листопада 2006 р. №1577.
74. Положення про Департамент державної виконавчої служби: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р. №711.
75. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 р. № 587.
76. Положення про Державну пенітенціарну службу України: затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №394/2011.
77. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року №1138.
78. Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 р. № 844.
79. Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ: затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615.
80. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури: Указ Президента України від 5 травня 1993 р. № 155/ 93 // Голос України. – 1993. – 13 травня.
81. Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури: Указ Президента України від 5 травня 1993р. № 155/93 // Голос України. – 1993. – 13 травня.
82. Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. – № 302. // Урядовий кур'єр. – 1993. – 20 квітня.
83. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1689.
84. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату: Наказ Міністерства юстиції України від 1 грудня 2006 р. № 87/5.
85. Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах 03.12.2009 р. № 129.
86. Про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України: положення, затверджене постановою Президії Верховного Суду України від 14 січня 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2003 р. – №2. – С. 45-47.
87. Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 р. №1272.
88. Положення про Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1994 р. № 780.
89. Положення про Центр європейського та порівняльного права: Затверджено наказом Міністерства юстиції України 23.06.2003 № 68/5.
90. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу: затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. №220.
91. Інструкція з діловодства в апеляційному загальному суді, затверджено наказом ДСА України 06.01.2006 р. № 1.
92. Інструкція з діловодства в господарських судах України / Затверджено наказом Голови Вищого господарського суду України 10.12.2002 р. № 75 // Вісник господарського судочинства. – № 12. – 2005.
93. Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді, затверджено наказом ДСА України 27.06.2006 р. № 68.
94. Інструкція про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами: затверджено наказом ДСА України від 18.10.2004 р. № 182/04.
95. Тимчасове положення про службу судових розпорядників та організацію її діяльності 21.04.2004 р. № 51/04.
96. Інструкція про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та документів діяльності суду від 14.07.2003 р. № 277.
97. Інструкція про порядок організації підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорони приміщень суду 06.09.2004 р. №1003дск/149/04дск.
98. Інструкція про порядок фіксування судового процесу технічними засобами 21.07.2005 р. № 84.
99. Інструкція про проходження військової служби в Управлінні державної охорони України: затверджено Наказом Управління державної охорони України 28.02.2004 р. № 23.
100. Регламент Конституційного Суду України: Рішення Конституційного Суду України від 5 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20.
101. Концепція про удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затверджена Указом Президента №361/2006 від 10 травня 2006 р. // Офіційний вісник України. – №19. – 2006.
102. Законодавство України про контроль та перевірки: Контрольно-ревізійна служба. Податкова служба. Захист прав споживачів. Охорона праці. Антимонопольний комітет. Санітарно-епідеміологічний захист населення. Правоохоронні органи / О.А. Кривенко (ред.), О.М. Роїна (упоряд.) – К.: КНТ, 2002. – 116 с.
103. Збірник актів Кабінету Міністрів України до Митного кодексу України від 11.07.02 №92-ІV / Державна митна служба України. – К.: Панорама, 2003. – 192 с.
104. Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа: Зб. нормат. актів: Станом на 1 січня 2004 р. / Микола Ілліч Камлик (упоряд.) – К.: Атіка, 2004. – 680 с.
105. Митний кодекс України та нормативно-правові акти, що регулюють його застосування: Зб. документів / Павло Володимирович Пашко (упоряд.), Віталій Петрович Науменко (упоряд.). – К.: Знання, 2004. – 1176 с.
106. Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України і Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) щодо створення нової форми співробітництва. – Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. – № 9. – ст. 76.
107. Аббасова А. Суд присяжних: адвокати «за» прокурори «проти» // Адвокатура. – 2007. – травень (№9). – С. 5.
108. Агєєв О.В. Прокурор як суб'єкт адміністративного процесу: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – X., 2006. – 18 с.
109. Адміністративне судочинство України: Підручник. – К.: ЮрінкомІнтер, 2009. – 672 с.
