Тема №9. Місце і роль демократії в суспільному житті

5 6 7 8 9 10 11

ПЛАН

1. Розвиток уявлень про демократію в історії політичної думки.

2. Сучасні концепції демократії.

3. Принципи та основні ознаки демократії.

4. Проблеми подальшого розвитку демократії в Україні.

1. Проблема демократії та її ролі в суспільно-політичному житті є однією з найважливіших в політології.

Термін демократія походить від грецьких слів demos — народ, kratos — влада.

Вважається, що вперше поняття “демократія” застосували давньогрецькі мислителі — Геродот і Фукідід.

Нині в науковій літературі поняття “демократія” використовується в таких значеннях:

― народовладдя, тобто участь усіх громадян в управлінні суспільними та державними справами;

― сукупність форм і методів управління державою;

― свобода і рівність усіх громадян.

Таким чином, демократія — це форма організації і діяльності політичної системи, при якій влада здійснюється на принципах свободи, рівності, народовладдя.

За формою і способом здійснення демократія поділяється на безпосередню (референдум, пряме голосування, всенародне обговорення та ін.) і представницьку (прийняття рішень здійснюється через депутатів та інших народних представників).

Демократичні форми організації життєдіяльності суспільства у вигляді самоврядування з’являються ще за часів первіснообщинного ладу. В цей період відносини між людьми регулювалися звичаями та традиціями, а влада старійшин і вождів племен носила моральний характер. Ця форма демократії мала великий вплив на появу демократичних держав в Стародавній Греції.

Всі давньогрецькі мислителі вважали демократією ладом, в якому влада належить народу. Разом з тим, вже в ті часи, Платон і Аристотель відрізняли демократію, засновану на законі, і таку, де таких законів немає, а більшість народу зазнає вплив демагогів. І Платон і Аристотель визнавали можливість деградації демократії в охлократію, яка з часом переростає в тиранію.

У період Середньовіччя утворилося панування авторитарних, переважно монархічних, форм правління. Разом з тим, елементи демократії зароджувалися у вигляді представницьких установ, які поступово обмежували абсолютну владу монархів (парламент в Англії, Військова Рада в Україні тощо).

Утвердження капіталізму, перемога буржуазних революцій XVII–XVIII ст. сприяли формуванню класичної ліберальної концепції демократії. Її основні цінності:

― визнання народу джерелом влади;

― пріоритет прав і свобод людини в суспільному житті;

― рівність всіх перед законом;

― розподіл влади тощо.

В 60–70 рр. ХХ ст. найбільш впливовою, яку підтримала більшість політологів, стала концепція плюралістичної демократії. Значний внесок в її розвиток зробили Г. Ласкі, М. Дюверже, Р. Дарендорф, Р. Даль. Ця концепція вважає, що головною засадою будь-якої політики може бути лише врахування і можливо більш повна репрезентація різних за своїм внутрішнім спрямуванням інтересів і думок.

Слід сказати і про “соціалістичну демократію”, яка нібито була вищим типом демократичного устрою суспільства. За часів тоталітаризму відбулося різке збіднення, звуження і згортання демократії (обмеження прав і свобод, репресії тощо), вона носила фальшивий і декоративний характер. Навіть в період перебудови все звелося переважно до псевдодемократичних імпровізацій.

2. Нині ми можемо виділити три основні концепції демократії, які спроможні ввібрати в себе в цілому основні елементи всіх інших:

1. Колективістські концепції демократії:

― заперечують автономію особи, розглядають її як складову частину єдиного соціального організму;

― примат великого соціального суб’єкта (народу, нації, конфесії та ін.) у визначенні інтересів і поведінки громадянина;

― необмеженість влади більшості над меншістю і окремою особою тощо.

2. Індивідуалістичні концепції демократії:

― надають пріоритет правам особи над правами держави;

― розглядають індивідуальну свободу як відсутність обмежень;

― вважають за необхідне обмеження компетенції і сфери діяльності держави;

― розподіл влад, створення системи стримувань і противаг тощо.

