Специфіка «безпосередньої» та «опосередкованої» моделі психологічної служби

Ще одним критерієм класифікації надання психологічної допомоги є «безпосередність» чи «опосередкованість», згідно з якими можна виділити дві моделі психологічної служби — «безпосередню» і «опосередковану».

Перша модель орієнтована на таку собі «модель лікаря», головними завданнями якої є профілактика та корекція відхилень у психічному розвитку особистості школяра. Такий підхід, на думку дослідників, розповсюджений у багатьох країнах Європи, а також чітко відображений в Положенні про шкільну психологічну службу І.В.Дубровіної і A.M. Прихожан. Саме про таку модель психологічної служби можна говорити як безпосередню — коли психологічна допомога надається практичним психологом безпосередньо особистості (групі, організації), яка її потребує. Саме тут використовується власне психологічна допомога, психологічна допомога у вузькому сенсі слова (корекція, консультування, психотерапія).

Друга модель ґрунтується на думці про те, що організаційний психолог є членом колективу і бере участь в реалізації цілей організації. При цьому психолог, який працює, наприклад, в освітній організації, вважається членом педагогічного колективу, котрий реалізує свої спеціальні можливості переважно не прямо через учнів, а через учителів, класних керівників, адміністрацію школи, а також через учнівське самоуправління. На думку A.M. Мойсеєва, відповідно до цієї моделі психолог дотримується такої тактики дій: курс на взаємодію і співпрацю з учителем, не замість учителя, а разом з учителем; від аналізу педагогічної практики до її психологічного пояснення, спільного з педагогом пошуку корекційних засобів і знову до практики.

Сьогодні найбільш «рельєфно» ця модель діяльності психолога в освітніх організаціях представлена в концепції шкільної психологічної служби, розробленої Л.М. Фрідманом, в якій, зокрема, відображені технології спільної роботи психолога та вчителя при наданні психологічної допомоги учням.

Саме цю модель психологічної служби можна назвати як опосередковану — коли психологічна допомога надається людині (групі, організації) не безпосередньо психологом, а опосередковано, насамперед через членів колективу, керівництво організації, менеджерів, друзів, і досягається це завдяки формуванню психологічної культури, спільному пошуку разом із психологом адекватних способів дій, які б сприяли у наданні психологічної підтримки тому об´єкту, який її потребує. При такій моделі використовується психологічна допомога у широкому сенсі слова, коли велика увага приділяється психологічній просвіті, профілактиці, діагностиці, експертизі, прогнозуванню. Проте використовуються і консультування, корекція, психотерапія, якщо в цьому виникає потреба.

Наскільки відомо, в західній психології здійснюється поєднання «безпосередньої» та «опосередкованої» моделей психологічної служби. Одним із підтверджень цього є підхід, про який доповідали клінічні психологи Ірландії на VI Європейському психологічному конгресі в Дубліні. Суть його полягає в тому, що при лікуванні неврозів клінічний психолог паралельно працює як з хворим, який перебуває в стані неврозу, так і з найближчим його соціальним середовищем (сім´єю, колективом, друзями тощо), яке має «прийняти» його після лікування.

У вітчизняній практиці переважає «безпосередня» модель, коли здебільшого лише від психолога, який працює в організації, очікують певних кардинальних змін в поведінці та діяльності людей, до того ж досить швидких. Але ж очевидно, що в організаціях (освітніх чи бізнесових), де працюють сотні людей, практичний психолог не в змозі один надати психологічну допомогу багатьом людям, які її потребують. Тому формування психологічної культури працівників, населення і завдяки цьому дедалі більше впровадження «опосередкованих» моделей психологічної служби сприятиме ефективному вирішенню проблем діяльності організації і збереженню психічного здоров´я працівників, забезпеченню їх професійного та особистісного росту.

Тема 1.3. ПСИХОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ СЛУЖБИ І ПІДРОЗДІЛИ, ЯКІ ФУНКЦІОНУЮТЬ У РІЗНИХ ВІДОМСТВАХ

Література:

1. Андреева Г. М. Актуальные проблемы социальной психологии. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - С. 91-109.

2. Бочелюк В. Й., Зарицька В. В.Психологія: вступ до спеціальності: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 288 с.

3. Дуткевич Т.В., Савицька О.В. Практична психологія: Вступ у спеціальність. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 256 с.