110. Актуальні проблеми професійної підготовки суддів, прокурорів та працівників правоохоронних органів: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 23 квітня 2009 року). – К.: Ген. прокуратура України, 2009. – 80 с.
111. Альтернативные методы разрешения конфликтов. Медиация: Материалы семинара / ОНЮА; Ин-т подготовки профессиональных судей; Одес. Обл. группа медиации. – О.: ООГМ, 2004. – 34 с.
112. Анпілогов О. Права та свободи громадянина як об'єкт захисту прокурором в адміністративному судовому процесі // Вісник прокуратури. – 2007. – №3. – С. 68-74.
113. Анпілогов О. Права та свободи громадянина як об'єкт захисту прокурором в адміністративному судовому процесі // Вісник прокуратури. – 2007. – №3. – С. 68-74.
114. Антоненко Л., Петров Я. Чи може Закон «Про судоустрій та статус суддів» зробити українські суди більш ефективними // Юридичний журнал. - 2010. – № 10. – С. 67.
115. Бабенко В.І. Організаційно-правові аспекти прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону довкілля. – О., 2004. – 234с.
116. Бабенко К. Роль Конституційного Суду України у забезпеченні верховенства Конституції України // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 3. – С. 54-61.
117. Баженова Б. Доступ до правосуддя у Великобританії // Право України. – 2006. – № 1. – С. 142-145.
118. Балух В.С., Сурилов А.А. Одесский арбитражный суд: два века истории. – Одесса, 2001.
119. Віденко М. Місце і роль прокуратури в системі органів влади // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 7. – С.15-19.
120. Біленко Б.О. Особливості функціонування адміністративно – правового механізму забезпечення прав громадян у правоохоронній діяльності // Юридична Україна. – 2005. – № 4. – С.79-81.
121. Білоусов Ю.В.Виконавче провадження: Навч. посібник. – К.: Прецедент, 2005. – 192 с.
122. Богуцький П. Військова прокуратура у системі прокуратури України // Прокуратура. Людина. Держава – 2005. – № 3. – С.10-7.
123. Бойко А.И. Прокуратура: «око государево» или правозащитная организация? // Право и политика. – 2004. – № 7. – С. 49-55.
124. Бойко В.Ф. Право людини та правосуддя (Судове право України): Навч. посібник для вузів / В.Ф.Бойко, В.О.Євдокимов, О.Х.Юлдашев; Міжрегіональна акад. управління персоналом. – К.: Варта, 2003. – 256 с.
125. Большой юридический словарь. – М., 1997. – С.302-303.
126. Бондар І.В. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2009. – 18 с.
127. Бондаренко І. Правоохоронні органи України та їх функції // Право України. – 2005. – № 7. – С.53-56.
128. Бондаренко Н.Л. До питання про виникнення і розвиток інституту апеляції в зарубіжних країнах // Університетські наукові записки. – 2005. – Вип. 3. – С.85-92.
129. Бортун М. Прокуратура в системі поділу державної влади // Віче. – 2008. – № 5. – С. 43-45.
130. Бриль Г.Г. Правовое регулирование прокурорского надзора в пореформенной России (вторая половина XIX века) // История государства и права. – 2008. – № 2. – С. 25-27.
131. Бринцев В.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні: Нормативна база, проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юстініан, 2003. – 400 с.
132. Бурбика М.М. Робота з персоналом в органах прокуратури України: організаційно-правові питання: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2007. – 20 с.
133. Бурдейний С.М. Підготовка та участь прокурора у розгляді кримінальних справ у суді першої інстанції: Навч.-метод. посібник. – К.: Ген. прокуратура України, 2005. – 93 с.
134. Бутирський А. Правове регулювання принципів здійснення правосуддя в адміністративному та господарському процесах // Суд. апеляція. – 2010. – № 2. – С.24-26.
135. Василюк С., Косило А. Зарубіжний досвід притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності // Право України. – 2006. – № 2. – С.131-133.