3. Плюралістична концепція демократії:

― розглядає зацікавлені групи, як головний елемент політичної системи, які гарантують реалізацію інтересів, прав і свобод людини;

― вважає суперництво і баланс інтересів основою демократичної влади;

― держава-арбітр, який забезпечує саморегуляцію суспільства;

― дифузія державної влади і множинність владних еліт;

― вважає за необхідне формування демократичної політичної культури, яка розглядається як умова цивілізованого характеру боротьби інтересів тощо.

Сьогодні вважається, що важливим є не тільки наявність виборчого права, конкуруючих партій та ін., а й те, щоб ці складові демократії вели до таких результатів, як відповідальність лідерів перед народом, залученість мас до політики, захищеність меншин тощо.

3. Основні критерії демократії:

― визнання народу джерелом влади в державі, її сувереном;

― верховенство закону, рівність всіх перед законом;

― розподіл влади між центральними та місцевими органами, між законодавчою, виконавчою і судовою владою;

― реальне забезпечення прав і свобод людини;

― активна участь громадян в управлінні державними і суспільними справами, право на контроль за діяльністю органів державної влади;

― рішення приймаються у відповідності з волею і позицією більшості, що і є суттю народного суверенітету. Разом з тим визначаються і гарантуються права різних меншин — етнічних, політичних, релігійних та ін.;

― право меншості на опозицію для захисту своїх прав і свобод. Меншість може вільно розповсюджувати свої ідеї у суспільстві і таким чином надавати громадянам право обирати найефективніші програми розвитку

― прийняття рішень здійснюється з допомогою чітко визначених демократичних процедур;

― розв’язання конфліктів та спірних питань здійснюється на основі компромісу і консенсусу;

― політичний плюралізм, тобто наявність різноманітних політичних партій, організацій і об’єднань, політичних потреб, інтересів, ідей та відповідне відбиття їх у системі управління суспільством, у діяльності всіх політичних інститутів. Держава повинна виступати в ролі нейтрального арбітру і сприяти примиренню різних інтересів;

― свобода преси та інших засобів масової інформації, можливість виражати різні позиції, відсутність політичної цензури. Висока інформованість громадян, широка гласність.

― можливість громадян відкрито висловлювати свій протест проти політики уряду, дій політичних і суспільних структур з допомогою: демонстрацій, пікетів, петицій, страйків тощо.

4. Нині склалися сприятливі умови для подальшої демократизації суспільно-політичного життя в Україні.

По-перше, за межами країни немає сил, які б прагнули, або були спроможні загальмувати цей процес в нашій країні. Більш того, світове товариство всебічно підтримує демократизацію в Україні.

По-друге, всередині країни визначальний вплив на суспільно-політичне життя здійснюють сили, які роблять все для подальшої демократизації нашого суспільства. Слід додати, що переважна більшість людей надає підтримку реформам в різних сферах нашого життя, навіть при всій їх непослідовності і наявності помилок при здійснені.

Важливою умовою подальшої демократизації українського суспільства є розширення економічних свобод.

Демократизація нашої країни тісно пов’язана з формуванням громадянського суспільства з притаманними йому відкритістю і свободою, а також існуванням різноманітних форм контролю за діяльністю держави.

Одним з основних напрямків демократизації нашого життя є подальша розбудова правової держави з чітким розподілом влади і розмежуванням функцій її гілок; зміцнення законності і порядку, ефективна протидія бюрократизму і формалізму; утвердження верховенства закону, його безумовне дотримання як державними органами та організаціями, так і всіма громадянами.

Запорукою демократії є зростання політичної активності наших людей, формування в них політичної свідомості і культури, які відповідають вимогам сьогодення.

І останнє. Демократичний шлях розвитку — це природньо-історичний процес, і будь-які спроби загальмувати його приречені на поразку.

Проблемні питання

1. Які цінності демократії є, на вашу думку, найзначнішими?

2. Чи можемо ми розглядати демократизацію суспільства як політичний прогрес?

3. Як співвідносяться між собою демократія і революція?

4. Що може спричинити загрозу демократичному розвитку сучасного суспільства?

5. Як взаємопов’язані політичний плюралізм і демократія?

Теми доповідей і рефератів

1. Демократія: політичний ідеал і політична практика.

2. Сучасні концепції демократії.

3. Конституційні гарантії демократії в Україні.

4. Своєрідність переходу до демократії у країнах Центральної та Східної Європи.