Перелік посилань

Перелік посилань – свідчить про теоретичну підготовку розглянутої проблеми, про навички роботи з літературою. До нього включається весь науковий комплекс, який опрацьований студентом при вивченні проблеми і побудові концепції, а не тільки видання, на які є посилання. Відомості про джерела та літературу необхідно подавати у відповідності з вимогами сучасного стандарту. Не варто включати до списку науково-популярні, художні та інші публікації, що не мають наукової цінності.

Наприкінці роботи, починаючи з нової сторінки, треба подати перелік посилань, які використовувалися в основній частині роботи.

Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог містять такі стандарти: 1) ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления ”; 2) ДСТУ 3582-97 “ Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”; 3) ГОСТ 7.12-93 “ Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила ”.

При складанні переліку посилань слід керуватися такими правилами:

Джерела можна розміщувати одним із способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела і літературу, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць, авторів, року та місця видання, кількості сторінок. У випадку, коли в роботі використовується кілька праць одного автора, враховується принцип хронології, тобто за роком видавництва.

До переліку посилань вносяться роботи всіх згаданих авторів - вітчизняних та зарубіжних. Автори, матеріали яких не згадувались в курсовій роботі, до списку переліку не включаються.

Нумерація наскрізна протягом всього списку і позначається арабськими цифрами.

Бібліографічний опис складається мовою оригіналу.

Якщо авторів більше трьох, то наводяться імена всіх або перших трьох зі словами “та ін.”.

Назва місця видання пишеться повністю у називному відмінку, за винятком назв міст: Москва (-М.), Ленінград (-Л.), Санкт-Петербург (-СПб.), Київ (-К), Ростов на Дону (-Р-н-Д.). Якщо назва одного із двох міст не скорочується, то вони пишуться повністю: М. - К., але: Київ - Херсон. При наявності двох міст видання, в описанні наводять обидва міста через дефіс.

Назва видавництва пишеться без лапок в називному відмінку після назви міста видання і двох крапок.

При написанні статті з періодичних виданнях перед відомостями про видання ставиться помітка “В кн.: В зб.:”

Обсяг видання, тобто дані про загальну кількість сторінок і аркушів записують цифрами зі словом сторінка, яке скорочують: с. – в укр. та рос. мовах. Якщо у книзі нумерація сторінок вказана арабськими або (і) римськими цифрами, то в описі подають: 252 с. або CCLІІ с.

Отже, основна вимога до укладання списку використаних джерел – це однотипне оформлення та дотримання чинного стандарту на бібліографічний опис документів і друкованих творів (ГОСТ 7.1-84).