136. Василюк С.Ф. Дисциплінарна відповідальність суддів: проблеми її вдосконалення // Часопис Київського університету права. – 2006. – №2. – С.96-101.
137. Верещагина А.В. Нормативная модель суда присяжных по Судебным уставам 1864 года // Адвокатская практика. – 2007. – №2. – С. 36-41.
138. Виноградова Л.Є. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. – Вип. 18. – С. 896-901.
139. Вінокурова Л.В. Судова влада у взаємодії громадянського суспільства та держави: Дис. канд. політ, наук: 23.00.02. – К., 2009. – 218с.
140. Вовк П.В. Захист прав, свобод та інтересів громадян в адміністративному суді першої інстанції: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. – О., 2009. – 22 с.
141. Войцишен В. Координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю // Вісник прокуратури. – 2008. – № 2. – С.24-27.
142. Гардецький О. Координація діяльності правоохоронних органів як ефективний важіль боротьби зі злочинністю // Вісник прокуратури. – 2007. – № 3. – С.50-57.
143. Генеза системи конституційного контролю за реалізацією прав, свобод людини і громадянина // Право України. – 2005. – С.11-15.
144. Гловацкая С.Н., Кузьменко В.Н. Организация судебных и правоохранительных органов Украины. – Одесса: Изд-во «Optimum», 2007. – 300 с.
145. Гловюк І.В. Судова діяльність у досудовому провадженні: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.09. – О., 2009. – 20 с.
146. Гогусь О.В. Система стримувань і противаг судової гілки влади // Адвокат. – 2007. – № 5. – С.40-43.
147. Гончаренко О.В. Адміністративно-правові засади діяльності Вищої ради юстиції: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. – X., 2009. – 20 с.
148. Гордеев Г. Участие прокурора в правовом воспитании населення // Законность. – 2004. – № 1. – С.21-23.
149. Городецький О.В. Попередній і наступний контроль Конституційного Суду України // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – 2003. – Вип. 49. – С. 115-118.
150. Городовенко В.В. Проблеми незалежності судової влади: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.10 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – X., 2006. – 20 с.
151. Гриню В.О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / В.О. Гринюк; Київ, нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 20 с.
152. Гутаріна К. Місце і роль прокуратурі в системі органів державної влади в Україні // Адвокат. – 2005. – № 6. – С.27-28.
153. Давиденко Л. Теоретичні підстави виміру ефективності прокурорської діяльності // Прокуратора. Людина. Держава. – 2004. – № 10. – С.47-52.
154. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийнята резолюцією 40/34 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 р.
155. Дем'янчук В.А. Фіксація інформації при розгляді кримінальної справи у суді: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2009. – 20 с.
156. Денисюк С. Теоретичні питання контролю за діяльністю правоохоронних органів України // Право України. – 2004. – № 9. – С.100-112.
157. Додонов В.Н., Крутских В.Е. Покуратура в России и за рубежом. Сравнительное исследование / Под ред. к.ю.н. С.И. Герасимова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 192 с.
158. Долежан В. Вплив прокурора на поведінку посадових осіб // Вісник прокуратури. – 2006. – № 4.
159. Долежан В. Кодекс прокурорської етики: яким йому бути? // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С.63-68.
160. Долежан В. Прокурор і суддя: проблеми взаємовідносин у судовому процесі // Вісник прокуратури. – 2008. – № 2. – С. 38-43.
161. Долежан В.В. Перспективи розвитку прокуратури України як системи органів правозахисту // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 21. – Одеса: 2004.
162. Долежан В. Вимоги до прокурорів-обвинувачів у світлі рекомендацій Ради Європи // Вісник прокуратури / Засновники: Ген. прокуратура України; Нац. юр. академія України ім. Я. Мудрого; КНУ ім. Т. Шевченка. – 2003. – №12. – С. 9-14.
