Величини, що входять у формулу (6), є результатами вимірювань різних типів. Вимірювання d1 і d2 є результати прямих вимірювань. Вони обробляються стандартним способом, тобто розраховуються середньоарифметичні значення, випадкові похибки і систематичні похибки, рівна точності ноніуса штангенциркуля. Величини k і L – результати непрямих вимірювань. При розрахунку похибки величини
можна вважати, що значення
і
відомі точно. Тоді формула для розрахунку похибки кожного окремого значення
матиме вигляд:
. (7)
де
мм – похибка відліку за дзеркальною шкалою, яка рівна половині ціни поділки шкали. Тоді формула (7) прийме вигляд
.
Очевидно, що похибки
будуть різними для різних величин k. Очевидно також, що максимальне значення похибки отримаємо в досліді з максимальною масою, оскільки значення |NН - NК| у цьому випадку найменше. Саме цю похибку вважатимемо систематичною похибкою вимірювання
, тобто
. Тим самим вимірювання
штучно зроблені рівноточними. Далі розраховується середньоарифметичне значення
і випадкову похибку за правилами обробки рівноточних вимірювань.
Вимірювання L також непряме. Враховуючи, що
, де
– похибка показів мікрометра і рівна
мм, формула для розрахунку похибки окремого вимірювання приймає простий вигляд:
. Ця похибка є систематичною похибкою визначення видовження, тобто
. Середнє значення L і випадкова похибка його визначення розраховується звичайним способом.
Маючи інформацію про величини, що входять у формулу (6), і їх похибки, можна розрахувати середнє значення абсолютної похибки
, підставивши в (6) середні значення
. Тоді похибка
обчислюється згідно формули:
(9)
Література
1.Лабораторный практикум по физике / Под ред. Ахматова А.С. – М.: Высшая школа, 1980.
2.Агапов Б.Т., Максютин Г.В., Островерхов П.И. Лабораторный практикум по физике. – М.: Высшая школа, 1982.
3.Евграфова Н.Н., Каган В.Л. Руководство к лабораторным работам по физике. – М.: Высшая школа, 1970.
4.Лабораторные занятия по физике / Под ред. Гольдина Л.Л. – М.: Наука, 1983.






