Захист корпоративних прав

ним кодексом завжди є караними. На відміну від «чорної пошти» грінмейлера як різновиду високоінтелектуального вимагателя часто просто неможливо притягти до відповідальності, оскільки він діє нібито в рамках закону, хоча при найближчому розгляді грінмейл — це зловживання правом з боку акціонера для підви­щення вартості викупу належних йому акцій.

Перші згадки про ворожі корпоративні дії з метою придбан­ня відступних щодо акціонерних компаній у Великій Британії стосуються XIX ст. Відомості про появу шантажу як самостійно­го явища знаходимо у згадках відомого судового діяча А. Ф. Коні. Описуючи одну із справ (1870-і pp. XIX ст.), він відзначає вико­ристання одним із банкірів загрози компрометуючими докумен­тами для примусу поважної родини до виконання зобов'язань. Згідно зі ст. 615 Російського Кримінального уложення 1903 р. шантажем називався примус з метою одержати для себе або для іншого майнову вигоду, для передання майна або для выступ­ления права на майно, або для вступу в іншу невигідну майнову угоду, під загрозою повідомлення вигаданих або дійсних відо­мостей. Сам же термін «грінмейл» став широко розповсюдже­ним у 80-х pp. минулого сторіччя.

Більшість сучасних досліджень шантажу, у тому числі й у цивільному обороті, розглядає цей феномен виключно з пози­цій криміналістики, залишаючи поза увагою його зв'язок із си­стемою приватних правовідносин. Грінмейл як засіб майнового посягання залучається до механізму цивільних і господарських відносин, різних за фактичним змістом, суб'єктним складом, ти­пізацією приватних інтересів та цілей, на досягнення яких вони спрямовані, здійснюючи руйнівний вплив на системотворні кон­структивні елементи загальновизнаних та економічно виправ­даних підприємницько-комерційних об'єктів.

У зарубіжних державах сформулювалися декілька моделей закріплення в кримінальному праві відповідальності за шантаж, віднесення його до майнових посягань (Франція, держави Com­mon Law); конструювання загального складу шантажу, хоч і з прив'язкою самого терміна до майнових посягань (Нідерланди); включення шантажу до більш загального складу, що встанов­лює кримінальну відповідальність за кожний істотний з точки зору потерпілого примус (Швейцарія). Законодавством багатьох країн розроблено цілу низку правових засобів припинення зло­вживань у галузі грінмейлу шляхом установлення вкрай високих

податкових ставок на подібні сумнівні прибутки. В цивілізова­них країнах з розвиненою економікою рейдери атакують ви­ключно публічні акціонерні товариства, акції яких перебувають у відкритому обороті на фондовому ринку. Скуповуючи акції фірми-жертви, вони нав'язують їй свої правила гри, не порушу­ючи встановлений законом порядок скуповування на біржі цін­них паперів однієї компанії на користь іншої. Для потерпілої фірми, що втратила контроль над своєю компанією, така акція, без сумніву, є недружньою. Хоча діяльність рейдерів с абсолют­но прозорою, законною, вони платять податки, а їхніми метода­ми можуть скористатися будь-які платоспроможні клієнти.

В умовах українського бізнесу така система практично не спрацьовує. Українська практика ворожого поглинання не має жодної спільної риси із зарубіжною, оскільки на нашому фондо­вому ринку обертаються акції лише невеликої кількості компа­ній, хоча суб'єктів великого бізнесу є набагато більше.

Важливою причиною, що виникла у зв'язку із загарбницьки­ми діями рейдерів, є неможливість доведення достовірності пе­реоформлених документів. Закон України «Про державну реє­страцію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», на жаль, не містить статті, яка б відображала необхідність експер­тизи на автотентичність документів, що подаються до реєстра­ційного органу.

Рейдери, використовуючи шахрайські способи, підробля­ють документи про зміну складу засновників, призначення гене­рального директора і навіть реєстр акціонерів, набувають нове свідоцтво про право власності на підприємство, вносять до реє­стру відомості про нового генерального директора і з цього мо­менту стають повноправними, законними власниками майна під­приємства.

Термін «грінмейл» поки що практично не вживається в укра­їнських підприємницьких колах, хоча практика фінансового, корпоративного шантажу чи економічного терору знайома віт­чизняному бізнесу. Ступінь інформаційної прозорості україн­ського ринку щодо злиття та поглинання, особливо таких його напрямів, як недружнє поглинання, вимагання, грінмейл, моти­ви і методи їхнього здійснення, не дають можливості глибокого аналізу кожного із цих процесів. Джерелами інформації для до­слідження стали періодичні економічні, правові друковані та електронні видання, погляди та дані експертів, а також наукова

ННІІІНІІІІІШІНШІІІІ............... "