163. Донець В. Розмежування юрисдикції спеціалізованих судів в Україні (окремі аспекти) // Вибори та демократія: Науково-просвітницький правничий журнал. – 2007. – № 4. – С. 42-47.
164. Дорошков В.В. Мировой судья. Исторические, организационные и процессуальные аспекты деятельности / В.В.Дорошков. – М.: Норма, 2004. –320 с.
165. Дунас Т.О. Участь прокурора у цивільному судочинстві України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2009. – 21 с.
166. Елизаров А.Б. Роль и место прокурорского надзора в триаде властей // Государственная власть и местное самоуправление. – 2004. – № 1. – С.9-12.
167. Європейська конвенція з прав людини в Україні. Право на справедливий судовий розгляд: Посібник для семінарів / Верховний Суд України; Центр прав людини Ноттінгемського ун-ту; Пер. з англ. О. Купрієвич; Упоряд. В.Т. Маляренко та ін. – К., 2003. – 128 с.
168. Єгорова В.С. Права і обов'язки суддів судів загальної юрисдикції: теоретичні питання // Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики. – 2006. – С.237-240.
169. Ємельянова В. Адміністративне судочинство – потреба об'єктивної реальності // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 1. – С. 58-61.
170. Железняк Н.А. Правові та організаційні форми діяльності Міністерства юстиції України у здійсненні державної правової політики (теоретичні та практичні питання): Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний економічний ун-т. – К., 2004.
171. Жук Н.А. Стримування і противаги в системі поділу влади в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – X., 2006. – 20 с.
172. Жуковский А. Комментарий Закона Украины «О судоустройстве и статусе суддей». – Х., 2010. – 211с.
173. Завдання до практичних занять з навчальної дисципліни «Прокурорський нагляд в Україні»: Для студ. V курсу / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Іван Єгорович Марочкін (уклад.). – X., 2006. – 26 с.
174. Загородній В.Є. Основні напрями організації роботи районних (міських) прокуратур: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.10. – О., 2009. – 226 с.
175. Законодавство України про правоохоронні та контролюючі органи: За станом на 15 лютого 2008 р. – X.: Одіссей, 2008. – 152 с.
176. Зеленецкий В. Особенности подведения прокурором итогов проверки соблюдения органами дознания и досудебного следствия требований законов при приеме, регистрации и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях // Юридичний радник. – 2005. – №2. – С.63-67.
177. Зеленецький В. Заходи прокурорського реагування на виявлені
порушення законів у діяльності органів дізнання і досудового
слідства при прийманні, реєстрації, перевірці й вирішенні заяв і
повідомлень про злочин // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 10. – С.9-13.
178. Иностранное конституционное право: Уч.пос. / Под ред. В.В.Маклакова. – М.: Юрист, 1996. – 512 с.
179. История, руководство, структура, задачи хозяйственных судов Украины // Интернет-представительство Высшего хозяйственного суда Украины. – 5.08.2005.
180. Івановська А.М. Юридична природа актів Конституційного Суду України // Університетські наукові записки. – 2005. – Вип. 4. – С. 42-50.
181. Казанцев С.М. Суд присяжних в России: Громкие уголовные процессы 1864 – 1917 гг., – Л., 1991.
182. Кандиева Т. Новичок кассационной инстанции // Юрид. практика. – 2010. – № 38. – С.22.
183. Капустинський В. Судово-правова система як складова методології державного управління // Право України. – 2005. – № 1. – С. 33-36.
184. Карпечкин П.Ф. Критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 3. – С.40-43.
185. Карпечкін П.Р. Співвідношення функцій судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України в контексті судової реформи // Вісник Верховного Суду України – № 3 (55) – 2005. – С. 48-55.
186. Кивалов С. В. Перспективы совершенствования системы уголовной юстиции и судебная реформа // Акт. проблеми держави і права: зб. наук. праць. – О., 2010. – Вип.54. – С.7-9.
