Гаврилишин Б. Дорога в майбутнє. Доповідь Римського клубу – К., 1993

Глобальные проблемы цивилизации – М., 1987

Головин Н. Н. О социологии изучения войны // Социсследования – 1992, №1

Загладин В., Фролов И. Глобальные проблемы современности: научный и социальный аспекты – М., 1981

Кремень В., Ткаченко В. На терезах глобалізму // Політика і час – 1999, №1

Никитина А. Г. Апокалипсис и термоядерная война // Философские науки – 1990, №2

Основи політології. Навч. посібник / Керівник авт. кол. Ф. М. Кирилюк – К.: Либідь, 1995

Очерк теории социализма – М., 1989

Пахомов Ю. Цивілізаційні виклики і сучасна Україна // Політична думка – 1997, №1

Політологія. Курс лекцій / За заг. ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківський – К.: Вища школа, 1993

Політологія / За ред. акад. О. І Семківа – Львів: Світ, 1994

Политология Энцеклопедический словарь – М., 1993

Хілько М. Від психології підкорення до психології захисту природи // Віче – 1999, №6

Основні терміни та поняття

Авторитаризм — політичний режим, який характеризується необмеженою владою однієї чи групи осіб, завуженням політичних прав і свобод громадян, громадсько-політичних організацій, повноважень демократичних інститутів, суворої регламентації їх діяльності, безумовним підпорядкуванням владі всіх соціальних структур.

Анархізм — суспільно-політична течія, основним принципом діяльності якої є заперечення держави і будь якої влади.

Влада — це здатність і можливість суб’єктів соціального життя справляти визначальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів — авторитету, права, примусу.

Глобальні проблеми — це проблеми, що мають загальнолюдський зміст і планетарний масштаб, їх загострення — загроза цивілізації, їх розв’язання потребує загальних зусиль всього людства.

Громадська думка — це судження, яке поділяють різні соціальні спільності щодо оцінки тих чи інших явищ.

Громадська організація — добровільне об’єднання, яке виникає в результаті вільного і свідомого волевиявлення громадян на основі спільності їх інтересів.

Демократія — це форма організації і діяльності політичної системи, при який влада здійснюється на основі принципів свободи, рівності, народовладдя.

Держава — це сукупність взаємопов’язаних закладів і організацій, які організують управління суспільством, здійснюють політичну владу і виступають знаряддям панування і підпорядковування, а також погодження інтересів різних соціальних спільностей і груп.

Емпірична політична свідомість безпосередньо фіксує практичний досвід студента.

Етнос — спільність, що склалася на певній території, володіє спільними рисами, стабільними особливостями культури, усвідомлює свою єдність і відмінність від інших аналогічних утворень.

Компроміс — знаходження різними силами угод шляхом взаємних поступок.

Консенсус — згода у головному між різними політичними суб’єктами, при збереженні розбіжності у другорядних питаннях.

Консерватизм — доктрина, яка орієнтується на захист існуючих форм економічного, соціального і політичного життя, традиційних духовних цінностей, стриманість у здійсненні соціальних змін, утвердження поступового розвитку.

Культ особи — це звеличення ролі однієї людини, надання їй надприродних якостей, приписування визначального впливу на хід історичного процесу.

Лібералізм — ідейно-політична течія, яка відстоює необмежену свободу підприємництва, парламентський державний устрій, плюралістичну демократію, широкі свободи для індивідів в усіх сферах життя суспільства.

Лідер — це авторитетний член спільності або організації, особистий вплив і положення якого дозволяють йому відігравати вирішальну роль в політичних процесах.

Люмпен — поняття, яке позначає належність певної особи до декласованих прошарків населення.

Маргінали — це відносно стійкі суспільні групи, які виникають у результаті розхитування нормативно-ціннісних систем під впливом технологічних, соціальних, культурних контактів та інших факторів.

Міжнародні відносини — це якісно специфічна система різноманітних зв’язків і відносин між народами, державами і групами держав, провідними соціальними, економічними і політичними силами та організаціями, що діють на міжнародній арені.

Національне питання — це питання про причини виникнення недовіри, ворожнечі між націями та їх конфлікту з існуючою системою влади, про форми, методи, умови його вирішення в інтересах мирного співжиття, прогресу націй на основі рівноправ’я, суверенності та демократизму.

Нація — велика група людей, яка виникла історично і характеризується спільністю території, мови, економічних зв’язків, психологічного складу, культури, свідомості.

Об’єкт політики — це те, на що спрямована політична діяльність. Це реальна дійсність, політичні відносини, політична система тощо.

Політика — це сфера діяльності соціальних суб’єктів, пов’язана з реалізацією загально значущих інтересів за допомогою політичної влади. Умовою і формою політичної діяльності є політичні відносини — взаємодія суб’єктів політики з приводу завоювання та використання влади з метою реалізації своїх інтересів.

Політична географія — наука, яка вивчає вплив географічних і природних факторів на політичне життя суспільства.

Політична влада — це реальна здатність суб’єкта політики втілювати свою волю в життя на основі осмисленого політичного інтересу.

Політична діяльність — сукупність дій суб’єктів політики щодо реалізації своїх інтересів за допомогою політичної влади.