187. Кирххов Г.П. Практика исполнения решений иностранных судов по коммерческим спорам в Германии // Вісник Верховного Суду України. – № 3 (43). – 2005. – С. 37-38.
188. Клочков В. Прокурорський нагляд за законністю та обґрунтованістю обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6. – С. 41-50.
189. Коваль В.М. Апеляційні суди в Україні: становлення і розвиток. – О., 2004. – 20 с.
190. Коваль В.М. Розвиток системи апеляційних судів України // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. – Вип. 21. – С. 194-198.
191. Ковальова С.Г. Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського. – О., 2004. – 20 с.
192. Ковальова Я. Правові наслідки відмови прокурора від державного обвинувачення // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 9. – С. 50-53.
193. Колісниченко В.М. Роль судової влади у захисті виборчих прав: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.10. – О., 2009. – 21 с.
194. Колобашкина С.С. Суд присяжных: динамика развития // Lех Russіса. – 2007. – № 6. – С. 1215-1218.
195. Коломоєць Т.О. Розмежування юрисдикційних повноважень між адміністративними та господарськими судами України щодо розгляду справ у порядку адміністративного судочинства: Наук, нарис. – Запоріжжя: Запоріз. нац. Ун-т, 2009. – 104 с.
196. Колтунова А. Участь прокурора у цивільному процесі // Юридичний вісник України. – 2005. – 13 – 19 серпня (№ 32). – С. 6-9.
197. Коментар до Закону України «Про судоустрій та статус суддів»: Науково-практичний коментар. – X.: ТОВ «Одіссей». – 304 с.
198. Коментар до Закону України «Про судоустрій»: / За ред.В. Молдована. – К., 2010. – 693 с.
199. Конвенция о защите прав человека и основных свобод // Международные акты о правах человека. / Сборник документов. – М.: Норма, 2002.
200. Кондратьєв О.В. Організаційно-правові проблеми судового контролю: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.10 / О.В. Кондратьєв; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – X., 2005. – 19 с.
201. Коненко С.Я. Профілактика та боротьба з корупцією в поліції Німеччини (із досвіду роботи поліції землі Нижня Саксонія) / – К.: Знання України, 2006. – 16 с.
202. Конєва Т.В. Взаємодія митних органів України з правоохоронними та деякими контролюючими органами // Митна справа. – 2004. – №3. – С.15-19.
203. Концепція реформування прокуратури України // Вісник прокуратури / Засновники: Ген. прокуратура України; Нац. юр. академія України ім. Я. Мудрого; КНУ ім. Т. Шевченка. – 2003. – № 7. – С. 3-7.
204. Копиленко О.Л. Становлення і розвиток Верховного суду України // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №1. – С. 2-9.
205. Короєд С.О. Судовий розгляд справ про адміністративні проступки: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2009. – 20 с.
206. Корпунцов В. Діяльність органів прокуратури України щодо забезпечення прав і свобод громадян: Історія розвитку форм і методів // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6. – С. 87-92.
207. Косюта М. Деякі проблеми забезпечення незалежності прокуратури у відносинах з іншими органами публічної влади // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – № 3. – С. 18-21.
208. Косюта М. Способи правового регулювання представницької функції прокуратури України // Вісник прокуратури. – 2007. – № 4. – С. 8-13.
209. Косюта М. Сучасний стан відносин між прокуратурою та судами загальної юрисдикції // Вісник прокуратури. – 2008. – № 6. – С. 53-67.
210. Косюта М.В. Прокуратура України: Навчальний посібник. – Одеса: Юридична література, 2007. – 312 с.
211. Кравченко Ю.Ф. Співвідношення відомчого контролю і прокурорського нагляду в системі забезпечення прав і свободи людини // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2004. – № 1. – С. 177-183.
212. Кравчук В. Роль адміністративних судів у забезпеченні законності владно-розпорядчої діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування // Вісник вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 1. – С. 95-101.
213. Кривенко В.В. Демократизація судової системи України: проблеми і перспективи. – О., 2006. – 19 с.
214. Кривенко В.В. Завдання й основні риси суддівського самоврядування // Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії / ОНЮА. – О., 2006. – С. 25-27.
215. Кривенко В.В. Суддівське самоврядування як елемент управління судовою системою України // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 4. – С.2-6.
216. Куйбіда Р. Організація і розвиток сучасної судової системи України // Питання удосконалення судової системи України. – 2007. – С. 44-47.
217. Куйбіда Р.О. Проблеми розмежування адміністративної та конституційної юрисдикції // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. – Вип. 19. – С.193-196.
218. Куйбіда Р.О. Спеціалізація, територіальність та інстанційність в організації системи судів в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 9. – С. 82-91.
219. Куліш А.М. Сутність та ознаки правоохоронної діяльності // Право і безпека. – 2005. – № 4. – С. 80-82.
220. Курганський О.В. Про взаємодію прокуратури з органами державної податкової адміністрації // Актуальні проблеми держави і права / Одеська національна юридична академія. – 2001. – 11. – С. 579-582.
221. Курлыкина А. О некоторых аспектах деятельности по поддержанию государственного обвинения // Вопросы государства и права Украины. 2004. – С. 157-159.
222. Кучинська О. Проблеми єдності системи судів загальної юрисдикції у світлі Закону України «Про судоустрій та статус суддів» // Право України. – 2010. – № 11. – С. 200- 206.
223. Кутоманов Д.Є. Забезпечення конституційних прав особи в досудовому провадженні по кримінальних справах: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. – X., 2009. – 20 с.
224. Кучук А. Правоохоронні органи в механізмі правоохорони // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – С. 142-145.
225. Кучук А. Принципи правоохоронної діяльності // Юридична Україна. – 2005. – № 2. – С. 77-81.
226. Кучук А.М. Основні напрями та завдання правоохоронної діяльності // Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2005. – Вип. 27. – С. 85-90.
227. Левіна Ю. Процесуальний статус прокурора в цивільному провадженні // прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 4. – С.79-87.
228. Ліпкан В.А. Адміністративно-правові основи теорії національної безпеки // Юридична Україна. – 2006. – № 11. – С.23-26.
229. Ліпкан В.А. Національна безпека України. – К.: Кондор, 2009. – 552 с.
230. Литвак О.М., Шумський П.В. Функції прокуратури України. –Хмельницький, 1998. – 456 с.
231. Лобач В. Межі касаційного реагування прокурорів на судові рішення у кримінальних справах: окремі аспекти // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – №6. – С. 13-14.
232. Лукашова Н.П. Про деякі питання організації діяльності суду першої інстанції // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 1. – С. 44-47.
233. Мазур М.В. Акти органів судової влади як джерело конституційного права України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02. – X., 2009. – 20 с.
234. Малишев О. Базисні концепції реформування прокуратури України на сучасному етапі // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – №6. – С. 33-37.
235. Малишев О. Базисні концепції реформування прокуратури України на сучасному етапі // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – № 6. – С. 33-37.
236. Малюга В.І. Принципи єдності й централізації в організації та діяльності прокуратури // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 2002. – С. 107-110.
237. Манукян В.И. Европейский суд по правам человека: право, прецеденты, комментарии: Науч.-практ. пособие. – К.: Истина, 2006. – 368 с.
238. Мартинюк Р.С. Конституційний Суд України у системі стримувань і противаг // Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2008. – Вип. 39. – С. 186-192.
239. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейское право. – М.: Проспект, 2009. – 512 с.
240. Матюхіна Н.П. Управління поліцією зарубіжних країн: сучасні підходи та ключові поняття / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – X.: Гриф, 2006. – 302 с.
241. Машіка В. Основні новели Закону України «Про судоустрій та статус суддів» // Істрія України та правознавство. – 2010. – № 40. – С. 2-14.
242. Мельник М.І. Місце Верховного Суду України в систе