Політична ідеологія — це система поглядів та ідей, в яких усвідомлюються і оцінюються соціально-політичні проблеми та ціняться цілі діяльності.

Політична історія — наука, яка вивчає зміни політичних інститутів і норм у процесі суспільного розвитку.

Політичний маркетинг — діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громадського значення.

Політична культура — це сукупність стійких уявлень про суспільство, характер і спосіб політичного мислення, стандарти політичної поведінки.

Політична партія — це добровільний союз, заснований на ідеологічних зв’язках, націлений на завоювання влади в державі або участі в ній, причому влада стає інструментом реалізації політичної програми, яка служить інтересам тієї чи іншої соціальної спільності або групи.

Політична психологія — наука, що досліджує психологічні компоненти поведінки людини, вивчення яких дає змогу застосувати знання психології до пояснення політики.

Політична свідомість — це відображення політичного життя суспільства в певних емпірико-психологічних та ідейних формах.

Політична система — це система ідей, норм та інститутів, в рамках яких відбуваються політичні відносини, політичне життя суспільства та державна влада.

Політична система — це сукупність відносин між легально існуючими політичними партіями, які виражаються в суперництві або в спільній боротьбі за владу чи здійснення влади.

Політична соціалізація — засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом залучення її до політичної діяльності.

Політична участь — це включення соціальних спільностей і груп, окремих індивідів у процес політичної життєдіяльності з метою втілення в життя своїх потреб та інтересів, вираження настроїв та пропозицій.

Політична філософія — це політична наука, що вивчає ціннісні та світоглядні аспекти владних відносин.

Політичне життя — це цілеспрямована діяльність соціальних суб’єктів щодо виявлення і реалізації свої інтересів у процесі формування і здійснення політичної влади.

Політичне керівництво — це діяльність, спрямована на визначення цілей і завдань суспільного розвитку на певному етапі, а також шляхів і засобів їх досягнення.

Політичне функціонування — це діяльність політичних інститутів, пов’язана з управлінням суспільством, а також участь в ній індивідів.

Політичний (державний) режим — це сукупність принципів і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада.

Політичний маркетинг — це діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, політичних інститутів, ідей громадського значення.

Політичний плюралізм — це наявність різноманітних політичних партій та громадсько-політичних організацій і об’єднань, політичних потреб і інтересів, програм, переконань, суджень та їх відповідне відбиття в системі управління суспільством, в діяльності всіх політичних інститутів.

Політичний процес — це сукупна діяльність суб’єктів політики, завдяки якій відбувається зміна, здійснюється державна влада перетворення і формування політичної системи.

Політологія — це наука про сутність, форми і закономірності політичного життя суспільства, про діяльність суб’єктів політики з приводу влади.

Права людини — це принципи, норми взаємодії між людьми і державою, які забезпечують індивіду можливість діяти на свій розсуд (ця частина прав — свободи), або отримувати певні блага (це власне — право).

Правова держава — це правова форма організації і діяльності публічної влади, основним принципом існування якої є верховенство закону і взаємна правова відповідальність суб’єктів політики.

Радикалізм — політична течія, яка, як правило, означає розрив із визначеною традицією, виступає за рішучі методи при вирішенні питань політичної теорії та політичної практики.

Соціалізм — доктрина, яка ставить за мету створення суспільства, що характеризується перевагою громадських інтересів над приватними, з перевагою суспільних форм власності, високим рівнем демократії і прав людини.

Соціальна група — це цілісне формування, яке виникає на основі певних економічних, соціальних, політичних і культурних зв’язків і тенденцій розвитку; вона є важливим елементом суспільства і утворює соціальну структуру.

Соціальна справедливість — це характер і стан суспільних відносин, який оцінюється моральною свідомістю з точки зору корінних інтересів людини.

Суб’єкт політики — це носій політичної діяльності, який здійснює перетворення політичної та інших сфер життя.

Теоретична політична свідомість — це сукупність ідей, поглядів, вчень, які виникли на основі наукових досліджень політичного життя.

Тоталітаризм — політичний режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами життя суспільства.

Форма державного устрою — це адміністративно-територіальний устрій держави, характер відносин між центральними і місцевими органами.

Форма правління — це організація державної влади, її органів, порядок і утворення, розподіл між ними компетенції.

Зміст

Тема №1. Політологія як система знань про політику. Предмет, методи і функції політології 3

Тема №2. Історичний розвиток політичної думки за рубежем.. 8

Тема №3. Історичний розвиток політичної думки в Україні 22

Тема №4. Політика і влада. 28

Тема №5. Політичне життя суспільства. Суб’єкти та об’єкти політики. 36

Тема №6. Нації і політика. 46

Тема №7. Людина і політика. 51

Тема №8. Політична система суспільства. 58

Тема №9. Місце і роль демократії в суспільному житті 64

Тема №10. Держава в політичній системі суспільства. 68

Тема №11. Місце і роль політичних партій в суспільному житті. Політичні партії і політичні системи 75

Тема №12. Політична свідомість і політична культура. 85

Тема №13. Політична ідеологія. Характеристики основних ідейно-політичних доктрин сучасності 93

Тема №14. Міжнародні відносини, їх сутність і значення в житті суспільства. 104

Тема №15. Глобальні проблеми сучасності та політика. 110